40/101-08 Про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором застави - 15.12.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача (вх. № 2547 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 06.10.08 у справі № 40/101-08

за позовом Харківської обласної спілки споживчих товариств, м. Харків,

до 1) ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ВАТ "Укрексімбанк" у м. Харкові,

2) Приватного підприємства "Дарт", м. Балаклія,

про визнання недійсним договору,

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.10.2008р. (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено. Визнано договір про відступлення права вимоги за договором застави, укладений між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі ВАТ "Укрексімбанк" у м. Харкові та приватним підприємством "Дарт" 16.05.2007р. № 1829 недійсним. Стягнуто з першого відповідача на користь позивача 42,50 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з другого відповідача на користь позивача 42,50 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Перший відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Посилається на порушення судом норм матеріального права, а також на те, що висновки, викладені у рішенні суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Представник першого відповідача у судовому засіданні підтримує апеляційну скаргу та просить рішення місцевого господарського суду скасувати.

Представник позивача у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує, вважає, що рішення суду від 06.10.2008р. прийнято при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, посилається на те, що наявність двох договорів відступлення права вимоги від 04.03.2005р. та від 16.05.2007р. порушує права позивача, як власника заставленого майна, а тому позивач мав право та обгрунтовано звернувся до суду за захистом своїх прав у відповідності з приписами статтей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України. Укладення договору від 16.05.2007р. передбачає подвійну відповідальність Харківської облспоживспілки за одне й теж порушення кредитором зобов'язання, і є прямим порушенням норм статті 61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, та частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України, якою не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом у інших формах.

Арбітражний керуючий ПП "Дарт"з апеляційною скаргою першого відповідача не погоджується, вважає рішення господарського суду Харківської області законним і обгрунтованим. Посилається на те, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги за договором застави від 16.05.2007р. ВАТ "Укрексімбанк"вже не мав за собою права вимоги за договором застави, адже раніше, 04.03.2005р. між ним та першим відповідачем був укладений договір уступки права вимоги, за яким перший відповідач передав ПП "Дарт"право вимоги за кредитним договором № 6802К116 від 19.07.2002р. та договором застави № 6802Р31 від 19.07.2002р. і постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2007р. у справі № 08/208-06 договір від 04.03.2005р. визнаний дійсним. Таким чином, на момент укладення договору від 16.05.2007р. до ПП "Дарт"вже перейшли усі права первісного кредитора - ВАТ "Укрексімбанк"у зобов'язанні і лише ПП "Дарт"мало право передавати вимоги за договором застави третій особі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів встановила.

19.07.2002р. між ВАТ "Укрексімбанк", першим відповідачем, та ТОВ "Валенте-Харків"було укладено кредитну угоду № 6802К116. В забезпечення виконання зобов'язань за цією угодою між позивачем та першим відповідачем 19.07.2002р. було укладено договір застави № 6802Р31, згідно з яким предметом застави для забезпечення виконання позичальника зобов'язань за кредитною угодою є 73/88 частки нежитлового об'єкту, розташованого на земельній ділянці земель міськземфонду за адресою м.Балаклія, вул. Геологічна, 10-А, загальною плошею 7720,6 кв.м.

04.03.2005р перший відповідач уклав з другим відповідачем договір відступлення права вимоги № 1 до ТОВ "Валенте-Харків", як боржника за кредитною угодою № 6802К116 від 19.07.2002р. та до Харківської обласної спілки споживчих товариств, як іпотекодавця за договором застави № 6802Р31 від 19.07.2002р.

Не погодившись з цим договором Харківська облспоживспілка звернулась до господарського суду з позовом про визнання такого договору відступлення права вимоги недійсним.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2007р. по справі № 08/208-06 договір уступки права вимоги від 04.03.2005р., укладений між ВАТ "Укрексімбанк"та ПП "Дарт"04.03.2005р., згідно якого банком передано право вимоги ПП "Дарт"за кредитним договором № 6802К116 від 19.07.2002р. та договором застави № 6802Р31 від 19.07.2002р., був визнаний дійсним. Тобто, на час розгляду справи договір №1 відступлення права вимоги від 04.03.2005р. є чинним, в установленому порядку не визнаний недійсним та не розірваний сторонами.

