2/66-08 Про визнання недійсним договору купівлі-продажу адміністративної будівлі (будинку культури) та визнання на нього права власності - 07.10.2008 Прийняття

Прокурор Лебединського району Сумської області в інтересах держави в особі виконавчого комітету Лебединської міської ради звернувся в суд з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" та Приватного підприємця Усенко Валентини Іванівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Лебединська міська рада, про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 27.02.2006р. на адміністративну будівлю (будинок культури) по АДРЕСА_1; визнання недійсним договору купівлі-продажу адміністративної будівлі від 10.02.2007р., укладеного між СТОВ "Відродження" та ПП ОСОБА_1; передачу будинку культури по АДРЕСА_1 у комунальну власність держави в особі Лебединської міської ради; в порядку забезпечення позову прокурор просив накласти арешт на будинок культури по АДРЕСА_1.

В подальшому прокурор уточнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 10.02.2007р., укладений між СТОВ "Відродження" та ПП ОСОБА_1; визнати за Лебединською міською радою право власності на будинок культури, що розташований за адресою: АДРЕСА_1; стягнути з відповідачів судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Рішенням господарського суду Сумської області від 09.06.2008 року по справі №2/66-08 (суддя Соп'яненко О.Ю.) у задоволенні позову відмовлено.

Прокурор, із рішенням місцевого господарського суду не погодився, вніс до апеляційного господарського суду апеляційне подання в якому просить рішення господарського суду Сумської області від 09.06.2008 року скасувати та винести ухвалу про припинення провадження по даній справі, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права та неповне з'ясування обставин, які мають суттєве значення для справи. При цьму пркурор Лебединського району зазначив, що при пред'явленні позову невірно зазначено в якості другого відповідача приватного підприємця ОСОБА_1, оскільки спірне приміщення придбане нею як фізичною особою, а судом не досліджені зазначені обставини. По суті прокурором рішення господарського суду Сумської області не оскаржується.

Другий відповідач - ПП ОСОБА_1 у відзиві та додатковому відзиві на апеляційне подання прокурора просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційне подання прокурора без задоволення, посилаючись на те, що на момент купівлі-продажу спірного майна, другий відповідач був орендарем частини цього майна у статусі фізичної особи - підприємця, рішення щодо продажу спірної будівлі приймалось його власником стосовно орендаря - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, майно використовувалось у господарських відносинах між сторонами спірного договору, з цих відносин не вибувало, а тому вважає, що спір підлягає розгляду у господарському суді.

Позивач, перший відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача своєчасно відзиви на апеляційне подання прокурора не надали.

Колегія суддів розглянула апеляційне подання прокурора, перевірила матеріали справи, заслухала прокурора та представника другого відповідача і встановила наступне.

Позивач, перший відповідач та третя особа, будучи належним чином, ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 17.07.2008р. та 19.08.2008р. повідомлені про місце та час судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (т.2 а.с. 141-146, 175-180) своїх представників у судове засідання не направили, а колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі представників позивача, першого відповідача та третьої особи за наявними у справі документами.

В апеляційному поданні прокурор зазначає, що під час підготовки позовної заяви невірно зазначено, а місцевим господарським судом не досліджено, що другим відповідачем у справі повинна бути не приватний підприємець ОСОБА_1, а громадянка України Усенко Валентина Іванівна. Також зазначає, що саме вона, як фізична особа без статусу суб'єкта підприємницької діяльності, уклала з першим відповідачем договір купівлі-продажу адміністративної будівлі з підвалом, загальною площею 1092,8 кв.м, що знаходиться на вул. Сумській, 80 в м. Лебедин Сумської області. Також вважає, що оскільки чинним законодавством не передбачено, що громадяни можуть бути стороною в спорі, що розглядається в порядку господарського судочинства та який стосується цивільних прав фізичної особи, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає розгляду в господарських судах України. Вважає, що саме ці обставини не були з'ясовані місцевим господарським судом, що і призвело, на думку апелянта, до прийняття неправильного рішення.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Відповідно, прокурор самостійно визначає і коло осіб, які є порушниками цих інтересів, тобто визначає відповідача. З позовної заяви вбачається, що другим відповідачем по справі прокурор зазначив ОСОБА_1 саме як приватного підприємця. Порядок набуття громадянами статусу субєктпа підприємницької діяльності встановлено Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (755-15) . Відповідно до цього Закону, документами, що підтверджують набуття громадянами статусу субєкта підприємницької діяльності, є свідоцтво про державну реєстрацію та виписка з Єдиного державного реєстру. Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 №811023 від 09.10.1998р. та виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (т.1 а.с. 70-71) підтверджують статус ОСОБА_1 саме як фізичної особи-підприємця, у зв'язку з чим, колегія суддів не погоджується з викладеними в апеляційному поданні вимогами, щодо припинення провадження по справі у зв'язку тим, що даний спір не підвідомчий господарському суду із тим, що другий відповідач є фізичною особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як видно з матеріалів справи, рішенням загальних зборів власників майнових паїв колишнього КСП ім. Леніна від 02.03.2002 року (протокол № 1) будинок культури і адміністративна будівля за адресою: вул. Сумська, 80 під інвентарним номером 0730, залишковою вартістю 100 471 грн. внесені до переліку майна, яке не підлягає розпаюванню. (т.1 а.с. 13)

