4/484-16/31 Про стягнення збитків заподіяних неналежним виконанням договору охорони об'єкта - 04.12.2008 Прийняття

Рішенням господарського суду м.Києва від 31.01.2007 у справі № 4/484-16/31 позов СПД ОСОБА_1. до ПП "Булат 2003" про стягнення 554850 грн. задоволений в повному обсязі. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2007 рішення місцевого суду залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 04.10.2007 рішення суду першої інстанції, постанова Київського апеляційного господарського суду скасовані, справа направлена на новий розгляд.

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.03.2008 р. у справі № 4/484-16/31 позов СПД ОСОБА_1. до ПП "Булат 2003" про стягнення 554850 грн. залишений без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Представник відповідача проти вимог, викладених у апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

В судове засідання представник позивача не з'явився, причина суду не відома, враховуючи що у матеріалах справи є розписка з підписом представника про час та дату слухання справи, колегія суддів вважає можливим розглянуті її у його відсутність.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 01.06.2006 сторонами укладений договір № 285/05 про нагляд та реагування, за умовами якого відповідач прийняв на себе зобов'язання наглядати за майном, що знаходиться у магазині по вул. Саксаганського 29 у м. Києві, а позивач здійснити оплату послуг.

Відповідно до ст. ст. 525- 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

21.09.2006 з 01:47 до 02:47 відбулося проникнення невстановленої особи на охоронюваний об'єкт, що не спростовують сторони та підтверджується довідкою СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 554850 грн. збитків в зв'язку з неналежним виконанням обов'язків з боку відповідача. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач мотивує їх тим що, було викрадено 19 хутрових виробів, не одержані доходи, які позивач міг одержати у випадку належного виконання зобов'язань відповідачем, складають 554850 грн.. В дану суму входить: оренда, реклама, податки, охорона, сигналізація, тощо, а також собівартість 19 викрадених шуб в розмірі 374024,01 грн.

Судом відмовлено у задоволенні позову на підставі недоведеності позовних вимог, які б підтверджували розмір прямих збитків та упущеної вигоди.

Позивач, в апеляційній скарзі, посилається на достатню кількість доказів в підтвердження заявлених вимог, а саме: договір на покупку хутряних виробів у Пазушко, видаткові накладні, накладні щодо оприходування товару, накладні внутрішнього переміщення товару, акт та інвентаризаційна опис товару, підписана представником відповідача, квитанції до прибуткового касового ордеру про оплату придбаного у Пазушко товару, наявність доказів неналежного виконання відповідачем обов'язків, а саме: запізніле сповіщення міліції про факт проникнення до об'єкту, невідповідність технічних засобів охорони об'єкту, що знайшло підтвердження у протоколі слідчого Голосіївського РУ ГУ про відтворення обстановки та обставин події, тощо. Таким чином, господарським судом були проігноровані наявні у матеріалах справи доказі, та відмова у його задоволенні безпідставна.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Доводи позивача спростовуються матеріалами справи, оскільки по-перше, - у договорі, укладеному між позивачем та Пазушко від 10.01.06 (а.с.15-16 т.1) передбачено що, оплата за товар здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок, а його приймання у відповідності з Інструкцією (наявність довіреності на отримання товару), підтвердженням приймання-передачі товару є підписи на товарних накладних. Підписи сторін є тільки на видаткових накладних Пазушко ( а.с. 156-157 т.1), накладні про прийняття товару ОСОБА_1. підпису Пазушко не містять ( а.с. 154-155,158-164 т.1), довіреність на отримання товару уповноваженою особою не надано. Оскільки, умовою оплати товару є перерахування коштів на банківський рахунок, суд не приймає в якості доказу квитанції ( а.с. 167-191 т.1), у підтвердження оплати за придбані у Пазушко хутряні вироби, оскільки вони не є належними доказами оплати. Крім того, підсумок наданих квитанцій в чотири рази менший ніж передбачено до оплати, вказаний у видаткових накладних. Безперечним доказом ненадходження на рахунок Пазушко коштів є довідка ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська ( а.с. 75-80 т.2)

У порівнянні видаткових і приходних накладних є відмінності, а саме різниця в кількості приймання-передачі шуб. Наприклад ( вибірково), шуби фірмі "paola" у видатковій накладній нараховується 14 штук, а фірми " Jennifer" - 19шт., тоді як у накладних позивача на приймання нараховується по 9 шт., отже невідповідність номенклатури у 5 шт. та 10 шт. відповідно, враховуючи середню вартість однієї одиниці 15000грн. викликає у суду сумніви у наявності у позивача, на момент здійснення крадіжки такої кількості товару, що заявлені нею в підтвердження позовних вимог.