16.05.2007р. між ВАТ "Укрексімбанк"в особі філії Укрексімбанку у м. Харкові та приватним підприємством "Дарт"було укладено договір про відступлення права вимоги за договором застави, який було нотаріально посвідчено та зареєстровано 16.05.2007р. за № 1829 .

Згідно з пунктом 2 вищезазначеного договору ПП "Дарт"набуває право вимоги до Харківської облспоживспілки, заставодавця - майнового поручителя, за договором застави № 6802Р31 від 19.07.2002р. у повному обсязі прав банку на заставлене майно: 73/88 частки нежитлового об'єкту, розташованого на земельній ділянці земель міськземфонду за адресою: м. Балаклія, вул. Геологічна, 10-А.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.10.2007р. визнано недійсним договір про відступлення права вимоги за договором застави від 16.05.2007р., укладений між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та приватним підприємством "Дарт".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2007р. рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2007р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.05.2008р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2007р. та рішення господарського суду Харківської області від 16.10.2007р. скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.10.2008р. договір про відступлення права вимоги за договором застави, укладений між першим та другим відповідачами 16.05.2007р. № 1829 визнано недійсним.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Згідно пунктів 1, 2 договору відступлення права вимоги від 16 травня 2007 року приватне підприємство "Дарт" набуває право вимоги до Харківської облспоживспілки - заставодавця - майнового поручителя за договором застави № 6802Р31 від 19 липня 2002 року у повному обсязі прав банку на заставлене майно, а саме: 73/88 частки нежитлового об’єкту, розташованого на земельній ділянці земель міськземфонду за адресою: м. Балаклея, Харківської області, вул. Геологічна, 10-А.

Як вбачається з матеріалів справи, на час розгляду справи у суді між Відкритим акціонерним товариством державний експортно-імпортний банк України" в особі філії відкритого акціонерного товариства "Укрексімбанк" у м. Харкові та Приватним підприємством "Дарт" укладено два договори від 04 березня 2005 року та від 16 травня 2007 року з однаковим предметом вимог до Облспоживспілки - відступлення у повному обсязі прав банку на заставлене майно, а саме: 73/88 частки нежитлового об’єкту, розташованого на земельній ділянці земель міськземфонду за адресою: м. Балаклея, Харківської області, вул. Геологічна, 10-А.

Фактично, Харківська облспоживспілка, як власник майна, у якості майнового поручителя один раз уклала договір застави № 6801Р31 від 19 липня 2002 року, згідно якого поручилась нежитловою будівлею для виконання Товариством з обмеженою віповідальністю "Валенте-Харків" кредитної угоди № 6802К116 від 19 липня 2002 року.

Колегія суддів вважає обгрунтованим посилання позивача на те, що шляхом укладання першим відповідачем двох договорів уступки права вимоги для позивача створена загроза відповідальності по двом договорам при виконанні кредитної угоди, що є порушенням прав розпорядження власністю позивачем та порушенням його майнових прав. Можливість виконання договорів від 04 березня 2005 року та від 16 травня 2007 року порушує права позивача, як власника заставленого майна, а тому позивач мав право та обгрунтовано звернувся до суду за захистом своїх прав у відповідності з приписами статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України.

Харківська облспоживспілка звернулась до суду з позовом про визнання недійсним договору, обравши спосіб захисту, передбачений пунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України - визнання правочину недійсним на підставі прав, наданих позивачеві частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України, згідно якої, у випадку якщо "інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним".

Право власності позивача на заставлене майно підтверджено свідоцтвом про право власності Харківської облспоживспілки, виданим Балаклійською міською радою 25 вересня 2000 року, зареєстрованого у Балаклійському БТІ 25 вересня 2000 року за реєстром 104, стор.181, реєстрової книги №2.

Статтею 317 Цивільного кодексу України закріплено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. По частині 1 статті Цивільного кодексу України (435-15) власник володіє, користується, та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках та порядку, встановленому законом.

Право власності є непорушним правом, гарантованим Конституцією України (254к/96-ВР) ; Господарським та Цивільним кодексами України (435-15) . Права власності суб’єктів системи споживчої кооперації України, до яких відноситься і Харківська облспоживспілка, гарантовані та охороняються Законом України "Про споживчу кооперацію" (2265-12) та Законом України " Про кооперацію" (1087-15) .

Наявність двох договорів, які стоворюють загрозу подвійної відповідальності Харківської облспоживспілки за невиконання боржником зобов’язання, є прямим порушенням норм статті 61 Конституції України, згідно якої "ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення".