Відповідно до Статуту СТОВ "Відродження", затвердженого зборами учасників товариства протоколом № 1 від 22.02.2000 р., та доповненням до нього, затвердженого зборами учасників 17.02.2003 р. протокол №5, СТОВ "Відродження" є правонаступником майнових та боргових зобов'язань КСП ім. Леніна. (т.1 а. с. 29-31).

Зборами засновників СТОВ "Відродження"від 08.02.2007 р. (протокол № 2) вирішено продати адмінбудівлю по вул. Сумській, 80 по залишковій вартості 123656,40 грн. орендарю ОСОБА_1, а кошти направити на погашення заробітної плати.

За договором купівлі-продажу від 10.02.2007р., який посвідчено приватним нотаріусом Лебединського міського нотаріального округу Сумської області ОСОБА_2, ОСОБА_1 (покупець) купила у СТОВ "Відродження"(продавця) адміністративну будівлю з підвалом -цегляну, загальною площею -1092,8 кв.м, що знаходится на АДРЕСА_1, на орендованій земельній ділянці згідно договору оренди землі від 09.02.2007р. між продавцем та Лебединською міською радою.

В позові прокурор посилається на те, що відповідно до Указу Президента України від 09.03.2000 р. № 398/2000 "Про деякі заходи щодо поліпшення умов господарювання недержавних сільськогосподарських підприємств" (398/2000) та "Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем, колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2003 р. № 1253 (1253-2003-п) об'єктом передачі є, зокрема, клуби, будинки культури, отже вважає, що керівництвом СТОВ "Відродження" не виконано вимоги зазначеної постанови та не вжито заходів щодо передачі майна у комунальну власність. У зв'язку з чим перший відповідач не мав права продажу, а другий відповідач не може набути права власності на спірну будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, оскільки укл адена між першим та другим відповідачами угода порушує право комунальної власності на даний об'єкт.

В позові прокурор просить визнати недійсною зазначену угоду купівлі-продажу, вважаючи, що вона суперечить Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (2114-12) та Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем, колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2003 р. № 1253 (1253-2003-п) , а керівництвом СТОВ "Відродження" не виконано вимоги зазначеної постанови та не вжило заходів щодо передачі майна у комунальну власність.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи дійно містять копії листів виконавчого комітету Лебединської міської ради до СТОВ "Відродження" з проханням щодо скорішого надання міськвиконкому рішення вищого органу управління товариством про згоду на передачу житлових будинків, які знаходяться на балансі СТОВ "Відродження" для завершення прийому передачі їх у комунальну власність територіальної громади м. Лебедин (т. 1 а.с. 130, 131,132), проте в листах міститься вимога щодо передачі у комунальну власність житлових будинків, а не щодо передачі будинку культури, у зв'язку з чим колегія суддів не приймає до уваги посилання прокурора та позивача, що посадовими особами СТОВ "Відродження"упродовж 2003-2007років не вживалися заходи щодо передачі у власність до Лебединської міської ради адміністративної будівлі за адресою: АДРЕСА_1.

Матеріалами справи також підтверджується, що в подальшому рішеннями Лебединської міської ради від 25.03.2004 р. та 10.06.2005 р. до комунальної власності територіальної громади м. Лебедин вирішено прийняти житлові будинки у с. Куданівка (вул. Бішкінська, 27, вул. Токарівська, 13), м. Лебедин (вул. Погранична, 42, вул. Морози, 58), с. Токарі (вул. Лебединська, 1), центральну ферму № 1, центральну ферму № 2, клуб у с. Куданівка. (т. 1 а.с. 42), передані від СТОВ "Відродження".

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що рішенням виконавчого комітету Лебединської міської ради від 22.12.2005р. №291 СТОВ "Відродження" було видано свідоцтво про право власності на адміністративну будівлю по вул. Сумська,80, а не на будинок культури.

