20/295/08 Про визнання права безперервного користування внутрішньо квартальними дорогами та заборону вчиняти дії, які перешкоджатимуть безперервно користуватися дорогами - 11.11.2008 Прийняття

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2140 від 10.11.2008 р. справу № 20/295/08 передано для розгляду колегії у складі: Хуторного В.М., Кричмаржевського В.А., Мойсеєнко Т.В., якою справа прийнята до свого провадження.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.07.2008 р. по справі № 20/358д/08 (суддя Гандюкова Л.П.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що доказів належного оформлення права користування земельною ділянкою на час розгляду спору ніким не надано. Право позивача, як власника об’єкта нерухомості, у разі доведеності факту порушення його прав у березні 2008 р. припиненням в’їзду транспорту, підлягає захисту по іншому предмету спору. Також господарський суду зазначає, що право на позов виникає після порушення відповідачем права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушене у майбутньому і щодо якого невідомо буде воно порушене чи ні.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ТОВ "СП МДМ", позивач у справі, звернувся з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду, посилаючись на те, що судом не враховано умови здійснення права власності ТОВ "СП МДМ" щодо приміщень будівлі по пр. Маяковського, 11, що призвело до неправильного застосування норм ст. ст. 312, 319, 386 ЦК України, використання внутрішньо квартальних доріг ВАТ "Гамма" дозволяє ТОВ "СП МДМ" повною мірою на власний розсуд здійснювати своє право власності за вказаною адресою і умови здійснення цього права за таких обставин є рівними поряд з іншими власниками будівель (приміщень) за цією адресою. Крім того, позивач вказує, що при обмеженні руху автотранспорту ТОВ "СП МДМ" у березні 2008 р. ВАТ "Гамма" повинно було сповістити місцеві органи виконавчої влади, органи державної виконавчої влади та користувачів доріг про строки і порядок обмеження руху, докази такого повідомлення відсутні в матеріалах справи, висновок суду, що захисту підлягає вже порушене право, а не те, що яке може бути порушене у майбутньому і щодо якого невідомо буде воно порушене чи ні, не ґрунтується на законі і є прямим порушенням ч. 2 ст. 386 ЦК України.

Представник ТОВ "СП МДМ" у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просить їх задовольнити, а рішення господарського суду Запорізької області скасувати.

ВАТ "Гамма", відповідач по справі, у поданому відзиві на апеляційну скаргу вказує на законність та обґрунтованість, прийнятого по справі судового рішення, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

За клопотанням представників сторін судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами, за їх згодою у судовому засіданні 11.11.2008 р. оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Сутність спору:

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САА №958355 від 20.01.2005 р., виданого Запорізькою міською радою, ТОВ "СП МДМ" належить на праві власності нежиле приміщення 263, літ. К-4, розташоване по пр. Маяковського,11 у м. Запоріжжя.

Згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області №1581 від 22.10.1996 р. та Переліку майна до нього, внутрішні автошляхи за адресою пр. Маяковського, 11, передані у власність ВАТ "Гамма" та увійшли до його статутного фонду.

03.04.06 р. між ВАТ "Гамма" (виконавець) та ТОВ "СП МДМ" (замовник) укладено договір № 60/40 (далі договір № 60/40) про участь замовника у витратах виконавця по використанню і утриманню внутрішньоквартальних доріг, за яким виконавець виконує роботи по утриманню внутрішньоквартальних доріг, а замовник використовує внутрішньоквартальні дороги і приймає участь у витратах на виконання робіт, пов’язаних з утриманням внутрішньоквартальних доріг (пункти 1.1 – 1.2 договору № 60/40).

Відповідно до п. 2.1 договору № 60/40, плата по договору складає 210 грн. за місяць, замовник здійснює оплату згідно рахунку виконавця до 15 числа наступного за розрахунковим місяцем.

Розділом 4 договору № 60/40 встановлені права сторін: виконавець має право контролювати транспорт замовника (п. 4.1), а замовник має право користуватись внутрішньоквартальними дорогами виконавця (п. 4.2).

Згідно з пунктами 6.1, 6.4, договір № 60/40 діє з 01.04.2006 р. до 31.12.2006 р. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Доказів наявності заяви однієї із сторін за пунктом 6.4 договору № 60/40, яка б свідчила про припинення його дії на момент розгляду спору, або доказів розірвання чи визнання недійсним договору № 60/40, сторонами не надано.

07.06.07 р. між Запорізькою міською радою (орендодавець) та ВАТ "Гамма" (орендар) укладено договір оренди землі, об’єктом якого є земельна ділянка для розташування багатофункціонального комплексу з адміністративно-діловими та торгово-розважальними центрами, готелем та багаторівневим паркінгом, яка знаходиться в м. Запоріжжі, пр. Маяковського, 11.

У березні 2008 р., у зв’язку з проведенням перевірки факту крадіжки майна ВАТ "Гамма" з корпусу станції очистки промстоків в’їзд на територію ВАТ "Гамма" тимчасово припинено.

