Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді –Гнатюк Г.М.

суддів - Кравчук Н.М.

- Мирутенко О.Л..

Розглянувши апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Укргазпромбуд", м.Київ від 11.09.2008р. №01/030-252

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.08.2008р.

в справі № 3/95

за позовом Закритого акціонерного товариства "Укргазпромбуд", м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Уніплит", смт.Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область

про стягнення 164931,66грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився (Шкурупій В.В. –представник була присутня в судовому засіданні 04.11.2008р.)

від відповідача: Добрянський І.В. –представник, Федорців С.І. - представникСторонам роз‘яснено їх права та обов‘язки, передбачені ст. 22 ГПК України.Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.В судовому засіданні 04.11.2008р. оголошувалась перерва до 06.11.2008р. для підготовки вступної та резолютивної частини постанови.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 29.08.2008р. у справі №3/95 (суддя Фрич М.М.) позов ЗАТ "Укргазпромбуд", м.Київ задоволено частково та стягнено з ТзОВ "Уніплит", мт.Вигода, Долинського району 134,25грн. пені, 229,20грн. інфляційних втрат,19,75грн. річних, 102грн. державного мита та 118грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а в решті позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач у відповідності до ст. 625 ЦК України, як боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З даним рішенням суду ЗАТ "Укргазпромбуд" не погодилося і оскаржило його в апеляційному порядку оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв‘язку з чим просить назване рішення скасувати та позовні вимоги задоволити повністю.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.08.2008р. у справі №3/95 залишити без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 3 жовтня 2007р. сторони уклали договір оренди № АЗ-03.10, відповідно до п. 1.1 якого, позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування бульдозер. Відповідно до п.3.2 договору, в редакції додаткової угоди №1 від 16 жовтня 2007р., сума договору складає 55000 грв., із яких 22500 грн. орендар сплачує орендодавцю в якості попередньої оплати протягом 3 банківських днів з дня підписання цього договору, а решта суми договору підлягає сплаті протягом 3 днів з дня отримання рахунку-фактури, але не пізніше як в день повернення майна за актом приймання-передачі. Зобов’язання по попередній оплаті відповідачем були виконані, а саме 03.10 та 08.10.07р. відповідач сплатив позивачу 22500 грн., що підтверджуєьтся банківськими виписками по рахунку.

Як вбачається з акту приймання-передачі, підписаного сторонами майно повернуто 11.01.08р. Однак, всупереч умов п.3.2. договору відповідач сплатив позивачу решту суми по договору - 35000 грн. лише 18.01.2008р. Отже, відповідач допустив просрочку в платежі на 7 днів, за що відповідно до п.3.3 договору позивач має право на отримання пені, а на підставі ст. 625 Цивільного кодексу на збитки від інфляції та 3% річних. Виходячи з наведеного розмір пені складає 134,25 грн., 229,20грн.збитки від інфляції, 19,75 грн. 3% річних, які були стягнені місцевим господарським судом правомірно.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Вимоги позивача щодо стягнення 115000,00грн. основного боргу по орендній платі не грунтуються на умовах договору та не задоволені місцевим господарським судом підставно, оскільки позивачем належними та допустими доказами не доводено, що відповідач після закінчення терміну договору оренди використовував бульдозер. При цьому слід зазначити, що факт непередачі бульдозера від орендаря до орендодавця за актом прийому-передачі в спірному випадку не є доказом використання майна відповідачем, оскільки бульдозер був в управлінні працівника орендодавця і самостійно орендарем не міг використовуватися. Крім цього, у відповідності до п.10.9 договору, майно підлягало поверненню в місце, визначене орендодавцем, однак позивачем не доведено, що ним цей обов'язок по договору був виконаний.

Отже, за даних умов, перебування майна в орендаря не дає право орендодавцю стверджувати про продовження терміну дії договору в порядку ст. 764 Цивільного кодексу та вимагати сплати коштів за оренду майна. Тому колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, що кінцевий термін дії договору оренди не може бути визначений актом від 11.01.08р., оскільки дата повернення механізму залежала від волі орендодавця та від того, коли орендодавець вкаже місце повернення механізму, а відтак у позивача відсутні правові підстави вимагати сплати орендних платежів за цей період.

Відповідно до п.4 ст. 612 Цивільного кодексу України, просрочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок просрочення кредитора. Враховуючи, що позивачем не доведено, що ним було визначене місце повернення майна, вимоги про стягнення з відповідача 10000 грн. штрафу на підставі п.9.2 договору, який передбачає відповідальність орендаря за просрочення термінів повернення майна також безпідставні, та не підлягаю задоволенню. Крім того, позивач своєю заявою від цієї вимоги в суді першої інстанції відмовився.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 10000 грн. витрат, понесених позивачем у зв"язку зі зверненням до господарського суду, колегія суддів вважає за необхідне зазначитит, що відповідно до ст. 44 ГПК України такі витрати не відносяться до складу судових витрат, що узгоджується також з позицією Вищого господарського суду України, викладеною і Інформаційному листі від 18.03.2008р. № 01-8/164, п.29. При цьому, якщо сторона у справі вважає, що зазнала збитків у зв'язку з оплатою видатків на оплату послуг фахівця (крім адвоката), який не перебуває з нею у трудових відносинах, то вона не позбавлена права звернутися в установленому законом порядку до іншої сторони (сторін) з позовною вимогою про відшкодування таких збитків. Однак, позивачем не наведено інших правових підстав для заявлення таких вимог та не подано доказів в обгрунтування правомірності зроблених вимог, в т.ч. і щодо розміру такої суми.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем не доведено підставності усіх своїх позовних вимог.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст. 49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.08.2008 року у справі №3/95 залишити без змін, а апеляційну скаргу ЗАТ "Укргазпромбуд" залишити без задоволення.

2. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

3. Матеріали справи повернути в господарський суд Івано-Франківської області.