13/67 Про відновлення меж земельної ділянки та усунення перешкод в користуванні - 09.09.2008 Прийняття

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 24.03.2008 у справі №13/67 за позовом Закритого акціонерного товариства "Ресторан "Градецький" до Відкритого акціонерного товариства "Чернігівбуд" (відповідач-1), Комунального підприємства "Чернігівбудінвест" (відповідач-2) про відновлення меж земельної ділянки та усунення перешкод в користуванні в задоволенні позовних вимог в частині відновлення, згідно даних земельно-кадастрової документації, межі земельної ділянки ЗАТ "Ресторан "Градецький", що знаходиться за адресою м.Чернігів, пр-т Миру, 68 та перебуває у користуванні ЗАТ "Ресторан "Градецький" відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, виданого відповідно до рішення виконкому Чернігівської міської ради від 21.02.1994 №21 зі змінами, внесеними відповідно до рішення міськвиконкому від 21.02.2000 №31 відмовлено, позовні вимоги щодо зобов’язання відповідачів усунути перешкоди в користуванні вищевказаною земельною ділянкою шляхом перенесення залізобетонного паркану відповідно до відновлених меж земельної ділянки, а також відновлення бордюрів, трав’яного покриття, зелених насаджень, зіпсованих відповідачами при проведенні ними будівельних робіт залишено без розгляду.

Не погодившись з рішенням суду, ЗАТ "Ресторан "Градецький" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 24.03.2008 у справі № 13/67 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційну скаргу ЗАТ "Ресторан "Градецький" мотивовано тим, що господарський суд при прийнятті рішення невірно застосував до спірних правовідносин частину 3 статті 158 Земельного кодексу України, натомість спори між юридичними особами та між юридичними особами і громадянами щодо меж належних їм земельних ділянок вирішується судом відповідно до частини 2 статті 158 Земельного кодексу України, а також невірно застосовано статтю 81 Господарського процесуального кодексу України в частині залишення позову без розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу КП "Чернігівбудінвест" (відповідач-2) не погоджується з вимогами апеляційної скарги позивача, просить відмовити ЗАТ "Ресторан "Градецький" у задоволенні апеляційної скарги, зазначивши, що суд першої інстанції правомірно послався на частину 3 статті 158 Земельного кодексу України, та пункт 34 статі 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , суд обґрунтовано залишив позовні вимоги ЗАТ "Ресторан "Градецький" без розгляду відповідно до частини 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач буз поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору щодо наявності на земельній ділянці до початку будівництва паркану. Крім того, відповідач-2 зазначає, що позивач використовує земельну ділянку без оформлення правовстановлюючого документа, визначеного статтею 126 Земельного кодексу України.

Комунальне підприємство "Чернігівбудінвест" також подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.03.2008 у справі №13/67 на просить виключити з мотивувальної частини рішення господарського суду Чернігівської області від 24.03.2008 справі № 13/67 встановлені судом факти, як такі, що не базуються на ст.ст. 125, 126, 141 Земельного кодексу України, Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої наказом Держкомзему України від 15.04.1993 № 28, зокрема:

1.1. "З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що позивач є землекористувачем відповідно до Державного акту на право постійного користування землею№217 від 29.03.1994 з огляду на те, що рішення міськвиконкому № 237 від 20.10.1997 та від 21.06.2000 № 153 є чинними. Окрім того, слід зазначити, що на час зазначення по Державному акту землекористувачем саме позивача обмежень, відповідно до чинного на той момент земельного законодавства, щодо прав на постійне користування землями комунальної або державної власності не існувало, при цьому суд формуючи таку позицію враховує рішення Конституційного суду України за №5-рп по справі №1-17/2005 року від 22.09.2005 року. Наявність обмеження такого права постійного користування землею державної або комунальної власності закріплені в ст..92 ЗК України (чинного на момент розгляду справи), не може вплинути на право землекористування позивача набуте, ще в 1997 році.";

1.2. "Таким чином, на момент розгляду справи, позивач та 2-ий відповідач є землекористувачами, відповідно до Державного акту та договору оренди, й земельні ділянки цих землекористувачів межують згідно планів до Державного акту (по плану позначені цифрами по кутам 14 та 15) та договору оренди від 19.12.2007 р. (по опису меж позначені літерами Б-В та Д-Е).

