37/42-08 Про стягнення заборгованості по орендній платі та відшкодуванню наданих комунальних послуг - 14.10.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. № 2100 Х/1-13 на рішення господарського суду Харківської області від 14.08.08 по справі № 37/42-08

за позовом Інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного НАН України м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Трейд", м. Харків

про стягнення 17245,94 грн.

Позивач - Інститут проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного НАН України, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Восток-Трейд" про стягнення заборгованості по орендній платі та відшкодуванню наданих комунальних послуг у сумі 15576,85 грн., пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань у сумі 1036,59 грн., штрафу за прострочення платежів понад 30 днів сумі 632,50 грн. та судових витрат.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.08.2008р. по справі №37/42-08 (суддя Доленчук Д.О.) в задоволенні клопотання відповідача про визнання недійсним частково договору оренди №180 від 31.12.2006р. відмовлено; позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Восток-Трейд" на користь Інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного НАН України заборгованість по орендній платі та відшкодуванню наданих комунальних послуг у сумі 15376,85 грн., пеню за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань у сумі 487,40 грн., штраф за прострочення платежів понад 30 днів у сумі 632,50 грн., державне мито у сумі 165,00 грн. та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 113,00 грн.; в решті позову відмовлено.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи, просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечує, просить у її задоволенні відмовити, а рішення господарського суду Харківської області залишити без змін . як законне і обгрунтоване.

Дослідивши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі,заслухавши пояснення представників відповідача і позивача, перевіривши оскаржуваний судовий акт щодо вірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його винесенні, колегія суддів встановила наступне.

31.12.2006 року на підставі дозволу Бюро президії НАН України (рішення від 26.12.2006 року № 356)між Інститутом проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного НАН України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Восток Трєйд"було укладено договір оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного НАН України № 180.

Згідно з п. 1.1. договору оренди від 31.12.2006 р. № 180 позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі Інституту проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного НАН України: частину покрівлі та технічний 19 поверх площею 1,5 кв. м. висотного лабораторного корпусу, надалі "майно", що розміщено за адресою: 61046, м. Харків, вул. Дм. Пожарського, 2/10, вартість якого визначена згідно з актом оцінки від 31.07.2006 р. і становить за експертною оцінкою на право користування покрівлею для встановлення двох антен 124376,00 грн., приміщення технічного 19 поверху площею 1,5 кв.м. -1535,00 грн.

Відповідно до п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою використання частини покрівлі для встановлення двох антен та розміщення базової станції на технічному 19 поверсі для надання послуг "Інтернет".

31.12.2006 року між сторонами на виконання пункту 2.1. договору було укладено акт приймання - передачі майна згідно,якого відповідач прийняв вказане майно у користування .

Згідно з п. 3.2.2. договору відповідач зобов'язувався своєчасно та у повному обсязі сплачувати платежі за договором.

Відповідно до п. 5.1. договору за оренду майна відповідач повинен був сплачувати позивачу на підставі наданих рахунків:

- орендну плату за користування 19 технічним поверхом площею 1,5 кв. м, яка визначається в установленому законом порядку і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - листопад 2006 р.: 13,79 гр. за 1 кв. м, а за всю орендовану площу 20,69 грн. та ПДВ 4,14 грн., а всього 24,83 грн.;

- плату за право користування частиною покрівлі для розміщення двох антен на місяць 1671,27 грн., крім того ПДВ 334,25 грн., разом 2005,52 грн.;

- відшкодування комунальних платежів;

- відшкодування податку на землю;

- витрати на утриманих будинку та прилеглої території;

- інші витрати по розрахункам позивача.

Згідно з п.5.2. договору орендна плата повинна була сплачуватися авансом за два місяці вперед у розмірі 4000,00 грн. і заліковується при розірванні договору, як сплата за останні два місяці дії договору. Також, орендна плата та сплата інших платежів повинна була перераховуватися відповідачем відповідно до вимог діючого законодавства щомісячно не пізніше 30 числа поточного місяця за весь час фактичного користування приміщенням до його звільненні.

