Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

КТовариство з обмеженою відповідальністю "Нафтовуглеземлеобробка"м. Макіївка Донецької області звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Донецька залізниця"м. Донецьк про стягнення 13023грн.86коп., з яких 11227,43 грн. –сума боргу, 82,96 грн. - 3% річних нарахованих за прострочення платежу протягом 90 днів, 1713,47грн. –сума збитків у вигляді неотриманих доходів підприємством.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на ті обставини, що відповідач по закінченню строку дії договору № 28185 від 28.12.07р., не повернув залишок коштів, які були перераховані позивачем.

Як на правову підставу своїх вимог позивач посилався на ст.ст. 22, 623, 625 ЦК України.

Заявою № 2908 від 29.08.08р. позивач уточнив свої вимоги та просив стягнути з відповідача 13805грн.45коп., з яких 11227,43 грн. –сума боргу, 113,50грн. - 3% річних нарахованих за прострочення платежу протягом 123 днів (період 09.04.08р. –01.08.2008р.), 459,09грн. –інфляційні витрати (період квітень –серпень 2008р.), 2005,40грн. –неотримані доходи.

Господарський суд Донецької області рішенням від 16.09.2008р. у справі №17/99 позов задовольнив частково у сумі 253грн.24коп., стягнувши з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 73,62 грн. та інфляційні витрати у сумі 179,62 грн. за період з 14.05.2008р. по 01.08.2008р., визнавши зазначений позивачем у розрахунку позовних вимог період 09.04.2008р. - 01.08.2008р. помилковим.

Провадження у справі щодо стягнення заборгованості у сумі 11227грн.43коп. господарський суд припинив, у зв’язку з відсутністю предмету спору, на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, так як в процесі розгляду справи у господарському суді відповідач платіжним дорученням № 1018 від 11.08.2008р. оплатив борг у сумі 11227грн.43коп.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків у вигляді неотриманих доходів у сумі 2005грн.40коп. (помилково зазначивши в мотивувальній частині рішення суму 13232грн.80коп.) господарський суд відмовив, у зв’язку з недоведеністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтовуглеземлеобробка"м. Макіївка Донецької області, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 16.09.2008р. у справі № 17/99 скасувати в частині відмови у стягненні 3% річних, інфляційних та неотриманої вигоди, та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що господарським судом рішення прийнято при невідповідності висновків викладених у рішенні обставинам справи та без врахування наданих доказів. Так, заявник скарги вважає помилковим висновок господарського суду про те, що позивач звернувся з вимогою про повернення коштів лише 06.05.2008р., надіславши відповідачеві претензію № 060508 і не погоджується із визначеним господарським судом в рішенні періодом нарахування штрафних санкцій з 14.05.2008р. по 01.08.2008р., оскільки на його думку листом № 13-03-08 від 27.03.2008р. (а.с.7) позивач заявив вимогу про повернення коштів.

Заявник скарги на вимогу апеляційного господарського суду надав належним чином оформлене платіжне доручення № 302 від 25.09.2008р. про сплату державного мита за подачу апеляційної скарги і у клопотанні № 161001 від 16.10.2008р. просив долучити його до матеріалів справи.

Колегія суддів задовольнила дане клопотання і долучила до матеріалів справи подані заявником скарги документи.

Заявник скарги просив апеляційний господарський суд, згідно ст. 75 ГПК України, розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами без його участі.

Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається тільки на документи, які знаходяться в матеріалах справи та досліджувались господарським судом, колегія суддів вважає, що неявка представника заявника скарги не являється підставою для відкладення розгляду апеляційної скарги і вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без його участі.

Представник ДП "Донецька залізниця"у судове засідання не з’явився, про поважність причин неявки у судове засідання не повідомив. Згідно поштового повідомлення №1029917, яке знаходиться в матеріалах справи, представник відповідача 13.10.2008р. отримав ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 08.10.2008р. про порушення апеляційного провадження та про призначення справи № 17/99 до розгляду на 18.11.2008р.

У зв’язку з наведеним колегія суддів вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, однак не скористався правом захисту своїх прав та інтересів у судовому засіданні, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без представника відповідача.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28- 29 Закону України "Про судоустрій" та ст. 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ч.4 ст. 9 Закону України "Про судоустрій в Україні", статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Між ДП "Донецька залізниця"та ТОВ "Нафтовуглеземлеобробка"28.12.2007р. укладено договір № 28185 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

У пункті 1.1 даного договору сторони визначили, що предметом договору є надання залізницею вантажовласникові послуг, пов’язаних із перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно пункту 2.4 договору вантажовласник зобов’язується здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів шляхом перерахування коштів у сумах відповідних до обсягу перевезень вагонообігу на під’їзній колії на доходно-розподільчий рахунок залізниці.

На виконання умов договору позивач перерахував відповідачеві суму попередньої оплати за послуги, що мають надаватися відповідачем у майбутньому

У пункті 7.5 договору сторони передбачили закінчення строку дії договору 31.12.2008р. та те, що кожна сторона має право розірвати договір достроково попередивши про це іншу сторону не менш ніж за 10 днів.

Як вбачається з матеріалів справи 27.03.08р. позивач у листі № 13-03-08 (див. а. с. 7, 38) просив відповідача достроково розірвати договір.

Відповідач листом № 380 від 08.04.2008р. повідомив позивача про згоду на розірвання договору з 08.04.08р.

На час розірвання сторонами договору на рахунку відповідача залишились перераховані раніше позивачем кошти у сумі 11227,43 грн. на яку послуги не були надані.

Відповідно частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач звернувся до відповідача 06.05.2008р. з претензією №060508, в якій виклав вимогу про повернення коштів, отже відповідач повинен був повернути позивачеві спірну суму до 13.05.2008р., але повернення грошових коштів не відбулося.

З наведеного слідує, що з 14.05.08р. у позивача виникло право на звернення до суду з відповідним позовом та нарахування на суму боргу 3% річних і інфляційних, що правильно було встановлено господарським судом.

Господарський суд обґрунтовано визначив період нарахування штрафних санкцій з 14.05.2008р. по 01.08.2008р. та задовольнив позовні вимоги про стягнення інфляційних та 3 % річних частково у сумі 253,24 грн., з якої інфляційні витрати за період 14.05.08р. –01.08.08р. складають 179,62 грн., 3% річних за період 14.05.08р. –01.08.08р. складають 73,62 грн.

Позовні вимоги про стягнення решти суми інфляційних та 3 % річних обґрунтовано господарським судом визнані такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи ті обставини, що в процесі розгляду справи у господарському суді відповідач платіжним дорученням №1018 від 11.08.2008р., перерахував позивачі борг у сумі 11227,43грн., господарський суд правомірно, на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, припинив провадження у справі щодо стягнення з відповідача боргу у сумі 11227,43грн., у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Висновок господарського суду про відмову у задоволенні позову в частині стягненні з відповідача суми неотриманого доходу колегія суддів вважає правильним виходячи з наступного.

Приписами частини 1 статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. За ч. 2 цієї ж статті під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 ГК України до складу збитків зокрема, відносяться неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Частиною 1 ст. 142 передбачено, що прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Враховуючи ті обставини, що в обґрунтування своїх вимог про стягнення неодержаного прибутку, позивач посилається на статистичні дані вартості паливно-мастильних матеріалів, договір оренди № 04-02-08 від 04.12.07р., договір № ДС-4 "постачання нафтопродуктів"від 03.05.06р. (а.с. 45-48), слід визнати, що господарський суд обґрунтовано не визнав ці доказі підтверджуючими факт того, що у період порушення відповідачем прав позивача останній отримав би у якості прибутку, визначеного ст. 142 ГК України, суму 2005,40 грн.

Дослідивши матеріали та обставини справи колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що факт понесення позивачем збитків у вигляді неодержаного прибутку у сумі 2005,40 грн. не доведений матеріалами справи, що правильно встановлено господарським судом.

Доводи заявника апеляційної скарги про невизнання листа від 27.03.2008р. вимогою про повернення коштів у сумі 11027грн.43коп. не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки заявником скарги не доведено направлення даного листа відповідачеві та його отримання.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 16.09.2008р. у справі № 17/99 є таким, що винесено при повному дослідженні матеріалів справи, фактичних обставин та у відповідності з вимогами чинного законодавства, тому підлягає залишенню без змін, підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтовуглеземлеобробка"м. Макіївка Донецької області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 16.09.2008р. у справі № 17/99 залишити без змін.