9/420-07 Про визнання права власності, визнання договору купівлі - продажу об’єкта незавершеного будівництва недійсним і повернення майна - 10.09.2008 Прийняття

У листопаді 2007 року прокурор Обухівського району Київської області в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області звернувся до господарського суду Київської області із позовною заявою до відкритого акціонерного товариства "Григорівський цукровий завод"в особі ліквідатора Шкабрія М.П (далі по тексту –ВАТ "Григорівський цукровий завод"в особі ліквідатора Шкабрія М.П, відповідач-1) та товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромінвест" (далі по тексту –ТОВ "Агропромінвест", відповідач-2) про визнання договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва недійсними.

В прохальній частині позовної заяви прокурор просив суд, зокрема, визнати недійсним договір купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва 12-квартирний житловий будинок за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Григорівка, вул. Комсомольська, укладений 27.12.2006 р. між ВАТ "Григорівський цукровий завод"та ТОВ "Агропромінвест"та зобов’язати відповідача-2 повернути об’єкт незавершеного будівництва 12-квартирний житловий будинок за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Григорівка, вул. Комсомольська регіональному відділенню Фонду державного майна України у Київській області.

Старший прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Київської області подав уточнення до позовної заяви за вих.. № 05/1-425вих. від 26.06.08.

Відповідно до уточнення старший прокурор просив суд визнати право власності на об’єкт незавершеного будівництва 12-квартирний житловий будинок за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Григорівка, вул. Комсомольська за державою в особі регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області, витребувавши його з незаконного володіння ТОВ "Агропромінвест". Пункти 1, 2, 4, 5 прохальної частини позовної заяви залишити в попередній редакції (а.с. 205, том 1).

Старший прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Київської області подав заяву про зміну предмету позову за вих. № 05/1-771вих. від 15.04.08.

В заяві про зміну позовних вимог (а.с. 211, том 1) старший прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури Київської області змінив вимоги та просив суд:

1. Визнати право власності на об’єкт незавершеного будівництва 12-квартирний житловий будинок за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Григорівка, вул. Комсомольська за державою в особі регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва 12–квартирний житловий будинок (вартістю 42 тис. грн.) за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Григорівка, вул. Комсомольська, укладений 27.12.06 між "Грирогівський цукровий завод"та ТОВ "Агропромінвест".

3. Зобов’язати ТОВ "Агропромінвест"повернути продажу об’єкта незавершеного будівництва 12–квартирний житловий будинок (вартістю 42 тис. грн.) за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Григорівка, вул. Комсомольська державі в особі регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області.

Ухвалою господарського суду Київської області від 23.11.2007 року позовну заяву прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області було прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 9/420-07.

Рішенням місцевого господарського суду від 15.04.2008 р. у справі № 9/420-07 (головуючий суддя Євграфова Є.П., судді: Рябцева О.О., Маляренко А.В.) (далі по тексту –оскаржуване рішення), позов задоволено повністю та визнано за Державою Україна в особі регіонального відділення Фонду державного майна України у Київській області право власності на об’єкт незавершеного будівництва 12-квартирний житловий будинок, що розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Григорівка, вул. Комсомольська. Визнано недійсним укладений 27.12.2006 р. між ВАТ "Григорівський цукровий завод"та ТОВ "Агропромінвест"договір купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва 12-квартирного житлового будинку (вартістю 42 тис. грн.), що розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Григорівка, вул. Комсомольська. Зобов’язано ТОВ "Агропромінвест"повернути об’єкт незавершеного будівництва 12-квартирний житловий будинок, що розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Григорівка, вул. Комсомольська Державі Україна в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області протягом 10 днів з моменту набрання судовим рішенням законної сили. Стягнуто з ТОВ "Агропромінвест"на користь державного бюджету 420 грн. державного мита та 42,50 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження в частині вимог до ВАТ "Григорівський цукровий завод"припинено.

Рішення господарського суду мотивовано ст.ст. 181, 203, 209, 220, 228, 317, 319, 331, 338, 658 ЦК України та тим, що об’єкт незавершеного будівництва вибув із володіння власника, а тому порушене право державної власності підлягає захисту шляхом визнання такого права, визнання недійсним нікчемного правочину та зобов’язання відповідача-2 повернути об’єкт незавершеного будівництва державі в особі регіонального відділення фонду державного майна України по Київській області.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач-2 звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду зі скаргою без номера та дати, в якій товариство просить скасувати оскаржуване рішення господарського суду Київської області від 15.04.2008 року у справі № 9/420-07 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовної заяви.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач-2 посилається на те, що господарський суд Київської області при прийнятті рішення порушив норми процесуального права, а саме - відповідач -1 просив припинити провадження у справі в зв’язку з ліквідацією ВАТ "Грирорівський цукровий завод", порушення судом ст. 85 ГПК України (оголошення вступної та резолютивної частини без згоди сторін); порушення судом ст.ст. 66, 68, 86 ГПК України та матеріального права, а саме - порушенням норм ст. 331 ЦК України; суд першої інстанції визнав за державою право власності, проте в рішенні не навів жодних доказів, які б це право підтверджували; неправильним застосуванням судом ст.ст. 184, 209, 216, 228, 388 ЦК України. Суд першої інстанції при винесенні рішення керувався ст. 388 ЦК України, тоді як тільки власник майна має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави ним заволоділа згідно ст. 387 ЦК України.

