7/167-07 Про визнання договору оренди приміщення дійсним - 26.08.2008 Прийняття

Рішенням господарського суду Вінницької області від 18.01.2008р. у справі №7/167-07 в позові приватного підприємства "Торгова фірма "В" до Центрального парку культури та відпочинку імені Горького про визнання дійсним договору оренди приміщення від 17.09.1992р. та додаткової угоди до нього від 01.07.1998р., відмовлено.

Вважаючи, що рішення місцевим господарським судом прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення - про задоволення позовних вимог.

Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, зокрема, наступне:

- господарський суд першої інстанції порушив норми матеріального права, застосувавши до спірних правовідносин, замість положень Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) про майновий найм, положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , оскільки рішенням 4 сесії 2 скликання Вінницької міської ради від 09.06.1995р. про затвердження переліку об'єктів комунальної власності Вінницької міської ради станом на 01.05.1995р. Центральний парк культури та відпочинку ім.Горького віднесено до об'єктів комунальної власності, тобто підприємство не здійснювало оренду цілісного майнового комплексу, а орендоване майно не є окремим індивідуально визначеним, оскільки входить до вхідної композиції арки, що підтверджується інвентарною справою, виготовленою ВООБТІ від 08.11.2005р. на споруду вхідної композиції (арки) в цілому; додатковою угодою до договору від 01.07.1998р., в якій зазначено посилання на невід'ємну частину композиції арки; рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 08.11.2005р. №2587 "Про прийняття безоплатно на баланс ЦПКіВ ім.Горького споруди вхідної композиції (арки)";

- місцевим господарським судом не враховано, що на договір оренди підвального приміщення від 17.09.1992р. положення Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" (98/95-ВР) в редакції 14.03.1995р. не поширюються, що випливає зі ст.31 цього Закону, де зазначено, що зміни та доповнення до Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" (2269-12) не поширюються на раніше укладені договори оренди державного майна, які укладались на час дії відповідного закону;

- не взято судом першої інстанції до уваги й те, що Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) в редакції 14.03.1995р. із змінами від 23.12.1997р., які були чинні на час укладання додаткової угоди від 01.07.1998р., не було передбачено порядку внесення змін та доповнень до договору оренди, а з врахуванням того, що на договір оренди від 17.09.1992р. не поширюються зміни та доповнення до Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" (2269-12) , додаткова угода від 01.07.1998р. до цього договору укладалась відповідно до п.2 розділу ІІІ основного договору, яким передбачено, що сторони поліпшувати чи змінювати пункти договору за згодою сторін та законодавства України. З наведеного випливає, що висновок місцевого господарського суду щодо визнання неукладеним договору оренди від 17.09.1992р. та додаткової угоди від 01.07.1998р., виходячи з приписів ст. 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", викладений в оскарженому рішенні (абз.4 стор.5), не відповідає обставинам справи;

- судом неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, і на підставі цих неповно з'ясованих обставин, господарський суд першої інстанції визнав встановленими обставини, які є недоведеними, зокрема, про відсутність цивільної правоздатності (ст. 26 ЦК УРСР) у дирекції Центрального парку культури та відпочинку ім.Горького щодо повноважень на передачу майна в оренду, хоча суду надавались пояснення, що згідно з ст. 10 Закону України "Про підприємства в Україні" майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством (крім казенного), належить йому на праві повного господарського відання і, здійснюючи право повного господарського відання, державне підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та статуту підприємства;

- посилання місцевого господарського суду в рішенні на Закон України "Про власність" (697-12) та ч.1 ст. 86 ЦК УРСР при формулюванні висновку про те, що сторонами не надано доказів наявності у відповідача притаманних лише власникові майна повноважень щодо розпорядження підвальним приміщенням біля центрального входу до парку та майданчиком, що примикає до орендованого приміщення та дахом орендованого приміщення, які є невід'ємною частиною з композицією арки загальною площею 220кв.м., є необґрунтованими та безпідставними, оскільки суд не взяв до уваги, що право відповідача, який діє на підставі затвердженого наказом Міністерства культури України № 238 від 22.10.1992р. "Положення про державний парк культури і відпочинку", розпоряджатися закріпленим за ним майном передбачене, крім цього Положення, й статутом Центрального парку культури та відпочинку ім.Горького. Крім того, матеріали справи свідчать про те, що виконавчим комітетом Вінницької міської ради, як засновником парку, не заперечувалось укладання між позивачем та відповідачем договору оренди від 17.09.1992р. та додаткової угоди до нього від 01.07.1998р.;

