34/145 Про розірвання договору поставки та стягнення заборгованості і збитків - 03.09.2008 Прийняття

Корпорації "Артеріум" звернулась з позовом про розірвання договору поставки від 30.08.2007р. № 30/08/1638, укладеного між позивачем та відповідачем та стягнення 26 792,40 грн. збитків.

09.06.2008р. позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить розірвати договір та стягнути з відповідача 26 792,40 грн. попередньої оплати.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.06.2008р. у справі № 34/145 позов задоволено. Розірвано договір поставки від 30.08.2007 № 30/08/1638, укладений між Корпорацією "Артеріум" та Приватним підприємством "Р.К. Майстер-принт". Стягнуто з Приватного підприємства "Р.К. Майстер-принт" на користь Корпорації "Артеріум" 26 792 (двадцять шість тисяч сімсот дев'яносто дві) грн. 40 коп. боргу, а також 267 (двісті шістдесят сім) грн. 92 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Приватне підприємство "Р.К. Майстер-принт" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва у справі від 09.06.2008р. у справі № 34/145 про розірвання договору поставки від 30.08.2007 № 30/08/1638, стягнення 26 792,40 грн. та прийняти нове рішення, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник Корпорації "Артеріум" надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 09.06.2008р. у справі № 34/145 без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Судом встановлено, що 30.08.2007р. позивач та відповідач уклали Договір, відповідно до пункту 1.1 відповідач (продавець) зобов'язується поставити (передати у власність) позивачу (покупцю) товар в асортименті, кількості та по цінам згідно з специфікаціями, що є невід'ємними частинами даного Договору, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити його на умовах, зазначених в даному Договорі.

Умови оплати товару вказуються в специфікаціях (пункт 2.4 Договору).

Відповідно до пункту 5.1 Договору умови і строки поставок кожної партії товару узгоджуються сторонами та вказуються у відповідних специфікаціях до даного Договору.

Згідно з пунктом 5.2 датою поставки товару покупцю сторони вважають дату, зазначену в накладній на товар.

Пунктом 6.3 Договору визначено, що у випадку грубого порушення продавцем зобов'язань по даному Договору, покупець має право достроково розірвати Договір шляхом односторонньої відмови. Під "грубим порушенням" сторони розуміють: затримку поставки товару більше ніж на сім календарних днів, поставка товару неналежної якості, що виключає можливість використання товару за призначенням. Одностороння відмова від Договору не звільняє продавця від майнової відповідальності за порушення зобов'язань за Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2007р. позивач та відповідач уклали специфікацію № 4/2423 до Договору, відповідно до якої відповідач зобов'язався поставити позивачу товар у кількості 1 000 штук на суму 7 932 грн.

Відповідно до умов поставки товару, визначених вказаною специфікацією, відповідач поставляє товар на склад позивача частково: 700 штук товару до 17.12.2007р. і 300 штук товару через тридцять робочих днів з моменту здійснення позивачем відповідачу 50% попередньої оплати її вартості і затвердження та надання позивачем оригінал-макета товару, а згідно з умовами оплати визначених вказаною специфікацією 50% вартості товару сплачуються позивачем протягом трьох банківських днів після підписання специфікації, згідно наданого рахунку, а 50% вартості товару сплачується позивачем протягом чотирнадцяти календарних днів від дати доставки товару на склад позивача.

25.11.2007р. позивач та відповідач уклали специфікацію № 5/2422 до Договору, відповідно до якої відповідач зобов'язався поставити позивачу товар у кількості 1 000 штук на суму 11 556 грн.

26.11.2007р. позивач та відповідач уклали специфікацію № 6/2460 до Договору, відповідно до якої відповідач зобов'язався поставити позивачу товар у кількості 1 600 штук на суму 48 576 грн.