Апеляційну скаргу відповідач-2 обґрунтовує, зокрема, тим, що відповідно до пункту "в" статті 141 Земельного кодексу України (п. 3 статті 27 Земельного кодексу України в редакції 1992 року) у разі припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій, їх право постійного користування земельною ділянкою припиняється і в порядку правонаступництва не переходить. Тому, незважаючи та те, що ЗАТ "Ресторан "Градецький" є правонаступником Державного комунального підприємства "Ресторан "Градецький", його право постійного користування земельною ділянкою автоматично у порядку правонаступництва до ЗАТ "Ресторан "Градецький" не переходить, а виникає на загальних підставах. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, виданий Державному комунальному підприємству "Ресторан "Градецький" не може бути підставою для використання ЗАТ "Ресторан "Градецький" земельної ділянки, оскільки його видано іншій юридичній особі, яка на сьогоднішній день не існує. Постановою Верховної ради України № 2201-ХІІ від 13.03.1992 (2201-12) "Про форми державних актів на право власності на землю і право користування землею" передбачено лише внесення змін по землекористуванню, а не внесення змін щодо землекористувача. Отже, як зазначає відповідач-2, позивач використовує земельну ділянку, на якій розміщені вказані об’єкти нерухомості, без оформлення правовстановлюючого документу на землю, визначеного статтею 126 Земельного кодексу України, чим порушено вимоги статті 125 Земельного кодексу України.

Відкрите акціонерне товариство "Чернігівбуд" (відповідач-1) подало до Київського апеляційного господарського суду клопотання (отримано судом 08.07.2008), в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ЗАТ "Ресторан "Градецький", задовольнити апеляційну скаргу КП "Чернігівбудінвест", розглянути апеляційні скарги за відсутності представника ВАТ "Чернігівбуд".

Розглянувши в судових засіданнях апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Позивачем заявлено позов про відновлення згідно даних земельно-кадастрової документації межі земельної ділянки ЗАТ "Ресторан "Градецький", що знаходиться за адресою м. Чернігів, проспект Миру, 68 та перебуває у користуванні ЗАТ "Ресторан "Градецький" відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, виданого відповідно до рішення виконкому Чернігівської міської ради від 21.02.1994р. №21 із змінами, внесеними відповідно до рішення міськвиконкому від 21.02.2000р. №31 та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом перенесення залізобетонного паркану відповідно до відновлених меж земельної ділянки, а також відновлення бордюрів, трав’яного покриття, зелених насаджень, зіпсованих відповідачами при проведенні будівельних робіт.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на суміжної з позивачем земельній ділянці Відритим акціонерним товариством "Чернігівбуд" проводилося будівництво багатоквартирного житлового будинку, під час якого вказаним підприємством були порушені межі належної позивачу земельної ділянки, при цьому ВАТ "Чернігівбуд" самовільно був перенесений залізобетонний паркан. ВАТ "Чернігівбуд" листом від 28.07.2006 гарантував після завершення будівельних робіт відновити покриття, бордюри, зелені насадження та встановити залізобетонний паркан на тому місці, де він знаходився, проте цього не зробив.

У письмових поясненнях від 29.01.2008 позивач зазначив, що ВАТ "Чернігівбуд" під час будівництва були порушені межі наданої позивачу в постійне користування земельної ділянки відповідно до даних земельно-кадастрової документації, загальна площа якої 6340,14 кв.м, з яких під зеленим насадженням знаходиться 2785,13 кв. м; довжина сторони 13-14 повинна мати 66,53 м, довжина сторони 14-15 повинна мати 2,33 м. Фактично довжина сторони 13-14 стала 58 м, довжина сторони 14-15 стала 10,5 м.

28.02.2008 позивач уточнив позовні вимоги, відповідно до яких просив відновити згідно даних земельно-кадастрової документації межі земельної ділянки ЗАТ "Ресторан "Градецький", що знаходиться за адресою м. Чернігів, пр-т Миру, 68 та перебуває у користуванні ЗАТ "Ресторан "Градецький" відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою виданого відповідно до рішення виконкому Чернігівської міської ради від 21.02.1994 №21 із змінами, внесеними відповідно до рішення міськвиконкому від 21.02.2000 №31, зобов’язати відповідачів 1 та 2 усунути перешкоди в користуванні вищевказаною земельною ділянкою шляхом перенесення залізобетонного паркану відповідно до відновлених меж земельної ділянки, а також відновлення бордюрів, трав’яного покриття, зелених насаджень, зіпсованих відповідачами при проведенні ними будівельних робіт.

