17/97 Про стягнення збитків - 08.12.2008 Прийняття

07.07.2008р. Державне підприємство "Донецька залізниця", м. Донецьк звернулось з позовом до Маріупольської митниці про стягнення збитків у сумі 727,48 грн., яка складається з - вартості роботи локомотива станції Іловайськ –166,89 грн. (з урахуванням ПДВ 20%); вартості роботи складача поїздів станції Іловайськ –39,16 грн. (з урахуванням ПДВ 20%); телеграфного збору –157,80 грн. (з урахуванням ПДВ 20%), у зв’язку із затримкою на станції "Іловайськ" Донецької залізниці вагонів №№ 64239437, 64276314, 62615802 з вантажем –металопродукція, що перевозилися залізницею за залізничними накладними УМВС №№ 49996572, 49996573, 49996574 до ст. "Марцево" (РФ) через невідповідність даних в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби електронної копії вантажної митної декларації щодо ваги вантажу даним про вагу вантажу у паперовому оригіналі ВМД.

Ухвалами від 08.07.2008р та від 27.08.2008р. господарський суд залучив до участі у справі: Відкрите акціонерне товариство "Металургійний комбінат Азовсталь"- для участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача та Амвросіївську митницю у якості другого відповідача.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.10.2008р. по справі № 17/97 (суддя Татенко В.М.) позовні вимоги задоволенні частково за рахунок Маріупольської митниці та стягнуто з Маріупольської митниці на користь Державного підприємства Донецька залізниця 206,05 грн. –на відшкодування завданих збитків, 28,89 грн. –на відшкодування витрат по сплаченому держмиту, 33,42 грн. –на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

2. Підстави, з яких порушене питання про перегляд рішення

Відповідач 1, Маріупольська митниця, з рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення від 20.10.2008р. та постановити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; не доведено обставин, що мають значення для справи; висновки, викладені у рішенні господарського суду не відповідають обставинам справи; рішення винесено із порушенням норм матеріального права.

Зазначає, що 03.01.2008р. Амвросіївською митницею було повідомлено, що при здійсненні митних процедур щодо випуску вантажів за межі митної території України, було встановлено невідповідність відомостей зазначених у графі 35 паперових примірників ВМД № 703010001/7/106639, № 703010001/7/106641, № 703010001/7/106642 від 30.12.07 та у електронному вигляді цих ВМД у ЄАІС Держмитслужби України, що стало підставою для затримки вагонів з вантажем. При перевірці зазначених фактів на м/п "Азовсталь" було встановлено, що в електронному вигляді в графі 35 вище зазначених ВМД у відомостях про "вагу-нетто" товару відсутні останні цифри з нулями, але в паперовому примірнику всі відомості вказані в належній формі, в тому числі і в четвертому примірнику експортної ВМД, що був доставлений на прикордонну Амвросіївську митницю.

При перегляді властивостей згаданих ВМД в ПІК "Інспектор-2006" було встановлено, що дані помилки виникли при поновленні ПІК до більш нової версії програмного забезпечення, які проводились відповідно до вимог листа Держмитслужби від 27.12.07X9 11/1-31/13202.

Відповідно до вимог п.3.5.Порядку контролю за переміщенням товарів у разі виходу з ладу Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, затвердженого наказом Держмитслужби України від 07.04.2005 № 257 (z0463-05) , експортні товари випускаються за межі митної території України митницями призначення (прикордонними митницями) на підставі четвертого аркуша ВМД ЕК або четвертого аркуша(копії є п'ятого аркуша) ЗВМД і копії реєстру надісланої митницею відправлення, та належним чином оформлених товаросупровідних документів.

Вважає, що затримка вантажу сталася з вини Амвросіївської митниці, яка не мала законних підстав для затримки вантажу відповідно до вимог вищевказаного наказу Держмитслужби України.

Крім того, посилання позивача на норми ГК України (436-15) як на підставу для відшкодування понесених ним витрат є необґрунтованим та такими, що зроблені без аналізу змісту господарсько-правових норм, що регулюють питання відповідальності за правопорушення у сфері господарювання.

Скаржник не погоджується з доводами позивача, що стягувана сума за своєю природою є збитками, оскільки відповідно до частини другої ст. 224, 217 ГК України відшкодування збитків є різновидом господарської санкції за вчинення правопорушення у сфері господарювання.

Маріупольська митниця діяла не як учасник господарських відносин, а як уповноважений орган державної влади при здійсненні ним повноважень щодо митного контролю й митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України,тому висновок про можливість застосування до спірних правовідносин правил щодо відшкодування збитків, встановлених ГК України (436-15) , є юридично неспроможним.

Статтею 119 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1998 року № 457, встановлено, що сплата за користування вагонами і контейнерами залізниці стягується з вантажоодержувачів також у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

3. Доводи, викладені в запереченнях на апеляційну скаргу

Позивач у судовому засіданні зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим і просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення, з тих підстав, що рішення суду прийнято з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства.

Відповідач 2 надав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначив, що рішення суду прийнято з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства.

