Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.07.2008 р. позовні вимоги задоволені.

Третьою особою, ОСОБА_1, подана апеляційна скарга, в якій йдеться про скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Товариство з обмеженою відповідальністю "Вантажно-транспортне управління -Пролетарське" вважають апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення -законним.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до господарського суду з позовом про визнання недійсними рі шень позачергових загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажно-транспортне управління -Пролетарське", які відбулись 01.05.2008 р. В обґрунтування позовних вимог, позивачі посилаються на те, що зазначені збори проведені з порушенням чинного законодавства. Так, у позовній заяві ОСОБА_3 йдеться про те, що збори проведені за адресою, яка не відповідала вказаній у повідомленні, реєстрація учасників здійснювалась без подання ними належних документів, що посвідчують їх особу, крім того, збори скликані ініціативною групою учасників товариства, які у сукупності володіють менш ніж 20 відсотків статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажно-транспортне управління -Пролетарське",. Аналогічне обґрунтування наведене і у позові ОСОБА_2, який також стверджує, що збори не були повноважними з огляду на відсутність встановленого законом кворуму.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності порушень під час проведення зборів, ст. ст. 60, 61 Закону України "Про господарські товариства".

Апеляційна інстанція не погоджується з таким висновком суду, оскільки він суперечить фактичним обставинам справи.

Виходячи із змісту ст. ст. 40, 41, 42, 45, 59, 60, частини 4 ст. 43 Закону України "Про господарські товариства", безумовно підставою для визнання недійсним рішень загальних зборів, в силу прямої вказівки закону є, зокрема, прийняття зборами рішення за відсутністю кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення; прийняття рішення з питань, не включенних до порядку денного; зміна рішенням зборів статутного капіталу товариства без дотримання встановленої законом процедури. При вирішенні питання про недійсність рішень зборів, у зв'язку з іншими порушеннями порядку їх скликання і проведення, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття зборами відповідного рішення. Аналогічна правова позиція викладена в матеріалах узагальнення судової практики розгляду корпоративних спорів Верховного суду України (Вісник Верховного Суду України № 2 (90) 2008 стор. 30), а також у пункті 2.11 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14 (v5_14600-07) . Виходячи з цієї правової позиції, суд першої інстанції мав підстави для задоволення позовних вимог лише у випадку встановлення таких порушень, з якими закон прямо пов'язує недійсність рішення зборів товариства з обмеженою відповідальністю або інших порушень, які безпосередньо вплинули на законність рішень зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажно-транспортне управління -Пролетарське" від 01.05.2008 року. Проте, під час судового розгляду таких порушень не встановлено.

Зокрема, не має підстав вважати, що спірні рішення приймалися з питань, які не були включені до порядку денного. Збори не розглядали питань пов'язаних зі зміною статутного капіталу товариства. Посилаючись на відсутність кворуму, позивачі, згідно до частини 2 ст. - 4-3 і частини1 ст. 33 ГПК України, повинні були подати суду відповідні докази. Втім, документальних підтверджень факту відсутності кворуму позивачами не надавалось, а їх доводи в цій частині ґрунтуються виключно на припущеннях, які не можуть бути покладені в основу судового рішення. В той же час, на підтвердження факту правомочності зборів третьою особою ОСОБА_1 (одним із організаторів проведення зборів) наданий протокол № 2 засідання реєстраційної і лічильної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажно-транспортне управління -Пролетарське", складений 01.05.2008 р. Згідно до цього документу, спірні збори визнані правомочними (а.с.119 т. 3). Достовірність відомостей, які містяться у зазначеному протоколі, ніким із учасників судового процесу не спростована. Оцінюючи доказове значення вищевказаного протоколу, апеляційна інстанція керується роз'ясненнями, які містяться в абзаці 2 пункту 2.5 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14 (v5_14600-07) , згідно до яких господарський суд може визначити правомочність загальних зборів акціонерів за даними протоколу реєстраційної (мандатної) комісії, в якому повинні бути відображені результати реєстрації акціонерів. Наведене, за аналогією, може застосовуватись і до реєстрації учасників товариства з обмеженою відповідальністю. Згаданий протокол містить результати реєстрації учасників товариства, які 01.05.2008 р. прибули на збори, тому вказаний документ, згідно до ст. 34 ГПК України, є належним і допустимим доказом в господарському спорі.

Посилання суду першої інстанції на ненадання третьою особою реєстру учасників зборів, апеляційна інстанція вважає необґрунтованими. Адже, лише ця обставина не доводить факту відсутності кворуму, а відтак і не може слугувати підставою для визнання недійсним рішення зборів з мотиву їх неправомочності. Неподання реєстру учасників зборів ОСОБА_1 пояснює викраденням у нього документів, що під час судового розгляду ніким не спростовано. Не спростований і факт порушення кримінальної справи за заявою ОСОБА_1 про викрадення у нього документів, в тому числі і реєстру учасників загальних зборів (а.с. 16 т.4).

Обґрунтовуючи висновок про неможливість встановлення повноважень зборів, суд першої інстанції послався на пункт 2.12 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14 (v5_14600-07) . Однак, таке посилання є помилковим. За буквальним змістом згаданого пункту рекомендацій встановлення правомочності зборів акціонерів є неможливим при відсутності реєстру акціонерів під час проведення зборів. Між тим, із матеріалів справи вбачається, що реєстрація учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажно-транспортне управління -Пролетарське", які прибули на збори 01.05.2008 р. велась, а результати зафіксовані протоколом реєстраційної та лічильної комісії № 2 від 01.05.2008 р. Складався і сам реєстр учасників, який в подальшому був втрачений, з причин наведених вище. Отже, рекомендації, викладені у пункті 2.12 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14 (v5_14600-07) не мають відношення до ситуації, яка є предметом спору у даній справі.

