29/327-08 Про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки - 26.11.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2505 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 24.09.08 року по справі

за позовом Харківського міжрайонного прокурора Харківської області, м. Харків, в інтересах держави в особі Кулиничівської селищної ради, сел. Кулиничі, Харківський р-н, Харківська обл.

1) відкритого акціонерного товариства "Сад", с. Затишшя Харківський район, Харківська область,

2) Харківської районної державної адміністрації, м. Харків,

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" в особі Харківської філії, м. Харків,

про визнання недійсним договору,

Харківський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Кулиничівської селищної ради, позивача, з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства "Сад", першого відповідача, про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 10.12.2004 року, укладеного між Харківською районною державною адміністрацією та відкритим акціонерним товариством "Сад", зареєстрованого 29.12.2004 року за № 18, та про скасування державної реєстрації цього договору оренди.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.07.2008 року Харківську районну державну адміністрацію залучено до участі у справі у якості другого відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Тихий П.В.) від 24.09.2008 року у справі № 29/327-08 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач, Кулиничівська селищна рада, не погодився з цим рішенням місцевого господарського суду, вважає його незаконним та таким, що підлягає, на його думку, скасуванню. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу в якій просить вказане рішення господарського суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Перший відповідач у своєму відзиві проти апеляційної скарги заперечує, просить Харківський апеляційний господарський суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Третя особа у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу позивача задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Прокурор в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про місце, дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримує, просить суд апеляційної інстанції її задовольнити.

Представник третьої особи в судовому засіданні апеляційну скаргу позивача підтримує, просить Харківський апеляційний господарський суд її задовольнити.

Представник першого відповідача проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення.

Представник другого відповідача проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

10.12.2004 року між Харківською районною державною адміністрацією та відкритим акціонерним товариством "Сад" укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 608,2117 га, яка розташована на території Кулиничівської селищної ради Харківського району Харківської області.

29.12.2004 року вказаний договір оренди земельної ділянки зареєстровано Харківським районним відділом реєстрації ХРФ ДП "Центр Державного земельного кадастру", про що зроблений запис в Державному реєстрі земель за №18.

В позовній заяві прокурор вказує на те, що згідно частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України, відповідно до якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

В обґрунтування своєї позиції, позивач посилається на те, що згідно рішення XVI сесії Харківської районної ради IV скликання від 24 грудня 2004 року та рішення XXV сесії Харківської обласної ради IV скликання від 29 березня 2005 року затверджений Проект встановлення меж села Затишшя Кулиничівської селищної ради, згідно якого, частина земель, які передані в оренду ВАТ "Сад", ввійшла в межі с. Затишшя. Однак позивачем та прокурором не надано жодного доказу, що підтверджує факт такого включення.

Доданий до позовної заяви Акт встановлення та погодження меж с. Затишшя від 23 вересня 2004 року безперечно свідчить про протилежне, а саме - що межа с. Затишшя проходить з північного сходу вздовж земель ВАТ "Сад", тобто, що ВАТ "Сад" є суміжним землекористувачем.

На думку судової колегії, суду не надано жодного доказу того, що межі села Затишшя на цей час є зміненими виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з частиною 1 статті 176 Земельного кодексу України, межі адміністративно-територіальних утворень посвідчуються державним актом України. Цей державний акт до позовної заяви не доданий.

Таким чином, додані до позовної заяви рішення XVI сесії IV скликання Харківської районної ради Харківської області від 24 грудня 2004 року та XXV сесії IV скликання Харківської обласної ради від 29 березня 2005 року не є допустимим доказом факту зміни меж сел. Затишшя.

Судова колегія зазначає, що укладений між Харківською районною державною адміністрацію і ВАТ "Сад" договір оренди земельної ділянки набрав чинності з дня його державної реєстрації, тобто з 29 грудня 2004 року. Невід'ємною частиною цього договору є акт погодження меж землекористування від 23 вересня 2003 року, підписаний у тому числі й Головою Кулиничівської селищної ради Клоком М.І. Будь-якого порушення прав Кулиничивської селищної ради при укладенні договору оренди не існувало.

Згідно пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) та пункту 1 розділу VIII Прикінцеві положення Закону України "Про оренду землі" (161-14) , до розмежування відповідно до закону земель державної і комунальної власності орендодавцями земельних ділянок у межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, є відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених Земельним кодексом України (2768-14) . Орендодавцем земельної ділянки є Харківська районна державна адміністрація, що діяла відповідно до своїх повноважень, визначених Земельним кодексом України (2768-14) і Законом України "Про оренду землі" (161-14) .

Рішення Харківської обласної ради XXXI сесії V скликання № 860-V "Про встановлення межі села Затищщя Кулінічівської селищної ради Харківського району", було прийнято лише у 2005 році, тобто вже після укладання договору, що оспорюється. Частиною 4 статті 32 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. В позовній заяві цілком вірно зроблено посилання на п.34 вищевказаного договору, який містить те саме положення.

Пунктом 34 вищевказаного Договору оренди земельної ділянки встановлено, що "перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи... не є підставою для зміни умов або розірвання договору".

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.