- не досліджено судом першої інстанції й ту обставину, що, починаючи з моменту укладання договору оренди приміщення від 17.09.1992р. та додаткової угоди до нього від 01.07.1998р., здійснювалась реорганізація позивача (орендаря за договором), у зв'язку з чим суд зробив неправильний висновок, що договір від 17.09.1992р. укладено з відповідачем Вінницькою торговою фірмою "В", в той час як на момент укладення зазначеного договору існувало МП "Торгова фірма "В", а на час укладення додаткової угоди до договору від 17.09.1992р. торгової фірми "В" не існувало, так як було створене ЗАТ "Торгова фірма "В".

В додаткових поясненнях №158 від 10.04.2008р. до апеляційної скарги (т.4 а.с.20-22) позивач зазначив, що після прийняття господарським судом першої інстанції рішення у даній справі на адресу останнього підприємством було надіслано лист дирекції Центрального парку культури та відпочинку ім.Горького, складений у відповідь на запит позивача та надісланий останньому після прийняття судового рішення, що унеможливило подати його в судове засідання, в якому дирекція повідомляє про те, що в період з 1991 року діяла на підставі Цивільного кодексу УРСР (1540-06) , Закону УРСР "Про державні парки", Закону України "Про основи законодавства України про культуру", Закону України "Про підприємства в Україні" (698-12) , "Порядку передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд", затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980р. №285 (285-80-п) , "Положенням про державний парк культури і відпочинку", затвердженим наказом Міністерства культури України №238 від 22.10.1992р.

Як стверджує позивач, правомірність укладання директором Центрального парку культури та відпочинку ім.Горького договору оренди від 17.09.1992р. підтверджуються також положеннями чинного на час його укладення "Положення про соціалістичний державний парк культури, міський сад та зоопарк (зоосад)", затвердженого Міністерством культури СРСР 25.05.1972р. №23-72.

Позивач також надав додаткові пояснення №178 від 12.08.2008р. до апеляційної скарги (т.4 а.с.66-67), в яких просив взяти до уваги ту обставину, що, незважаючи на те, що в судах першої та апеляційної інстанцій відповідач та третя особа не визнавали позовних вимог, посилаючись на недійсність договору та додаткової угоди до нього, 21.04.2008р. на адресу ПП "Торгова фірма "В" від дирекції Центрального парку культури та відпочинку ім.Горького було направлено повідомлення №105 щодо переукладання договору оренди та додаткової угоди до нього, а 09.07.2008р. лист №01-08-1944 з такою ж пропозицією було направлено на адресу позивача управлінням комунального майна виконкому Вінницької міської ради.

Наведене, за твердженням позивача, свідчить про те, що договір оренди від 17.09.1992р. та додаткова угода до нього від 01.07.1998р. є дійсними.

В ході судового розгляду справи в апеляційній інстанції представник відповідача надав документи - рішення Вінницької міської ради №1881 від 04.04.2008р. "Про створення комунального підприємства "Об'єднана дирекція міських парків культури та відпочинку"; свідоцтво про державну реєстрацію КП "Об'єднана дирекція міських парків культури та відпочинку"; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100130802 від 28.07.2008р.; Статуту КП "Об'єднана дирекція міських парків культури та відпочинку", копії яких долучено до матеріалів справи (т.4 а.с.85-97), з яких вбачається, що дане підприємство (КП "Об'єднана дирекція міських парків культури та відпочинку") створене шляхом злиття закладу культури "Центральний парк культури та відпочинку ім.Горького" і державного комунального підприємства "Міський парк культури і відпочинку "Дружби народів" та є правонаступником всіх активів і пасивів, прав та зобов'язань вказаних реорганізованих осіб.

У зв'язку з цим, колегія суддів на підставі ст. 25 Господарського процесуального кодексу України здійснює заміну відповідача по справі - Центрального парку культури та відпочинку ім.Горького (м.Вінниця) його правонаступником - комунальним підприємством "Об'єднана дирекція міських парків культури та відпочинку".