Оцінюючи обґрунтованість доводів позову та висновків суду першої інстанції щодо недодержання порядку персонального повідомлення учасників зборів про час і місце їх проведення, апеляційна інстанція враховує наступне.

Виходячи зі змісту пункту 2.11 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 р. № 04-5/14 (v5_14600-07) , вказані порушення навіть у разі їх підтвердження не є підставою для безумовного визнання недійсними рішень зборів. Більш того, відносно позивачів вимоги про персональне повідомлення додержані. Зокрема, як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 отримав повідомлення про проведення зборів, а його представник брав участь у зборах. Повідомлення про час і місце проведення зборів направлені позивачу ОСОБА_3 рекомендованою кореспонденцією за адресою, яка співпадає з адресою, вказаною в позовній заяві (арк. справи 70 т.3).

Апеляційна інстанція вважає також недоведеним факт порушення встановленого законом порядку повідомлення учасників Товариство з обмеженою відповідальністю "Вантажно-транспортне управління -Пролетарське" про час і місце проведення зборів.

Так, у відповідності до частини 5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства"про проведення зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Пункт 4.16 Статуту Товариство з обмеженою відповідальністю "Вантажно-транспортне управління -Пролетарське" допускає як письмове, так і усне повідомлення про збори. (арк. справи 19 т.1). За ствердженням третьої особи ОСОБА_1 використовувались обидві форми повідомлення. Направлення учасникам товариства письмових повідомлень підтверджується списками відправлень та квитанціями пошти (арк. справи 62-76 т.3). Зміст цих повідомлень відповідає вимогам частини 5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства", зокрема, містить час, місце проведення зборів та порядок денний (арк.. справи 40 т. 3). Апеляційна інстанція бере до уваги і те, що організаторами зборів дано загальне повідомлення про проведення зборів у газеті "Вечерний Донецк" № 42 (8674) від 19.03.2008 р. (арк.. справи 47 т. 1). Зміна місця проведення зборів, у зв'язку з ремонтом приміщення вказаного у повідомлені, на думку апеляційної інстанції, не має значення для юридичної оцінки обґрунтованості позовних вимог. Адже, позивачами не доведено, що ця обставина вплинула на реалізацію ними права на участь у зборах або на законність ухвалених зборами рішень.

Обговорюючи доводи позову про порушення порядку скликання спірних зборів, апеляційна інстанція виходить з такого.

З оголошення про проведення зборів, надрукованого в газеті "Вечерний Донецк", випливає, що проведення зборів ініціюють учасники Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажно-транспортне управління -Пролетарське", які сукупно володіють 20 відсотками статутного капіталу. На цьому наполягає і ОСОБА_1, пояснивши під час розгляду справи в апеляційній інстанції, що ініціативна група, яка організовувала проведення зборів, діяла від імені інших учасників товариства, які сукупно володіють 20 відсотками статутного капіталу. Письмові докази, які б могли підтвердити чи спростувати доводи третьої сторони в цій частині, в матеріалах справи відсутні. Втім, матеріалами справи доведено, що спірні збори проведені з додержанням кворуму, встановленого частиною 1 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства". Тому рішення, прийняті на вказаних зборах, не можуть визнаватись недійсними тільки через порушення порядку скликання зборів, оскільки це суперечить законодавству, а також правовій позиції Верховного Суду України і Вищого господарського суду України, викладеній у вищезгаданих узагальненнях судової практики та рекомендаціях.

Апеляційна інстанція бере до уваги і те, що за змістом ст. 1 ГПК України правовою підставою для звернення за судовим захистом є порушення прав і законних інтересів особи, яка подає позов. У цьому зв'язку Верховний Суд України в узагальненні судової практики розгляду судами корпоративних спорів підкреслив, що господарські суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства обов'язково необхідно встановити факт порушення оспореним рішенням прав та законних інтересів учасника товариства. Якщо за результатами розгляду справи такого порушення не встановлено, у господарського суду відсутні підстави для задоволення позову (Вісник Верховного Суду України № 2 (90), 2008, стор.30). Апеляційною інстанцією встановлено, що позивач ОСОБА_1 реалізував своє право на участь у зборах, які відбулись 01.05.2005 р. Що ж стосується позивача ОСОБА_3, то вона належним чином повідомлялась про час і місце проведення зборів. Більш того, із її позовної заяви видно, що вона була обізнана про проведення зборів 01.05.2008 р. (арк.. справи 6 т. 1). У матеріалах справи є відомості про те, що ОСОБА_301.05.2008 р. знаходилась поблизу місця, де планувалось проведення зборів, але своїм правом на участь в них не скористалась (арк.. справи 110-114 т. 3).

Таким чином, що право ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на участь в роботі вищого органу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вантажно-транспортне управління -Пролетарське" не порушувалось. Не встановлено також порушення інших прав і законних інтересів позивачів, тому останні не мали юридичних приводів для звернення до господарського суду з даним позовом.

Враховуючи викладене, апеляційна інстанція дійшла до висновку про необґрунтованість позовних вимог обох позивачів і відсутність у суду першої інстанції правових підстав для задоволення позовів.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Апеляційні скарги задовольнити.

Рішення господарського суду від 14.07.2008 р. по справі № 31/67пн скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у позовних вимогах ОСОБА_1 і ОСОБА_3 відмовити.

Судові витрати покласти на позивачів.