4/279 Про розірвання договору купівлі-продажу нежилого приміщення - 21.10.2008 Прийняття

Першим заступником прокурора Шевченківського району м. Києва заявлений позов в інтересах держави в особі Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (надалі позивач) про розірвання договору від 28.11.2007р. за № 000878/10 купівлі-продажу нежилого приміщення загальною площею 86,50 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 48, (літера А), укладеного між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та Благодійною організацією "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" та про стягнення з Благодійної організації "Благодійного фонду інвалідів та сиріт" на користь Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради неустойки в розмір 135346,56 грн. Прокурор в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач не виконав своїх зобов’язань відповідно до договору № 000878/10 щодо оплати 676732,80 грн. за об’єкт продажу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.06.2008р. у даній справі позовні вимоги задоволені повністю, розірвано договір від 28.11.2007р. (зареєстрований за № 000878\10) купівлі продажу нежилого приміщення загальною площею 86,50 кв.м., яке знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 48, (літера А), укладений між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та Благодійної організацією "Благодійний фонд інвалідів та сиріт"; стягнуто з Благодійної організації "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" на користь Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради неустойки у розмірі 135346,56 грн., 85 грн. державного мита за нематеріальною вимогою, 1353,46 грн. за матеріальною вимогою позивача та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду обґрунтоване приписами статті 231 Господарського кодексу України та статтями 691, 692, 509 Цивільного кодексу України, з огляду на доведеність факту порушення з боку відповідача своїх зобов’язань за договором купівлі-продажу від 28.11.2007 № 000878/10 щодо оплати 676732,80 грн. об’єкту продажу на рахунок продавця - Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради.

Позовні вимоги щодо стягнення неустойки в розмірі 135346,56 грн., суд першої інстанції визнав правомірними з огляду на п. 7.2 договору, згідно якого відповідач повинен сплатити 20 % неустойки від ціни продажу за невиконання свого зобов’язання на користь Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємства Шевченківської районної у м. Києві Ради та вимоги статті 549 Цивільного кодексу України.

Відповідач – Благодійна організація "Благодійний фонд інвалідів і сиріт" не погоджуючись із рішенням господарського суду міста Києва від 26.06.2008р. у цій справі просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права і неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи. При цьому, заявник зауважує на тому, що в результаті несвоєчасної сплати вартості не житлового приміщення позивачу жодних збитків заподіяно не було, а тому намагання позивача стягнути з відповідача суму штрафних санкцій за відсутності заподіяних збитків спрямоване на незаконне збагачення за рахунок відповідача. Посилаючись на вимоги статті 651 Цивільного кодексу України зауважує на тому, що ні договором ні законом не передбачено право позивача розірвати договір, та повідомляє про готовність відповідача внести несплачені за договором кошти.

Відповідач наголошує на вимогах ч. 1 статті 21 Закону України "Про благодійництво та благодійні організації", відповідно до якої чинне законодавство забороняє звертати стягнення на майно та кошти відповідача, що призначені для надання благодійної допомоги її одержувачам.

Від позивача – Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради надійшов відзив від 30.09.2008р. № 61-274-001/58, у якому останній просить залишити рішення господарського суду м. Києва від 26.06.2008р. без змін, а скаргу відповідача без задоволення. При цьому, позивач наголошує на тому, що станом на 29.09.2008р. кошти за об’єкт купівлі-продажу за договором № 000878/10 на рахунок Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради в повному обсязі не надійшли.

30.09.2008р. ухвалою Київського апеляційного господарського суду було відкладено розгляд справи до 21.10.2008р. на підставі статті 77 ГПК України у зв’язку з неявкою відповідача в судове засідання 30.09.2008р., про що останній повідомив суд телеграмою.

21.10.2008р. відповідачем до Київського апеляційного господарського суду повторно була надіслана телеграма, у якій останній просив відкласти розгляд справи на іншу дату у зв’язку з хворобою президента Благодійної організації "Благодійний фонд інвалідів і сиріт" Богатчук М.І.