Відповідач-1 (ВАТ "Чернігівбуд") у поясненнях суду першої інстанції зазначив, що він не був суб’єктом земельних відносин, а лише виконував функції генерального підрядника з будівництва на підставі договору підряду, а тому не є належним відповідачем по справі.

Відповідач-2 (КП Чернігівбудінвест) у відзиві на позов вважає, що вимоги позивача не обґрунтовані, оскільки позивач використовує земельну ділянку без правовстановлюючих документів, отже, не може бути постійним користувачем цієї земельної ділянки.

Згідно державного акту на право постійного користування землею № 217 від 29.03.1994, виданого Державному комунальному підприємству "Ресторан "Градецький" м. Чернігів вул. Леніна, 68 виконкомом Чернігівської міської ради народних депутатів, надано зазначеному користувачу у постійне користування 0,67га землі в межах згідно з планом землекористування. Землю надано у постійне користування для виробничих потреб відповідно до рішення виконкому Чернігівської міської ради народних депутатів від 21.02.1994 № 21.

Згідно статуту, ЗАТ "Ресторан "Градецький" створено шляхом перетворення державного комунального підприємства ресторан "Градецький", зареєстрованого рішенням виконкому Чернігівської міської Ради народних депутатів від 20.01.1992 №22, у закрите акціонерне товариство "Ресторан "Градецький", перереєстровано розпорядженням виконкому Чернігівської міської Ради народних депутатів від 05.09.1996 №328-р.

Рішенням міськвиконкому № 237 від 20.10.1997 (пункт 46) в зв’язку з перереєстрацією Державного комунального підприємства "Ресторан "Градецький" п. 1-5 рішення міськвиконкому від 21.02.1994 №21 викладено в такій редакції: Затвердити площу земельної ділянки, наданої в постійне користування Закритому акціонерному товариству "Ресторан "Градецький" по вул. Леніна, 68 –0,67 га.

Рішенням міськвиконкому від 21.02.2000 №31 вирішено згідно з проектом універсальної автомийки вилучити із постійного користування ЗАТ "Ресторан "Градецький" земельну ділянку площею 0,039 га по вул. Леніна, 68 за згодою землекористувача. Як зазначено в листі Управління земельних ресурсів від 07.03.2008 №1496 інших рішень щодо вилучення землі у ЗАТ "Ресторан "Градецький" не приймалось.

Рішенням міськвиконкому від 21.06.2000 № 153 (п. 39) на виконання протокольного доручення десятої сесії міської ради двадцять третього скликання від 14.02.2000 "Про функціональне використання наданих земельних ділянок" згідно з проведеною інвентаризацією земель, затверджено площі земельних ділянок, наданих в постійне користування: 39-1. Закритому акціонерному товариству "Ресторан "Градецький" площею 0,634 га по вул. Леніна, 68, в тому числі під спорудами комерційного використання 0,1403 га, під благоустроєм (проїзди, проходи, клумби) –0,4937 га.

Згідно статті 27 Земельного кодексу України (в редакції 1992 року)(стаття 141 Земельного кодексу України в редакції від 25.10.2001) право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації.

Однак рішеннями міськвиконкому № 237 від 20.10.1997, від 21.02.2000 №31, 21.06.2000 № 153 земельна ділянка була надана в користування ВАТ "Ресторан "Градецький". Про зазначені зміни зроблено відмітку в Державному акті на право постійного користування землею №217, проте позивач нового Державного акту на право користування землею не отримував.

16.11.2005 між Фондом комунального майна Чернігівської міської ради (продавець) та Закритим акціонерним товариством "Ресторан "Градецький" (покупець) укладено договір купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом 16.11.2005, зареєстровано в реєстрі за № 1783, зареєстровано виконкомом Чернігівської міської ради за №477 від 21.11.2005.

