Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддів Городечної М.І.

Кузя В.Л.

при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.

розглянув апеляційну скаргу Малого підприємства (далі МП) "Дует"від 11.07.2008р.

на рішення Господарського суду Волинської області від 25.06.2008р.

у справі № 01/54-64

за позовом МП "Дует", м. Луцьк

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Волиньобленерго", м. Луцьк

про стягнення 54794,74 грн.

за участю представників:

від позивача – не з’явився;

від відповідача –Пархомчук В.М. - юрисконсульт.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 25.06.2008р. у справі № 01/54-64, суддя Якушева І.О., в позові малого підприємства "Дует" до відкритого акціонерного товариства "Волиньобленерго" про стягнення 54 794,74 грн. відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване нормами ст.ст. 188, 230 Господарського кодексу України, ч.10 ст. 24, ч.1 ст. 27 Закону України "Про електроенергетику", ст. 256, п.1 ч.2 ст. 258, ч.1 ст. 261, ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України, а також зокрема тим, що позивачем пропущено строки позовної давності для стягнення з відповідача суми і що приміщення, в яке було припинено постачання електроенергії, відчужено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, МП "Дует" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 25.06.2008р. по справі № 01/54-64 за позовом МП "Дует" до ВАТ "Волиньобленерго" про відшкодування вартості невідпущеної електричної енергії скасувати повністю і прийняти нове рішення про задоволення позову в сумі 12115,06 грн. в межах річного строку позовної давності, оскільки вважає, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач спростовує доводи апеляційної скарги, вважаючи їх безпідставними.

Розглянувши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Позивач - Мале підприємство "Дует" - звернулось з позовною заявою до господарського суду, в якій просить стягнути з відповідача –ВАТ "Волиньобленерго" - 54794,74 грн. в якості відшкодування вартості електричної енергії, недовідпущеної з вини ВАТ "Волиньобленерго" в порушення умов договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 11.02.2004р. відповідач всупереч вимог ст. 188 ГК України в односторонньому порядку розірвав договір №395 і протиправно припинив електропостачання.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 10.05.2005р. у справі №01/12-24 одностороннє розірвання ВАТ "Волиньобленерго" договору на користування електроенергією № 395 від 16.02.2002р. визнано недійсним.

Посилаючись на ч.10 ст. 24 Закону України "Про електроенергетику", п.3.2. договору, позивач нарахував і просив стягнути з відповідача 54 794,74 грн. в якості відшкодування вартості електричної енергії, недовідпущеної з вини ВАТ "Волиньобленерго" в порушення умов договору на користування електричною енергією №395 від 16.02.2002р. за період з 14.02.2004р. по 31.03.2008р.

16.09.2002р. між ВАТ "Волиньобленерго" і МП "Дует" було укладено договір №395 на користування електричною енергією.

11.02.2004 року Луцькою міською філією ВАТ "Волиньобленерго"було припинено постачання електричної енергії на вбудовано-прибудоване приміщення за адресою: м. Луцьк, пр. Соборності, 30.

Зазначені обставини встановлені рішенням господарського суду від 10.05.2005р. у справі №01/12-24, яким одностороннє розірвання ВАТ "Волиньобленерго" договору на користування електроенергією № 395 від 16.02.2002р. визнано недійсним.

При прийнятті постанови у цій справі апеляційний господарський суд погоджується з місцевим господарським судом у наступному.

Відповідно до ч.10 ст. 24 Закону України "Про електроенергетику" енергопостачальники несуть відповідальність перед споживачами електричної енергії у розмірі двократної вартості недовідпущеної електричної енергії у разі переривання електропостачання з вини енергопостачальника (згідно з умовами договору на користування електричною енергією).

Внаслідок неправомірного одностороннього розірвання договору на користування електроенергією відповідач недопоставив позивачу електроенергію.

Незабезпечення енергією споживачів, що не допускають порушень своїх обов'язків перед енергопостачальниками, є відповідно до ч.2 ст. 27 Закону України "Про електроенергетику" правопорушенням в електроенергетиці.

У відповідності із ч.1 ст. 27 Закону України "Про електроенергетику" правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.

Передбачена частиною 10 статті 24 Закону України "Про електроенергетику" санкція, про що зазначається і у статті 27 цього Закону, є господарсько-правовою відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання і за своєю природою є штрафною.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

За змістом п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачена спеціальна позовна давність в один рік.

Як випливає із змісту ст. 256 Цивільного кодексу України, особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу у межах строку позовної давності.

У відповідності із ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261).

З матеріалів справи вбачається, що про допущене відповідачем правопорушення позивачу стало відомо в лютому 2004р., коли відповідач припинив постачання електроенергії.

З позовом до господарського суду позивач звернувся 18.04.2008р., тобто після спливу одного року.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем пропущено строки позовної давності для стягнення з відповідача 54794,74 грн. в якості відшкодування вартості електричної енергії, недовідпущеної з вини ВАТ "Волиньобленерго" в порушення умов договору на користування електричною енергією №395 від 16.02.2002р. за період з 14.02.2004р. по 31.03.2008р.

Відповідно до ч.3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем до винесення рішення було заявлено про застосування позовної давності.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

1. Залишити рішення Господарського суду Волинської області від 25.06.2008р. у справі № 01/54-64 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Судові витрати покласти на скаржника.

Постанова оформлена і підписана 11.03.2009р.