Представник відповідача-2 доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримав та надав додатково письмово пояснення по справі.

Прокурор Обухівського району скористався своїм правом, наданим ст. 96 ГПК України, надавши відзив на апеляційну скаргу за вих. № 4272вих від 13.08.08. В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу прокурор посилається на те, що: доводи в апеляційній скарзі є надуманими та необґрунтованими; вказаний будинок є недобудованим на даний час; відсутні будь-які документи які підтверджували б право власності на вказаний об’єкт; порушення кримінальної справи згідно ч. 1 ст. 365 КК України; апелянтом не наведено та не надано жодних доказів, що будинок збудований за власні кошти; державна реєстрація прав власності не проводилась. Оскільки будівництво об’єкту було незакінченим. Тому рішення господарського суду Київської області від 15.04.08 є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачається. Прокурор просить апеляційний суд рішення Київської області від 15.04.08 у цій справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача-2 без задоволення.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області скористалось своїм правом, наданим ст. 96 ГПК України. Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу без номера і дати, яка зареєстрована відділом документального забезпечення апеляційного суду 04.08.08. В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу представник позивача посилається на те, що господарським судом не було порушено норми процесуального права, зокрема, ст.ст. 66, 80, 85 ГПК України. Продаж об’єкту незавершеного будівництва здійснено з порушеннями вимог ст.ст. 181, 203, 209, 331 ЦК України. Просить рішення господарського суду Київської області від 15.04.08 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Ліквідатор Шкабрій М.П. скористався своїм правом, наданим ст. 96 ГПК України, подавши відзив на апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромінвест"на рішення господарського суду Київської області від 15.04 .2008 року.

В обґрунтування апеляційної скарги ліквідатор посилається на те, що господарський суд прийняв оскаржуване рішення за позовом до юридичної особи, діяльність якої була припинена у встановленому законом порядку; питання продажу об’єкту незавершеного будівництва було погоджено з комітетом кредиторів. Оскаржуване рішення підлягає скасуванню і з тих підстав, що господарський суд зобов’язав добросовісного набувача, яким є відповідач-2, повернути об’єкт незавершеного будівництва Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Київській області, який не є власником зазначеного об’єкту.

Просить апеляційний суд скасувати рішення господарського суду Київської області від 15.04.2008 року, прийнявши нове рішення –в задоволенні позову відмовити.

Строк розгляду апеляційної скарги був продовжений згідно ст. 69 ГПК України.

В зв’язку з відпусткою судді Жук Г.А. розпорядженням першого заступника голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.09.08 слухання призначено у складі колегії суддів: головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Зеленіна Н.І., Фаловська І.М.

В судовому засіданні, яке відбулося 10 вересня 2008 року за згодою прокурора, ліквідатора Шкабрія М.П. було оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду згідно ст. 85 ГПК України.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Як зазначається в частині першій ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін, прокурора, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при ухваленні оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Із протоколу судового засідання від 15.04.2008 року вбачається, що колегія суддів першої інстанції порушила ст. 85 ГПК України в частині надання представниками сторін, прокурора згоди на оголошення вступної та резолютивної частини рішення по даній справі. Представники сторін не надали згоди на оголошення вступної та резолютивної частини рішення. Однак, колегія суддів господарського суду оголосила без згоди представників сторін вступну та резолютивну частини рішення, що підтверджується записом розгляду даної справи за допомогою технічних засобів, а саме - програмно-апаратний комплекс "Діловодство суду", диск № СD-R 80, серійний номер.

Щодо порушення господарським судом ст.ст. 66, 68, 86 ГПК України при винесенні ухвали про забезпечення позову, про що вказує апелянт в апеляційній скарзі, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що матеріали справи містять ухвалу господарського суду Київської області у справі № 9/420-07 від 15.04.2008 року (том 1, а.с. 215-217).

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі. Якщо вжиття таких заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Стаття 67 ГПК України передбачає вичерпний перелік заходів забезпечення позову, зокрема, позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Про забезпечення позову виноситься ухвала. Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено.

Норма ст. 68 ГПК України передбачає, що питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначення про це в рішенні чи ухвалі.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що оскаржуване рішення у цій справі не містить такого припису, тобто порушено вимоги ст. 68 ГПК України.

Із матеріалів справи вбачається, що 27 грудня 2006 року між ВАТ "Григорівський цукровий завод", в особі ліквідатора Шкабрія М.П. та ТОВ "Агропромінвест" був укладений договір купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва.

Відповідно до умов п. 1.1. укладеного договору купівлі-продажу продавець зобов’язується передати у власність покупцю належний йому на праві власності об’єкт незавершеного будівництва 12-ти квартирного житлового будинку, який обліковується у продавця на балансі, розташований за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Григорівка, а покупець зобов’язується прийняти його та оплатити.