Книга обліку доходів і витрат, яку веде позивач ( а.с.5-9 т.2) містить такі відомості: у жовтні, листопаді 2006 року сума виручки (доходу) 1350 грн., 810 грн. З накладної позивача № 2 від 27.03.2006 ( а.с.160 т.1) вбачається що, товаром такої вартістю є тільки хутряні шапки. В опис викраденого товару вони не ввійшли, не ввійшли вони і в опис зняття залишків товару, тоді як з матеріалів справи вбачається їх продаж, суд вважає що це є приховуванням дійсної кількості товару.

Позивач посилається на інвентаризаційну опис, підписану представником відповідача ( а.с.25-27 т.1),яка на його думку є належним доказом в обґрунтування збитків, але вона не є такою, оскільки це акт зняття залишків товарно-матеріальних цінностей після скоєння злочину, крім того, в акт не ввійшов інший товар, який не був проданий або вкрадений, але з невідомих суду причин не вказаний (сумки, головні убори).

21.09.06 відповідачем призначена інвентаризаційна комісія у зв'язку з фактом проникнення невідомою особою на об'єкт ( а.с.115-117 т.1), але позивачем було відмовлено у наданні бухгалтерської документації, з боку позивача інвентаризація не проводилася, що є порушенням Інструкції № 69 від 11.08.94, затверджену Мінфіном України, до встановлення наявних збитків діяльність магазина призупинена не була (а.с.116 т.1). Посилання позивача на те, що такі документи надати не представилося можливим в зв'язку з тим, що документи передані працівникам міліції не відповідають дійсності ( а.с.137 т.1). Так з листа начальника Голосіївського РУ ГУ ( а.с.118т.1) від 26.09.06 вбачається що, працівникам міліції був наданий акт зняття залишків, інвентаризація не проводилась, документи на оприбуткування та висновки Державної санітарно-епідеміологічної експертизи на хутрові вироби надані не були. Даний факт підтверджується супровідним листом позивача (а.с.142-144 т.1), в якому вказано що документи направлені у слідчі органі 27.09.06 після запиту, а також довідкою Голосіївського РУ ГУ (а.с.146 т.1).

Оскільки, ревізія не проводилася взагалі, визначення кількості товару що знаходився в магазині, його вартість, розмір можливих збитків встановити не можливо.

Накладні на внутрішнє переміщення товару, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки підписані одноособово позивачем і є документами внутрішнього використання і не можуть буті належними доказами у справі.

Крім того, умовами договору передбачено, що товар, якій знаходиться у вітрині повинен за описом з зазначенням найменування товару, його артикулу, вартості, за підписом позивача передаватися відповідачу (п.3.4 договору). Але, ці вимоги позивач не виконав.

Роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/215 від 01.04.94 містять такі положення: вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд у перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладання на вину особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору, від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди. Витрати потерпілої особи з виправлення пошкодженого майна її засобами і коштами визначаються, виходячи з реальних витрат позивача, до відшкодування вартості втраченої речі, то позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі дійсної її вартості на момент розгляду справи.

В даному випадку, колегія суддів вважає що, позивачем не доведений розмір збитків та упущеної вигоди.

По,- друге, згідно договору на охорону магазину відповідач несе матеріальну відповідальність у розмірі вартості матеріальних цінностей, які підтверджуються відповідними бухгалтерськими документами за збитки, зокрема крадіжки, якщо буде встановлена вина відповідача у її допущенні або буде встановлена слідчими органами (п.4.1). З актів ( а.с.12 т.1, 44-45 т.2) вбачається, що охоронне обладнання введено в експлуатацію, технічний стан обладнання справний, позивач претензій не має.

Протокол відтворення обстановки та обставин події від 19.10.06 ( а.с.17-20 т.2) не встановлює вини відповідача, оскільки у протоколі зафіксовано не спрацювання сигналізації в момент відтворення обстановки та обставин крадіжки. З витягу журналу системних подій за 20.09.06-22.09.06 вбачається що сигналізація була справна.

Акт позивача ( а.с.21 т.2) не може бути прийнятий до уваги, оскільки підписаний представниками позивача без залучення представників відповідача, претензій щодо невідповідності технічного стану охоронного обладнання не має.

Наполягання представника позивача, стосовно працівника ОСОБА_2., підпис якого є на акті зняття залишків, як на доказ залучення працівника відповідача при здійсненні ревізійних дій є помилковими, оскільки ОСОБА_2. не був уповноважений відповідачем на здійснення таких дій. З листів ПП "Центуріон 2000", СКБ "Сатурн 2000"( а.с. 140,141 т.4) вбачається що, ОСОБА_2 є контактною особою для вирішення питань переукладання договорів з охорони та обслуговування систем охорони цих фірм на ПП "Булат 2003" в зв'язку з припиненням дії договорів та припиненням охоронної діяльності вказаних підприємств, тобто ОСОБА_2 не має права підпису,зокрема від імені відповідача актів зняття залишків.

Колегія суддів звертає увагу позивача на те, що він не позбавлений можливості на звернення відшкодування вкрадених шуб у рамках кримінальної справи або позовного провадження у суді загальної інстанції з винної особи (осіб), які здійснили крадіжку.