КП "Об'єднана дирекція міських парків культури та відпочинку" в запереченнях на апеляційну скаргу позивача, зареєстрованих Житомирським апеляційним господарським судом 26.08.2008р. за вх.№02-01/5343/08 (т.4 а.с.75-76), зазначило, що центральну вхідну арку Центральний парк культури та відпочинку ім.Горького відповідно до рішення виконкому Вінницької міської ради №2587 отримав лише 08.11.2005р., а на момент укладення договору оренди від 17.09.1992р. та додаткової угоди до нього Центральний парк культури та відпочинку ім.Горького не був балансоутримувачем центральної вхідної арки, яка, як на той час, так і досі залишається у комунальній власності міста. Стверджує, що в договорі оренди від 17.09.1992р. та додаткової угоди до нього відсутні відомості про склад та вартість, розмір орендної плати, визначеної відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна та умови його повернення, виконання зобов'язань, у зв'язку з чим даний договір та додаткову угоду до нього слід вважати неукладеними. Просить оскаржене позивачем рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Третьою особою письмового відзиву на апеляційну скаргу не надано.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з порушенням норми матеріального права та неповним з'ясуванням усіх обставин справи, просить його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким задовольнити позовні вимоги.

Представники відповідача заперечили проти доводів апеляційної скарги, надавши пояснення в обґрунтування своїх заперечень. Вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Представник третьої особи також заперечив проти апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що прийняте відповідно до норм чинного законодавства та з повним з'ясуванням усіх обставин справи, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Враховуючи, що ст. 96 Господарського процесуального кодексу України не встановлює обов'язку подання письмового відзиву на апеляційну скаргу, а також, беручи до уваги положення ст. 101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала можливим здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності письмового відзиву третьої особи на апеляційну скаргу за наявними в матеріалах справи доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.09.1992р. Торгова фірма "В" в особі директора Гостіщева В.І. та Центральний парк культури та відпочинку ім.Горького в особі директора Талєсніка В.М. підписали договір, згідно якого Центральний парк культури та відпочинку ім.Горького виділяє Торговій фірмі "В" в оренду підвальне приміщення біля центрального входу в парк (площа Гагаріна зліва від арки) з подальшою приватизацією за відповідного дозволу Уряду України (т.3 а.с.107-108).

В договорі сторони погодили обов'язки орендаря –Торгової фірми "В" щодо проведення капітального ремонту орендованого приміщення, благоустрою прилеглої території, сплати орендної плати щоквартально з розрахунку 23крб. за 1кв.м. тощо. Строк дії договору не обмежений.

01.07.1998р. Центральний парк культури та відпочинку ім.Горького та ПП "Торгова фірма "В" уклали додаткову угоду до договору (т.3 а.с.109), де вказано, що парк виділяє в оренду площадку, прилеглу до орендованого приміщення та крівлю орендованого приміщення, які є невід'ємними частинами з композицією арки загальною площею 220кв.м., а ПП "Торгова фірма "В" зобов'язується своєчасно проводити оплату за орендований об'єкт в сумі 93,50грн. згідно довідки-розрахунку Управління комунального майна при виконкомі Вінницької міської ради від 06.05.1998р.

Як передбачено п.1 даної угоди, вона є невід'ємною частиною договору оренди від 17.09.1992р., набирає сили з моменту її підписання і діє на протязі 25 років.

Факт передачі Центральним парком культури та відпочинку ім.Горького підвального приміщення ПП "Торгова фірма "В" підтверджується довідками відповідача від 20.11.2001р., 07.03.2003р., №7 від 18.01.2004р., №3 від 21.01.2004р., №13 від 27.02.2004р., його листом від 21.03.2002р., тощо (т.2 а.с.13,16-20).

Однак, в лютому 2007 року відповідач звернувся до позивача з листом №31 від 09.02.2007р. (т.1 а.с.25), в якому, посилаючись на набуття 01.01.2004р. чинності Цивільним кодексом України (435-15) від 16.01.2003р., повідомив, що договір оренди від 17.09.1992р. та додаткова угода до нього нотаріально не посвідчені, у зв'язку з чим їх розірвано та поставив вимогу про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки на території парку.

