8/40 Про відшкодування в порядку регресу збитків заподіяних перевізником - 26.08.2008 Прийняття

У лютому 2008 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1(далі за текстом -ФОП ОСОБА_1., позивач) звернулася до господарського суду Луганської області з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства "Трейд-Комін" (далі за текстом -ПП "Трейд-Комін", відповідач) 56 071 грн. 24 коп. -відшкодування в порядку регресу збитків, заподіяних останнім як перевізником, а також судових витрат.

Письмовим доповненням до позовних вимог б/н від 11.04.08 позивач просив суд першої інстанції, крім вищевказаних сум коштів, стягнути з відповідача 649 грн. 26 коп., витрати понесені позивачем у зв'язку з приїздом та проживанням у м. Луганську для з'явлення у засідання господарського суду Луганської області, призначеного на 18.03.08.

Рішенням господарського суду Луганської області від 22.04.08 у справі № 8/40 позовні вимоги задоволено повністю у розмірі 56720 грн. 50 коп. у зв'язку з їх обґрунтованістю та доведеністю.

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 21.07.08, якою просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник вказує на те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки зазначеним судом не було вжито належних заходів щодо забезпечення участі в справі відповідача, а тому місцевий господарський суд фактично позбавив відповідача реалізувати свої процесуальні права згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України; що господарський суд також порушив норми матеріального права -ст. ст. 314, 315 та п. 16.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97 (z0128-98) щодо досудового врегулювання спору -пред'явлення претензії; крім того, судом не враховані та належним чином не вивчені обставини, через які виникли збитки позивача.

Луганський апеляційний господарський суд на підставі ст. 98 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 25.07.08 прийняв до провадження апеляційну скаргу відповідача.

Розпорядженням голови суду від 25.07.08 для розгляду вказаної вище апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду призначено судову колегію у складі: головуючий суддя -Бойченко К.І., судді -Баннова Т.М., Парамонова Т.Ф.

У зв'язку з виходом з відпустки судді Семендяєвої І.В. розпорядженням першого заступника голови суду від 06.08.08 виключено із складу колегії головуючого суддю Бойченка К.І. та введено до судової колегії головуючого суддю Семендяєву І.В.

Апеляційна скарга розглядалась 12.08.08. У судовому засіданні розгляд справи відкладався до 26.08.08. Постанова приймається 26.08.08.

Позивач у судові засідання не з'являвся, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судових засідань, але його представник за дорученням ОСОБА_2. здав до канцелярії суду апеляційної інстанції до слухання справи 26.08.08 о 16 год. 20 хвил. (а розгляд скарги був відкладений з 12.08.08 до 26.08.08 о 16 год. 30 хвил.) суду апеляційної інстанції клопотання, згідно якого позивач зазначив, що не має можливості надати відзив, оскільки апеляційну скаргу від відповідача не отримував; що відповідач умисно відправляє листи за неправильною адресою, що лист вдалося отримати, але замість апеляційної скарги у ньому була "постороння інформація", тому просив суд зобов'язати відповідача надати апеляційну скаргу в судовому засіданні та перенести розгляд справи.

Судовою колегією відхиляється дане клопотання, оскільки, враховуючи те, що позивач був належним чином повідомлений про розгляд скарги як 12.08.08, так і 26.08.08, що підтверджується наявними у справі поштовими повідомленнями, ні позивач, ні його представник не скористалися правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, щодо ознайомлення з матеріалами справи та знімання копій, прийняття участі у справі тощо.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

За змістом ст. 101 вказаного Кодексу у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги про порушення місцевим господарським судом при розгляді даної справи норм процесуального права не приймаються до уваги та спростовуються матеріалами справи.

