Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Григоровича О.М.

суддів:

за участю секретаря судового засідання

представників сторін:

позивача: Затхей В.В. - директор;

Чичкань С.Д. (дов. від 14.05.07 б/н);

Жмайло О.В. (дов. від 01.04.08 б/н),

відповідача: Ловейко О.О. (дов. від 19.11.07 № 1/04-04-1115/2); Сергєєв Д.С. (дов. від 03.10.08 № 1/05-04-2689);

Міністерства транспорту та зв’язку України: не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський автоцентр"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2008

у справі № 8/54-11/52

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський автоцентр"

до Державного підприємства "Служба міжнародних автомобільних перевезень"

про зобов"язання вчинити дії,

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.08 в задоволенніпозовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Скарга мотивована тим, що висновки суду є помилковими, оскільки між позивачем та відповідачем не укладався договір про надання послуг з оформлення та видачі дозволів ЕКМТ. Позивач не отримував від відповідача пропозиції укласти договір та відповідно не надавав згоди на його укладення. В апеляційній скарзі вказано, що виставлений відповідачем рахунок-фактура від 20.12.06 № СФ8832 не може вважатися пропозицією укласти договір, оскільки не містить в собі всіх істотних умов договору про надання послуг.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а скаргу без задоволення.

Представник Міністерства транспорту та зв’язку України в судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив.

Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про зобов’язання відповідача надати безкоштовно п’ять дозволів ЄКТМ (Європейської Конференції Міністрів Транспорту).

За видачу та оформлення дозволів ЄКМТ відповідачем був виставлений рахунок – фактура від 20.12.06 № СФ8832 на загальну суму 23095, 20 грн.

Зазначений рахунок позивачем оплачений не був, оскільки він вважає, що відповідні дозволи мають видаватись безкоштовно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає доводи позивача недоведеними з наступних підстав.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про вступ Уряду України до Європейської Конференції Міністрів транспорту" від 19.03.96 №344 (344-96-п) прийнято пропозицію Міністерства транспорту, погоджену з Міністерством закордонних справ, про вступ Уряду України до Європейської Конференції Міністрів транспорту; зобов’язано Міністерство транспорту забезпечити виконання фінансових зобов’язань, пов’язаних з участю Уряду України в Європейській Конференції Міністрів транспорту, за рахунок позабюджетних коштів.

Пунктом1.1 Порядку оформлення, видачі, використання, обліку та звітності щодо дозволів Європейської Конференції Міністрів Транспорту (ЄКМТ) на перевезення вантажів автомобільним транспортом між країнами - членами ЄКМТ, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 20.08.04 №757 (z1075-04) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.08.04 за №1076/9675 (z1076-04) (далі – Порядок), передбачено, що Порядок розроблений згідно з резолюціями ЄКМТ N СЕМТ/СМ(2001)9/FINAL та СЕМТ/СМ(2003)14/FINAL, що регламентують здійснення перевезень вантажів на основі дозволів ЄКМТ багаторазового використання.

Згідно з п. 1.3 вказаного вище Порядку Міністерство транспорту України отримує від секретаріату ЄКМТ багатосторонню квоту дозволів і передає їх листом у Державний департамент автомобільного транспорту; оприбуткування бланків дозволів ЄКМТ, підготовку пропозицій щодо розподілу зазначених дозволів, подання розподілу на затвердження заступнику Міністра транспорту України та передачу дозволів ЄКМТ до державного підприємства "Служба міжнародних автомобільних перевезень" Міністерства транспорту та зв'язку України для оформлення і видачі українським перевізникам здійснює Державний департамент автомобільного транспорту.

Після затвердження Міністерством транспорту та зв'язку України розподілу дозволів ЄКМТ українським міжнародним автоперевізникам надається інформація щодо виділення їм дозволів ЄКМТ; оформлення і видачу дозволів ЄКМТ українським автоперевізникам здійснює відповідач; при цьому перевізник в установленому порядку здійснює відшкодування відповідачу витрат, пов'язаних з проведенням комплексу робіт щодо оформлення дозволів (п. 2.1 Порядку).

Таким чином, діяльність відповідача з надання послуг щодо оформлення і видачі дозволів ЄКМТ українським автоперевізникам належить до господарської компетенції відповідача.

Статтею 2 Господарського кодексу України передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах. Суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, що послуги з оформлення та видачі дозволів ЄКМТ не належать до послуг, ціни та тарифи на які відносяться до сфери державного регулювання. До того ж, позивачем не наведено жодного нормативного акту, який би визначав, що вказані послуги надаються безкоштовно.

Відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів (ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України).

Тобто, надання відповідачем послуг з оформлення та видачі дозволів повинно здійснюватися на підставі договорів, укладених відповідно до чинного законодавства України.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем до Господарського суду міста Києва 01.04.08 було подано заяву від 31.03.08 № 45 про зміну предмету позову, в якій він просить визнати незаконними дії Державного підприємства "Служба міжнародних автомобільних перевезень" щодо відмови безоплатно видати Товариству з обмеженою відповідальністю "Київський республіканський автоцентр" 5 дозволів ЄКМТ.

Суд правомірно відмовив в прийнятті вказаної вище заяви (протокол судового засідання від 24.07.08), оскільки заявлені вимоги суперечать ст. 12 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів особи судом.

Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення.

За таких умов рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.08 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.08 у справі №8/54-11/52 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

2. Матеріали справи №8/54-11/52 повернути до Господарського суду міста Києва.