Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Федоров І.О. судді Хуторной В.М., Мойсеєнко Т. В.

при секретарі Лола Н.О.

За участю представників від позивача – Куткова Н.Б., довіреність від 01.08.2008 р.; відповідача 2 – Белікова К.Г., довіреність №ВЕВ 679451 від 04.09.2006 р.; від третьої особи 1- Стоянов Ю.О., довіреність №24529/10 – 014 від 30.05.2008 р.; представники від відповідача 1 та третьої особи 2 – не з’явилися;

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Анабель" на рішення господарського суду Запорізької області від 05.06.2008 р. по справі №25/54/07-22/22д/08-8/132д/08

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Анабель", м. Кіровоград (далі ТОВ "Анабель");

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон", м. Запоріжжя (далі ТОВ "Еталон");

до відповідача 2 – Суб’єкта підприємницької діяльності Бриль Віктора Петровича, смт. Кушугум, Запорізької області ( далі СПД Бриль В.П.);

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, м. Запоріжжя (далі ДПІ у Орджонікідзевському районі);

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Україна", с. Новгородівка, Мелітопольського району, Запорізької області (далі ТОВ Агрофірма "Україна");

про визнання недійсним договору купівлі – продажу від 03.04.2003 р., укладеного між відповідачами

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду від № 2003 від 20.10.2008 справу №25/54/07-22/22д/08-8/132д/08 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Федоров І.О., судді – Хуторной В.М. (доповідач), Мойсеєнко Т.В., якою справу прийнято до свого провадження.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.06.2008 р. у справі №25/54/07-22/22д/08-8/132д/08 (суддя Попова І.А.) в задоволені позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення мотивовано тим, що справа № 18/30 про банкрутство ТОВ "Еталон" не розглядалася по суті та право на оспорювання угод, укладених керівником боржника в порушення приписів ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не надано кредиторам боржника, а лише певному колу осіб, за певних обставин. Крім того, порушення платником податків умов відчуження активів, що перебувають у податковій заставі, тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу і не передбачає такого наслідку як визнання договору недійсним.

Не погоджуючись з прийнятим судовим актом ТОВ "Анабель", позивач по справі, звернулося з апеляційною скаргою в якій зазначає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та вказує на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. З висновком суду, що право на оспорювання угод, укладених керівником боржника в порушення приписів ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не надано кредиторам боржника, не погоджується, оскільки право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно – правовими актами. Вказує також на те, що позивач хоча і не є стороною по справі, але ж в даному випадку ТОВ "Анабель" є конкурсним кредитором по справі № 25/46 про банкрутство ТОВ "Еталон", а відтак укладений договір між відповідачами порушує права охоронювані законом інтереси ТОВ "Анабель", що є підставою для звернення з позовом до суду. На думку заявника апеляційної скарги, звернення із позовом про визнання угод недійсними можливе не тільки за позовами контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів, а і підприємств, установ та організацій, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода. В даному випадку відчуження майна по оспорюваній угоді позбавило позивача можливості стягнути борг з відповідача 1- в установленому законом порядку, через відсутність в нього будь – якого іншого майна, що порушило охоронюваний законом інтерес кредитора, яким було ТОВ "Анабель" відносно ТОВ "Еталон" в момент вчинення оспорюваної угоди. Просить суд скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 05.06.2008 р. по справі №25/54/07-22/22д/08-8/132д/08 та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

ТОВ "Еталон", відповідач 1 відзиву на апеляційну скаргу не надало. Направлена йому ухвала про час і місце слухання справи повернулася до суду з поміткою "за зазначеною адресою підприємство вибуло".

СПД Бриль В.П., відповідач 2 по справі, відзиву на апеляційну скаргу не надав. Представник у судовому засіданні заперечує проти доводів апеляційної скарги. Просить суд спірне рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Анабель" - без задоволення.

ДПІ У Орджонікідзевському районі, третя особа 1 відзиву на апеляційну скаргу не надала. Представник у судовому засіданні підтримує доводи, викладені в апеляційній скарзі.

ТОВ "Агрофірма "Україна", третя особа 2 відзиву на апеляційну скарга не надало, представник у судове засідання не з’явився, про причину неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи.

Судовий процес здійснювався із застосуванням технічних засобів фіксації, а саме програмно – апаратного комплексу "Діловодство суду" та за згодою сторін у судовому засіданні 21.10.2008 р. оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Сутність спору: 03.04.2003 р. між ТОВ "Еталон" та СПД Бриль В.П. було укладено договір купівлі – продажу. За умовами вказаного договору ТОВ "Еталон" продав, а Бриль В.П. придбав нежитлове приміщення №143 загальною площею 618 кв. м., що знаходиться в м. Запоріжжі по вул. Історична, 22, на суму 75000 грн.

