13/263 Про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання до вчинення дій - 03.11.2008 Прийняття

розглянувшиу відкритому судовому засіданні апеляційної скарги приватного підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Полтавської області від 28.08.2008 року,

у справі №13/263 (суддя Босий В.П.),

за позовом акціонерного товариства пересувної механізованої колони "Харчопром", м. Полтава,

до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Полтава,

про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання до

вчинення дій, -

22.07.2008 року акціонерне товариство пересувної механізованої колони "Харчпром"(позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання до вчинення дій (а.с. 2-3).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.08.2008 року у справі №13/263 позов акціонерного товариства пересувної механізованої колони "Харчопром"до приватного підприємцяОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання до вчинення дій задоволено частково. Зобов'язано приватного підприємця ОСОБА_1 звільнити та повернути акціонерному товариству пересувній механізованій колоні "Харчопром"нерухоме майно, яке знаходиться в АДРЕСА_1. Стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства пересувної механізованої колони "Харчопром"85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд, встановивши, що договір оренди приміщень, укладений між сторонами спору, є припиненим у зв'язку з закінченням терміну його дії та відсутність між сторонами угоди про продовження терміну дії вказаного договору, керуючись ст. ст. 785 та 1212 ЦК України, ст. 291 ГК України, та одночасно, визнавши позовні вимоги про повернення майна та про витребування майна ідентичними, задовольнив позов частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, приватний підприємець ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 28.08.2008 року у справі №13/263.

Мотивуючи апеляційну скаргу відповідач стверджує, що договір оренди приміщень сторонами пролонговано, а саме шляхом надання відповідачем позивачеві заяви про продовження терміну дії договору оренди, на якій керівником позивача рукописним текстом зроблено погодження такого продовження.

Крім цього, скаржник звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що місцевим господарським судом не застосовано до даних правовідносин ст. 284 ЦК України. Одночасно, скаржник стверджує, що ним перераховувалась орендна плата по договору вже після 01.03.2008 року, що прийняття позивачем грошових коштів свідчить про продовження терміну дії договору на тих самих умовах та посилається на ст. 764 ЦК України.

Також, до Київського міжобласного апеляційного господарського суду надійшов додаток до апеляційної скарги, в якому, окрім доводів апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що місцевим господарським судом не досліджено договір оренди №29 від 01.03.2006 року, предметом якого є частина спірних приміщень та відносно якого на заяві відповідача керівником позивача рукописним текстом зроблено погодження продовження терміну дії договору.

У своєму відзиві позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги та, погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, переконаний, що договір оренди приміщень, укладений між сторонами спору, є припиненим у зв'язку з закінченням терміну його дії, а лист від 28.02.2008 року з резолюцією керівника позивача, на який посилається відповідач як на доказ продовження терміну дії договору, не дає змогу ідентифікувати його як погодження такого подовження.

Одночасно позивач зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що договір оренди №29 від 01.03.2006 року не стосується договору оренди від 01.03.2007 року та що зазначені договори укладались на оренду різних приміщень.

Посилання відповідача на те, що термін дії договору оренди приміщень продовжено шляхом прийняття позивачем грошових коштів в якості орендної плати позивач заперечує тим, що вказані грошові кошти перераховувались відповідачем в рахунок погашення заборгованості по орендній платі за попередній період.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.09.2008 року апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Полтавської області від 28.08.2008 року у справі №13/263 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві. Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Колегією суддів апеляційного господарського суду відповідно до ст. 75 ГПК України було вирішено розглянути апеляційну скаргу у відсутності відповідача за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановлено наступне.

01.03.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №29 оренди нежитлових приміщень (договір №29, копію договору надано апеляційному господарському суду), згідно умов якого позивач зобов'язувався передати, а відповідач зобов'язувався прийняти в тимчасове володіння та користування приміщення в будівлі по АДРЕСА_1 загальною площею 311,3 м-2.

Згідно п. 4.1. строк дії договору оренди №29 складає один рік з моменту прийняття орендованого приміщення, тобто до 01.03.2007 року.

У пункті 1.2. сторони договору №29 визначили перелік майна (визначено згідно позначень в технічному паспорті на приміщення), який передавався позивачем відповідачеві, а саме приміщення:

- А 7-1 площею 9,7 м-2,

- А VIII-1 площею 48,3 м-2,

- А-1 площею 237,0 м-2,

- А-1 площею 16,3 м-2.

Відповідно до п. 4.2. договору оренди №29 відповідач має переважне право, в разі закінчення строку дії договору, на продовження терміну його дії.

01.03.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір б/н оренди нежитлових приміщень (договір від 01.03.2007 року, а.с. 4-6, 62-64), згідно умов якого позивач зобов'язувався передати, а відповідач зобов'язувався прийняти в тимчасове володіння та користування приміщення в будівлі по АДРЕСА_1 загальною площею 560,70 м-2.

Згідно п. 4.1. строк дії договору від 01.03.2007 року складає один рік з моменту прийняття орендованого приміщення, тобто до 01.03.2008 року.

У пункті 1.2. сторони договору оренди від 01.03.2007 року визначили перелік майна (визначено згідно позначень в технічному паспорті на приміщення), який передавався позивачем відповідачеві, а саме приміщення:

- А 7-1 площею 9,7 м-2,

- А VIII-1 площею 48,3 м-2,

- А-1 площею 237,0 м-2,

- А 3-1 площею 16,3 м-2,

- Б 2-11 площею 147,3 м-2,

- Б 5-1 площею 80,6 м-2,

- Б 3-1 площею 21,5 м-2.

Відповідно до п. 4.2. договору від 01.03.2007 року відповідач має переважне право, в разі закінчення с троку дії договору, на продовження терміну його дії.

Пунктом 10.1. сторони погодили, що строк дії договору від 01.03.2007 року може бути продовжено по взаємній згоді сторін, а пунктом 11.4. -доповнення та зміни до договору повинні бути здійсненні в письмовій формі.

Відповідач перераховував орендну плату відповідно до умов договору від 01.03.2007 року, що підтверджується довідкою позивача (а.с. 34) та випискою з банківського рахунку позивача (а.с. 35-36).

Матеріали справи містять заяву позивача від 28.02.2008 року до відповідача з проханням продовжити договір оренди від 01.03.2008 року до 01.03.2009 року, на якій рукописним текстом керівником позивача виконано наступний напис: "Бух! Пролонгировать от 01 марта 2008 по 01 марта 2009 к договору аренды №29 от 01 марта 2006."(а.с. 65).

Матеріали справи містять виписку з банківського рахунку відповідача, згідно якої відповідач продовжував перераховувати грошові кошти на рахунок позивача вже після 01.03.2008 року (а.с. 67-69).

04.07.2008 року позивач звертався до відповідача з попередженням №375 (а.с. 7), в якому просив звільнити орендовані приміщення для подальшого їх використання в господарській діяльності відповідача у зв'язку з закінченням договору оренди та відсутністю законних підстав у позивача для їх зайняття.

Підставами для звернення до господарського суду стало невиконання відповідачем, на переконання позивача, законних вимог щодо звільнення орендованих приміщень у зв'язку з закінченням терміну дії договору їх оренди.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого суду не відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції проігнорував, що істотним для вирішення спору про витребування майна з чужого незаконного володіння є встановлення наявності чи відсутності підстав і фактів незаконного володіння, а у випадках орендних відносин факту припинення договору оренди. Предметом доказування у справах за таким позовом становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти вибуття майна з володіння позивача. Власник вправі витребувати своє майно тільки від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Так, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про безпідставне користування відповідачем орендованого майна у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди, тому відповідач на підставі ст. 1212 ЦК України зобов'язаний повернути позивачу це майно.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами було укладено декілька договорів оренди нежитлових приміщень. Договір оренди від 01.03.2007 року, копія якого додана позивачем до позовної заяви (а.с. 4-6), та договір оренди №29 від 01.03.2006 року, копія якого додана відповідачем до апеляційної скарги (а.с. 85-87).

Відповідно до п. 1.2. договору оренди №29 від 01.03.2006 року в оренду передавались нежитлові приміщення загальною площею 311,3 м-2 (А 7-1 площею 9,7 м-2, А VIII-1 площею 48,3 м-2, А-1 площею 237,0 м-2 та А-1 площею 16,3 м-2), які знаходяться в АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 1.2. договору оренди від 01.03.2007 року в оренду передавались нежитлові приміщення загальною площею 560,7 м-2 (А 7-1 площею 9,7 м-2, А VIII-1 площею 48,3 м-2, А-1 площею 237,0 м-2, А 3-1 площею 16,3 м-2, Б 2-11 площею 147,3 м-2, Б 5-1 площею 80,6 м-2 та Б 3-1 площею 21,5 м2), які знаходяться в АДРЕСА_1.

Пунктом 4.1 вищезазначених договорів оренди встановлено, що строк оренди становить один рік з моменту прийняття орендуємого приміщення по акту прийняття. При цьому орендар має переважне право у випадку закінчення строку дії даного Договору на продовження його строку дії (п. 4.2. договорів).

Матеріали справи містять заяву відповідача від 28.02.2008 року з проханням продовжити дію договору оренди на один рік з 01.03.2008 року по 01.03.2009 року (а.с. 65). На вказаній заяві міститься резолюція голови правління АТ ПМК "Харчпром"ОСОБА_3 про згоду на пролонгацію договору оренди №29 від 01.03.2006 року строком з 01.03.2008 року по 01.03.2009 року.

Відповідно до чинного законодавства діє загальний порядок укладання договору та змін його умов шляхом надсилання пропозиції однієї сторони (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другої стороною. Згідно з ч. 2 ст. 642 ЦК якщо особа, яка одержала оферт, вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця діє є прийняттям пропозиції.

Таким чином, на момент розгляду справи, договір оренди №29 від 01.03.2006 року не припинив своєї дії, а тому відповідач на правових підставах користувався приміщенням загальної площею 311,3 м-2 (А 7-1 площею 9,7 м-2, А VIII-1 площею 48,3 м-2, А-1 площею 237,0 м-2, А-1 площею 16,3 м-2) за адресою, м. Полтава, вул. Кагамлика, б. 74.

Що стосується дії договору оренди від 01.03.2007 року, то колегія суддів дійшла до висновку про продовження його дії до 01.03.2009 року, беручи до уваги наступне.

Відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічні законодавчі положення містяться і у ст. 284 ГК України. Зазначена норма передбачає можливість автоматичної пролонгації договору оренди в разі відсутності заперечень як зі сторони орендодавця, так і зі сторони орендаря. Бажання орендаря продовжувати відносини оренди висловлюється конклюдентними діями - шляхом продовження користування майном після закінчення строку договору оренди. Стосовно орендодавця, підставою для продовження відносин оренди є його мовчазна згода, яка виражається у відсутності заперечень і вимог до орендаря повернути орендоване майно протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди.

При цьому, положення законодавчих норм про попередження однією із сторін про припинення договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору є присічним кінцевим строком для волевиявлення однієї із сторін про припинення договору.

Враховуючи вищезазначене, позивач (орендодавець) у випадку відсутності наміру продовжувати термін дії договору оренди від 01.03.2007 року, повинен був протягом місяця після закінчення дії договору, тобто в період з 01.03.2008 року по 01.04.2008 року, повідомити відповідача (орендаря) про припинення дії договору оренди. Як вбачаться із матеріалів справи, позивач надіслав відповідачеві лист -попередження про звільнення займаного приміщення у зв'язку з закінчення договору оренди лише 04.07.2008 року (а.с. 7). Вказаній лист не містить посилання на конкретний договір оренди, якій позивач (орендодавець) вважає закінченим. При цьому, у зазначеному листі позивач просить звільнити відповідача в тому числі і приміщення, якими останній користується на підставі договору оренди №29 від 01.03.2006 року.

Одночасно, колегія суддів бере до уваги і той факт, що вищезазначений лист-попередження був надісланий відповідачеві вже після закінчення присічного місячного строку для волевиявлення однієї із сторін про припинення договору згідно зі ст. 764 ЦК України.

Факт продовження дії договору оренди від 01.03.2007 року підтверджується і виставленням позивачем рахунків за орендну плату (а.с. 41-43). А користування приміщенням, рівно як і оплата рахунків відповідачем (а.с. 34-40) та прийняття цієї орендної плати позивачем свідчать про те, що сторони (зокрема, позивач) не заперечували, до липня 2008 року, проти продовження договору оренди.

Посилання позивача щодо прийняття оплати від відповідача у 2008 році за оренду приміщення в якості сплати останнім заборгованості колегією суддів відхиляються, оскільки позивачем не надано суду доказів наявності заборгованості відповідача за договорами оренди.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про безпідставність задоволення позовних вимог про витребування спірного майна, оскільки відповідач користується спірним майном на підставі діючих договорів оренди.

Однак, відповідач вчиняв дії, що порушували умови договору оренди, що підтверджується актами фіксації подій, які подані позивачем до заперечень на апеляційну скаргу. Зазначене може бути підставою для подання окремого позову про розірвання договору оренди але вже з інших підстав. Вказані дії відповідача, про що йдеться в запереченнях проти апеляційної скарги, не можуть бути сприйняти апеляційної інстанцією в якості підстав для задоволення позову саме про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду, керуючись п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України, скасовує рішення господарського суду Полтавської області від 29.08.2008 року у справі №13/263 та, керуючись п. 2 ст. 103 ГПК України, приймає нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовляє повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України колегія суддів апеляційного господарського суду розподіляє судові витрати.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Полтавської області від 29.08.2008 року у справі №13/263 за позовом акціонерного товариства пересувної механізованої колони "Харчопром"до приватного підприємця ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання до вчинення дій задовольнити.

2. Рішення господарського суду Полтавської області від 29.08.2008 року у справі №13/263 за позовом акціонерного товариства пересувної механізованої колони "Харчопром"до приватного підприємця ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання до вчинення дій скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог акціонерного товариства пересувної механізованої колони "Харчопром"до приватного підприємця ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння та зобов'язання до вчинення дій відмовити повністю.

4. Стягнути з акціонерного товариства пересувної механізованої колони "Харчопром"(АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_2) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 42,50 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.