Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого -судді - О.Л. Мирутенко

суддів - Г.М. Гнатюк

- Н.М. Кравчук

Розглянувши апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_1

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.08.2008р.

у справі №5/77-3/73

За первісним позовом: підприємця ОСОБА_1

до:ВАТ "Івано-Франківське шкіряне підприємство "Плай"

про:стягнення 29461 грн.

за зустрічним позовом: ВАТ "Івано-Франківське шкіряне підприємство "Плай"

до 1: підприємця ОСОБА_1

до 2: ТзОВ "МПМК-3"

про: визнання недійсним договору уступки права вимоги боргу №08/11 від 08.11.2006р.

за участю сторін:

від позивача-не з'явився

від відповідачів-не з'явились

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 11.08.2008р., головуючий суддя: Фрич М.М., судді: Круглова О.М., Деделюк Б.В., первісний позов було задоволено частково. Стягнуто з ВАТ "Івано-Франківське шкіряне підприємство "Плай" на користь підприємця ОСОБА_1 - 225 грн. індексу інфляції, 151 грн. - 3 % річних, 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті вимог було відмовлено. В задоволенні зустрічної позовної заяви було відмовлено.

З даним рішенням не погодився позивач - підприємець ОСОБА_1 і оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що в частині відмови в задоволенні первісного позову воно не відповідає дійсним обставинам справи, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ВАТ "Івано-Франківське шкіряне підприємство "Плай"подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони були повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.08.2008р. у справі № 5/77-3/73 - без змін, враховуючи наступне.

Як встановлено судом, 25.05.1993р. між Івано-Франківським шкіроб'єднанням, правонаступником якого є відповідач по справі, з приводу чого спору не виникало, та об'єднанням "Прикарпатагробуд" укладено договір на капітальне будівництво №25, відповідно до якого сторони набули відповідних прав та обов'язків. При цьому в тексті договору є відмітка про те, що при виконанні цього договору всі права, обов'язки і відповідальність підрядчика покладається на ТОВ "МПМК-3", що підтверджено підписом та печаткою ТОВ "МПМК-3". Сторонами по договору укладено і доповнення до особливих умов до договору № 25 від 25.03.93р. на будівництво 136 квартирного житлового будинку з магазином. Відповідно до умов договору - вартість робіт по договору визначена в самому договорі та обумовлено їх оплату з індексацією при зміні цін тарифів та додаткових затрат, викликаних ринковими стосунками. Пунктом 2 доповнення до особливих умов передбачено, що оплата за виконані будівельно-монтажні роботи і затрати проводиться замовником згідно фактичних витрат по пред'явленню підрядчиком підтверджуючих документів і розрахунків на протязі 72 год. після їх підписання. Фактично довідки про вартість виконаних робіт і затрат за червень, вересень, жовтень 1995р. підписані сторонами 30 квітня 1999р. Таким чином, відповідно до умов договору зобов'язання щодо оплати вартості робіт, в т.ч. з індексацією при зміні цін та тарифів виникло у відповідача по справі після 30 квітня 1999р. і тривало на протязі 3 діб. /72 год./.

Після спливу 3 діб і невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті за виконані роботи - право позивача на отримання оплати за виконану роботу є порушеним і у позивача виникає право на звернення до суду за захистом порушеного права, тобто з 04.05.1999р. розпочався відлік строку позовної давності по вимозі щодо оплати вартості виконаних будівельних робіт за договором від 25.05.1993р. № 25.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України - загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно п.4 ст. 267 Цивільного кодексу сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Порушене право за таких обставин підлягає захисту тільки в тому випадку, якщо суд визнає поважними причини пропуску строку позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено позов 11.05.2007р., тобто через 8 років і 7 днів. В даній справі, відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, а позивачем клопотання про поновлення терміну не заявлялось. За таких обставин справи суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про наявність підстав для відмови в позові по причині пропуску строку позовної давності за ст. 267 Цивільного кодексу в частині позовних вимог щодо стягнення 15335 грн. коефіцієнту змінення вартості будівництва.

Доводи позивача-апелянта про відсутність факту пропуску строку позовної давності підставно відхилені місцевим господарським судом з огляду на вимоги ст. 265 Цивільного кодексу України. Як слідує з рішення арбітражного суду Івано-Франківської області 11.06.2001р. було залишено без розгляду позов в частині стягнення з відповідача15335 грн., що є предметом даного спору. Це рішення було скасоване постановою голови арбітражного суду від27.06.2001р. і в цій частині в позові було відмовлено. Постановою Львівського апеляційного суду від 11.05.2004р. скасовано постанову голови арбітражного суду області, а рішення суду залишено в силі. Тобто остаточним є рішення про залишення позову без розгляду і за таких обставин діє правило п.1 ст. 265 Цивільного кодексу. Отже, твердження позивача-апелянта про початок перебігу строку позовної давності, починаючи з дати прийняття постанови Львівським апеляційним судом / 11.05.2004р./ не відповідають вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу - боржник, який просрочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час просрочення, а також три проценти річних від просроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.2 доповнення до особливих умов по договору № 25 від 25.03.93р. оплата за виконані будівельно-монтажні роботи і затрати проводиться замовником згідно фактичних витрат по пред'явленню підрядчиком підтверджуючих документів і розрахунків на протязі 72 год після їх підписання. Фактично акти виконаних робіт підписані 30.04.1999р., а вартість виконаних робіт по них списана з рахунку відповідача 31.08.04р. та перерахована ТОВ "МПМК-3" 3.09.2004р.

За таких обставин справи суд першої інстанції вірно визнав доведеним факт просрочки платежу, а вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних та 3 % річних - обгрунтованими. Разом з тим, сума таких відшкодувань повинна бути вирахована в межах строку позовної давності. Отже, враховуючи, що позовна заява поступила до суду 11.05.2007р., а фактично сума боргу сплачена позивачу 3.09.04р. - індекс інфляції та 3 % річних підлягають стягненню за період з 11.05.2004р. по 3.09.04р. Виходячи з наведеного місцевий господарський суд в цій частині вимоги позивача підставно визнав обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в розмірі суми інфляції 225 грн. та 3 % річних - 151 грн.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постановою Вищого господарського суду України від 12 березня 2008р. встановлено, що повне погашення основного боргу ВАТ "Івано-Франківське шкіряне підприємство "Плай" перед ТОВ "МПМК-3" відбулося лише 3 вересня 2004р., внаслідок чого вбачаються ознаки триваючого цивільного правопорушення. За таких обставин по взаємовідносинах сторін слід застосувати вимоги Цивільного кодексу України (435-15) / 2003р./ Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином. Стаття 515 Цивільного кодексу не містить будь-яких обмежень щодо такої передачі вимог.

8 листопада 2006р. сторони /ТОВ "МПМК-3" та підприємець ОСОБА_1/ підписали договір уступки права вимоги боргу № 08/11, відповідно до якого кредитор один уступає кредитору 2 право вимоги до боржника -ВАТ "Івано-Франківське шкіряне підприємство "Плай" / п.1.1 договору/, а кредитор один вибуває із зобов'язання з боржником /п.2.1 договору/.

При аналізі умов наведененого договору вимогам діючого законодавства сторона спору не навела, а судом не було встановлено порушень вимог діючого законодавства, а тому в суду першої інстанції не було правових підстав для визнання даного правочину недійсним. За таких обставин справи апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що зустрічна позовна заява задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.08.2008р. по справі №5/77-3/73 винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 11.08.2008р. у справі №5/77-3/73 залишити без змін, а апеляційну скаргу підприємцяОСОБА_1- без задоволення.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в господарський суд Івано-Франківської області.