3/303 Про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки - 26.11.2008 Прийняття

Заступник прокурора Подільського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Подільської районної у м. Києві ради про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Балкан" звільнити земельну ділянку площею 20 кв. м., розташовану на вул. Іллінській, 18 у Подільському районі м. Києва, передавши її Подільській районній у м. Києві раді, та привести зазначену земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом знесення самовільно збудованих споруд.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення вимог діючого законодавства відповідач займав спірну земельну ділянку без відповідних правовстановлюючих документів.

Представник позивача у судові засідання до суду першої інстанції не з’явився, про причини нез’явлення суд не повідомив.

Представник прокуратури підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судові засідання до суду першої інстанції не з’явився, про причини нез’явлення суд не повідомив, відзиву на позов не надав, свою позицію у спорі не визначив.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.08.2008р. у справі №3/303 позов було задоволено повністю, зобов’язано відповідача звільнити займану земельну ділянку площею 20 кв. м., розташовану на вул. Іллінській, 18 у Подільському районі м. Києва, повернувши її Подільській районній у м. Києві раді, та привівши вказану земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом знесення самовільно збудованих споруд. Окрім того, присуджено до стягнення з відповідача 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2008р. у справі №3/303 скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема, не прийнято до уваги, що Акт перевірки Головного управління земельних ресурсів було складено перевіряючим із порушенням встановлених діючим законодавством вимог, а також порушено норми матеріального і процесуального права, а саме положення Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого Наказом Держкомзему №312 від 12.12.2003р., ст. ст. 22, 64 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2008р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.10.2008р.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2008р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Лосєв А.М., Зубець Л.П.

06.10.2008р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від прокуратури Подільського району м. Києва надійшло клопотання №15к від 01.10.2008р. про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв’язку із неможливістю забезпечити явку повноважного представника прокуратури у судове засідання.

Представник позивача у судове засідання 15.10.2008р. не з’явився, про причини нез’явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Представник відповідача залишив вирішення клопотання прокуратури на розсуд суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.2008р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 29.10.2008р.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.10.2008р. надав суду додаткові письмові пояснення по справі.

Представники позивача та прокуратури у судове засідання 29.10.2008р. не з’явились, про причини нез’явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2008р., на підставі ст. ст. 38, 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 12.11.2008р. та витребувано від прокуратури Подільського району м. Києва, позивача, Головного управління земельних ресурсів додаткові докази у справі.

11.11.2008р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення по справі, в яких він, зокрема, зазначає про те, що згідно з даними БТІ приміщення за адресою по вул. Іллінській, 18 у м. Києві не включає в себе споруду, прилеглу зі сторони тротуару, про що зазначається в Акті перевірки. Відповідач стверджує, що він не є орендарем споруди, яку за твердженням позивача розміщено з порушенням вимог земельного законодавства.

Представник позивача у судове засідання 12.11.2008р. не з’явився, про причини нез’явлення суд не повідомив, вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2008р. не виконав, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Представник прокуратури у судове засідання 12.11.2008р. з’явився, але вимог ухвали Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2008р. не виконав, витребувані документи не надав. Від Головного управління земельних ресурсів та позивача також не надійшли витребувані судом документи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2008р., на підставі ст. ст. 30, 38, 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 26.11.2008р., повторно зобов’язано прокуратуру Подільського району м. Києва, позивача, Головне управління земельних ресурсів надати додаткові докази у справі та викликано в судове засідання для дачі пояснень по суті спору інспектора Головного управління земельних ресурсів Ванчука Я.Б.

Ухвалою Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2008р., на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, строк вирішення спору було продовжено на один місяць.

У судове засідання 26.11.2008р. з’явився інспектор Головного управління земельних ресурсів Ванчук Я.Б. та надав суду письмові пояснення щодо порядку здійснення перевірки відповідача з питань дотримання вимог земельного законодавства.

Представник прокуратури в судовому засіданні 26.11.2008р. надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якій просив суд залишити без змін оскаржуване рішення суду.

Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2008р. у справі №3/303 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник прокуратури заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване Рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2008р. у справі №3/303 як таке, що прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник позивача у судове засідання 26.11.2008р. не з’явився, про причини нез’явлення суд не повідомив, відзиву на апеляційну скаргу не надав, свою позицію відносно обставин, викладених в апеляційній скарзі, не визначив.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов’язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення позивача про місце, дату та час судового засідання, апеляційний суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, відповідача та викликаної посадової особи (інспектора Головного управління земельних ресурсів Ванчука Я.Б.), дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Відповідно до вимог статей 187, 189 Земельного кодексу України державним інспектором по використанню і охороні земель проведена перевірка з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні Товариством з обмеженою відповідальністю "Балкан" земельної ділянки, розташованої на вул. Іллінській, 18 Подільському районі м. Києва, про що складено Акт №754/07 від 24.06.2008р.