Наведене й стало приводом для звернення 18.05.2007р. приватного підприємства "Торгова фірма "В" в господарський суд Вінницької області за захистом свого порушеного права з позовом до Центрального парку культури та відпочинку ім.Горького про визнання дійсним договору оренди приміщення від 17.09.1992р. та додаткової угоди до нього від 01.07.1998р., укладених між ПП "Торгова фірма "В" та Центральним парком культури і відпочинку ім.Горького.

Обґрунтовуючи заявлену вимогу, позивач зазначив, що на підставі укладених між ним та відповідачем у справі договору оренди приміщення біля центрального входу у парк від 17.09.1992р. та додаткової угоди до нього від 01.07.1998р. підприємство сплачувало протягом 1992-2007р. відповідачу орендну плату за користування орендованим приміщенням, на підтвердження чого позивач надав бухгалтерську довідку №82 від 15.03.2007р. (т.1 а.с.12), й ці кошти, за твердженням позивача, відповідач приймав.

Крім того, як стверджує позивач, в момент укладення договору підвальне приміщення було підтоплене і через відсутність дренажної системи приміщення знаходилось в аварійному стані, у зв'язку з чим "Торговою фірмою "В" було проведено капітальний ремонт приміщення та поліпшення у ньому, на якій витрачено коштів у сумі 30565,38грн.

Доказами передання відповідачем майна в оренду Торговій фірмі "В" позивач зазначив:

- акт обстеження орендованого приміщення та літнього майданчика 11.12.2001р., складений директором Центрального парку культури та відпочинку ім.Горького за участю членів та голови комісії, та акт, згідно якого прийнято в експлуатацію кафе-бар "Кабачок 13 Стільців" (т.1 а.с.14,15);

- підписаний 21.03.2002р. директором Центрального парку культури та відпочинку ім.Горького лист №18, з якого вбачається, що відповідач не заперечує щодо встановлення малої архітектурної форми та торгівельного майданчика на орендованій земельній ділянці (т.1 а.с.16);

- підписані керівником відповідача 07.03.2003р., 18.01.2004р., 21.01.2004р. довідки, які підтверджують, що підвальне приміщення та прилеглий майданчик передані позивачу в оренду з 1992 року й заборгованість по орендній платі за користування цим майном відсутня (т.1 а.с.17-19).

Як вказує позивач, відповідно до ст. 220 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р., положення якого застосовуються до спірних правовідносин, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Посилаючись на те, що між ПП "Торгова фірма "В" та Центральним парком культури та відпочинку ім.Горького при укладенні договору оренди від 17.09.1992р. та додаткової угоди до нього від 01.07.1998р. досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, відбувалося виконання умов цього договору протягом 15 років, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідач проти позову заперечив, підтвердивши у письмовому відзиві №166 від 02.07.2007р. на позовну заяву (т.1 а.с.40), що за умовами укладеного з позивачем договору оренди від 17.09.1992р. та додаткової угоди до нього від 01.07.1998р. позивачу передано в оренду строком до 17.09.2017р. площадку та підвальні приміщення, та зазначивши, що у зв'язку з набуттям чинності Цивільним кодексом України (435-15) від 16.01.2003р., договір оренди підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, й своє невизнання договору оренди від 17.09.1992р. та додаткової угоди від 01.07.1998р. відповідач мотивує відсутністю нотаріального посвідчення цих угод.

Однак, на момент укладення договору оренди від 17.09.1992р. Закон України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" (2269-12) (в редакції з 02.06.1992р. по 10.11.1998р.) нотаріальне посвідчення договорів оренди майна державних підприємств і організацій не вимагалось, тоді як ст.47 діючого на той час Цивільного кодексу УРСР (1540-06) встановлювала, що нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі.

Крім того, як вказує відповідач, споруда вхідної композиції арки парку, що знаходиться на площі Ю.Гагаріна, належить до комунальної власності м.Вінниці, а на баланс Центрального парку культури та відпочинку ім.Горького вона передана згідно рішення виконкому Вінницької міської ради №2587, прийнятого лише 08.11.2005р.

Посилається на те, що у відповідності до п.2.2 Статуту Центрального парку культури та відпочинку ім.Горького вправі надавати майно в оренду, передавати в тимчасове користування нежилі приміщення, споруди, обладнання за погодженням з органом управління майном.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 23.08.2007р. в порядку ст..27 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Вінницьку міську раду.

В запереченнях на позовну заяву (т.3 а.с.25-26) третя особа зазначила, що використання та проведення позивачем реконструкції підвального приміщення, влаштування майданчику, навісу, цегляних споруд для розміщення кафе "Кабачок 13 Стільців" здійснено без оформлення відповідних дозвільних документів, а також без оформлення права користування земельною ділянкою.

Проте, такі твердження не стосуються предмета спору.

Крім того, третя особа вказує, що договір оренди від 17.09.1992р. та додаткову угоду до нього від 01.07.1998р. слід вважати недійсними, оскільки, в порушення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , в них відсутні такі істотні умови як об'єкт оренди (склад і вартість майна з врахуванням індексації), умова відновлення орендованого майна та умови його повернення; умови передачі об'єкта оренди, тощо.

Зазначає, що відповідач на час укла дення договору не був власником або розпорядником майна, яке передано в оренду.

Дослідивши зібрані у справі докази, якими сторони обґрунтовували свої вимоги та заперечення, в сукупності з аналізом норм законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування та поданих доказів розподіляється між сторонами, виходячи із того, хто посилається на юридичні факти, які ґрунтують його вимоги і заперечення.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 4 Закону України від 07.02.1991р. №697-XII "Про власність", діючого на час укладення договору оренди від 17.09.1992р. та додаткової угоди до нього від 01.07.1998р., право розпорядження майном та вчиняти щодо нього будь-які дії, що не суперечать закону, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння та користування іншим особам, належить власникові цього майна.

Згідно зареєстрованого виконкомом Вінницької міської Ради народних депутатів за №171 від 15.03.1994р. Статуту Центрального парку культури та відпочинку ім.Горького (т.3 а.с.94-99) останній є державним комунальним підприємством, заснованим на державній комунальній власності і підпорядкованим виконкому міської Ради народних депутатів. В п.5 розділу І Статуту вказано, що парк вправі здавати в оренду, надавати в тимчасове користування нежилі приміщення, споруди, обладнання за погодженням з міськвиконкомом.

В редакції Статуту від 26.04.2001р. (т.1 а.с.42-47) парк має право здавати в оренду, надавати в тимчасове користування нежилі приміщення, споруди, обладнання за погодженням з органом управління майном.

Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази на підтвердження того, у чиїй власності перебувало майно, яке є предметом договору оренди від 17.09.1992р. та додаткової угоди до нього від 01.07.1998р., на момент укладення цих угод.

Не містять матеріали справи й доказів на підтвердження того, що передане позивачу в оренду майно на момент укладення договору від 17.09.1992р. та додаткової угоди від 01.07.1998р. було закріплено за Центральним парком культури та відпочинку ім.Горького.

Факт закріплення державного майна на балансі державного підприємства створює презумпцію наявності у цього підприємства права повного господарського відання.

Як свідчать матеріали справи, лише 08.11.2005р. виконавчим комітетом Вінницької міської ради було прийнято рішення №2587 "Про прийняття безоплатно на баланс Центрального парку культури та відпочинку ім.Горького споруди вхідної композиції (арки)" (т.1 а.с.41), тобто, до цього моменту відповідач не мав права передавати в користування майно, яке є предметом договору оренди від 17.09.1992р. та додаткової угоди до нього від 01.07.1998р., без відповідного рішення власника майна.

За наведених обставин, договір від 17.09.1992р. та додаткова угода до нього від 01.07.1998р. укладені особою, яка не вправі була їх укладати, що виключає можливість визнання цих угод дійсним в судовому порядку.

Крім того, обґрунтовуючи позов, позивач посилається на ст.ст. 220, 793 Цивільного кодексу України, тоді як на момент укладення договору оренди від 17.09.1992р. та додаткової угоди до нього від 01.07.1998р., не вимагалось нотаріального посвідчення договорів оренди.

З адресованих позивачу листа відповідача №105 від 21.04.2008р. та листа Управління комунального майна Вінницької міської ради №01-08-1944 від 09.07.2008р. (т.4 а.с.68,69) вбачається, що вказані особи, звертаючись до позивача, ініціюють укладення договору оренди підвального приміщення відповідно до чинного законодавства.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що вимога позивача про визнання договору оренди від 17.09.1992р. та додаткової угоди до нього від 01.07.1998р. дійсними задоволенню не підлягає.

Одночасно слід зазначити, що місцевий господарський суд, приймаючи рішення, дійшов безпідставного висновку, що договір оренди від 17.09.1992р. було укладено з відповідачем Вінницькою торговою фірмою "В", тоді як на момент його укладення існувало мале підприємство "Торгова фірма "В", а на час укладення доповнення до договору оренди від 01.07.1998р. Торгової фірми "В" не існувало, що підтверджується наказом управління економіки виконкому Вінницької міської ради №235-р від 10.12.1996р. про реєстрацію Статуту ЗАТ "Торгова фірма "В".

Так, згідно наявного в матеріалах справи установчого договору малого підприємства "Торгова фірма "В" від 19.10.1990р. (т.3 а.с.128-129) засновниками цього підприємства затверджено його назву – "Торгова фірма "В" й саме така назва міститься в преамбулі договору оренди від 17.09.1992р. та на печатці підприємства, якою скріплено підпис керівника орендаря - Гостіщева В.І.

В подальшому, на базі малого підприємства "Торгова фірма "В" було створено закрите акціонерне товариство "Торгова фірма "В" (місцезнаходження - м.Вінниця, вул.Пирогова,2), яке стало правонаступником всіх майнових та немайнових прав та обов'язків малого підприємства . У зв'язку з цим загальними зборами товариства (протокол №10 від 05.12.1996р.) було затверджено Статут ЗАТ "Торгова фірма "В", який було перереєстровано згідно наказу Управління економіки Вінницького міськвиконкому №235-р від 10.12.1996р. 9т.3 а.с.111-126).

В свою чергу, на базі ЗАТ "Торгова фірма "В" було створено приватне підприємство "Торгова фірма "В" з таким самим місцезнаходженням –вул.Пирогова,2 у м.Вінниці, засновник - Гостіщев В.І.

Згідно п.2.1 Статуту ПП "Торгова фірма "В", останнє є правонаступником всіх майнових та немайнових прав і обов'язків ЗАТ "Торгова фірма "В".

Не можна погодитись з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача цивільної правоздатності на момент укладення договору оренди від 17.09.1992р. та додаткової угоди до нього від 01.07.1998р.

Згідно "Положення про соціалістичний державний парк культури та відпочинку, міський сад та зоопарк (зоосад)", затвердженого 25.05.1972р. Міністерством культури СРСР за узгодженням з Міністерством фінансів СРСР на підставі постанови Ради Міністрів СРСР, яке розповсюджується на державні парки культури та відпочинку, міські сади та зоопарки (сади), які знаходяться на госпрозрахунку, мають самостійний баланс та є юридичними особами, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, парк має Статут, затверджуваний органом, який прийняв рішення про утворення парку, а у випадках, передбачених законодавством СРСР або союзної республіки, діє на підставі загального положення про парки даного виду.

Відповідач у своєму листі №53-а від 25.02.2008р. (т.4 а.с.23) повідомляє, що в період з 1991 року дирекція Центрального парку культури та відпочинку ім.Горького діяла на підставі Цивільного кодексу УРСР (1540-06) , Закону СРСР "Про державні парки", Закону України "Про основи законодавства України про культуру", Закону України "Про підприємства в Україні" (698-12) , "Порядку передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд", затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980р. №285, "Положення про державний парк культури і відпочинку", затвердженого наказом Міністерства культури України №238 від 22.10.1992р.

Крім того, як зазначалося вище, 15.03.1994р. був зареєстрований Статут відповідача, тобто до укладення додаткової угоди від 01.07.1998р. до договору.

До цього часу відповідач діяв на підставі "Положення про соціалістичний державний парк культури та відпочинку, міський сад та зоопарк (зоосад)", затвердженого 25.05.1972р. Міністерством культури СРСР за узгодженням з Міністерством фінансів СРСР на підставі постанови Ради Міністрів СРСР №602 від 26.08.1971р. (т.4 а.с.28-39).

В розділі ІІ Статуту в редакції 15.03.1994р. зазначено, що парк діє на принципах господарського розрахунку, має окремий самостійний баланс, розрахунковий рахунок, круглу печатку із своїм найменуванням, є юридичною особою та діє на підставі "Положення про державний парк культури та відпочинку", затвердженого наказом Міністерства культури України №238 від 22.10.1992р., та цього Статуту.