Відповідач у апеляційній скарзі посилається на те, що господарський суд Луганської області розглянув справу за його відсутністю і у матеріалах справи відсутні належні докази повідомлення господарським судом про дату, час та місце проведення засідання суду, хоча в матеріалах справи маються відомості не тільки про юридичну, але і фактичну адресу відповідача (договір № 24/04 від 24.04.07).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (v0075600-02) (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в Інформаційних листах від 02.06.2006 № 01-8/1228 (v1228600-06) "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 № 01-8/675 (v_675600-07) "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 № 01-8/164 (v_164600-08) "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Згадані повідомлення разом з належним чином зареєстрованими у господарському суді примірниками процесуальних документів, що повернуті підприємствами зв'язку, приєднуються судом до матеріалів відповідної справи.

В матеріалах справи мається Довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, згідно з якою юридична адреса відповідача -м. Луганськ, вул. Лутугинська, буд. 133 (а. с. 24-26). Саме таку адресу вказав позивач у своїй позовній заяві (а. с. 2). За такою же адресою рекомендованим листом була відправлена ухвала про порушення провадження у справі № 8/40 від 29.02.08, який був повернутий через сплив строку зберігання (а. с. 36-38).

Ухвали місцевого господарського суду про відкладення розгляду справи від 18.03.08 (а. с. 34) та про перенесення розгляду справи від 27.03.08 (а. с. 35) містять на зворотній стороні вищезазначений штамп господарського суду Луганської області з необхідними відмітками та підписом працівника, який здійснив відправку.

Ухвала господарського суду Луганської області від 11.04.08 (а. с. 53) про відкладення розгляду справи на 22.04.08 направлена за юридичною адресою відповідача та була повернута поштою з позначкою "вибув".

Як зазначалося вище, господарський суд не повинен був з'ясовувати фактичне місцезнаходження відповідача, який, в свою чергу, повинен був прийняти відповідні заходи щодо отримання кореспонденції саме за юридичною адресою, оскільки відомості про зміну адреси відповідача державному реєстратору не надав.

Також не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги про те, що місцевий господарський суд порушив норми матеріального права, не врахував вимоги ст. ст. 314, 315 Господарського кодексу України та п. 16.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджений Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97 (z0128-98) , а також не з'ясував обставини, через які виникли збитки позивача (факт крадіжки майна з автофургона відповідача).

Як свідчать матеріали справи та встановлено місцевим господарським судом, спір про відшкодування шкоди виник з правовідносин сторін, які склались на підставі договору № 24/04 від 24.04.07 транспортної експедиції по Україні, за яким позивач як замовник доручає, а відповідач як перевізник бере на себе зобов'язання у організації перевезення та експедирування вантажів замовника (а. с. 11-12).

Раніше, 23.10.06 між Акціонерним товариством закритого типу "Альцест" (Клієнт), - з одного боку, - та ПП ОСОБА_1(Експедитор), - з іншого боку, - укладено договір № 23/10-У на транспортно-експедиційне обслуговування, згідно якому Клієнт за заявкою доручає, а Експедитор бере на себе зобов'язання по перевезенню вантажів Клієнта в міському та міжміському сполученні, до пункту призначення і передачі їх вантажоодержувачу (п. 1.1 договору № 23/10-У); за заявкою Клієнта (заявка на перевезення вантажів у міському та міжміському сполученні) Експедитор виконує транспортно-експедиційне обслуговування (п. 1.2 договору № 23/10-У).

Пунктом 3.5 договору № 23/10-У передбачено, що Експедитор забезпечує збереження вантажу під час його доставки, несе повну матеріальну відповідальність за кількість "та цільність" вантажу, що перевозиться під пломбами Клієнта, а п. п. 3.6.1-3.6.4 цього договору передбачено, що у разі виконання операцій по транспортно-експедиційному обслуговуванню Експедитор приймає вантаж, передає його належному вантажоодержувачу, повертає Клієнту належним чином оформлені ТТН, довіреність, примірники видаткових накладних, заявку Клієнта.

Також п. 3.5 договору № 23/10-У сторони обумовили, що Експедитор несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу по кількості та цілісності після прийняття його у пункті завантаження. В разі повної чи часткової втрати, ушкодження чи псування вантажу при перевезенні, Експедитор несе відповідальність у розмірі фактичної шкоди, завданої вантажу, відповідності до кількості вантажу, прийнятого до перевезення (п. 6.1 договору № 23/10-У).