11.03.08 р. з листом № 35-юр-1 та 26.03.08 р. з листом № 46-юр від 26.03.08 р. ТОВ "СП МДМ" зверталося до ВАТ "Гамма" з проханням поновити доступ свого транспорту та транспорту орендарів позивача на територію ВАТ "Гамма", на які відповіді не отримало.

25.04.2008 р. ТОВ "СП МДМ" звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ВАТ "Гамма" з вимогами визнати за ТОВ "СП МДМ" право безперервного користування внутрішньоквартальними дорогами за адресою: м. Запоріжжя. пр. Маяковського, 11, що знаходяться на балансі ВАТ "Гамма", у зв'язку з тим, що з 08.03.2008 р. останнє безпідставно припинило в'їзд транспорту позивача, та заборонити ВАТ "Гамма" вчиняти дії, які перешкоджатимуть позивачеві безперервно користуватися внутрішньоквартальними дорогами за цією адресою.

У задоволенні позову ТОВ "СП МДМ" відмовлено, з чим позивач не погодився та оскаржує рішення суду в апеляційному порядку.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивачем обрано наступні способи захисту свого, як він вважає, порушеного права: визнання за ТОВ "СП МДМ" права безперервного користування внутрішньоквартальними дорогами за адресою: м. Запоріжжя. пр. Маяковського, 11, що знаходяться на балансі ВАТ "Гамма", у зв'язку з тим, що з 08.03.2008 р. останнє безпідставно припинило в'їзд транспорту позивача, та заборона ВАТ "Гамма" вчиняти дії, які перешкоджатимуть позивачеві безперервно користуватися внутрішньоквартальними дорогами за цією адресою.

Договором № 60/40 встановлено право замовника (позивача) користуватись внутрішньоквартальними дорогами виконавця, які входять до його статутного фонду. Відповідач це право не оспорює.

Хоча договором № 60/40 не встановлено права позивача на безперервне користування внутрішньо квартальними дорогами відповідача, але ж спір з цього приводу між сторонами також відсутній. Фактично спір точиться навколо порядку пропуску автотранспорту через охоронювану територію.

Згідно ч. 1 ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервтуту щодо користування внутрішньоквартальними дорогами або земельною ділянкою сторонами не встановлено.

Статтею 402 ЦК України визначено порядок встановлення сервітуту Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Доказів щодо висунення позивачем вимоги відповідачеві про встановлення сервітуту та визначення його умов щодо користування спірними дорогами ТОВ "СП МДМ" суду не надано.

Частиною 1 статті 403 ЦК України визначено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном, вказаний обсяг становить зміст сервітуту.

Зі змісту договору № 60/40 неможливо встановити зміст та обсяг сервітуту з визначенням правомочностей щодо користування дорогами (порядок пропуску транспорту позивача на теріторію відповідача, час проїзду, межі використання дороги – довжина та ширина дорожнього покриття, інвентарний номер автомобільної дороги тощо), тому вказаний договір не може бути підставою для задоволення вимог позивача в обраний ним спосіб захисту. Заявлені позовні вимоги не містять вимоги про встановлення сервітуту з визначенням його змісту.

Згідно статті 404 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Спірна внутрішньоквартальна дорога з інвентарним номером № 2000035, яка увійшла до статутного фонду відповідача, знаходиться на земельній ділянці, яка передана в оренду ВАТ "Гамма" Запорізькою міською радою за договором оренди землі від 07.06.07 р. Доказів встановлення земельного сервітуту за цим договором суду не надано.

З огляду на викладене, судом першої інстанції правильно відмовлено у задоволенні позовних вимог у спосіб, обраний ТОВ "СП МДМ".

Посилання апелянта на недотримання відповідачем вимог Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII (3353-12) та Постанову Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.94 р. "Про затвердження Єдиних правил ремонту, утримання автомобільних доріг, вулиць, залізних переїздів, правил користування ними та охорони" (198-94-п) є необґрунтованими, оскільки положення вказаних нормативно-правових актів не є підставою для задоволення заявлених позовних вимог, а недотримання вказаних норм впливає на притягнення до відповідальності осіб, що не дотримуються Закону України "Про дорожній рух" (3353-12) .

Висновок суду першої інстанції щодо можливості захисту права, яке вже порушене та неможливості задоволення вимог про захист права яке може бути порушене в майбутньому, суперечить ч. 2 ст. 386 ЦК України та абз. 5 ч. 1 ст. 20 Господарського кодексу, які вказують на можливість захисту права за наявності загрози його порушення, тому підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення.

Щодо другої позовної вимоги ТОВ "СП МДМ", про заборону ВАТ "Гамма" вчиняти дії, які перешкоджатимуть позивачеві безперервно користуватися внутрішньоквартальними дорогами, то вона є неконкретною, наявність загрози порушення права користування дорогами відповідача у майбутньому, позивачем не доведено, тому ця вимога не підлягає задоволенню.