Третя особа своїх представників у судові засідання не направила. Про день та час судового засідання була повідомлена відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

4.Апеляційною інстанцією встановлено:

03.01.08р. на прикордонній передавальній станції Іловайськ Донецької залізниці Амвросіївською митницею були затримані вагони №№ 64239437, 64276314, 62615802 з вантажем –металопродукція, відправлені третьою особою за залізничними накладними УМВС №№ 49996572, 49996573, 49996574 (а.с.10-15) до станції Марцево (РФ).

Факт затримки підтверджено актами загальної форми №№.2,3 від 03.01.08р. (а.с.25,26) та відмітками інспектора митниці на перевізних документах.

Підставою затримання вагонів було невідповідність даних в ЄАІС електронної копії ВМД щодо ваги вантажу даним про вагу вантажу у паперовому оригіналі ВМД, що підтверджується наданими другим відповідачем паперовими копіями електронних ВМД.

У зв’язку із виправленням відомостей електронних ВМД Маріупольською митницею вагони з вантажем були відпущені Амвросіївською митницею для слідування у вказаному в накладних напрямку, що підтверджено актом загальної форми № 21 від 04.01.08р.

Митне оформлення вантажу у місті його відправлення було завершено першим відповідачем 30.12.07р., про що свідчить відбиток овальної особистої номерної печатки працівника митниці на експортних ВМД та на залізничних накладних.

30.12.07р. об 11-30 на митний пост "Азовсталь" Маріупольської митниці декларантом третьої особи в режимі "експорт"було надано 3 ВМД №№ 703010001/7/106641, 703010001/7/106642, 703010001/7/106639 (а.с. 16-18) у паперовому та електронному вигляді. ВМД були прийняті працівником м/п "Азовсталь" Маріупольської митниці без будь-яких зауважень, про що свідчать відбитки штампу працівника митниці "під митним контролем" на перевізних документах і ВМД та –овального штампу на звороті ВМД. Виходячи з витягів з електронної бази даних ЄАІС електронні копії ВМД №№ 703010001/7/106641, 703010001/7/106642, 703010001/7/106639 були занесена до бази даних 30.12.07р о 1506.

5.Мотиви, за якими апеляційна інстанція виходила при прийнятті постанови

Як вбачається Державним підприємством "Донецька залізниця" позов про стягнення заподіяних збитків у сумі 727грн.48коп. був заявлений на підставі ст.ст. 11, 16, 386, 509, 611 Цивільного кодексу України, ст. 216, ст. 224 Господарського кодексу України (а.с.2-3), якими врегульовано цивільні відносини при виконанні зобов’язань, які виникають на підставі договорів та інших правочинів.

Сторонами у судовому засіданні, як позивачем так і відповідачем, визнано, що відносини між ними виникли не на підставі договору та інших правочинів, а у зв'язку зі здійсненням Митницею повноважень щодо митного контролю й митного оформлення товарів.

Суд першої інстанції частково задовольняючи позов Державного підприємства "Донецька залізниця" про стягнення з Маріупольської митниці 206,05 грн. про відшкодування завданих збитків послався на ч.1,ч.2 ст. 1166 ЦК України, ч.1 ст. 1172 ЦК України, якими врегульовано загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, яка виникає з не договірних зобов’язань, та відповідальність юридичних або фізичних осіб за шкоду завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Судовою колегією встановлено, що позивач відповідно до ст. 22 ГПК України не змінював підстави або предмет заявленого позову, не подавав клопотання щодо застосування судом положень ст. 83 ГПК України з метою захисту його прав і законних інтересів, що підтвердили у судовому засіданні представники позивача та відповідача 2.

Відповідно до п.2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

За таких підстав, судова колегія вважає, що суд першої інстанції при прийнятті рішення порушив п.2 ст. 83 ГПК України,що призвело до прийняття невірного по суті рішення і є підставою для його скасування.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати

послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно 611 ЦК України (435-15) у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

зміна умов зобов'язання;

сплата неустойки;

відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини другої ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 217 ГК України відшкодування збитків є різновидом господарської санкції за вчинення правопорушення у сфері господарювання.

Виходячи зі змісту ст.ст. 218, 219 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, зокрема, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

При оформленні вантажу, Маріупольська митниця діяла не як учасник господарських чи цивільних відносин, а як уповноважений орган державної влади при здійсненні ним повноважень щодо митного контролю й митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України,тому норми цивільного та господарського Кодексу,які встановлюють порядок виконання зобов’язань, які випливають з договорів та інших правочинів та встановлюють відповідальність за неналежне виконання цих зобов’язань, у тому числі і стягнення збитків, до спірних правовідносин не можуть застосовуватися, що є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення збитків.

Керуючись ст. 99, ст. 101, п.2 ст. 103, п.4 ч.1ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія, -

Апеляційну скаргу Маріупольської митниці, м. Маріуполь Донецької області задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 20.10.2008р. по справі № 17/97 скасувати.

У позові Державному підприємству "Донецька залізниця", м. Донецьк до Маріупольської митниці, м. Маріуполь та Амвросіївської митниці, м. Маріуполь, третьої особи ВАТ "Металургійний комбінат Азовсталь", м. Маріуполь Донецької області про стягнення збитків у сумі 727,48 грн. відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.