9/257-08 Про зобов'язання звільнити торговельні місця з підстав закінчення строку їх використання - 28.10.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача(вх. № 1899 С/1-13) на рішення господарського суду Сумської області від 07.07.08 р. по справі № 9/257-08

за позовом підприємства Сумської облспоживспілки Кролевецький ринок, м. Кролевець,

до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Кролевець,

про зобов'язання звільнити торговельні місця

Підприємство Сумської облспоживспілки Кролевецький ринок, позивач, звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1, відповідача, з позовом про зобов"язання звільнити торговельні місця № П-53 та П-54 на ринку за адресою: вул. Роменця, 9, м. Кролевець, підприємства Сумської облспоживспілки Кролевецький ринок.

Рішенням господарського суду Сумської області від 07.07.2008 р. (суддя Лущик М.С.) позов задоволено повністю. Зобов'язано ПП ОСОБА_1. звільнити торговельні місця № П-53 та П-54 на ринку за адресою: вул. Роменця, 9, м. Кролевець, підприємства Сумської облспоживспілки Кролевецький ринок.

Стягнуто з ПП ОСОБА_1. на користь позивача 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 525,00 грн. витрат, пов'язаних з послугами адвоката.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати, відмовити позивачу у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обгрунтовує, зокрема, тим, що оскільки з наданих суду ПСОСС Кролевецький ринок документів вбачається відсутність у позивача права на земельну ділянку, на якій розташовані спірні торговельні місця, в нього відсутнє і право вимагати від відповідача звільнення спірних торговельних місць.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні проти її доводів заперечують повністю, вважають, що рішення господарського суду Сумської області прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Свої заперечення обгрунтовують, зокрема, тим, що договори про закріплення торговельних місць та надання послуг за їх використання №17 та №18 від 01.01.2007 р. є договоррами про надання послуг, і оскільки строк їх дії закінчився і вказані договори продовжені не були, підстави для зайняття відповідачем наданих за цими договорами торговельних місць відсутні.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 01.01.2007 р. між підприємством Сумської облспоживспілки Кролевецький ринок, ринком, та приватним підприємцем ОСОБА_1, підприємцем, було укладено договори про закріплення торговельного місця і надання послуг за його використання № 17 та №18, відповідно до умов яких ринок передав підприємцю в платне користування під контейнер торгові місця №54, розташоване у торговому ряду(павільоні) ІІ розміром 5,5 кв.м. та №53, розташоване у торговому ряду(павільоні) ІІ розміром 3,6 кв.м.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що договори про закріплення торговельного місця і надання послуг за його використання № 17 та №18 від 01.01.2007 р. за своєю юридичної природою є договорами про надання послуг, а не договорами найму, так як за цими договорами майно не передається, як в договорі найму, а лише надається торгове місце на ринку для створення належних умов торгівлі, що не передбачає надання продавцю права на земельну ділянку під цими місцями, тобто надання торговельного місця не має опредметненого характеру.

Крім того, як вірно зазначив місцевий господарський суд, торговельні місця є частиною ринку, тоді як відповідно до Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України, Міністерством внутрішніх справ України, Державної податкової інспекції України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України 26.02.2002 року за № 57/188/84/105 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22 березня 2002 року за № 288/6576 (z0288-02) "Ринок -це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі -продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій".

А отже на вказані договори не розповсюджуються норми, що регулюють договір найму (оренди), зокрема, норми, які передбачають автоматичне продовження договору на той самий строк та на тих самих умовах у разі користуванням наймачем об"єктом найму після закінчення строку договору за відсутності заперечень з боку наймодавця протягом місяця після закінчення строк дії договору.

Крім того, слід зазначити, що позивач листами №217 та №218 від 19.10.2007 р. повідомляв відповідача про непродовження договорів №17 та №18 від 01.01.2007 р. на новий термін

Відповідно до статті 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 7.1 вищевказаних договорів встановлено строк їхньої дії - з 01.01.2007 р. до 31.12.2007 р.

А отже 31.12.2007 р. зазначені договори припинили свою дію у зв"язку із закінченням строку, на який їх було укладено, докази продовження строку дії вказаних договорів або звернення відповідача до господарського суду з позовом про їх продовження в матеріалах справи відсутні. А тому на момент звернення позивача з позовною заявою до господарського суду Сумської області відповідач займав надані за цими договорами торговельні місця без достатніх правових підстав, у зв"язку з чим місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову про звільнення торговельних місць № 53 та №54 на ринку за адресою: вул. Роменця, 9, м. Кролевець, підприємства Сумської облспоживспілки Кролевецький ринок.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі як на підставу відмови в позові на відсутність у позивача права на земельну ділянку, на якій розташовані спірні торговельні місця не може ввважатися обгрунтованим, так як відповідачеві за договорами про закріплення торговельного місця і надання послуг за його використання № 17 та №18 надавалася не земельна ділянка, а торговельні місця, які є майном позивача .

Відповідач також посилався на пункт 3.1 статуту позивача, яким передбачено, що майно підприємства складається з основних засобів, переданих власником підприємства - облспоживспілкою- в оперативне управління, а також цінностей, набутих у процесі господарської діяльності, вартість яких відоброжається у самостійну балансі підприємства. Форма власності підприємства - приватна. Підприємство не може розпоряджатись майном, яке передане йому на праві оперативного управління, без згоди власника, а також самостійно розпоряджатись земельною ділянкою.

Однак це посилання не може вважатися обгрунтованим, оскільки пунктом 1.2 статуту позивача передбачено, що підприємство позивача є правонаступником всіх майнових прав та обов"язків спільного підприємства Кролевецького ринку.

В зв"язку з викладеним колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Сумської області від 07.07.2008 р. у справі №9/257-08 прийняте при належному з"ясуванні обставин справи та у відповідності до діючого законодавства і підстави для його скасування відсутні, в зв"язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.