Сторонами за вказаним договором купівлі-продажу підписаний акт прийому-передачі об’єкта незавершеного будівництва від 29.12.2006 року.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою ст. 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Нотаріальне посвідчення правочину обов’язкове лише у випадках, зазначених в закон або домовленістю сторін (ст. 209 ЦК України). У зв’язку з недодержанням нотаріальної форми визнаються недійсними лише ті угоди, які відповідно до закону підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню у порядку, встановленому законом України "Про нотаріат" (3425-12) . Із матеріалів справи вбачається, що сторонами при підписанні та укладанні даного договору вимоги закону не порушені, оскільки предметом договору є об’єкт незавершеного будівництва, будівництво цього 12-ти квартирного будинку станом на день подачі позову не закінчено, в експлуатацію не прийнятий в установленому порядку. А тому посилання в рішенні господарського суду на норму ст. 209 ЦК України є неправомірним.

Колегія суддів зазначає, що умовою задоволення позову про визнання договору купівлі-продажу об’єкта незавершеного будівництва недійсним є подання позивачем доказів, що підтверджують його право власності на майно. Такими доказами відповідно до ст. 32 ГПК України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Право власності в судовому процесі підтверджується, насамперед, наявністю правовстановлювальних документів, перелік яких щодо нерухомого майна наведено у додатку № 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5 (z0157-02) (із змінами та доповненнями). Із матеріалів справи вбачається, що таких доказів в розумінні ст. 32 ГПК України прокурором та позивачем не надано.

Регіональне відділення ФДМУ по Київській області не надало доказів звернення з позовом до суду про витребування майна, а саме незавершеного будівництва 12-ти квартирного будинку від ВАТ "Григорівський цукровий завод"починаючи з 1993 року –процесу приватизації чи з 19.05.1999 року, коли був виданий наказ № 908/68 (z0414-99) ФДМ України і Міністерства економіки України "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі".

Згідно зі ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно законодавства України, чинного на момент укладення спірного договору, угода може бути визнана недійсною з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою –третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного права та обрати спосіб такого захисту.

Тобто, прокурор звертаючись до суду з позовом про визнання угоди недійсною, в якій позивач не є стороною, невірно обрав спосіб захисту прав, у зв’язку з чим місцевим господарським судом було неправомірно задоволенні позовні вимоги.

Захист прав такої особи можливий шляхом пред’явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені статтею 388 ЦК України, яка передбачає, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав май но у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 29.12.2006 року за актом прийому-передачі передано майно по договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва від 27.12.2006 року.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Київської області від 19 липня 2007 року у справі № 192/12б-98/19/5, якою, зокрема, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ВАТ "Григорівський цукровий завод"; ліквідовано ВАТ "Григорівський цукровий завод"як юридичну особу в зв’язку з банкрутством; державному реєстратору та органу державної статистики виключити ВАТ "Григорівський цукровий завод"з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та припинено провадження у справі. Державним реєстратором Обухівської РДА Дуплик С.І. 31.07.2007 року заповнено реєстраційну картку форми № 9 на проведення державної реєстрації припиненню юридичної особи за судовим рішенням. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців в розділі стан юридичної особи ВАТ припинено.

Відповідно до приписів ст. ст. 1, 34 Закону України "Про підприємства в Україні", ст. 89 Цивільного кодексу України, правоздатність юридичної особи пов'язується із її включенням до реєстру. За змістом ч. 19 ст. 8 Закону України "Про підприємництво", підприємство втрачає статус юридичної особи із виключенням його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності.

Водночас, колегією суддів апеляційної інстанції враховано, що відповідно до частини 2 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном: усі права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута переходять до ліквідатора. Якщо процедура ліквідації введена після розпорядження майном, то припиняються повноваження органів управління банкрута стосовно управління майном та реорганізації юридичної особи, а також повноваження власника (власників) майна банкрута.

А відтак місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, щодо припинення провадження у даній справі стосовно відповідача-1.

Колегія суддів зазначає, що ТОВ "Агропромінвест"є добросовісним набувачем об’єкта незавершеного будівництва, оскільки на момент придбання за плату цього об’єкту не знало і не могло знати всіх обставин діяльності ВАТ "Григорівський цукровий завод", зокрема, і процедури ліквідації.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. А тому посилання на норму ст. 388 ЦК України позивача є також безпідставним з наведених вище обставин та доказів, як і посилання на прокурора та позивача, що об’єкт незавершеного будівництва перебував на балансі чи будувався за кошти держави.

Колегією суддів врахована правова позиція Верховного Суду України, який у постанові від 25.07.06 у справі № 69/8-05 виходить з того, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягає захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто з застосуванням правового механізму, встановленого ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР, незалежно від того чи відповідає спірна угода закону.

Таким чином, у господарського суду відсутні підстави для задоволення вимоги прокурора про визнання договору купівлі-продажу незавершеного будівництва від 27 грудня 2006 року недійсним та зобов’язати відповідача -1 повернути вказаний об’єкт державі України в особі регіонального відділення ФДМУ у Київській області протягом 10 днів з моменту набрання судовим рішенням законної сили.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги в повному обсязі, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 104 ГПК України неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.