Пунктом 5.3. договору було передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п. 6.1. договір було укладено строком з 31.12.2006 р. по 31.12.2007 р.

Господарським судом встановлено, що в матеріалах справи не міститься доказів сплати відповідачем на виконання умов договору оренди від 31.12.2006 р. № 180 рахунків - фактури виставлених позивачем відповідачу, а саме: рахунку - фактури № 236 від 19.03.2007 р. на суму 4131,46 грн.; рахунку - фактури № 636 від 01.08.2007 р. на суму 2186,12 грн.; рахунку - фактури № 712 від 01.08.2007 р. на суму 5,16 грн.; рахунку - фактури № 788 від 17.09.2007 р. на суму 2209,82 грн.; рахунку - фактури № 873 від 09.10.2007 р. на суму 2278, 81 грн.; рахунку - фактури № 958 від 16.11.2007 р. на суму 2360,91 грн.; рахунку - фактури № 1043 від 11.12.2007 р. на суму 2396,15 грн.; рахунку - фактури № 1129 від 29.12.2007 р. на суму 8,42 грн. - на загальну суму 15576,85 грн.

Однак, господарським судом вірно встановлено, що платіжним дорученням № 22 від 16.01.2007 р. відповідачем було сплачено позивачу 200,00 грн. за оренду по рахункам 240, 183 від 31.12.2006 грн., і загальна сума заборгованості за цим договором відповідача перед позивачем складає 15376,85 грн.

Проте, слід зазначити, що суд першої інстанції вірно зазначив в оскаржуваному рішенні, що відповідно до статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір нарахованої пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась,а тому розмір стягнутої пені у сумі 487,40 грн. є вірним та обгрунтованим.

В своїй апеляційній скарзі апелянт звертає увагу суду на невірне визначення в договорі оренди від 31.12.2006 року об*єкту оренди, а тому і невірне визначення розміру орендної плати, як істотних умов договору оренди . На думку відповідача та у відповідності з наведеним ним контррозрахунком в апеляційній скарзі заборгованість по орендній платі та іншим платежам у відповідача перед позивачем відсутня.

Проте з даними доводами апеляційної скарги судова колегія погодитись не може.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 8.2. договору було передбачено, що за несвоєчасну оплату орендних платежів та за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги відповідач сплачує неустойку у розмірі 0,1% від суми несплаченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів орендар ( відповідач) додатково сплачує штраф у розмірі 7% суми несплаченого своєчасно платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між позивачем та відповідачем з урахування вищенаведених норм діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку про безпідставне порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати та інших платежів.

До того ж, договір оренди від 31.12.2006 року, укладений між позивачем та відповідачем, підписаний сторонами та скріплений печатками, що дає підстави вважати про досягнення сторонами всіх істотних умов, передбачених ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 180 Господарського Кодексу України.

Відповідно до статті 193 Господарського Кодексу України суб*єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов*язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов*язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 Цивільного Кодексу України.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів передбачений ст. 188 Господарського Кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході судового розгляду відповідач під час дії спірного договору не звертався до позивача з пропозицією щодо внесення змін до договору оренди № 180 від 31.12.2006 року в частині вартості орендованого приміщення та визначення суми орендної плати та інших платежів.

Не знайшли свого підтвердження при розгляді справи і посилання апелянта на ст.ст. 229; 215 Цивільного Кодексу України (435-15) щодо правових наслідків правочину, який вчинено під впливом помилки та недодержання вимог закону при вчиненні провочину, оскільки вирішення питання цих правових наслідків не є предметом даного спору.

За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, надано правильну оцінку правовідносинам, що склались між позивачем та відповідачем і підстав для скасування рішення від 14 серпня 2008 року по даній справі та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 549, 611, 629, 651 Цивільного кодексу України, статтями 180, 188, 193 Господарського Кодексу України, статями 33, 43, 99, 101, п.1ст. 103,ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -