Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді –Гнатюк Г.М.

суддів - Кравчук Н.М.

- Мирутенко О.Л.

Розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ "Закарпатбудпостач", м.Ужгород

на рішення господарського суду Закарпатської області від 28.07.2008р.

в справі № 16/173

за позовом ТзОВ "Закарпатбудпостач", м.Ужгород

до відповідача 1: ТзОВ "Коватехбуд", с.Шишловці, Ужгородський район

до відповідача 2: Закрите акціонерне товариство "Українська акціонерна страхова компанія АСКА", м.Київ

про стягнення заборгованості 29378,82грн. та 98936,00грн. збитків

За участю представників :

від позивача — Сковородько І.Ф. - адвокат.

від відповідача 1: - Маркусь М.І. –представник (а.с.92)

від відповідача 2: - не з’явивсяСторонам роз‘яснено їх права та обов‘язки, передбачені ст. 22 ГПК УкраїниКлопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.Відповідач-2 явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №367624 від 12.09.2008р.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 28.07.2008р. (суддя Васьковський О.В.) частково задоволено позов ТзОВ "Закарпатбудпостач" та стягнено з ТзОВ "Коватехбуд" 510грн. шкоди, 42,12грн. витрат на оплату проведення судової авто-товарознавчої експертизи та 67,50грн. витрат на оплату правової допомоги, та з ЗАТ "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" на користь позивача 13927,32грн. шкоди, 139,10грн. витрат на оплату проведення судової авто-товарознавчої експертизи, 162,00грн. витрат на оплату правової допомоги та 13,27грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ТзОВ "Закарпатбудпостач" оскаржило його в апеляційному порядку оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального права, так як місцевим господарським судом неповно з‘ясовано усі обставини справи, у зв‘язку з чим просить назване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу (вх. №6254 від 14.10.2008р.) ТзОВ "Коватехбуд" спростовує доводи скаржника та зазначає про законність та обгрунтованість рішення місцевого суду, у зв‘язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

В судовому засіданні 14.10.2008р. представники сторін підтримали доводи, викладені в апеляціній скарзі та у відзиві на неї.

Відзив на апеляційну скаргу від ЗАТ "УАСК "АСКА" не надходив.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника ЗАТ "УАСК "АСКА", повідомленої належним чином про час та місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, оцінивши докази та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ТзОВ "Закарпатбудпостач" слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Закарпатської області від 28.07.2008р. у справі №16/173 залишити без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.04.07 водій відповідача ТзОВ "КоваТехБУД" Загребельний Артур Іванович, керуючи автомобілем "Татра-8152", реєстраційний номер АО 81-14 АС, виїхав на смугу зустрічного руху та здійснив зіткнення з автомобілем марки "ЗІЛ-4331" реєстраційний номер 562-91 РТ, який належить позивачу, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Вина водія ТзОВ "КоваТехБУД", який не впорався із керуванням і виїхав на смугу зустрічного руху, у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується вироком Ужгородського міськрайонного суду у справі №1-794/07 від 10.09.07р. та ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 21.11.07р.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено транспортний засіб позивача, що підтверджується протоколом огляду транспортного засобу судовим експертом від 02.07.07, та актом огляду транспортного засобу "Д" №1724 від 18.04.07 складеного за участі представників позивача та відповідача 2.

Для з'ясування характеру ушкоджень, які отримав автомобіль марки "ЗІЛ -4331" реєстраційний номер 562-91 РТ 1989 року випуску, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та заподіяні позивачу збитки, суд ухвалою від 02.07.08р. призначив судову автомобільно-товарознавчу експертизу проведення якої доручено судовому експерту Миговичу Івану Юрієвичу (свідоцтво №700 від 29.09.05р.).

Згідно висновку судового експерта №48/2007 від 08.07.2007р., вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля "ЗІЛ-4331" державний номер 56291 РТ в результаті його пошкодження складає 19 821,00 грн. Цивільна відповідальність позивача як власника автомобіля "Татра-8152", реєстраційний номер АО 81-14 АС була застрахована в ЗАТ "УАСК "АСКА", що підтверджується полісом №ВА/9655526 від 17.10.06р. та визнається сторонами.

15.02.08р. ЗАТ "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" відповідно до договору страхування ВА/9655526 від 17.10.06р. сплатила на користь позивача 5383,68грн. відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням за №4039 від 15.02.08 наявним у справі та визнається позивачем. Розмір відшкодування був визначений відповідачем-2 на підставі висновку експерта №326/05/07 від 11.05.07р., за яким збиток позивача становив 7072,42 грн., а сума страхового відшкодування 5383,68грн. (за вирахуванням суми податку на додану вартість та франшизи) склала перераховану ним суму коштів.

25.07.07 між позивачем та ВАТ "Мукачівська нафтобаза" було укладено Договір про надання послуг на ремонт автотранспортного засобу, за яким останнє взяло на себе зобов'язання надати позивачу послуги по ремонту автотранспортного засобу "3111-4331" д.н. 56291РТ та складено наряд -замовлення №45, в якому визначено перелік робіт, які підлягають виконанню вартістю 7500,00 грн. Згідно накладної №17 від 25.07.2007р придбано у фізичної особи-підприємця раму-шасі вартістю 2300,00 грн.(а.с.142). Згідно платіжного доручення № 18 від 27.09.07 позивачем було оплачено рахунок-фактуру №УФ-0002375 від 25.08.07 загальною вартістю 1704,72 грн., виданий Ужгородською філією ТОВ "Авто комплект" на придбання запасних частин (а.с.147).

26.10.07 між тими ж сторонами було складено рахунок-акт №Р 031 за яким позивачем було прийнято у виконавця виконані роботи, згідно переліку, вартістю 6000,00 грн.(а.с.139). Позивач щодо якості виконаних робіт претензій не висловив.

Позивачем 21.11.07 отримано від ТОВ "Світ-Ми" запасні частини та механізми згідно видаткової накладної №2111-1зп загальною вартістю 25520,00 грн. (а.с.143), які були оплачені платіжним дорученням №159 від 11.12.07. (а.с.144).

У матеріалах справи міститься договір оренди автомобіля "КАМАЗ 5410" д.н. 07244 Ре та причеп д.н. №05333 РЕ, укладений між приватним підприємцем Акуловим В.П. та позивачем 24.04.07. Між сторонами вказаного договору було складено вісім актів та помісячні розрахунки з квітня по жовтень 2007 року включно на загальну суму 98936,00 грн. Рішенням господарського суду Закарпатської області у справі №6/75 від 20.05.2008р., з позивача присуджено на користь приватного підприємця Акулова Валентина Павловича 98936,00 грн. суми заборгованості по сплаті орендної плати.

Суд враховуючи характер спірних правових відносин та матеріально-правове регулювання приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються, окрім норм глави 82 Цивільного кодексу України (435-15) , також Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 2004 року № 1961-IV (1961-15) . Згідно ст.6 вказаного Закону дорожньо-транспортна пригода, що мала місце 18.04.07 є страховим випадком.

Згідно ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством та інші визначені витрати по транспортуванню транспортного засобу. В свою чергу ст.30 того ж Закону передбачено відшкодування шкоди в разі, якщо ремонт транспортного засобу є технічно неможливим чи економічно необгрунтованим.

Розмір підтвердженого матеріального збитку заподіяного позивачу, відповідно до висновку судової авто-товарознавчої експертизи по справі від 08.07.07 №48/2007 складає 19 821,00 грн., що дорівнює також ринковій вартості автомобіля ЗИЛ-4331. Водночас вартість відновлювального ремонту автомобіля "ЗІЛ 43312, належного позивачу значно перевищує вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджується висновком судової авто-товарознавчої експертизи по справі від 08.07.07 №48/2007. Наданий відповідачем-2 висновок про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненого пошкодженням транспортного засобу №326/05/07, що був складений 11.05.07. Українсько-німецьким підприємством "Дека експерт", яке не є суб'єктом судово-експертної діяльності судом відхиляється через його невідповідність вимогам ст.ст. 41, 42 Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судову експертизу" (4038-12) , як доказ розміру заподіяного позивачу збитку. Поряд з тим, місцевим господарським судом враховано, що згідно вказаного висновку ринкова вартість транспортного засобу належного позивачу, що був пошкоджений, складає 19619,25 грн. Таким чином, ринкова вартість пошкодженого транспортного засобу в обох експертних висновках співпадає.