На виконання договору № 23/10-У від 23.10.06 Клієнт - АТЗТ "Альцест" 08.05.07 подало на адресу Експедитора -ПП ОСОБА_1. заявку № 30У, згідно якій товариство запропонувало останній здійснити перевезення вантажу вантажовідправника -АТЗТ "Альцест" від місця завантаження - с. Петропавліська Борщагівка, вул. Петропавлівська, 4, - на адресу трьох вантажоодержувачів: 1-го - філії АТЗТ, яка знаходиться за адресою: місто Донецьк, просп. Ватутіна, 2; 2-го - філії АТЗТ "Альцест", яка знаходиться у місті Донецьку, просп. Ілліча, 52, та 3-го - філії АТЗТ "Альцест", яка знаходиться у місті Луганську, вул. К.Маркса, 26.

Факт отримання вантажу Експедитором-перевізником підтверджено товарно-транспортними накладними: № 050807Д2 від 08.05.07; 050807Дц від 08.05.07 та № 050807Лг від 08.05.07.

У зв'язку з отриманням цього вантажу позивач по справі, діючи як Експедитор за договором від 24.04.07 № 24/04 транспортної експедиції в межах України, укладеним між ФОП ОСОБА_1. та ПП "Трейд-Комін", надав на адресу відповідача (ПП "Трейд-Комін") заявку № ЭИ0805/07 від 08.05.07 на перевезення вантажу на адресу трьох вищеназваних вантажоотримувачів.

09.05.07 під час стоянки транспортного засобу перевізника - ПП "Трейд-Комін" на АЗС "Норія ЛТД", яка знаходиться на 56-му кілометрі автошляху "Київ-Харків", з автомобіля КАМАЗ-54112, державний номерний знак 495-07 АА, та напівпричепа "Шмітс", державний номерний знак АЕ 05-50 ХХ, в якому здійснювалося перевезення вантажу, що належить АТЗТ "Альцест", невстановленими особами було здійснено крадіжку частини вантажу -електроінструментів та приладів у кількості 59 одиниць на суму 56071,24 грн.

За даним фактом Баришівським районним відділом Головного управління УМВС України у Київській області 21.06.07 порушено кримінальну справу № 01-6183 за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 ст. 185 Кримінального кодексу України.

Вантажовідправник -АТЗТ "Альцест" у зв'язку з спричиненням йому шкоди на суму крадіжки -56071,24 грн. вжив заходів до її відшкодування експедитором -ФОП ОСОБА_1., а саме:

1) 15.08.07 АТЗТ "Альцест" та ФОП ОСОБА_1. склали акт заліку взаємних вимог до договору № 23/10-У від 23.10.07, згідно якому Клієнт (АТЗТ "Альцест"), відповідно до п. 6.1 названого договору, за згодою Експедитора (ФОП ОСОБА_1.), в рахунок платежів, які належало здійснити Клієнту на користь Експедитора, визнав такими, що є оплаченими Товариством на користь ФОП ОСОБА_1. транспортні послуги на суму 5438,95 грн.

Таким чином, Клієнту була відшкодована частина збитків у розмірі 5438,95 грн.

2) крім того, як вбачається з матеріалів справи (рішення господарського суду міста Києва від 12.02.08 у справі № 20/30), на користь Клієнта Закритим акціонерним товариством "Українська транспортна страхова компанія" (далі -ЗАТ "УТСК") було виплачено страхове відшкодування у сумі 50632,29 грн. -у зв'язку з тим, що вантаж, який перевозився та частина якого була викрадена, був застрахований.

ЗАТ "УТСК" після виплати страхового відшкодування звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ФОП ОСОБА_1. -про стягнення суми цього відшкодування у розмірі 50632,29 грн. (56071,24 грн. -5438,95 грн.).

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.02.08 у справі № 20/30, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.08, позов задоволено у повному обсязі, тобто з ФОП ОСОБА_1. на користь ЗАТ "УТСК" стягнуто 50632,29 грн.