Відповідно до умов поставки товару, визначених вказаною специфікацією, відповідач поставляє товар на склад позивача частково: 600 штук товару до 17.12.2007р. і 1000 штук товару через тридцять робочих днів з моменту здійснення позивачем відповідачу 50% попередньої оплати її вартості і затвердження та надання позивачем оригінал-макета товару, а згідно з умовами оплати визначених вказаною специфікацією 50% вартості товару сплачуються позивачем протягом трьох банківських днів після підписання специфікації, згідно наданого рахунку, а 50% вартості товару сплачується позивачем протягом чотирнадцяти календарних днів від дати доставки товару на склад позивача.

На виконання пункту 2.4 Договору позивач здійснив відповідачу попередню оплату за товар у сумі 34 028 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 9283 від 07.12.2007р. на суму 5775 грн., № 9300 від 07.12.2007р. на суму 3965 грн. та № 9349 від 10.12.2007р. на суму 24 288 грн.

Відповідач в порушення умов пункту 5.1 Договору поставив, а позивач прийняв лише 510 штук товару на суму 7235,60 грн., що підтверджується видатковими накладними від 29.12.2007р. № 0-00002041 на суму 1 586 грн., № 0-00002042 на суму 2 310 грн. та № 0-00002043 на суму 3 339,60 грн.

05.02.2008р. позивач направив відповідачу претензію № 231 щодо повернення попередньої оплати у сумі 26 792,40 грн.

Відповідач залишив вказану претензію без відповіді, а вимогу позивача без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач у встановлений пунктом 5.1 Договором строк свого зобов'язання щодо поставки товару у кількості 700 штук на суму 4627 грн. в строк до 17.12.2007р., у кількості 300 штук на сум 1 983 грн. в строк до 22.01.2008р.; у кількості 700 штук на суму 6741 грн. в строк до 17.12.2007р., у кількості 300 штук на суму 2889 грн. в строк до 22.01.2008р.; у кількості 600 штук на суму 15 810 грн. в строк до 17.12.2007р., у кількості 1 000 штук на суму 25 030 грн. в строк до 25.01.2008р. не виконав, суму попередньої оплати не повернув, про причини невиконання своїх господарських зобов'язань позивача не повідомив.

Відповідно до частини 1 статті 206 ГК України господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Статтею 615 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом (частина 1).

Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання (частина 2).

Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється (частина 3).

Відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що всі зміни і доповнення до даного Договору матимуть юридичну силу, якщо вони вчинені в письмовій формі у вигляді додатків, що ставлять невід’ємну частину Договору, за підписом повноважних представників сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони за Договором не укладали угод про внесення змін та/або доповнень до Договору, зокрема не погоджували в двосторонньому порядку графік поставки.

Отже, у зв'язку з грубим порушенням відповідачем пункту 5.1 Договору, позивач на підставі пункту 6.3 Договору отримав право в односторонньому порядку відмовитись від Договору.

Частиною 3 статті 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини 1 статті 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Позивачем 05.02.2008р. була надіслана на адресу відповідача претензія № 231 з вимогою про повернення попередньої оплати у сумі 26 792,40 грн.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимог кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.20007р. № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за №1383/14650 (z1383-07) ) відповідач повинен був у строк до 15.02.2008р. здійснити повернення попередньої оплати позивачу у сумі 26 792,40 грн.

Крім того, відповідач, як у строк до 15.02.2008р. так і на дату судового розгляду, свого зобов'язання щодо повернення попередньої оплати у сумі 26 792,40 грн. не виконав.

За таких обставин колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги про розірвання Договору та про стягнення з відповідача суми у розмірі 26 792,40 грн. попередньої оплати є законними та обґрунтованими.

Крім того, відповідач в апеляційній скарзі також зазначає про неправильне застосування судом процесуального права. Таке твердження відповідача є хибним, оскільки підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції є, якщо справу розглянуто за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином, також в справі наявне клопотання про відкладення справи.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Приватного підприємства "Р.К. Майстер-принт" не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2008р. у справі № 34/145 не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 101- 105 ГПК України, суд, -

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Р.К. Майстер-принт" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2008р. у справі № 34/145 без змін.