Цей факт також підтверджується Актом позапланової ревізії від 07.09.2007 р. № 15-23/38, проведеної КРВ у м. Лебедин і Лебединському районі, в якому зазначено, що підставою для отримання СТОВ "Відродження" документів щодо права власності на будинок культури є рішення виконавчого комітету Лебединської міської ради від 22.12.2005р. №291 "Про видачу свідоцтва про право власності"(т.1 а.с. 37), а також зазначено, що інші об'єкти соціальної сфери у власність міської громади не передавалися в зв'язку з тим, що ці об'єкти знаходилися в напівзруйнованому стані і органи місцевого самоврядування відмовлялись від їх прийняття.

Доказами належності спірної будівлі СТОВ "Відродження" є чинне на момент укладення спірного договору купівлі-продажу свідоцтво про право власності, видане виконавчим комітетом Лебединської міської ради 27.02.2006р., витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданими Комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації виконавчого комітету Лебединської міської ради", на які йдеться посилання у спірному договорі та які підтверджують право власності СТОВ "Відродження"саме на адміністративну будівлю з підвалом по АДРЕСА_1, загальною площею - 1092,8 кв.м.

Прокурор також посилається на те, що рішенням виконавчого комітету Лебединської міської ради №243 від від 19.09.2007р. "Про розгляд протесту прокурора", яким було протест прокурора задоволено та скасовано п. 6 рішення виконавчого комітету Лебединської міської ради від 22.12.2005р. №291 "Про видачу свідоцтва про право власності" в частині видачі свідоцтва про право власності на адміністративну будівлю по АДРЕСА_1 на ім'я СТОВ "Відродження" скасовано.

Проте, колегія суддів вважає, що скасування виконавчим комітетом п. 6 зазначеного рішення не є підставою для визнання недійсним свідоцтва про право власності, яке було видано у відповідності до вимог діючого законодавства. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що виконавчий комітет Лебединської міської ради не довів порушення його прав та законних інтересів, також позивач та прокурор не довели, хто та чим конкретно порушив права позивача під час винесення ним рішення про видачу свідоцтва про право власності на спірну будівлю.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме п.2-п.5 передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Матеріали спрви свідчать про те, що під час укладення спірного договору сторонами договору були дотримані усі загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме, зміст спірного договору купівлі-продажу не суперечить Цивільному кодексу України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства. Його предметом є купівля-продаж нежитлового приміщення, відносини по якій регулюються параграфом 1 глави 54 підрозділу 1 розділу III ЦК України (435-15) . Адміністративна будівля з підвалом не обмежена в оборотоздатності і може вільно відчужуватися, як це передбачено ст. 178 ЦК України. Особи, які вчинили спірний правочин, в т.ч. другий відповідач, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, що додатково перевірено приватним нотаріусом Лебединського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та не оспорюється сторонами. Волевиявлення учасників спірного правочину, в т.ч. продавця, було вільним і відповідало їх внутрішній волі. Це підтверджується, в т.ч. прийняттям рішення загальних зборів щодо продажу, спробою продажу будівлі через аукціон, попередньою та остаточною сплатою покупцем встановленої у договорі суми продажу, прийняттям цих коштів продавцем і направленням їх на поточні потреби тощо.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що спірний договір купівлі-продажу містить усі суттєві умови, вчинений у письмовій формі з нотаріальним посвідченням, зареєстрований у встановленому порядку, що передбачено зокрема статтями 208, 209, 657 ЦК України, та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, під час укладення спірного договору були дотримані усі загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

В обгрунтування позову прокурор також послався на ст. 658 Цивільного кодексу України, згідно вимог якої право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Юридична особа публічного права, відповідно до ст. 329 ЦК України, набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести суду ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає вимоги прокурора та позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу адміністративної будівлі від 10.02.2007 року, укладеного між СТОВ "Відродження" та приватним підприємцем ОСОБА_1, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Прокурором і позивачем, виходячи з викладеного вище, не доведено підстав для набуття Лебединською міською радою права власності на приміщення по АДРЕСА_1, а крім того Лебединська міська рада не зазначена прокурором і в якості позивача по справі.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позов, з урахуванням уточнених позовних вимог, про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10.02.2007р. та про визнання за Лебединською міською радою права власності на будинок культури, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 заявлено в інтересах держави в особі виконавчого комітету Лебединської міської ради, але виконавчий комітет не є стороною по договору купівлі-продажу від 10.02.2007р., як не наділений і правом вирішувати питання щодо прийняття об'єктів до кумунальної власності, оскільки зазанчене питання відповідно до п. 30 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"відноситься до виключної компетенції міських рад.

Крім того, прокурор заявив позов про визнання за Лебединською міською радою права власності, але відповідне рішення щодо передачі та прийняття нежитлового приміщення площею 1092,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 до комунальної власності відсутнє.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Сумської області від 09.06.2008 р. по справі №2/66-08 прийняте при належному з'ясуванні обставин справи та у відповідності до діючого матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційне подання прокурора не підлягає задоволенню.