Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М. –доповідач

суддів: Білецької Л.М., Голяшкіна О.В.

при секретарі судового засідання: Прокопець Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Шайтанов Андрій Сергійович, провідний юрисконсульт, довіреність №011.03-115 від 20.12.07;

від позивача: Лук’яненко Олександр Леонідович, представник, довіреність №011.03-16 від 19.05.08;

від відповідача: Семикіна Лариса Вікторівна, представник, довіреність №0905 від 04.08.08;

від відповідача:П’ятигорець Юрій Олександрович, заступник начальника юридичного відділу, довіреність №1017/7 від 30.07.08;

від позивача: Лисенко Олександр Вікторович в.о.начальника юридичного відділу, довіреність №011.03-112 від 20.12.07.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-МИГ", м.Дніпропетровськ, на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.08р. у справі № 16/136-08(39/171-07)

за позовом відкритого акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат", м. Запоріжжя

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-МИГ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 15097223,00 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2008р. (суддя Загинайко Т.В.), у справі № 16/136-08(39/171-07) позов було задоволено повністю.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню відповідно до вимог ст.ст. 526, 625, 1011, ч.1 ст. 1012 ЦК України, ч.1 ст. 230, ч.4 ст. 231 ГК України.

Не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2008р., скаржник звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповний та не всебічний розгляд обставин справи.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, вивчивши апеляційну скаргу, відзив на неї, а також заслухавши представників сторін, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

як видно із матеріалів справи, 11.08.2004р. між позивачем –відкритим акціонерним товариством "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (комітентом) та відповідачем –товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-МИГ" (комісіонером) було укладено договір комісії № 138/Д (2004) (далі - договір), відповідно до умов якого комісіонер зобов'язався здійснити купівлю лому алюмінію в кількості 2 224 тони від свого імені, в інтересах та за рахунок комітента (том 1, арк. 9-10).

У подальшому сторони підписали додаткові угоди до договору, якими погодили збільшення обсягу закупівлі продукції до 2 658 тон, ціни договору - до 18 320 400 грн. (з ПДВ) і строки виконання доручення комісіонером (том 1, арк. 11-14).

Пунктом 1 додаткової угоди № 7 від 01.07.2005р. встановлено, що остаточні строки виконання доручення комітента комісіонером складають 540 календарних днів із дати зарахування коштів на поточний рахунок комісіонера (том 1, арк. 14).

Тобто, предметом спору є неналежне виконання відповідачем (комісіонером) обов’язків по договору комісії.

На виконання умов договору позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти у сумі 18 320 400 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями від 11.08.2004р. №7 та від 26.08.2004р. №8 (том 1, арк. 16-17).

Статтею 1011 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Згідно з частиною 1 статті 1012 Цивільного кодексу України, договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.

Пунктом 4.3. договору встановлено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

У той же час, у відповідності до п.4.1. договору, з урахуванням положень додаткових угод, строк виконання доручення встановлено сторонами протягом 540 календарних днів з дати зарахування відповідачем (комісіонером) коштів на поточний рахунок позивача (комітента) том 1, арк. 14)).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем були перераховані кошти, необхідні для виконання доручення, 26.08.2004р., таким чином, відповідач повинен був придбати лом алюмінію в строк впродовж 540 днів, тобто до 18.02.2006р.

Згідно з п.6.2. договору, у випадку невиконання зобов'язань за договором, комісіонер повертає комітенту усі перераховані грошові кошти протягом 3-х банківських днів.

Отже, відповідач повинен був повернути перераховані йому позивачем грошові кошти в строк до 22.02.2006р. включно.

У виконання п.6.2. договору, починаючи з 21.12.2004р. по 28.04.2006р. відповідачем було здійснено часткове повернення на рахунок позивача грошових коштів на суму 10 293 400,00 грн., однак, грошові кошти у сумі 8 027 000,00 грн. позивачу повернуті так і не були.

На момент подачі позову, а також на момент розгляду справи, доказів виконання зобов'язання за договором комісії щодо погашення у повному обсязі заборгованості відповідачем не надано.

Згідно приписів ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином, згідно умов договору та Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності останніх –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частини 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. Пунктом 6.1. договору передбачено саме сплату комісіонером штрафу у розмірі 0,05% ціни договору за кожний день прострочення платежу в разі порушення строків виконання зобов’язань за договором. Отже, судом першої інстанції вірно нараховано відповідачу штраф за період з 19.02.2006р.по 25.02.2007р. у розмірі 3 398 434,00 грн.

Виходячи з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд обґрунтовано визначив інфляційні нарахування у розмірі 3 097 233,00 грн. за період з березня 2006р. по травень 2008р., та річні у розмірі 574 556,00 грн. за період з 23.02.2006р. по 02.06.2008р.

Судова колегія також вважає, що у відповідача не було підстав (окрім відмови від договору комісії) в порядку ст. 1026 ЦК України не виконувати свої зобов’язання за договором. Повернення відповідачем частини коштів ще до закінчення строку виконання ним свого зобов’язання без належних підстав не давало права відповідачу не виконувати свої зобов’язання у встановлений строк.

Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів підстав для скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2008р. не знаходить.Керуючись ст.ст. 49, 82- 85, 101, 103- 105, 116 ГПК України, суд,-

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2008р. у справі № 16/136-08(39/171-07) –залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО-МИГ", м.Дніпропетровськ, –без задоволення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.