5020-2/017 Про стягнення заборгованості за договором поставки картону ізоляційного - 21.08.2008 Прийняття

розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 05.06.2008 у справі №5020-2\017

за позовом державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець "

(вул. В. Морська 1, Севастополь, 95011)

до приватного підприємства "Феба"

( пр. Ген. Острякова, 205, кв.60, Севастополь, 990055,

друга адреса : вул. Л.Толстого,25, Севастополь, 99003)

про стягнення 7500,00 грн.

Державне підприємство "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного підприємства "Феба" про стягнення вартості знищеного товару у сумі 7500,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на норми статей 530, 662, 663 Цивільного кодексу України та тим, що з вини відповідача знищено майно, яке належить позивачу на праві власності.

Відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення тим, що згідно статей 322, 323 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, та нести ризик його випадкового знищення.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 05.06.2008 (суддя - Шевчук Н.Г.) в задоволенні позову державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням господарського суду міста Севастополя від 05.06.2008 державне підприємство "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець " 26.06.2008 звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" задовольнити.

Заявник апеляційної скарги посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, крім того, на думку позивача, висновки викладені в рішенні господарського суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.

У січні 2004 року позивач замовив у відповідача паперову продукцію в асортименті та кількості відповідно до рахунку-фактури відповідача № ФБ-0000039 від 16.01.2004 (а.с.42).

13.02.2004, платіжним дорученням №96 позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 10250,00грн. в рахунок оплати за продукцію по рахунку №ФБ-39 від 16.01.2004 (а.с.43).

18.02.2004, відповідач по витратній накладній № РН-39 від 18.02.2004 доставив позивачу товар на суму 2750,00грн. по позиціях № 1, 2, 3 асортименту відповідно до рахунку-фактури № ФБ-0000039 (а.с.44).

Товар по позиції № 4 асортименту "Пресшпан" у кількості 250 кг на суму 7500,00грн. по цій накладній доставлений не був.

Як стверджує позивач і не заперечує відповідач, а також підтверджено рішенням господарського суду міста Севастополя від 21.10.2004, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.12.2004, у справі №20-3/242 за позовом державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" до Приватного підприємства "Феба" про стягнення 7500,00грн. та рішенням господарського суду міста Севастополя від 24.07.2007 у справі № 20-5/047 за позовом державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" до Приватного підприємства "Феба" про витребування майна з чужого незаконного володіння та зустрічним позовом Приватного підприємства "Феба" до державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" про стягнення матеріальної та моральної шкоди у розмірі 98348,00грн., 03.06.2004, відповідач по витратній накладній №39/1 поставив позивачу картон електроізоляційний загального призначення у кількості 250 кг марки ЕЗП на суму 7500,00грн.

Позивач стверджує, що цей товар не відповідав його замовленню, а тому був повернутий відповідачу.

Обставини щодо невідповідності якісних характеристик товару були встановлені господарськими судами при вирішенні спорів у справах №20-3/242 та №20-5/047, якими доводи державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" щодо неналежної якості товару відхилені як не підтверджені належними доказами.

При вирішенні спору у справі, що розглядається, ці обставини не досліджуються, так як вони не стосуються предмету спору.

Стосовно обставин щодо повернення позивачем відповідачу товару на суму 7500,00грн., то належні докази в підтвердження цього відсутні.

Відповідно до статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні бухгалтерські документи, які містять інформацію про господарську операцію по передачі позивачем і прийняттю відповідачем картону електроізоляційного на суму 7500,00грн. із збереженням при цьому права власності на товар за державним підприємством "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець", відсутні.

Судова колегія відхиляє доводи позивача про те, що ці обставини у порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України не потребують доведення як такі, що встановлені судовими рішеннями у справах №20-3/242 та №20-5/047, оскільки зазначеними судовими рішеннями ці обставини з урахуванням первинних бухгалтерських документів не досліджувались і не встановлювались.

Лист за вих. №5.8-15-465 від 22.06.2004 не є доказом здійснення господарської операції по передачі картону електроізоляційного у кількості 254кг на суму 7500,00грн. від державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" до Приватного підприємства "Феба", оскільки підпис на цьому листі директора О.Полянської підтверджує лише отримання останньою зазначеного листа (а.с.70).

Акт від 22.06.2004 не є доказом прийняття Приватним підприємством "Феба" доставленого представником державного підприємства "Центральне конструкторське бюро "Чорноморець" товару на відповідальне зберігання (а.с.71).

Відповідно до статей 316- 317 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до статей 322- 323 Цивільного кодексу України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно пункту 1 статті 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно статті 655 Цивільного кодексу України, договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 664 Цивільного кодексу України, зокрема визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Згідно пункту 1 стаття 671 Цивільного кодексу України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Відповідно статті 672 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами не укладався договір зберігання спірного майна, передбаченого главою 66 Цивільного кодексу України (435-15) , а тому, відповідач не може нести відповідальності за знищення майна, яке знаходиться у власності позивача.

Докази того, що спірне майно знищено саме по вині відповідача відсутні.

При таких обставинах, судова колегія вважає, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі висловленого, апеляційна інстанція приходить до висновку, що рішення господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, при повно встановлених обставинах справи, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує.