33/34-08-1434 Про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва - 02.10.2008 Прийняття

17 квітня 2008 року фізичні особи-підприємціОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставах ст. 128 ЦК УРСР (1963р.), ст.ст. 48, 49 Закону України "Про власність" звернулись з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідна виробнича фірма "Проект-центр" про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: м. Одеса, вул. Кузнечна, 53 (вул. Преображенська,45), що складається з нульового циклу (фундаменту) будівлі 9х12м, сараю для зберігання будінвентарю загальною площею 14м-2. Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначений об'єкт був придбаний за договором купівлі-продажу від 15.11.2000р., укладеним з ТОВ "Фаїна", переданий за актом-приймання передачі від 15.11.2000р., кошти в сумі 108750.00грн. сплачені в готівковій формі. В грудні 2002 року ТОВ "Фаїна" змінило назву на ТОВ "Науково-дослідна виробнича фірма "Проект-центр", яке 25.12.2007р. направило на адресу позивачів листа з вимогою повернути зазначений вище об'єкт, а також повідомило про не визнання товариством права власності за СПД ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на цей об'єкт, що призвело до звернення з даним позовом (а.с.2).

Заявою від 21.05.2008р. позивачі уточнили позовні вимоги, в якій просили на підставах ст.ст. 128, 224 ЦК УРСР (1963р.) та ст.ст. 48, 49 Закону України "Про власність", що діяли на момент укладення угоди купівлі-продажу, визнати право власності на вищевказаний об'єкт незавершеного будівництва (а.с.45).

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач послався на те, що договір-купівлі-продажу спірного об'єкту був підписаний особою, яка не мала права укладати такий договір від імені ТОВ "Фаїна" (а.с.42).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 4.06.2008р. залучено до участі у справі в якості 3-ї особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Одеський міський виконавчий комітет (а.с.47).

16 липня 2008 року ТОВ "Науково-дослідна виробнича фірма "Проект-центр" подана заява про визнання позовних вимог (а.с.66).

Заперечуючи проти позову, Одеський міський виконавчий комітет послався на безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог (а.с.67-69).

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.07.2008р. (суддя мазур Д.Т.) у позові відмовлено (а.с.71).

Не погодившись із рішенням суду, позивачі 25.07.2008р. звернулися з апеляційною скаргою, в який просили його скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Відзиви на апеляційну скаргу від відповідача та 3-ї особи не надійшли.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

Рішенням Одеського міськвиконкому № 32 від 6.01.1994р. ТОВ "Фортуна ЛТД" була надана земельна ділянка по вул. Челюскінців, 53, в м. Одесі для будівництва 3-х поверхової адміністративної будівлі. Зазначене рішення втратило чинність на підставі рішення сесії міської ради № 30-ХХІІ від 16.12.1994р. На підставі заяви ТОВ "Фортуна ЛТД" про перепрофілювання об'єкту під житловий будинок, рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 346 від 10.08.1995р. ТОВ "Фортуна ЛТД" була надана земельна ділянка площею 0,027га із земель міськземфонду по вул. Кузнечна, 53 (Преображенська,45) в м. Одесі у тимчасове короткострокове користування на умовах оренди на період будівництва строком на 2 роки з передачею її у постійне користування після завершення будівництва і здачі об'єкту в експлуатацію. Для організації будівництва додатково надана у тимчасове короткострокове користування строком на 2 роки на умовах оренди земельна ділянка площею 0,023га (а.с.23).

17 жовтня 1995р. складено акт про відведення ТОВ "Фортуна ЛТД" земельної ділянки загальною площею 0,05га в натурі (а.с.25).

12 грудня 1995 року між ТОВ "Фортуна ЛТД" та ТОВ "Фаїна" укладено договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Кузнечна, 53 (Преображенська,45), яке складалось із будівлі розміром 9м на 12м, висотою кладки стін - 3,5м та сараю для зберігання будматеріалів і інвентарю. Зазначений об'єкт вартістю 2269065690крб. переданий за актом приймання-передачі від 12.12.1995р. (а.с.26-27).

З пояснень відповідача вбачається, що зазначена будівля з метою реконструкції була розібрана, однак подальше будівництво не проводилось у зв'язку із відсутністю фінансування (а.с.42).

15 листопада 2000 року між ТОВ "Фаїна" (нині ТОВ "Науково-дослідна виробнича фірма "Проект-центр") та СПД ОСОБА_2, ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, згідно якого останні придбали об'єкт незавершеного будівництва вартістю 108750.00грн., розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Кузнечна, 53 (Преображенська,45), яке складалось із нульового циклу фундаменту будівлі розміром 9м на 12м, сараю для зберігання інвентарю та будматеріалів загальною площею 14мІ. Пунктом 1.2. договору встановлено, що право власності на майно переходить до покупця з дня підписання акту приймання-передачі. Такий акт був підписаний сторонами 15.11.2000р., кошти внесені готівкою, згідно квитанцій до прибуткових касових ордерів від 15.11.2000р. серії 02АА № 816483, № 816484 (а.с.7, 28-29).

