12/7-18/17 Про визнання права користування земельною ділянкою, затвердження проекту землеустрою та зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки для будівництва - 30.10.2008 Прийняття

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 29.08.2008р. позов Підприємця ОСОБА_1., м. Івано-Франківськ задоволено. Визнано за Підприємцем ОСОБА_1., м. Івано-Франківськ право на оренду земельної ділянки площею 0,1861 га для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення (№ 42 по генплану) в мікрорайоні "Каскад"на вул. Василя Стуса-Івана Миколайчука". Затверджено "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Підприємцю ОСОБА_1. для будівництва багатоквартирного жилового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення (№ 42 по генплану) в мікрорайоні "Каскад"(№ 42 по генплану) на вул. Василя Стуса-Івана Миколайчука в м. Івано-Франківську, який розроблено ПП "Гео". Зобов'язано Івано-Франківську міську раду укласти з Підприємцем ОСОБА_1. договір оренди земельної ділянки площею 0,1861 га для будівництва багатоквартирного жилового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення (№ 42 по генплану) в мікрорайоні "Каскад"на вул. Василя Стуса-Івана Миколайчука згідно проекту договору, поданого Підприємцем ОСОБА_1.

Суд мотивував рішення тим, що позивач подав на затвердження міської ради погоджений відповідними службами проект відведення земельної ділянки. Відповідно до ч.6 ст. 123 ЗК України, міська рада зобов'язана в місячний термін розглянути погоджений проект відведення земельної ділянки та прийняття рішення про надання позивачу земельної ділянки в оренду.

Відсутність обгрунтованого рішення міської ради з цього приводу позбавляє позивача права на реалізацію його інтересів у спосіб, який визначений чинним законодавством.

Крім того, при виготовленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, позивачем отримані всі визначенні законодавством погодження, проект договору оренди земельної ділянки відповідає вимогам чинного законодавства, що регулює спірні відносини.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким в позові відмовити.

Як на підставу, відповідач-1 покликається, що рішення місцевого господарського суду не відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права, оскільки представником відповідача-1 до матеріалів справи долучено лист управління архітектури і містобудування виконавчого комітету міської ради від 21.04.2008р. за № 207/01-10-06-в, згідно якого генеральним планом міста Івано-Франківська, затвердженого сесією Івано-Франківської міської ради від 03.07.2000р., в мікрорайоні "Каскад"на вул. Миколайчука-Василя Стуса передбачено дві земельні ділянки під будівництво дитячих садочків, а відтак, рішення виконавчого комітету міської ради № 18 від 28.001.2005р. про надання дозволу на збір матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки прийнято всупереч генеральному плану міста.

Як зазначає відповідач-1, необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки. Зобов'язання цього органу надати в користування земельну ділянку на підставі договору оренди за відсутності відповідного рішення є порушенням, передбаченого Конституцією України (254к/96-ВР) , права на здійснення органом місцевого самоврядування права власності від імені українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

Крім того, на сесію Івано-Франківської міської ради не виносилось питання про затвердження проекту землеустрою земельної ділянки для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення в мікрорайоні "Каскад"по вул. В. Стуса-І. Миколайчука. Позивачем бездіяльність міської ради не оспорювалась.

Апелянт стверджує, що на даний час у міської ради відсутні достатні правові підстави для надання дозволу позивачу на складання проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки без проведення аукціону. Також, враховуючи практику Вищого господарського суду України, сільські, селищні, міські ради вправі самостійно вирішувати питання, які згідно чинного законодавства віднесенні до їх компетенції.

Крім того, як зазначає апелянт, місцевим господарським судом не дано правового обгрунтування відхилення доводів відповідача-1 щодо необхідності прийняття рішення міською радою щодо затвердження проекту землеустрою спірної земельної ділянки, а також, господарський суд не наділений повноваженнями затверджувати проект відведення земельної ділянки, яке належить до виключної компетенції органів місцевого самоврядування.

Позивач повноважного представника в судове засідання не направив, документально обгрунтованого відзиву на апеляційну скаргу не подав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Львівським апеляційним господарським судом встановлено:

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 28.01.2005 року №18 Підприємцю ОСОБА_1 надано дозвіл на збір матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення (№42 по генплану) в мікрорайоні "Каскад" на вул. Василя Стуса - Івана Миколайчука (а.с. 18).

10 жовтня 2006 року Івано-Франківською міською радою погоджено матеріали погодження місця розташування земельної ділянки за вищезгаданою адресою та надано позивачу дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки (а.с. 19).

На виконання вищевказного рішення, приватним підприємством "Гео", на замовлення позивача, розроблено даний проект землеустрою, відповідно до якого визначена площа земельної ділянки 0,1861 га. (а.с. 35).

09 листопада 2006 року Івано-Франківським міським управлінням земельних ресурсів надано висновок № 2120, яким погоджено проект відведення земельної ділянки площею 0,1861 для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення (№ 42 по генплану) в мікрорайоні "Каскад" на вул. Василя Стуса - Івана Миколайчука (а.с. 30).

Управління архітектури і містобудування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 06 листопада 2006 р. розглянуло проект замлеустрою та дано висновок за можливе відвести земельну ділянку для будівництва (а.с. 28).

З січня 2007 року необхідний висновок отримано в Івано-Франківській міській санітарно-епідеміологічній станції (а.с. 24).

17 січня 2007р. зазначений проект погоджено управлінням культури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради (а.с. 32).

Державне управління екології та природних ресурсів 06.02.2007р. погодило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 26).

Державна експертиза обласного головного управління земельних ресурсів Держкомзему України 05 червня 2007 року встановила, що проект відведення земельної ділянки площею 0,1861га для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення (№42 по генплану) в мікрорайоні "Каскад" на вул. Василя Стуса - Івана Миколайчука в цілому відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам ( висновок від 05.06.2007р. за № 3913/П) (а.с. 41).

Зазначений проект землеустрою подавався для затвердження Івано-Франківській міській раді.

Листом від 31. 10 2007р. за № 4362/01-15/48 виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради повідомив позивача, що проект відведення земельної ділянки площею 0,1861 для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення (№ 42 по генплану) в мікрорайоні "Каскад" на вул. Василя Стуса - Івана Миколайчука був предметом розгляду на засіданні виконкому в липні 2007 року за результатами якого прийнято рішення про відмову. Однак, в даному листі не зазначено мотиви та підстави такої відмови.

Заслухавши пояснення представників відповідача 1 та 2 в судовому засіданні 16.10.2008р., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов місцевий господарський суд виходив з того, що проект відведення позивачу спірної земельної ділянки та оформлені, у зв'язку з цим, документи відповідають вимогам законодавства. Позивачем отримано всі необхідні дозволи, тобто проведено всі дії, необхідні для розгляду та вирішення міською радою питання про надання земельної ділянки в оренду, а остання ухиляється від вчинення дій.

З таким висновком колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду не погоджується з наступних підстав.

Приписи статей 13 і 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу, право власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст.ст. 142- 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'ктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

Статею 116 Земельного кодексу України визначено, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

В силу ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на пі дставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно ст. 16 Закону України "Про оренду землі", особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки. Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться в порядку, встановленому Земельним кодексом України (2768-14) . У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону.

Стаття 12 Земельного кодексу України, визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.

Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради -сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішується в судовому порядку.

Львівським апеляційним господарським судом при розгляді даної справи встановлено, що міською радою не приймалося рішення про надання або відмову в наданні спірної земельної ділянки позивачу.

Зважаючи на те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, зобов'язання цього органу надати в користування земельну ділянку на підставі договору оренди за відсутності відповідного рішення є порушенням його виключного, передбаченого Конституцією України (254к/96-ВР) , права на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

Недотримання радою вимог земельного законодавства та неприйняття нею рішення не може бути підставою для задоволення вимог позивача способами, які він обрав при поданні позову. А порушенні права позивача підлягають захисту способами, передбаченими статею 152 Земельного кодексу України, з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства. Згідно вказаної статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права, визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку, що пердбачено п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування".

Тобто задовольняючи позов, суд не врахував право ради самостійно визначити висновки по розгляду питання щодо надання в користування земельної ділянки, а також компетенцію суду відповідно до чинного законодавства лише щодо спонукання ради розглянути подане клопотання без визначення судом певного змісту висновку рішення сесії.

Приймаючи рішення про затвердження проекту землеустрою, місцевий господарський суд допустив порушення норм матеріального та процесуального права та не врахував, що розгляд та затвердження Проектів землеустрою, відповідно до ст. 123 ЗК України, відноситься до виключної компетенції органів місцевого самоврядування. Такий спосіб захисту, який обрав позивач, а саме, затвердження судом Проекту землеустрою, не відповідає способам, встановленим ст. 16 ЦК України та ст. 152 ЗК України.

На рогляд колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги від 29.10.2008р. (вх. № канцелярії суду 425), у зв'язку з тим, що повноважний представник не може взяти участі у судовому засіданні через його хворобу, що підтверджується копією листка непрацездатності № 871451 від 28.10.2008р. Дане клопотання позивача, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку відхилити, на підставі того, що розгляд апеляційної скарги вже було відкладено через неявку представника позивача в судове засідання, ухвалою від 16.10.2008р. (п. 4) явку сторін суд визнав необов'язковою. Крім того, дане клопотання позивача суд вважає безпідставним, оскільки відсутністі підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги, передбачені ч. 2 ст. 77 ГПК України.

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.08.2008 року належить скасувати, в позові відмовити.