Відповідно до п.1.1 договору від 16.11.2005 продавець зобов’язується передати у власність покупцю нежитлові приміщення: ресторан "Градецький" приміщення 1-го та 2-го поверху загальною площею 2186,1 кв. м, кафе "Зустріч" загальною площею 21,5 кв. м - що становлять 9/10 частин об’єкту нерухомості, що знаходиться за адресою м.Чернігів, пр.Миру, 68 та у подальшому іменується "об’єкти", та розташовані на земельній ділянці територіальної громади м. Чернігова, а покупець зобов’язується прийняти об’єкти і сплатити ціну відповідно до умов договору. Об’єкти передані покупцю шляхом викупу на підставі рішення Чернігівської міської ради від 28.05.1996 "Про приватизацію окремих об’єктів комунальної власності м.Чернігова. Згідно пункту 5.6. договору покупець зобов’язаний у місячний термін з моменту переходу до нього права власності на об’єкти оформити відведення земельної ділянки у відділі земельних ресурсів міської ради в установленому законодавством порядку.

16.11.2005 між Фондом комунального майна Чернігівської міської ради (орендодавець) та ЗАТ "Ресторан "Градецький" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить територіальній громаді міста Чернігова №342, відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування індивідуально визначене майно, нежитлове приміщення, що складається з підвального приміщення ресторану "Градецький" площею 244,9 кв.м, що становить 1/10 (одну десяту) частину об’єкту нерухомості за адресою м. Чернігів, пр. Миру, 68.

Таким чином, позивач набув право власності на 9/10 об’єкту нерухомості та 1/10 об’єкту нерухомості перебуває у нього на підставі орендних правовідносин за адресою м. Чернігів, пр. Миру, 68.

Комунальному підприємству "Чернігівбудінвест" була надана земельна ділянка площею 0,3366 га по вул. Самострова, 2-а на підставі договору оренди земельних ділянок від 29.11.2005 № 2226, укладеного між Чернігівською міською радою (орендодавець) та Комунальним підприємством "Чернігівбудінвест" (орендар), згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки (додаток № 1 до Договору).

19.12.2007 між Чернігівською міською радою (орендодавець) та Комунальним підприємством "Чернігівбудінвест" (орендар) укладено договір оренди земельних ділянок № 2226 на оренду земельної ділянки площею 0,3366 га.

Згідно статті 80 Земельного кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2002 року суб'єктами права власності на землю є:

а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;

б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;

в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно статті 92 Земельного кодексу України (в редакції від 25.10.2001) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.

Відповідно до статті 93 Земельного кодексу України (в редакції від 25.10.2001) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнароднім об’єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Згідно статті 120 Земельного кодексу України (в редакції від 25.10.2001) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно статті 796 Цивільного кодексу України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму (частина 1). У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець (частина 2).

Згідно статті 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , Господарським кодексом України (436-15) , цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" істотною умовою договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки).

Згідно Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073 (2073-98-п) державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок, до договору оренди додається план (схема) земельної ділянки, яка надається в оренду.

Оскільки за чинним з 1 січня 2002 року Земельним кодексом України (2768-14) земельні ділянки перебувають у постійному користуванні лише у підприємств, установ, організацій, що належать до комунальної або державної власності, громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. Рішенням Конституційного суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 (v005p710-05) (Справа N 1-17/2005) визнано такими, що не відповідає Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (2768-14) щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Статтею 152 Земельного кодексу України (в редакції від 25.10.2001) передбачено: власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав.

Отже, колегія суддів вважає, що перед тим, як звертатися з вимогою про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відновлення меж згідно даних земельно-кадастрової документації, позивач повинен оформити своє право землекористування у встановленому порядку та звертатися за захистом порушеного права до суду. С тих же підстав колегія суддів вважає, що позовні вимоги про зобов’язання відповідачів 1 і 2 усунути перешкоди в користуванні вищевказаною земельною ділянкою шляхом перенесення залізобетонного паркану відповідно до відновлених меж земельної ділянки, а також відновлення бордюрів, трав’яного покриття, зелених насаджень, зіпсованих відповідачами при проведенні ними будівельних робіт не підлягають задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції що, враховуючи, що земельні ділянки позивача та відповідача-2 знаходяться у користуванні юридичних осіб, спір щодо відновлення меж землекористування не підлягає розгляду в суді без дотримання певної процедури, а є предметом розгляду органів місцевого самоврядування, який повинен винести рішення, а у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів спір вирішується судом (ч.5 ст.158 ЗК України).

Згідно статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі,

Згідно статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу.

Відповідно до статті 158 Земельного кодексу України Земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів (частина 1).

Частина 2 статті 158 Земельного кодексу України встановлює, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Згідно частини 3 статті 158 Земельного кодексу України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про оренду землі" орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.