Як встановив суд першої інстанції, ФОП ОСОБА_1., крім вимоги про стягнення з відповідача у порядку регресу суми збитків, стягнутих з неї на користь АТЗТ "Альцест", понесла додаткові витрати у сумі 649,26 грн. (проїзд до суду, проживання у готелі тощо, - що підтверджено документально), у зв'язку з явкою до господарського суду Луганської області для участі у розгляді справи № 8/40.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зробив висновок про те, що відповідач порушив своє зобов'язання по договору, втратив частину вантажу, чим завдав позивачу збитки, які відповідно до ст. ст. 611, 612, 614, 623 Цивільного кодексу України повинні бути відшкодовані відповідачем, оскільки відповідач не довів суду відсутності його вини у формі умислу чи необережності у спричиненні збитків.

Крім того, у рішенні, що оскаржується, є обґрунтованим посилання на п. 5.1 договору № 24/04 транспортної експедиції по Україні, укладеного між сторонами за цим спором, де зазначено, що перевізник несе відповідальність за спричинені збитки у зв'язку з втратою або пошкодженням вантажу у розмірі 100% від суми втраченого вантажу, або 100% від пошкодженого вантажу, якщо обставини, які викликали цю втрату, пошкодження, мали місце під час знаходження вантажу у віданні Перевізника.

Статтею 929 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Отже у даному випадку саме такі взаємовідносини склались між сторонами у справі.

Відповідач 12.08.08 звернувся до Луганського апеляційного господарського суду із заявою про застосування позовної давності, в обґрунтування якої зазначив:

- під час розгляду справи в суді першої інстанції та прийняття рішення відповідач був відсутній та не міг скористатися права, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України;

- згідно зі ст. 315 Господарського кодексу України замовник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді перевізника на претензію або закінчення строку, встановленого для відповіді; перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців;

- позивач як замовник направив на адресу відповідача претензію за фактом крадіжки вантажу за номером 1/05.2007 від 12.05.07. Оскільки вказана претензія не містила необхідних відомостей відповідно до ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, а також взагалі жодних вимог, відповідач не прийняв її до уваги та не направив будь-якої відповіді на неї. Трьохмісячний строк для розгляду претензії та повідомлення заявника про результати її розгляду, передбачений ч. 3 ст. 315 Господарського кодексу України, сплинув 10.08.07;

- шестимісячний строк для звернення до суду, передбачений ч. 4 ст. 315 Господарського кодексу України, сплинув 07.02.08, а позивач звернувся до суду з позовною заявою 25.02.08;

- позивачем пропущено строк позовної давності, передбачений ч. 4 ст. 315 Господарського кодексу України, що відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови у позові.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні вказаної заяви, оскільки вона не подавалась відповідачем до суду першої інстанції і апеляційним господарським судом не встановлено порушень з боку місцевого господарського суду щодо розгляду справи у відсутності відповідача, оскільки про дату, час та місце судових засідань відповідач був повідомлений належним чином.

Вказаною заявою відповідач підтвердив обґрунтованість позовних вимог, так як застосування передбаченої ст. 256 Цивільного кодексу України позовної давності передбачає, що існує право на задоволення позову (право на позов у матеріальному розумінні).

Крім того, до правовідносин сторін може бути застосована загальна позовна давність (ст. 258 Цивільного кодексу України), оскільки вимоги позивача є регресними та виникли після винесення 12.02.08 рішення господарським судом м. Києва про страхове відшкодування позивачем на користь ЗАТ "Українська транспортна страхова компанія", а раніше 15.08.07 актом заліку зустрічних вимог до договору № 23/10-У від 23.10.06 АТЗТ "Альцест" (власник вантажу) отримав компенсацію за втрачену частину вантажу.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не дотримався претензійного порядку вирішення даного спору спростовані самим відповідачем, який у заяві про застосування позовної давності послався на претензію позивача від 12.05.07 № 1/05.2007.

Таким чином, відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення місцевого господарського суду, що оскаржується у даному випадку, ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.