Колегія суддів не вбачає підстав для повторного відкладення розгляду справи, оскільки розгляд апеляційної скарги обмежений процесуальними строками (стаття 102 ГПК України), а таке відкладення призведе лише до необґрунтованого затягування розгляду даної справи, при цьому явка відповідача не визнавалася необхідною і нез’явлення останнього не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Представник відповідача в судове засідання 21.10.2008р. не з’явився, разом з цим, як вбачається з відмітки на зворотному боці ухвали Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2008р. та реєстром відправленої кореспонденції (наявний в матеріалах справи) він був належним чином повідомлений про місце та час засідання суду

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників прокуратури та позивача, враховуючи доводи заперечень на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне:

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 28.11.2007р. між Управлінням з питань комунального майна приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві радою (продавець) та Благодійною організацією "Благодійним фондом інвалідів та сиріт" (покупець) укладений договір купівлі-продажу нежилого приміщення № 000878/10 (далі –договір), за умовами якого (п. 1.1.) продавець зобов’язується передати у власність, а покупець зобов’язується прийняти нежилі приміщення (далі - об’єкт продажу) загальною площею 86,50 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гоголівська, 48 (літера А) і зобов’язується сплатити за них грошову суму, визначену цим договором. Право власності на об’єкт продажу переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об’єкту приватизації. Право власності на об’єкт продажу підтверджується цим договором та актом прийому-передачі зазначеного об’єкту. (п. 1.5) Вказаний в цьому договорі об’єкт продажу продано за 676732,80 грн. (в т.ч. 112788 грн. ПДВ) (п. 1.7. договору).

Відповідно до вимог ч. 2 статті 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

В частині з вищезазначеної статті Господарського кодексу України (436-15) зазначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до розділу 2 договору сторони погодили, що покупець зобов’язаний внести 676 732,80 грн. за об’єкт продажу протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Термін оплати продовжується на 30 календарних днів за умови внесення покупцем менш як 50% від вартості об’єкту продажу.

При цьому, судом встановлено, що договір, укладений між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та Благодійною організацією "Благодійний фонд інвалідів та сиріт", посвідчено 28.11.2007р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. та зареєстровано в реєстрі за № 2915.

Відповідно до розділу 5 договору найважливішими обов’язками відповідача (покупця) є в установлений договором термін сплатити вартість об’єкта продажу та прийняти об’єкт продажу (п.п. 5.1, 5.3 договору). Як правильно з’ясовано судом першої інстанції строк виконання грошових зобов’язань відповідачем закінчився 27.12.2007р.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, останній по закінченню 60 днів з моменту нотаріального посвідчення договору від 28.11.2007 за № 000878/10, тобто до 26.01.2008р. своїх зобов’язань щодо оплати 676732,80 грн. не виконав, і відповідно наведені обставини слугували підставою для звернення до суду із вимогою про розірвання згаданого договору купівлі-продажу.

Приписами п 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до статті 36 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій(бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.

Відповідно до частини 2 статті 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Крім того, Конституційний Суд України в Рішенні від 08.04.1999р. визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подасться позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, звернення до суду з цією позовною заявою здійснюється в інтересах держави. Інтереси держави вбачаються в забезпеченні в країні правового порядку (законності), який гарантований статтями 19, 68 та іншими статтями Конституції України (254к/96-ВР) .

Органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції в спірних відносинах, є Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, яке відповідно до статті 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" (малу приватизацію) (далі Закон України) є органом приватизації та продавцем об’єктів малої приватизації, та якому згаданим Законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до Положення про Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві Ради, затвердженого рішенням Шевченківської районної у м. Києві Ради від 25.11.2003 за № 263, управління є виконавчим органом, якому райрадою делеговано функції та повноваження щодо управління комунальною власністю територіальної громади Шевченківського району м. Києва.

Відповідно до п. 2 даного Положення основними завданнями Управління є забезпечення процесу формування комунального майна району, забезпечення ефективного управління комунальною власністю територіальної громади Шевченківського району м. Києва.

Згідно вимог статті 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" (малу приватизацію) продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими Радами.

Приписами ч. 1 та 2 статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна. Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації.

Згідно вимог ч. 8 статті 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу, а у разі їх невиконання застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач в порушення умов договору від 28.11.2007р. за № 000878\10 не здійснив оплату за придбаний об’єкт малої приватизації, чим порушив вимоги Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств" (2171-12) .

Згідно статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При цьому, як вбачається з умов укладено договору, продавець –позивач розраховував на отримання від відповідача 676732,80 грн. за об’єкт продажу, які повинні були витрачені відповідно до бюджетного законодавства.

Станом на час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції (згідно довідки від 21.10.2008 за № 6/1-295-014/54) Благодійна організація "Благодійний фонд інвалідів та сиріт" відповідно до договору купівлі-продажу приміщення від 28.11.2007р. № 000878/10 за адресою м. Київ, вул. Гоголівська, 48 має заборгованість в сумі 676732,80 грн., отже ніяких дій щодо оплати вартості об’єкту продажу в установлений договором термін, з боку відповідача – покупця вчинено не було.

Згідно статті 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

До матеріалів справи залучене попередження від 26.02.2008р. № 7\9-057-031\58 надіслане Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради на адресу відповідача, у якому останній повідомлявся про порушення з його боку умов договору від 28.11.2007р. № 000878/10, за невиконання своїх зобов’язань щодо сплати в установлений термін грошових коштів, повинен сплатити 20% неустойки від ціни продажу, в сумі 135346,56 грн., зазначено що рішення про продаж підлягає анулюванню, та щодо порушення питання про розірвання договору (а.с. 9). Факт отримання відповідачем згаданого попередження підтверджується описом вкладень з повідомлення про врученням, так і самим відповідачем (копія попередження залучена останнім до апеляційної скарги). Доказів реагування відповідача на це попередження сторонами не надано.

З огляду на викладене, за умови встановлення факту порушення з боку відповідача істотних умов договору, а саме: сплати повної вартості придбаного об’єкту приватизації згідно договору від 28.11.2007р. (зареєстрований за № 000878\10) купівлі продажу нежилого приміщення, позовні вимоги про розірвання згаданого договору № 000878/10 від 28.11.2007р. є правомірними та обґрунтованими, і відповідно підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення неустойки в сумі 135346,56 грн., апеляційна інстанція погоджується з висновком суду І інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову в цій частині з огляду на наступне.

Як вбачається з умов договору № 000878/10 від 28.11.2007р., сторони погодили наступне: у разі, якщо продавець протягом 60 днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору не сплатить встановлену в договорі ціну, то він сплачує продавцю 20 відсотків неустойки від ціни продажу протягом 20 календарних днів після 60 днів з моменту нотаріального посвідчення цього договору (п. 7.2)

Згідно вимог ч. 1 статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язань вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. письмовій формі.

За умови порушення з боку відповідача грошових зобов’язань щодо сплати коштів за об’єкт договору та п. 7.2 договору, у якому сторони погодили відповідальність покупця шляхом забезпечення виконання зобов’язань у вигляді штрафу (20 % від ціни продажу), вимога про стягнення з відповідача 135346,56 грн. неустойки (розмір якої є обґрунтований) підлягає задоволенню.

При цьому, доводи відповідача щодо відсутності підстав для стягнення неустойки через відсутність збитків, визнаються апеляційною інстанцією юридично неспроможними з огляду на приписи ч. 1 статті 550 Цивільного кодексу України, згідно вимог якої право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання.

Окрім цього, слід зауважити наступне:

Посилання заявника не неприбутковість фонду, відсутність коштів, залежність від коштів благодійників, та намагання на сьогоднішній день сплатити кошти за об’єкт купівлі, не впливають на правомірність позовних вимог та не звільняють останнього від відповідальності за порушення умов договору.

За наведених обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав задоволення позову, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 ГПК України. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.