За результатами проведеної перевірки було встановлено, що вищевказана земельна ділянка, яка відноситься до земель історико-культурного призначення, площею близько 20 кв. м. використовується Товариством з обмеженою відповідальністю "Балкан" під розміщення літнього майданчика з надання послуг громадського харчування без правовстановлюючих документів, передбачених ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Господарський суд міста Києва Рішенням від 21.08.2008р. у справі №3/303 позов задовольнив, мотивуючи тим, що відповідач не набув у встановленому Земельним кодексом України (2768-14) порядку права користування спірною земельною ділянкою площею 20 кв. м., а отже безпідставно та неправомірно користується вказаною земельною ділянкою.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, зокрема, зазначив про те, що Акт перевірки було складено із порушенням вимог Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого Наказом Держкомзему №312 (z1223-03) від 12.12.2003р., оскільки всупереч положень п.4.1, п.5.1 вказаного Порядку державний інспектор провів перевірку без попереднього повідомлення про її проведення відповідача, у відсутність користувача спірної земельної ділянки або уповноважених ним осіб, без участі осіб, які вчинили порушення земельного законодавства, а також у відсутність свідків. З урахуванням викладеного, відповідач стверджує, що Акт перевірки №754/07 від 24.06.2008р. не може прийматись судом як належний доказ на підтвердження позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками, викладеними відповідачем в апеляційній скарзі, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України (254к/96-ВР) .

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

В ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень Київської міської ради (ст. 9 Земельного кодексу України).

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

У відповідності до ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

В ст. 187 Земельного кодексу України передбачено, що контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

У відповідності до ст. ст. 2, 4 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" до основних завдань державного контролю за використанням та охороною земель віднесено забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України. Державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Повноваження державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель наведені в ст. 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", до них, зокрема, відноситься можливість безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель, складати акти перевірок. Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №312 від 12.12.2003р. (z1223-03) було затверджено Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель (далі за текстом – Порядок).

Згідно з п.4.2 Порядку при проведенні перевірки державний інспектор: установлює особу, яка є власником земельної ділянки чи землекористувачем; при встановленні факту зміни власника чи користувача об'єкта нерухомості уживає заходів для з'ясування особи фактичного власника чи користувача; установлює правомірність використання земельних ділянок іншими землекористувачами, яким вони не надані у власність чи користування; перевіряє наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; перевіряє дотримання режиму використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення; уточнює відповідність місця розташування та меж земельної ділянки, мір ліній, визначених у документах, які посвідчують право користування земельною ділянкою, фактичним мірам ліній на місцевості.

При виявленні порушення земельного законодавства державний інспектор: з'ясовує обставини та суть скоєного порушення земельного законодавства; установлює особу, яка здійснила порушення земельного законодавства; установлює, чи є в діях чи бездіяльності особи, яка вчинила порушення земельного законодавства, ознаки адміністративного правопорушення або склад злочину; обстежує земельну ділянку і встановлює, чи завдана юридичними чи фізичними особами шкода земельним ресурсам унаслідок їхньої господарської та іншої діяльності (п.4.3 Порядку).

В акті наводиться план-схема місця розташування земельної ділянки (схематичний абрис чи викопіювання з картографічних матеріалів планів земельної ділянки з прив'язкою до місцевості та зазначенням суміжних землекористувачів). На плані-схемі вказується загальна площа земельної ділянки та площа, на якій виявлено порушення (забруднення, самовільне зайняття тощо) (п.5.6 Порядку).

Відносно посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Балкан" не було завчасно повідомлено про проведення перевірки, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В п.3 Порядку передбачено, що Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель та її територіальні органи проводять такі види перевірок, як планові, позапланові і оперативні.

При цьому, позаплановою перевіркою є перевірка, яка не передбачена планом роботи відповідного інспекційного органу Держкомзему.

У разі неможливості своєчасного повідомлення юридичних і фізичних осіб про проведення позапланової перевірки (обмежені строки на її проведення тощо) вона проводиться без попереднього їх повідомлення, незалежно від кількості раніше проведених перевірок, за наявності, зокрема, таких обставин, як отримання доручення від органів прокуратури; за наявності інформації щодо самовільного зайняття земельної ділянки та використання її без правовстановлюючих документів.

Згідно письмових пояснень, наданих перевіряючим Ванчуком Я.Б., перевірка відповідача проводилась за запитом прокуратури Подільського району м. Києва №70к від 27.05.2008р. тобто, фактично було здійснено позапланову перевірку відповідача, при якій не передбачено обов’язкове повідомлення про її проведення.

Як уже зазначалось вище, під час проведення перевірки дотримання відповідачем вимог земельного законодавства було встановлено, що відповідач замає без відповідних документів земельну ділянку площею 20 кв. м. на вул. Іллінській, 18 у Подільському районі м. Києва.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки - є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з нормами ст. ст. 124, 125, 126 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладання договору оренди земельної ділянки; право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації; право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону.