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідачів, а підставою для звернення до суду посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права та правові обґрунтування необхідності його захисту.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора) певну дію, або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Згідно статті 546 Цивільного Кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, заставою. Статтею 583 Цивільного кодексу України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Із змісту кредитної угоди № 6802К16 від 19 липня 2002 року вбачається, що її виконання забезпечувалося заставою.

В силу положень статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, переданням ним своїх прав ншій особі за правочином (відступлення прав вимоги), право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вищим господарським судом України було скасовано рішення господарського суду Харківської області від 24 листопада 2006 року та Постанова Харківського апеляційного господарського суду від 13 березня 2007 року по справі №08/208-06 щодо визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 1 від 4 березня 2005 року та ухвалено нове рішення в цій частині, про відмову в позові.

Виходячи з наведеного перший відповідач з моменту укладення договору відступлення права вимоги від 04 березня 2005 року вже втратив права та обов’язки на укладання договору стосовно прав по кредитній угоді № 6802К16 від 19 липня 2002 року та по договору застави № 6802Р31 від 19 липня 2002 року. За передані права першим дповідачем були отримані грошові кошти від другого відповідача згідно умовам договору відступлення права вимоги № 1 від 4 березня 2005 року, про що свідчить платіжне доручення № 3 від 09 березня 2005 року на суму 175000грн. Внаслідок укладення між відповідачами вказаного договору, другий відповідач став кредитором по цьому зобов’язанню і до нього перейшли всі права першого відповідача, в тому числі, і право на звернення стягнення на предмет застави.

Загальні підстави визнання недійсним угод встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України, настання відповідних наслідків – статтею 216 Цивільного цексу України. Невиконання вимог частин 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України тягне за собою недійсність правочину, якщо інше не передбачено законом. Недійсний правочин означає, що дія, вчинена у вигляді правочину, не породжує юридичних наслідків, тобто не тягне цивільних прав та обов’язків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Оскільки договір відступлення права вимоги від 04 березня 2005 року є дійсним з моменту його укладення, перший відповідач не мав повноважень, станом на 16 травня 2007 року, на уступку другому відповідачу тих вимог, право на яке в нього вже було відсутнє.

Частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа, яка здійснює правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною 1 статті 93 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільні права та обов’язки та здійснює їх через свої органи, які діють у відповідності з установчими документами і законом.

Частиною 3 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка у відповідності до установчих документів юридичної особи або закону виступає від його імені, зобов’язані діяти в інтересах юридичної особи сумлінно і розумно, не перевищувати своїх повноважень.

Таким чином, договір про відступлення права вимоги за договором застави від 16 травня 2007 року № 1829, підписаний першим відповідачем, як стороною, яка не мала права його укладати відповідно до пункту 2 статті 203 Цивільного кодексу України.

До відносини, які випливають з договору застави, застосовується положення Закону України "Про заставу" (2654-12) .

Відповідно до статті 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов’язання, якщо інше не встановлено законом.

Згідно положень частини 3 статті 3 Закону України "Про заставу" застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов’язання.

Як свідчать матерали справи оскаржуваний правочин від 16 травня 2007 року про відступлення права вимоги за договором застави був укладений відповідачами під час ліквідаційної процедури боржника по по кредитній угоді від 19 липня 1992 року № 6802К116 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Валенте-Харків", якого 20 лютого 2006 року Постановою господарського суду Харківської області було визнано банкрутом.

З даної дати всі дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Валенте-Харків" та погашення ним боргів повинні здійснюватися відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Оскільки спірна угода від 16 травня 2007 року заснована на наявності боргу перед кредитором у Товариства з обмеженою відповідальністю "Валенте-Харків" - боржника за кредитною угодою, то згідно вимог статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до конкурсних кредиторів відносяться кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження по зправі про банкрутство.

З урухуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, щодо того, що договір про відступлення права вимоги від 16 травня 2007 року був укладений відповідачами всупереч положенням статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме - після порушення провадження справи про банкрутство 20 лютого 2006 року, у зв’язку з чим відповідачами не враховані вимоги щодо здійснення цивільних прав в межах встановлених діючим законодавством України, а саме не суперечності змісту правочину іншим актам цивільного законодавства, що згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 06.10.2008 року по справі №40/101-08 прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства і підстави для його скасування відсутні,