37/275-6/63 Про визнання недійсною заяви щодо зарахування зустрічних однорідних вимог - 15.10.2008 Прийняття

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі – відповідач) про визнання недійсною заяви щодо зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.04.07 за № 31/19-3214.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.07.08 № 37/275-6/63 позов задоволений повністю: визнано недійсним з моменту вчинення правочин в частині припинення зобов’язань Відкритого акціонерного товариства "Чернігівгаз" та Дочірньої компанії "газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 5068187,32 грн. за договором від 25.12.2000 № 10/16-1454 та договором від 01.02.2007 № 06/07-219, який оформлений заявою від 06.04.2007 № 31/19-3214; стягнуто з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що грошові кошти підлягають зарахуванню в рахунок оплати за газ, який було отримано в той період, коли було здійснено платіж; у позивача відсутній борг за договором від 25.12.2000 № 10/16-1454, що свідчить про відсутність зустрічності вимог, як однієї з необхідних вимог припинення зобов’язань зарахуванням, тобто свідчить про невідповідність даного правочину вимогам ст. 601 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшло доповнення до апеляційної скарги. В апеляційній скарзі та доповненнях заявник зазначає, що рішення було прийняте з грубим порушенням норм матеріального права; невизнання зобов’язання однією зі сторін не є підставою для визнання заліку недійсним; в платіжних дорученнях відповідача відсутні номер та дата договору, період, за який сплачується борг, тому ДК "Газ України" мала всі підстави зарахувати дані платежі в рахунок погашення заборгованості, яка виникла у попередній період.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просить рішення Господарського суду Чернігівської області залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Київський апеляційний господарський суд ухвалою від 16.09.08 № 37/275-6/63 прийняв апеляційну скаргу до провадження з призначенням розгляду справи на 01.10.08.

В судовому засіданні 01.10.08 було оголошено перерву до 15.10.08.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, доповнень, відзиву, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

25.12.2000 між Дочірньою компанією "Торговий дім "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (по тексту договору "постачальник") та Відкритим акціонерним товариством "Чернігівгаз" (по тексту договору "покупець") був укладений договір № 10/16-1454 на постачання природного газу (далі – договір № 10/16-1454).

Згідно п.1.2 договору № 10/16-1454 постачальник зобов’язується передати покупцю в 2001 році природний газ для потреб населення, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах договору. Загальний обсяг постачання газу становить 385646,0 тис.куб.м (п.2.1 договору).

Пунктом 3.3 договору передбачено, що приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці, оформляється щомісячними актами приймання-передачі газу. Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 10 числа, наступного за звітним місяця (п.5.1 договору).

З залучених до матеріалів справи документів вбачається, що на виконання умов договору № 10/16-1454 відповідач передав позивачеві за період з січня по грудень 2001 року природний газ в обсязі 384193,03 тис.куб.м газу на суму 46379802,42 грн.

В судовому засіданні представник позивача щодо обсягів та вартості отриманого від відповідача газу не заперечував.

Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ визначений постановою Кабінету Міністрів України і Національного Банку України від 13.11.98 №1785 (1785-98-п) "Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ" та наказом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 19.11.98 № 80 (z0765-98) "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять за використаний природний газ на розподільні та консолідований розподільний рахунки, відкриті газозбутовим та газотранспортним підприємствам Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та дочірній компанії "Торговий дім "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Матеріали справи свідчать, що загальна сума сплачених позивачем у 2001 році коштів за отриманий природний газ становить 46399012,46 грн., у тому числі 15637433,46 грн., які розподілені установами уповноважених банків відповідно до спільної постанови Кабінету Міністрів України і Національного Банку України від 13.11.98 № 1785 (1785-98-п) . З зазначеної суми 15637433,46 грн. відповідачем зараховано 5068187,32 грн. в рахунок погашення заборгованості за 2000 рік.

06.04.07 відповідач надіслав на адресу позивача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якої припинив зобов’язання позивача на суму 5068187,32 грн. за договором від 25.12.2000 № 10/16-1454 в рахунок припинення своїх зобов’язань перед позивачем за договором від 01.02.07 № 06/07-219.

На час виникнення правовідносин порядок розрахунків за укладеним між сторонами договором врегульовувався, в числі іншого, Інструкцією № 7 "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України", затвердженою постановою Правління національного банку України від 02.08.96 № 204 (v0204500-96) .

Згідно п. 26 зазначеної Інструкції (v0204500-96) при рівномірних і постійних поставках товарів та наданні послуг розрахунки між постачальниками і покупцями можуть здійснюватися дорученнями, періодичним перерахуванням коштів у строки і в розмірах, які обумовлені в договорах.

У дорученні в рядку "Призначення платежу" зазначається: "Платіж за договором № ___ від ________ ", а також строк платежу.

В платіжних дорученнях, залучених до матеріалів справи, в графі "призначення платежу" позивачем не було зазначено призначення платежу, зокрема, ні періоду, ні дати, ні номеру договору, згідно якого здійснюється платіж за отриманий природний газ.

Аналіз законодавства, чинного на момент укладення договору № 10/16-1454, говорить про те, що питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду, в якому послуги чи товар надані, законодавство не зовсім чітко регламентовано.

На думку колегії суддів, у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто, починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Отже, зарахування коштів без чіткого посилання платника на призначення платежу в погашення заборгованості за минулі періоди не заборонено нормами законодавства.

Таку ж правову позицію підтримує Вищий господарський суд України (див., наприклад, постанови від 14.04.05 у справі № 11/274 (12/5), від 25.12.03 у справі № 10/172) та Верховний Суд України (ухвала від 23.06.05 у справі № 11/274 (12/5).

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність боргу у позивача за договором від 25.12.2000 № 10/16-1454 є помилковим.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За таких обставин, у відповідача були всі правові підстави для здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, а його заява від 06.04.07 щодо зарахування зустрічних однорідних вимог відповідає вимогам ст.ст. 203, 601 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.08 у справі № 37/275-6/63 як такого, що не відповідає нормам чинного законодавства.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.08 у справі № 37/275-6/63 скасувати, прийнявши нове рішення про відмову в позові Відкритому акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз".

3. Відшкодувати Дочірній компанії "Торговий дім "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за рахунок Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз" господарські витрати в сумі 42грн.50коп., пов’язані з апеляційним оскарженням рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.08 у справі № 37/275-6/63.