При цьому, вимоги позивача про стягнення з відповідача-1 суми 35484,62 грн. вартості відновлювального ремонту автомобіля належним чином не доведені. Так позивач включає до цієї вартості запчастини вартістю 25520,00 грн., які отримані по видатковій накладній №2111-1зп від 21.11.07 (оплата 11.12.07 платіжним дорученням №159). У той же час ремонт пошкодженого автотранспорту, як свідчать рахунок-акт №Р031 від 26.10.07 був виконаний раніше. Отже, накладна №2111-1 зп від 21.11.07 не може бути належним доказом у підтвердження доводів позивача про понесення ним витрат у сумі 25520,00 грн. на ремонт пошкодженого автомобіля ЗИЛ 4331 №562-91 РТ.

Згідно ст. 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ч.і ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Тому обґрунтованими є доводи відподвіача-1 про те, що в разі настання страхового випадку відповідальність в межах лімітів відповідальності несе страховик. Згідно ч.і ст. 1194 Цивільного кодексу України у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди особа, яка застрахувала свою відповідальність зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п.2 договору страхування №ВА/9б55526 ліміт відповідальності страховика за майнову шкоду на одного потерпілого складає 25 500,00 грн. Визначені умови кореспондують приписам п.9.2 ст.9 Закону. Відповідно до ст.ст. 999, 1194 Цивільного кодексу України, ст.ст. 9, 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язок відшкодування майнової шкоди заподіяної позивачу в межах лімітів лежить на відповідачеві-2, а у разі якщо шкода є більшою, то різниця між розміром фактично заподіяної шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням -сплачується відподвідачем-1.

Згідно п.2 договору страхування №ВА/9655526 сторонами було визначено суму франшизи в розмірі 510 грн. Відповідно до ч.18 ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування, а нормою ст.12 Закону передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Сума страхового відшкодування, яка підлягає стягненню із відповідача - 2 зменшується на розмір франшизи, тобто на 510 грн. Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування шкоди в повному обсязі, тому суму франшизи слід стягнути з відповідача-1. Отже, розмір збитку, пов'язаний з пошкодженням автомобіля позивача, який підлягає стягненню з відповідача-1 складає 510 грн., з відповідача-2 - 13927,32 грн. (19821,00 грн. -5383,68 грн. сплаченого відповідачем-2 страхового відшкодування -510,00 грн. -сума франшизи). При цьому, суд бере до уваги обставини ДТП та враховує вимоги ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Вимогу позивача про стягнення заподіяних йому збитків в зв'язку з необхідністю оренди вантажного автомобіля "КАМАЗ 5410" слід відхилити. При цьому суд враховує, що договір оренди укладений в простій письмовій формі, а його стороною є фізична особа -підприємець Акулов Валентин Павлович. Такий договір відповідно до положень ч.2 ст,799 Цивільного кодексу України (435-15) підлягав укладенню в нотаріальній формі. Сторонами не дотримано вимог щодо нотаріальної форми договору, а тому він є нікчемним в силу припису ч.і ст. 220 Цивільного кодексу України. Такий договір не тягне виникнення правових наслідків відповідно до ст.ст. 215, 216 Цивільного кодксу України, окрім пов'язаних з його недійсністю. Крім цього, позивачем необгрунтовано взято в оренду автомобіль іншої марки, вантажопідйомність якого в чотири-п’ять разів більша ніж автомобіля "ЗІЛ-4331", тобто орендувався не аналогічний транспортний засіб, оренда якого є більшою, що значно збільшило розмір збитків.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Отже, судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст. 49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 28.07.2008 року у справі №16/173 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ "Закарпатбудпостач" залишити без задоволення.

2. Судові витрати по апеляційній скарзі віднести на скаржника.

3. На виконання постанови місцевому господарському суду видати відповідні накази.

4. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

5. Матеріали справи повернути в господарський суд Закарпатської області.