Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Студенця В.І.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від заявника - Місник З.М.;

від скаржника - Куракін Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у Печерському районі м.Києва

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.04.2008

у справі № 43/272

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "П-М-П"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "П-М-П"

про визнання банкрутом

Товариство з обмеженою відповідальністю "П - М- П" ( далі ТОВ "П-М-П") 03.03.2008 звернулося до господарського суду м. Києва з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.03.2008 порушено провадження у справі № 43/272 та прийнято заяву до розгляду.

Постановою господарського суду м. Києва від 17.04.2008 у справі № 43/272 ТОВ "П-М-П" визнано банкрутом.

Не погоджуючись з постановою господарського суду від 17.04.2008 Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва ( далі - ДПІ у Печерському районі м. Києва) подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду скасувати, та винести ухвалу про залишення заяви товариства про банкрутство без розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ТОВ "П-М-П" при зверненні до суду із заявою про визнання банкрутом на підставі ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не були дотримані вимоги ст. 7, ст. 51 зазначеного закону, ст.ст. 33, 34 ГПК України, так як не надано доказів відсутності платоспроможності ТОВ "П-М-П", у зв’язку з чим господарський суд зобов’язаний був залишити заяву без розгляду на підставі ст. 81 ГПК України.

ТОВ "П-М-П" проти доводів апеляційної скарги заперечувало посилаючись на те, що заява про порушення справи про банкрутство подається боржником відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Положення вказаної статті не передбачають подання до суду боржником документів, що засвідчують відсутність коштів на рахунках та відсутність активів.

Згідно положень вказаного Закону, обов’язок виявлення майна боржника та подачі документів, що підтверджують факт наявності або відсутності у боржника коштів та іншого майна покладено на ліквідатора банкрута, який вчиняє такі дії в процесі ліквідаційної процедури.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників скаржника та заявника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 13.06.2006, серія А00 № 796737 ТОВ "П-М-П" зареєстроване 13.06.2006 Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, номер запису про реєстрацію 1070123 0000 020509.

Власником ТОВ "П-М-П" 18.02.2008 прийнято рішення про припинення діяльності товариства шляхом його ліквідації та створено ліквідаційну комісію.

Згідно ч. 5 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до арбітражного суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин:

задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами;

орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення в арбітражний суд з заявою боржника про порушення справи про банкрутство;

при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі;

Відповідно до ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в арбітражний суд із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

У разі виявлення обставин, зазначених у абзаці першому цієї частини, після прийняття рішення про ліквідацію до створення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора) заява про порушення справи про банкрутство подається власником майна боржника (уповноваженою ним особою).

За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, арбітражний суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії.

Кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня публікації оголошення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

У зв’язку з тим, що станом на 31.01.2008 вартості майна товариства було недостатньо для задоволення вимог кредиторів, на засіданні ліквідаційної комісії ТОВ "П-М-П" (протокол № 1 від 29.02.2008) прийнято рішення про звернення до господарського суду м. Києва із заявою про порушення справи про банкрутство та із клопотанням про призначення ліквідатором товариства арбітражного керуючого Головачева І.М.

З заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ТОВ "П-М-П" звернулося до господарсь кого суду м. Києва 03.03.2008.

Згідно ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень ( ч. 1 ст. 33 ГПК України).

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи ( ч. 1 ст. 34 ГПК України).

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ "П-М-П" при зверненні з заявою до суду про порушення провадження у справі про банкрутство на підтвердження викладених у заяві обставин, зокрема, на неможливість погасити кредиторську заборгованість за рахунок активів товариства, додало до заяви баланс товариства станом на 31.01.2008 та Аудиторський висновок від 29.02.2008 про фінансову звітність ТОВ "П-М-П" станом на 31.01.2008, зроблений ТОВ "Аудиторська фірма "Універсал аудит сервіс" за дорученням товариства.

Згідно ст. 3 Закону України "Про аудиторську діяльність" аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Аудиторський висновок - документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, які використовувалися при її складанні. Концептуальними основами можуть бути закони та інші нормативно-правові акти України, положення (стандарти) бухгалтерського обліку, внутрішні вимоги та положення суб'єктів господарювання, інші джерела (ст. 7 Закону України "Про аудиторську діяльність").

Із Аудиторського висновку від 29.02.2008 про фінансову звітність ТОВ "П-М-П" станом на 31.01.2008 вбачається, що станом на 31.01.2008 підприємство не має потенційної платоспроможності, необхідної для здійснення основної діяльності. Вартості майна підприємства недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Зокрема, у Аудиторському висновку зазначено, що станом на 31.08.2008 кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги вища за дебіторську на 318712,40 грн., і на погашення цієї суми підприємство не має ресурсів.

Поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом складають 4.4 тис. грн., зі страхування 2,0 тис. грн., з оплати праці 4,1 тис. грн.

Також висновки викладені в Аудиторському висновку підтверджуються даними зазначеними в балансі товариства станом на 31.01.2008.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що баланс товариства станом на 31.01.2008 та Аудиторський висновок від 29.02.2008 про фінансову звітність ТОВ "П-М-П" станом на 31.01.2008, зроблений ТОВ "Аудиторська фірма "Універсал аудит сервіс" є належними та допустими доказами того, що вартості майна ТОВ "П-М-П недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Доводи ДПІ у Печерському районі м. Києва наведені в апеляційній скарзі стосовно того, що ТОВ "П-М-П" при зверненні до суду із заявою про визнання банкрутом на підставі ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не були дотримані вимоги ст. ст. 7, 51 зазначеного закону, ст.ст. 33, 34 ГПК України, так як не надано доказів відсутності платоспроможності ТОВ "П-М-П", у зв’язку з чим господарський суд зобов’язаний був залишити заяву без розгляду на підставі ст. 81 ГПК України колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на те, що ТОВ "П-М-П" з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" звернулося відповідно до ст. 7, 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і матеріалами справи, відповідно до ч. 2 ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 33, 34 ГПК України доведено, що майна товариства недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Також колегія суддів не приймає до уваги доводи ДПІ у Печерському районі м. Києва стосовно того, що згідно поданих до податкової інспекції податкових декларацій за 2007 рік підприємство в звіті відобразило валовий дохід 9418223 грн., у 2008 – 343370 грн., у 2007 році звітувало до ДПІ у Печерському районі м. Києва у встановлені законом терміни.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що валовий дохід товариства за 2007 та 2008 роки та подача товариством у 2007 році звітів до податкової інспекції у встановлені законом терміни не може бути належним доказом наявності у товариства майна достатнього для задоволення вимог кредиторів .

При цьому ДПІ у Печерському районі м. Києва, відповідно до ст. 33 ГПК України не надала доказів щодо наявності у ТОВ "П-М-П" майна та інших активів достатнього для задоволення вимог кредиторів.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування постанови господарського суду м. Києва від 17.04.2008 у справі № 43/272.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

1. Постанову господарського суду м. Києва від 17.04.2008 у справі № 43/272 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва - без задоволення.

2. Матеріали справи № 43/272 повернути до господарського суду м. Києва.