Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.05.2008року по справі за № 44/16пд відмовлено в задоволенні позову регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області до товариства з обмеженою відповідальністю "Кондратьївська центральна збагачувальна фабрика" (далі відповідач, Товариство) про визнання недійсним договору оренди № 2/2006 від 12.07.06 року та про повернення державного майна –цілісного майнового комплексу центральної збагачувальної фабрики "Кондратьївська" до державної власності.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач по справі, регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Донецької області по справі за № 44/16пд та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обгрунтування своїх вимог апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Позивач вказує на порушення при укладенні Договору приписів статей 7- 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в частині того, що орендарем став суб’єкт господарювання, який не був створений членами трудового колективу цілісного майнового комплексу, на базі якого створено Товариство і тому відповідач не мав переважного права на оренду ЦМК. Окрім того, заявник апеляційної скарги вважає, що відсутня згода розпорядника (власника) ЦМК –Міністерства вугільної промисловості України (далі –Міністерство), не зважаючи на те, що зазначена згода є обов’язковою умовою укладення Договору. Крім того, скаржник стверджує, що рішення господарського суду Донецької області від 31.01.2006р. у справі № 44/399пд (далі–Рішення), на підставі якого укладено спірний договір скасоване постановою Верховного суду України від 10.10.2006р.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вимоги скаржника не визнав. Рішення суду першої інстанції вважає законним та обгрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.

Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне:

Відповідно до ст. 187 Господарського кодексу України та на виконання рішення господарського суду Донецької області від 31.01.2006р. у справі № 44/399пд, залишеного без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.03.2006р. у справі № 44/399пд та постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2006р. у справі № 44/399пд, між сторонами по цій справі 12.07.06 року укладено Договір строком на 10 років.

Постановою Верховного суду України від 10.10.2006р., всі попередні судові рішення у справі № 44/399пд (у тому числі Рішення) скасовані, справу № 44/399пд передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області. Підставами для скасування рішень І-ІІІ інстанцій Верховний суд України в постанові від 10.10.2006р. визначив порушення процесу (не залучено до участі у справі № 44/399пд Міністерство), а також розширене тлумачення судами нижчих інстанцій положень частини 4 статті 8 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.12.06 року у справі № 44/399пд позов Товариства до Відділення про зобов’язання укласти Договір –залишено без розгляду через неподання Товариством певних документів, тобто спір між сторонами щодо зобов’язання укласти Договір на теперішній час залишився без вирішення по суті.

Позивач просить суд визнати недійсним договір оренди № 2/2006 від 12.07.2006р., та повернути цілісний майновий комплекс до державної власності. Вимоги позивача ґрунтуються на порушенні при укладенні Договору приписів статей 7- 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в частині того, що орендарем став суб’єкт господарювання, який не був створений членами трудового колективу ЦМК, причому ЦМК не було майном підприємства, на базі якого створено Товариство, тому відповідач не мав переважного права на оренду ЦМК. Окрім того, Відділення вважає, що відсутня згода розпорядника (власника) ЦМК –Міністерства вугільної промисловості України (далі –Міністерство), не зважаючи на те, що зазначена згода є обов’язковою умовою укладення Договору. Нарешті, позивач зазначив, що рішення господарського суду Донецької області від 31.01.2006р. у справі № 44/399пд (далі –Рішення), яке стало правовим підґрунтям для укладення Договору, скасоване постановою Верховного суду України від 10.10.2006р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано належних доказів, які б свідчили про відсутність у відповідача переважного права на оренду ЦМК, а також доказів того, що ЦМК не був майном державного підприємства, на базі якого створено Товариство.

Таким чином, місцевий господарський суд обгрунтовано дійшов висновку про те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження порушень при укладенні Договору приписів статей 7- 8 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Разом з тим, укладений між сторонами Договір відповідає вимогам ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 180 Господарського кодексу України.

Не є доказом твердження позивача про встановлення постановою Верховного суду України від 10.10.2006р. по справі № 44/399пд юридичних фактів відсутності у Товариства переважного права на оренду ЦМК через те, що орендарем став суб’єкт господарювання, який не був створений членами трудового колективу ЦМК, а також через те, що ЦМК не був майном державного підприємства, на базі якого створено Товариство, що начебто суперечить приписам статей 7- 8 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки підставою для скасування Рішення в порядку статті 111-10 та 111-19 ГПК України (1798-12) стало незалучення до участі у справі Міністерства та помилкове поширення на певні правові відносини норм частини 4 статті 8 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Крім того, відповідно до ч. 2 статті 111-21 ГПК України (1798-12) вказівки Верховного суду України не можуть вказувати на достовірність або недостовірність певних доказів, а також на перевагу одних доказів над іншими.

Матеріали справи містять докази суперечної позиції стосовно згоди Міністерства на передачу ЦМК в оренду Товариству, що не може бути беззаперечним доказом позивача в розумінні ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, який би підтверджував відсутність такої згоди.

Крім того, позиція, висловлена Міністерством у листі № НД-01/02-02/378 від 03.04.2008р. на адресу народного депутата України Орлова А.В. та у листі № 278/01/02-02 від 30.03.2008р. на адресу позивача та відповідача свідчить про протилежне та вказує на погодження Міністерством процедури приватизації Товариством орендованого майна ЦМК. Таким чином, враховуючи вимоги р. ІІІ Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) орган управління майном ЦМК України опореседковано висловив згоду і з тимчасовим користуванням Товариством державним майном ЦМК.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи те, що вимоги позивача не підтверджені належними доказами в розумінні ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд обгрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, -

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2008р. по справі № 44/16пд - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2008р. по справі № 44/16пд за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю "Кондратьївська центральна збагачувальна фабрика", м. Донецьк за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Міністерства вугільної промисловості України, м. Київ про визнання недійсним договору оренди № 2/2006 від 12.07.2006р. та повернення державного майна - цілісного майнового комплексу центральної збагачувальної фабрики "Кондратьївська" до державної власності - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.