34/346 Про стягнення заборгованості з лізингових платежів - 03.09.2008 Прийняття

( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs5068919) ) ( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs3877586) ) ( Додатково див. рішення господарського суду міста Києва (rs1416974) ) ( Додатково див. рішення господарського суду міста Києва (rs3329906) )

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Кисельов Є.О. – (за дов.), Костюк К.В. (за дов.),

від відповідача - не з"явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу (далі - АТЗТ) "Софт Сервіс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 18.02.2008

у справі № 34/346

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "ВІП-Рент"

до АТЗТ "Софт Сервіс"

про стягнення 134 613,41 грн.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 18.02.2008 позов Підприємства з іноземними інвестиціями "ВІП-РЕНТ" до АТЗТ "Софт Сервіс" про стягнення 134 613,41 грн. задоволено повністю.

Присуджено стягнути з АТЗТ "Софт Сервіс" на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "ВІП-РЕНТ" 107 111,66 грн. боргу, 4 121,78 грн. 3% річних, 13 429,86 грн. інфляційних витрат, 9 950,10 грн. пені, 1 346,13 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивовано тим, що суму заборгованості доведено наданими доказами, згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Так як відповідач свої зобов’язання не виконав, то позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Не погодившись з прийнятим рішенням, АТЗТ "Софт Сервіс" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що дане рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача жодного разу в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників позивача, судова колегія встановила наступне.

12.04.2002 між позивачем (лізингодавець) та відповідачем (Лізиногоодержувач) укладено Угоду оперативного лізингу №505 (далі – Угода), відповідно до пункту 1.2 якої дія цієї Угоди може бути передчасно припинена, якщо обидві сторони дійдуть про це згоди в письмовій формі, і якщо вони погодяться про умову скасування цієї Угоди.

Відповідно до пункту 1.3 Угоди чинність Угоди припиняється після повного виконання сторонами своїх зобов’язань.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Угоди внески здійснюються згідно з цією Угодою і з графіком, на основі рахунків-фактур, які лізингодавець надає лізингоодержувачу. Ці рахунки-фактури надаються лізингодавцем не пізніше ніж за три дні до дати оплати, наведеної в графіку. Внесок вважається сплаченим, коли сума, передбачена графіком, одержана на банківському рахунку лізингодавця. Якщо рахунок-фактура лізингодавця надійде до лізингоодержувача пізніше встановленої дати, це не звільняє лізингоодержувача від сплати внеску згідно дати оплати, вказаної в графіку. Крім внеску лізингоодержувач зобов’язаний сплачувати всі витрати, податки та платежі, передбачені Угодою та чинним законодавством.

В разі затримки внеску лізингодавець має право на компенсацію від лізингоодержувача в сумі, що дорівнює подвійній обліковій ставці, встановленій НБУ, і яка обчислюється з несплаченої суми за кожний день затримки; спочатку повинна бути сплачена затримана сума, потім можлива компенсація, і після цього внески, які не були сплачені (пункт 3.3 Угоди).

Відповідно до пункту 5.2 Угоди ризик щодо автомобіля переходить до лізингоодержувача з моменту передачі автомобіля, і Лізингоодержувач з цього моменту несе встановлену законом відповідальність перед третіми особами за завдання їм будь-якої шкоди при використанні автомобіля.

Автомобіль належить лізингодавцеві або фінансуючому банку, якого використовує лізингодавець (пункт 6.1 Угоди).

Після надання автомобіля лізингоодержувачеві сторони підпишуть акт про передачу автомобіля (пункт 11.2 Угоди).

Лізингоодержувач повертає автомобіль в дату повернення, передбачену цією Угодою, на лізинговому майданчику разом з обладнанням та іншими елементами, які були надані лізингоодержувачеві згідно акту прийому-передачі. В разі, якщо умови, передбачені пунктом 12.4 Угоди, не порушені, Угода вважається припиненою (пункт 12.1 Угоди).

В разі припинення Угоди раніше ніж дата її закінчення, лізингоодержувач повертає автомобіль на лізинговий майданчик разом з обладнанням та іншими елементами, які були надані лізингоодержувачеві. Незважаючи на передчасне припинення Угоди, лізингоодержувач зобов’язаний виконати вимоги пункту 12.4 Угоди (пункт 12.2 Угоди).

Автомобіль повертається в чистому і вимитому вигляді, і в такому стані і з таким обладнанням як під час надання, беручи до уваги нормальний знос, передбачений в додатку 4 (пункт 12.3 Угоди).

Відповідно до пункту 12.4 Угоди, якщо автомобіль повертається лізингодавцеві в такому стані, який не відповідає вимогам, передбаченим в пункті 12.3 цієї Угоди (пошкодженим), то лізингодавець має право виконати ремонт з метою відновлення стану автомобіля і має право на одержання компенсації від лізингоодержувача на покриття витрат на ремонт. При цьому акт повернення автомобіля підписується на дату завершення ремонту і лізингоодержувач зобов’язаний продовжувати сплачувати лізингову плату протягом всього періоду ремонту автомобіля.

Пунктом 14.3 Угоди встановлено, що документ про повернення автомобіля, який підписаний сторонами і містить опис технічного стану і обладнання автомобіля, дату передачі і місце передачі, назву виробника автомобіля, модель автомобіля, державний реєстраційний номер і номер автомобіля; цей документ становить невід’ємну частину цієї Угоди у вигляді додатка 3. В цей документ також повинні вписуватися відомості про можливі пошкодження і відсутнє обладнання.

На виконання Угоди Позивач та Відповідач уклали лізингові угоди від 29.08.2003 №№ 959, 960, 961, 962, 963, 964, 965, 966 про передачу в лізинг автомобілів КІА К2700 державні реєстраційні номери 524-82КА, 524-83КА, 524-84КА, 524-88КА, 524-85КА, 524-86КА, 524-87КА, 524-90КА, відповідно.