В додаткових поясненнях до апеляційної скарги відповідач зазначає, що використовує приміщення, розташоване по вул. Іллінській, 18 у м. Києві, у відповідності до умов Договору оренди приміщення від 20.01.2000р., укладеного між відповідачем та Тадич Л. Згідно з даними БТІ приміщення за адресою по вул. Іллінській, 18 у м. Києві не включає в себе споруду, прилеглу зі сторони тротуару, про що зазначається в Акті перевірки. Відповідач стверджує, що він не є орендарем споруди, яку за твердженням позивача розміщено з порушенням вимог земельного законодавства. При цьому, за вищезазначеним Договором оренди відповідач не брав на себе зобов’язань здійснювати капітальний ремонт, реконструкцію або будь-які інші роботи з добудови (перебудови) орендованого приміщення, що могло б призвести до появи додаткових споруд, в т.ч. незаконно розміщеної споруди, про яку йде мова в Акті перевірки №754/07 від 24.06.2008р. окрім того, відповідач стверджує, що зазначена споруда з’явилась ще за попереднього власника орендованого приміщення (Тадича Л.) у 1999р.

Однак, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини.

Згідно з ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З матеріалів справи вбачається, що визначення фактичної площі земельної ділянки, яка досліджувалась інспектором Ванчуком Я.Б. під час проведення перевірки 24.06.2008р., здійснювалось за допомогою рулетки. Тобто, перевіряючий здійснив заміри довжини і ширини земельної ділянки та отримав показники, які становили орієнтовано 20 кв. м. З метою перевірки визначеної площі, отримані проміри довжини та ширини були нанесені на кадастровий план з прив’язкою кутів земельної ділянки до стовпів електропередач, які нанесені в кадастровому плані у відповідності до фактичного розташування на місцевості та в автоматизованій системі ПК "Кадастр" і отримано площу, що становить 20 кв. м., тоді як правовстановлюючі документи на користування вказаною ділянкою у відповідача відсутні.

В своїх поясненнях відповідач зазначає, що споруда, розміщена на спірній земельній ділянці, начебто була добудована до приміщення на вул. Іллінській, 18 у м. Києві попереднім власником приміщення Тадич Л., натомість з наданих суду документів (фотознімки, схеми, паспорт на розміщення рекламо носія) вбачається, що відповідач використовує вказану добудову для розміщення рекламоносіїв і, відповідно, земельну ділянку, на якій вона розташована за відсутності дозвільних документів для цього.

В ч.3 ст. 125 Земельного кодексу України передбачено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняєть ся.

В статті 212 Земельного кодексу України встановлено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позові.

Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення Господарським судом міста Києва норм процесуального права, а саме неповідомлення відповідача ані про порушення провадження у справі №3/303, ані про дату та час судових засідань, апеляційний суд вважає за доцільне звернути увагу на наступне.

Згідно з положеннями п.3.5.11 "Інструкції з діловодства в господарських судах України", затвердженої Наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75 (із подальшими змінами та доповненнями), перший (підписаний) примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі.

Сторонам справи та у відповідних випадках – іншим учасникам процесу, установам, організаціям, надсилається решта примірників процесуального документа, засвідчених відміткою, складеною зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує примірник, її ініціалів та прізвища. Підпис працівника служби діловодства або іншої відповідальної особи (секретар суду, відповідальний секретар суду, інші працівники, які входять до складу судових палат, відділів тощо), що засвідчує примірник документа, скріплюється відповідною (не гербовою) печаткою суду так, щоб відбиток печатки охоплював останні кілька літер назви посади та початок підпису особи, що засвідчує документ. Засвідчувальна відмітка розміщується нижче реквізиту документа "Підпис".

На звороті у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа, який залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас, до повноважень господарських судів не віднесено з’ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, всі процесуальні документи у справі №3/303 надсилались на адресу відповідача, зазначену в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на дату подання позову до Господарського суду міста Києва, про що на ухвалах суду здійснено відповідну відмітку про надіслання (т.с.1, а.с.1, 13-14).

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що вищевказані докази можуть вважатись належним виконанням судом першої інстанції обов’язку щодо повідомлення відповідача про місце, дату та час судового розгляду справи №3/303, а також вчинення судом інших процесуальних дій.

Аналогічна позиція викладена в Інформаційних листах Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. №01-8/482 (v_482600-08) , від 18.03.2008р. №01-8/164 (v_164600-08) від 14.08.2007р. №01-8/675 (v_675600-07) , від 02.06.2006р. №01-8/1228 (v1228600-06) .

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів констатує, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2008р. у справі №3/303 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

У зв’язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання і розгляд покладаються відповідача (апелянта).