Даний спір про визнання права власності виник в 2008 році внаслідок отримання фізичними особами - підприємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 листа за вих. № 25/12 від 25.12.2007р. від ТОВ "НДВФ "Проект-центр", яким останнє повідомило позивачів про невизнання за ними права власності на зазначений вище об'єкт з причини підписання договору купівлі-продажу цього об'єкту від 15.11.2000р. виконуючим обов'язки директора ТОВ "Фаїна" ОСОБА_5, а не самим директором ОСОБА_4 (а.с.30). В обґрунтування чого, відповідачем наданий протокол зборів засновників ТОВ "Фаїна" № 12 від 18.06.1999р., на яких було вирішено, що укладання договорів по відчуженню майна фірми "Фаїна" вартістю більш 20000.00грн. здійснюється директором фірми тільки за письмовою згодою засновників (а.с.62).

Як встановлено під час розгляду спору, вказаний договір до теперішнього часу ніким не оспорений і в судовому порядку не визнавався недійсним (неукладеним) і строк позовної давності минув. Саме з цієї причини відповідачем до прийняття рішення зі спору подана заява про визнання за позивачами права власності на придбаний ними об'єкт незавершеного будівництва в м. Одесі вул. Кузнечна, 53 (Преображенська,45) - а.с.66.

Звертаючись у квітні 2008 року з позовом та в травні 2008 року із заявою про уточнення позовних вимог, позивачі просили визнати їх право власності на незавершений будівництвом об'єкт, на підставах ст.ст. 128, 224 ЦК УРСР (1963р.), ст.ст. 48, 49 Закону України "Про власність".

Відповідно до ч.1 ст. 128, 224 ЦК УРСР (1963р.), який діяв до 1.01.2004р., право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання речі, якщо інше не передбачено законом або договором. За договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцю, а покупець прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

1 січня 2004 року, згідно п.1 та п.2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) , Цивільний кодекс Української РСР (1540-06) від 18.07.1963р. втратив чинність.

Стаття 48 Закону України "Про власність" містить загальні положення щодо захисту права власності, а статтею 49 цього Закону передбачено, що володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, третейським судом.

Зазначений Закон втратив чинність з 20.06.2007р. у зв'язку із набранням чинності Цивільного кодексу України (435-15) ( закон України № 997-V від 27.04.2007р. (997-16) , опублікований в газеті Урядовий кур'єр 20.06.2007р.).

Отже, у господарського суду відсутні підстави для застосування ст.ст. 128, 224 ЦК УРСР, ст.ст. 48, 49 Закону України "Про власність" на момент ухвалення рішення у справі.

Відповідно до ч.3 ст. 5 Цивільного кодексу України, що набрав чинності з 1.01.2004р., якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) , щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття власності не встановлена судом.

Згідно ч.3, 4 ст. 331 ЦК України, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). За заявою заінтересованої особи суд може визнати її власником недобудованого нерухомого майна, якщо буде встановлено, що частка робіт, яка не виконана відповідно до проекту, є незначною.

Таким чином, зазначена законодавча норма не вирішує питання про те, хто ж є власником цих матеріалів, обладнання тощо. Оскільки інше цією нормою не встановлено, їх власником у даному спорі, слід вважати позивачів, згідно договору купівлі-продажу від 15.11.20002р., який у судовому порядку не визначений незаконним, а тому визнання права власності на ці матеріали не потребують судового захисту.

Враховуючи, що проект на будівництво житлового будинку за адресою: вул. Кузнечна, 53 (Преображенська,45) у позивачів взагалі відсутній, ними придбаний об'єкт незавершеного будівництва -нульовий цикл (фундамент) та сарай, у суду не має підстав для застосування положення п.4 ст. 331 ЦК України.

За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.

Разом з тим судова колегія зазначає, що висновки суду першої інстанції про наявність ознак самочинного будівництва спірного об'єкту; про недоведеність наявності права власності на зазначене майно у ТОВ "Фаїна" при його відчужені за договором купівлі-продажу від 15.11.2000р.; про неправомірність вчинення вказаного правочину є помилковими, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права. Однак, враховуючи, що така помилковість не призвела до прийняття неправильного рішення по суті справи (відмова у позові), підстави для його скасування відсутні. Отже, рішення суду слід залишити без змін, але з інших правових підстав.

Керуючись ст. ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

Рішення господарського суду Одеської області від 17.07.2008р. у справі № 33/34-08-1434 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.