Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Михалюк О.В.

суддів Новосад Д.Ф.

Мельник Г.І.

розглянув апеляційну скаргу Тернопільської ОДПІ

на ухвалу господарського суду Тернопільської області від 01.07.2008р.

у справі № 02-2/17-305

за заявою Тернопільської ОДПІ, м.Тернопіль

до ПП "Аверс", м.Тернопіль

про визнання банкрутом,

з участю представників :

від скаржника –Рацин Р.Р.

від боржника –не з"явився

В ході судового засідання сторонам права і обов"язки, передбачені ст. 22 ГПК України роз"яснені, заперечень щодо складу суду не поступало.

Боржник належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, однак повноважних представників в засідання не скерував, в зв"язку з чим колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі доказами.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 01.07.2008р. № 02-2/17-305 (суддя Андрусик Н.О.) відмовлено Тернопільській ОДПІ, м.Тернопіль у прийнятті заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ПП "Аверс", м.Тернопіль.

Не погоджуючись з даною ухвалою заявник –Тернопільська ОДПІ подав до Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадану ухвалу, посилаючись, зокрема, на те, що в порушення статті 43 ГПК України господарський суд не вжив заходів, спрямованих на всебічне, повне і об"єктивне встановлення всіх обставин справи, а саме судом безпідставно зроблено висновок щодо відсутності документального обгрунтування вимог, оскільки в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують заборгованість боржника перед бюджетом в сумі 167,00 грн. Крім того, як зазначає скаржник, заява про порушення справи про банкрутство подавалась в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", так як у боржника відсутні майнові активи, що підтверджується відповідними довідками, та не подає звітність до податкового органу більше двох років.

Наводить скаржник і інші доводи, що є на його думку підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Приватне підприємство "Аверс" зареєстровано 21.04.2000р. Торгово-реєстраційною палатою Тернопільської міської ради як юридична особа, з присвоєнням ідентифікаційного коду 30937869.

Як вбачається із поданої заявником заяви заборгованість ПП "Аверс", складається із штрафних санкцій –167 грн. по єдиному податку на підприємницьку діяльність, застосованих податковим органом на підставі п.п.17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року згідно податкового повідомлення-рішення № 0001371902/0 від 26.10.2006 року в розмірі 170 грн., що підтверджується копією даного податкового повідомлення-рішення, розрахунком штрафних (фінансових) санкцій, складеним до акту перевірки № 17913/1902-018/30937969 від 19.10.2006р.

Згідно статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що у разі, якщо громадянин –підприємець або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов’язання.

На підставі ст. 1 Закону про банкрутство боржником є суб’єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, зокрема, зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових) платежів.

При цьому, статтею 1 Закону визначено вичерпне коло зобов’язань, які не включаються до складу грошових зобов’язань, а саме: неустойка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду; зобов’язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров’ю громадян; зобов’язання з виплати авторської винагороди; зобов’язання перед засновниками (учасниками) боржника –юридичної особи, що виникли з такої участі.

Закон не визначає які зобов’язання належить вважати податком і збором (обов’язковим платежем) та які саме суми мають враховуватися господарським судом під час порушення провадження у справі про банкрутство за такими вимогами.

Згідно з ст. 13 Закону України "Про систему оподаткування" в Україні справляються загальнодержавні та місцеві податки і збори (обов’язкові платежі), вичерпний перелік яких міститься у статтях 14 та 15 цього Закону. Податки і збори (обов’язкові платежі), справляння яких не передбачено Законом України "Про систему оподаткування" (1251-12) , сплаті не підлягають. З огляду на наведене закон не відносить суми неустойки (пені, штрафів) і фінансових санкцій тощо, що стягуються до бюджетів за порушення податкового законодавства, до категорії податків і зборів (обов’язкових платежів).

Згідно з положеннями Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) , пеня, штраф, інші фінансові санкції є публічно-правовими санкціями, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства.

Таким чином, при вирішенні питання про склад вимог за податками і зборами (обов’язковими платежами) під час порушення справ про банкрутство суд виходить з того, що суми пені, штрафів, інших фінансових санкцій враховуються окремо.

З огляду на наведені вище правові норми, заявлена Тернопільською об'єднаною ДПІ сума штрафних санкцій з єдиного податку на підприємницьку діяльність не може бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство приватного підприємства "Аверс", м. Тернопіль.

За таких обставин, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст.ст. 91, 101- 106 ГПК України,-

Львівський апеляційний господарський суд

Ухвалу господарського суду Тернопільської області від 01.07.2008р. у справі № 02-2/17-305 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.