Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

У лютому 2008 року до господарського суду звернулось українсько-російське відкрите акціонерне товариство "Фарко" м. Слов'янськ Донецької області (позивач) із позовом до відкритого акціонерного товариства "Слов'янський завод високовольтних ізоляторів" м. Слов'янськ Донецької області (відповідач) за участю третьої особи - відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго, м. Горлівка в особі Краматорських електричних мереж, м. Краматорськ Донецької області про зобов’язання відповідача відновити електропостачання мереж позивача в порядку та вигляді який існував до незаконних дій відповідача, а саме до квітня 2005р.

В процесі розгляду справи позивач неодноразово змінював позовні вимоги та останньою заявою просив зобов’язати відповідача відновити повітряно-кабельну лінію електропередач 6 кВ, що належить позивачу, яка йде по території відповідача в порядку та вигляді який існував до квітня 2005р., зобов’язати відповідача усунути та не здійснювати будь-яких перешкод у доступу позивача до повітряно-кабельної лінії електропередач 6 кВ, що знаходиться на території відповідача для здійснення підключення, користування, ремонту, обслуговування, перевірки стану та роботи вказаної електромережі.

Позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача усунути та не здійснювати перешкоди у користуванні ЛЕП господарським судом до розгляду не були прийняті у зв’язку з їх невідповідністю приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 09.06.2008р. до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача було залучено ТОВ "Електрокерамика", м.Слов"янськ.

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.08.08р. у задоволенні позовних вимог відмовлено у зв’язку з недоведеністю.

Позивач, не погодившись із рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати спірне рішення господарського суду та задовольнити його позовні вимоги.

В обґрунтування своїх вимог заявник скарги посилається на те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права.

Позивач вважає рішення господарського суду Донецької області законним та обґрунтованим.

В судове засідання апеляційної інстанції представники позивача та третіх осіб до судового засідання не з"явились про причини не явки судову колегію не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час, місце та розгляд справи, через що судова колегія вважає за можливе розгляну апеляційну скаргу у їх відсутності.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом першої інстанції правомірно не прийняті до розгляду позовні вимоги щодо усунення та нездійснення перешкод у користуванні ЛЕП, оскільки вимогами ст. 22 ГПК України передбачено лише зміну підстави або предмету позову, розміру позовних вимог, а такої процесуальної дії, як "уточнення позовних вимог"не передбачено, по суті це є новими вимогами.

Позивач вимагає зобов’язати відповідача відновити йому електропостачання шляхом відновлення повітряно-кабельної лінії електропередач 6 кВ, яка йде по території відповідача, в порядку та вигляді, який існував до квітня 2005р., посилаючись на ст. 321 ЦК України, ст. 25, 27 Закону України "Про електроенергетику". Позивач вважає, що 13.04.2005р. відповідач незаконно зупинив подачу електричної енергії по ЛЕП, власником якої він являється та яка проходить по території відповідача, шляхом обрізання дротів ЛЕП та демонтажу залізобетонних опор в кількості 5 шт.

Отже предметом позову є вимоги про покладення на відповідача обов’язку щодо відновлення стану майна позивача.

Відповідач проти позовних вимог заперечує та посилається на недоведеність позивачем факту того, що саме відповідач здійснив обрізання дротів ЛЕП та демонтаж залізобетонних опор. Також зазначає, що на території відповідача відсутні кінцеві залізобетонні опори, які належать позивачу.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до вимог ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зобов’язання виникають зокрема з договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі інших юридичних фактів.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Наявним в матеріалах справи актом Краматорських ЕМ ВАТ "Донецькобленерго"від 19.04.05р. встановлено, що при дослідженні електроустановки та перевірки споживання електроенергії у позивача, кабельно-повітряна ЛЕП 6кВ виведена з роботи внаслідок демонтажу опор та обрізу проводів. Зазначений акт не містить посилань на причетність до цього відповідача, а отже не може бути прийнятий судом у якості доказу здійснення відповідачем припинення позивачу електропостачання.

Отже факт пошкодження відповідачем майна позивача останнім не доведений.

Встановлено, що сторони у договірних відносинах не знаходяться, відповідач не є електропередавальною організацією для позивача, отже доводи позивача про обов’язок відповідача охороняти повітряно-кабельну лінію позивача не засновані на законі.

Посилання позивача на п. п. 1, 4, 22 Постанови КМУ від 04.03. 97 р. "Про затвердження Правил охорони електричних мереж" (209-97-п) в підтвердження існування обов’язку відповідача охороняти майно позивача та нести відповідальність за його цілісність є безпідставним. Вказаний нормативний документ такого правового наслідку не передбачає.

Інших доказів на підтвердження наявності спірного обов’язку відповідача перед позивачем до матеріалів справи не надано.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає вірним висновок господарського суду про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про зобов’язання відповідача відновити електропостачання шляхом відновлення повітряно-кабельної лінії електропередач 6 кВ, що належить позивачу, яка йде по території відповідача в порядку та вигляді який існував до квітня 2005р.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 18.08.08р. у справі №7/32пн ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, через що рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу-без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Апеляційну скаргу українсько-російського відкритого акціонерного товариства "Фарко" м.Слов'янськ Донецької області залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 18.08.08р. у справі №7/32пн - без змін.