Вказаний договір у встановленому порядку посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Остренко А.В., зареєстровано у реєстрі №466.

Проте, позивач вважає, що при укладанні договору купівлі – продажу об’єкта нерухомості від 03.04.2003 р. відповідачами порушено вимоги п. 8.6 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (далі Закон №2181) та п. 13 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 р. № 2343-ХІІ (далі Закон про банкрутство).

Предметом розгляду в суді першої інстанції було визнання договору купівлі – продажу від 03.04.2003 р. недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР.

Рішенням господарського суду від 05.06.2008 р. в задоволені позовних вимог відмовлено, з чим не погодився позивач.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 48 ЦК УРСР передбачено, що недійсною є така угода, яка не відповідає вимогам закону.

Відповідно до п. 1 17 ст. 1 Закону №2181, податкова застава – спосіб забезпечення податкового зобов’язання платника податків, не погашеного у строк.

Згідно до п. 8.1 ст. 8 Закону №2181, з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Пунктом 8.3 ст. 8 цього Закону передбачено, що платник податків має право безоплатно зареєструвати податкову заставу в державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна, а податковий орган зобов’язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі застав за умови строку дії такої застави більш як десять календарних днів.

Як свідчить витяг з Державного реєстру застава нерухомого майна за №662223 (арк. 36 т. 1 с.) все рухоме майно, нерухоме майно та майнові права ТОВ "Еталон" знаходяться у податковій заставі з 22.11.2002 р. Запис у Державному реєстрі застав рухомого майна про заставу № 34-9513 здійснено 08.04.2003 р., тобто на момент укладання спірної угоди між ТОВ "Еталон" та СПД Бриль В.П. податкову заставу ще не було зареєстровано.

Пунктом 8.6.1 ст. 8 Закону №2181 встановлено, що платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, зокрема купівля чи продаж (абзац а) п/п. 8.6.1 ст. 8 Закону №2181).

На думку заявника апеляційної скарги, договір купівлі – продажу від 03.04.2003 р. є недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР, оскільки майно було відчужено без письмової згоди податкового органу, як того вимагає чинне законодавство.

Чинне законодавство передбачає відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі за письмовою згодою податкового органу, однак у разі порушення платником податків вказаних вимог, законодавством встановлена відповідальність у вигляді штрафних санкцій (п/п. 17.1.8 ст. 17 Закону №2181). Доказів з боку податкового органу про існування податкової застави на момент подання позову та на дату прийняття судового рішення суду не надано. В даному випадку, спір стосовно укладеної угоди між відповідачем 1 та ДПІ в Орджонікідзевському районі відсутній.

Відповідно до п.3 .1 роз’яснення Вищого арбітражного суду № 02-5/111 (v_111800-99) від 12.03.1999 р. (із змінами та доповненнями) визнання недійсною угоди у судовому порядку можливо лише за позовом заінтересованої сторони, прокурора чи його заступника. До таких угод зокрема належать угоди, що укладені в наслідок помилки, обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною.

Крім того, п. 9.3 вказаного роз’яснення встановлено, що угода може бути визнана недійсною за позовом особи, в інтересах якої встановлено обмеження, тобто з даним позовом до господарського суду має звертатися податковий орган. Надана позивачем до матеріалів справи копія позовної заяви податкового органу не є належним доказом того, що вказану заяву прийнято господарським судом та розглянуто по суті.

Посилання позивача, що укладаючи спірну угоду з відповідачем 2, ТОВ "Еталон" порушено вимоги п. 13 ст. 13 Закону про банкрутство, оскільки за заявою ТОВ "Анабель" господарським судом порушено провадження по справі № 18/30 про банкрутство ТОВ "Еталон", цією ж ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначено арбітражного керуючого, колегія суддів відхиляє в силу того, що договір купівлі – продажу було укладено між відповідачами 03.04.2003 р., тобто до прийняття господарським судом заяви від ТОВ "Анабель" про визнання відповідача 1 банкрутом, призначення арбітражного керуючого та ведення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

До того ж вказаний договір купівлі – продажу укладено директором підприємства ТОВ "Еталон", а відтак безпідставним є посилання позивача на відсутність згоди розпорядника майна на відчуження нерухомого майна за спірним договором, що знов таки не порушує охороняємі законом права та інтереси позивача.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення господарського суду, підстави для його скасування відсутні.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Анабель", м. Кіровоград залишити без задоволення, а рішення господарського суду від 05.06.2008 р. по справі №25/54/07-22/22д/08-8/132д/08 – без змін.

Постанову оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 22.10.2008 р.