Строк дії вказаних лізингових угод становить з 19.09.2003 до 18.09.2006.

Відповідно до частини 1 статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Таким чином, лізингові угоди від 29.08.2003 №№ 959-966 є договорами лізингу, оскільки вони відповідають вимогам статті 806 Цивільного кодексу України.

17.10.2003 на виконання пункту 11.2 Угоди позивач та відповідач уклали акти передачі-приймання на вказані автомобілі.

У 2005 році позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 266 180,88 грн., (позивач зменшив позовні вимоги до 236 009,86 грн.) заборгованості з лізингових платежів відповідно до лізингових угод від 29.08.2003 №№ 959-966.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.12.2005 у справі № 16/582 встановлено, що відповідач має заборгованість перед позивачем у сумі 236 009,86 грн., з якої 28 322,56 грн. вартість компенсації ремонтних робіт та технічного обслуговування; 33 602,66 грн. сума компенсації франшизи; 36 866,24 грн. сума збільшення лізингових платежів, а також 137 218,40 грн. заборгованості з несплачених лізингових платежів, яка виникла у відповідача у зв'язку з несплатою ним рахунків - фактур виставлених позивачем за квітень 2005 року № 0000000799 від 14.03.2005р. на суму 21 637,28 гри., за травень 2005 року № 0000001197 від 08.04.2005 на суму 20 758,40 грн., за червень 2005 року № 0000001512 від 28.04.2005 на суму 19 869,44 грн., за липень 2005 року № 0000002013 від 17.06.2005 на суму18 649,92 грн., за серпень 2005 року № 0000002386 від 18.07.2005 на суму 18 585,20 грн., за вересень 2005 року № 0000002911 від 19.08.2005 на суму 18 782,24 грн., за жовтень 2005 року № 0000003257 від 13.09.2005 на суму 18 935,92 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.12.2005 у справі №16/582 стягнуто з відповідача на користь позивача 236 009,86 грн. основного боргу.

На виконання пункту 3.1 Угоди Позивач виставив Відповідачу рахунки-фактури №0000003614 від 12.10.2005 на суму 20 626,80 грн., №0000004020 від 07.11.2005 на суму 20 754,47 грн., №0000004451 від 07.12.2005 на суму 20 860,72 грн., №1765 від 12.01.2006 на суму 22 803,23 грн., №2244 від 10.02.2006 на суму 22 066,44 грн., всього на суму 107 111,66 грн. за період з листопада 2005 року по березень 2006 року.

27.03.2006 позивач направив відповідачу лист №45, у якому зазначив, що у зв'язку з несплатою відповідачем лізингових платежів відповідно до вказаних рахунків-фактур, позивач відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України розриває лізингові угоди від 29.08.2003 №№ 959-966. Крім того, у вказаному листі позивач вимагав від відповідача повернути автомобілі та сплатити рахунки-фактури за лізинговими платежами.

Відповідно до частини 2 статті 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідно до пунктів 3.1 Угоди Відповідач повинен був здійснити оплату лізингових платежів у сумі 20 626,80 грн. до 17.10.2005, у сумі 20 754,47 грн. до 15.11.2005, у сумі 20 860,72 грн. до 07.12.2005, у сумі 22 803,23 грн. до 19.01.2006, у сумі 22 066,44 грн. до 21.02.2006, всього у сумі 107 111,66 грн.

Проте, відповідач свого зобов’язання щодо оплати лізингових платежів у сумі 107 111,66 грн. не виконав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 107 111,66 грн. боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі в сумі 13 429,86 грн. інфляційних втрат та 4 121,78 грн. 3% річних.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до пункту 3.3 Угоди в разі затримки внеску лізингодавець має право на компенсацію від лізингоодержувача в сумі, що дорівнює подвійній обліковій ставці, встановленій НБУ, і яка обчислюється з несплаченої суми за кожний день затримки; спочатку повинна бути сплачена затримана сума, потім можлива компенсація, і після цього внески, які не були сплачені.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню у повному обсязі в сумі 9 950,10 грн.

Відповідач в обґрунтування заперечень на позов зазначив, що 28.09.2004 відповідач уклав та підписав акт прийому-передачі автомобілів до Угоди щодо повернення автомобілів, при цьому позивач погодився підписати вказаний акт лише після технічного огляду автомобілів, про що зазначив у цьому акті.

Заперечення відповідача про те, що 28.09.2004 він за актом прийму-передачі автомобілів до Угоди передав позивачу автомобілі, які він отримав в лізинг відповідно до лізингових угод від 28.09.2003 №№ 959-966, а також про те, що Угода була розірвана за взаємною згодою сторін, у зв’язку з виконанням своїх зобов’язань за Угодою колегією суддів до уваги не приймається з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням №16/582 Господарського суду міста Києва встановлено, що відповідач пошкодив автомобілі КІА К2700 державні реєстраційні номери 524-82КА, 524-87КА, 524-90КА, про що свідчать довідки Управління Державтоінспекції ГУ МВС України в м. Києві від 17.02.2004, 29.01 2005, а також довідки Державтоінспекції ОМУ УМВС України в Одеській області від 12.10.2004 та 26.11.2005.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, вказані факти, які встановлені Рішенням №16/582 спростовують твердження відповідача про розірвання Угоди 28.09.2004.

Крім того матеріали справи не містять жодного документа, який підтверджує факт розірвання сторонами Угоди, а містять лише лист позивача від 27.03.2006 № 45 про розірвання лізингових угод від 29.08.2003 №№ 959-966.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва від 18.02.2008 у справі №34/346 відповідає чинному законодавству, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.