15/79 Про розірвання договору суборенди нежитлового приміщення та виселення з приміщення - 01.10.2008 Прийняття

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 05.03.2008 відповідно до приписів статті 27 ГПК України до участі у справі залучено третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: на стороні позивача - фізичну особу ОСОБА_3 (далі - третя особа 1) та на стороні відповідача - фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 (далі - третя особа 3), фізичну особу - підприємця ОСОБА_5 (далі - третя особа 4); а ухвалою суду від 13.03.2008 - третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача "Приватне підприємство "Сонч" (далі - третя особа 2).

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 21.03.2008 у справі №15/79 позов задоволено частково: зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_1, протягом п'яти днів передати приміщення загальною площею 57,5 кв. м. по АДРЕСА_1 - фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2; в решті позовних вимог відмовлено. Також стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 85,00 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване тим, що позивач набув статусу орендаря нежилого приміщення за договором оренди №02 від 01.07.2007, передав приміщення в суборенду відповідачу і в зв'язку з розірванням договору оренди та припиненням договору суборенди має право вимагати від відповідача повернення переданного в суборенду приміщення на умовах договору суборенди, а останній зобов'язаний повернути орендоване приміщення у відповідності з договором оренди.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 21.03.2008 у справі №15/79 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неправомірно відхилив клопотання відповідача про проведення почеркознавчої експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2008 у справі №15/79 дану апеляційну скаргу було повернуто заявнику без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 97 ГПК України.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.07.2008 ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2008 у справі №15/79 скасовано, а справу направлено до Київського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до приписів частини 1 статті 11112 ГПК України (1798-12) вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2008 у справі №15/79 (у складі суду: головуючий суддя - Смірнова Л.Г., судді - Алданова С.О., Попікова О.В.) апеляційну скаргу було прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/15 від 12.092008 у зв'язку з виробничою необхідністю (зайнятістю судді Попікової О.В. в іншому судовому процесі) розгляд апеляційної скарги у справі №15/79 доручено колегії суддів у складі: Смірнова Л.Г. - головуючий суддя, судді Алданова С.О., Пашкіна С.А.

16.09.2008 представник відповідача через канцелярію суду подав клопотання про призначення почеркознавчої експертизи. Розглянувши зазначене клопотання та заслухавши думку учасників судового процесу щодо заявленого клопотання, суд визнав його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню у зв'язку з відсутністю підстав для призначення судової експертизи в розумінні статті 41 ГПК України.

Крім того, слід зазначити, що матеріали справи містять заперечення позивача на апеляційну скаргу (вх. 02-7.2/278 від 15.09.2008) в якості додатку до якого додано копію заяви ОСОБА_3 від 12.09.2008.

Згідно цієї заяви ОСОБА_2 з 2003 року має довіреність від ОСОБА_3 на право вільного використання її нерухомого майна, яке знаходиться на території України. Також, ОСОБА_3 підтвердила, що договір №02 від 01.07.2007, договір №02 від 01.07.2006 підписані нею особисто.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2008 розгляд апеляційної скарги у справі №15/79 відкладався на підставі статті 77 ГПК України.

В судове засідання 01.10.2008 з'явилися всі учасники судового процесу.

Представник відповідача просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Чернігівської області у справі №15/79 від 21.03.2008 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити.

Представник позивача просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених у запереченні на апеляційну скаргу, рішення господарського суду Чернігівської області у справі №15/79 від 21.03.2008 залишити без змін.

Представники третьої особи 1 та 2 просили суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду Чернігівської області у справі №15/79 від 21.03.2008 залишити без змін.

Представники третьої особи 3 та 4 апеляційну скаргу підтримали, просили суд її задовольнити, рішення господарського суду Чернігівської області у справі №15/79 від 21.03.2008 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Київський апеляційний господарський суд, -

Як вірно зазначено судом першої інстанції, 20.04.2005 між фізичною особою ОСОБА_3 (поручитель за договором ) та ПП "Сонч" (довіритель) укладено договір доручення за яким Поручитель зобов'язався передати в тимчасове користування довірителю нежиле приміщення з окремим входом (рішення виконкому №216 від 06.10.2003, рішення виконкому №281 від 08.12.2003) площею 57,5 кв.м. по АДРЕСА_1. для забезпечення збереження, підтримання експлуатаційно - справного стану і сплати всіх експлуатаційних затрат на строк до 20.04.2015.

За умовами договору довірителю надано право на свій розсуд організовувати і надавати на договірних умовах вказані приміщення або частину їх в тимчасову експлуатацію (оренду) третім особам.

Вказаний договір відповідає вимогам закону про договір доручення за яким одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя ( ч. 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України ).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2006 укладено угоду про співробітництво при експлуатації нежитлових приміщень АДРЕСА_1 між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та ПП "Сонч". В договорі зазначено, що ПП "Сонч" діє на підставі статуту та договору - доручення від 20.04.2005. Предметом вказаної угоди є здійснення співробітництва сторін по тимчасовій експлуатації нежитлових приміщень з окремим входом площею 41,0 кв.м. (рішення виконкому №216 від 06.10.2003, рішення виконкому №281 від 08.12.2003) для здійснення взаємовигідної співпраці при проведенні своєї статутної діяльності та забезпечення збереження, підтримки експлуатаційно -справного стану та своєчасної сплати всіх експлуатаційних витрат. В договорі сторони погодили, що: співробітництво сторін в межах даної угоди поширюється на територію України, при цьому сторони діють самостійно без утворення фінансово - господарської групи, союзу чи іншого угруповання; сторони надають одна одній взаємовигідні послуги, в тому числі: по організації робочих місць фахівцям іншої сторони, надання консультацій по стану поточного законодавства, надання всіх видів фінансової, технічної та організаторської допомоги на взаємно узгоджених умовах в межах співробітництва та спільних інтересів (п. п. 1.5, 1.6); угода може бути розірвана односторонньо з письмовим повідомленням іншої сторони з припиненням своєї дії тільки після закінчення місячного терміну з дня повідомлення (п. 8.2); сторона 1 (фізична особа - підприємець ОСОБА_1 за договором) оплачує комунальні платежі (опалення, електроенергія, вода та стоки, телефон), на підставі рахунків сторони 2 (ПП "Сонч"), які були складені на підставі даних лічильників встановлених в приміщеннях наданих в тимчасову експлуатацію, та квитанцій відповідних служб (п. 3.6).

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2006 представниками сторін за договором підписано акт приймання передачі №1, який є невід'ємною частиною угоди від 01.04.2006, за яким фізична особа - підприємець ОСОБА_1 прийняв в тимчасову експлуатацію нежитлові приміщення загальною площею 41 кв.м. з окремим входом та ганком АДРЕСА_1.

Також, 01.04.2006 укладено угоду про співробітництво при експлуатації нежитлових приміщень АДРЕСА_1 між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 та ПП "Сонч" предметом якої є тимчасова експлуатація не житлових приміщень з окремим входом площею 17,0 кв.м. Угоду укладено на таких же умовах, що і угоду з ПП ОСОБА_1

Дані угоди про співробітництво в частині експлуатації нежитлового приміщення АДРЕСА_1 укладені у відповідності з умовами договору доручення яким ПП "Сонч" надано право на свій розсуд організовувати і надавати на договірних умовах вказані приміщення або частину їх в тимчасову експлуатацію третім особам та абзацу 2 частини 1 статті 1005 Цивільного кодексу України.

Вказані угоди також відповідають вимогам частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України за якою сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

В зв'язку з цим суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання відповідача та третіх осіб на його стороні на те, що угоди про співробітництво містять всі суттєві умови договору простого товариства (параграф 2 глави 77 Цивільного кодексу України (435-15) ), оскільки договором дорученням ПП "Сонч" не надавалось права вносити нежитлове приміщення як вклад учасника простого товариства.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 18.04.2007 №01 ОСОБА_3 повідомила ПП "Сонч" про розірвання договору - доручення від 20.04.2005 з 01.07.2006, а листом від 26.04.2006 ПП "Сонч" висловило свою згоду на розірвання вказаного договору з 01.07.2006.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що з 01.07.2006 договір доручення припинив свою дію (ч.1 ст. 1008 Цивільного кодексу України та п.4.1 договору доручення).

Припинення договору доручення є підставою для припинення дії і угод про співробітництво від 01.04.2006 в частині експлуатації не житлових приміщень АДРЕСА_1, які укладені між ПП "Сонч" та ПП ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5, оскільки умови вказаних угод в частині експлуатації не житлових приміщень є похідними від договору - доручення.

В якості доказів виконання умов договорів про співробітництво від 01.04.2006 ПП "Сонч" були надані суду першої інстанції листи від 28.04.2006 на адресу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, в яких було повідомлено про розірвання угод про співробітництво з 01.07.2006 без складання акту здачі приймання, та витяг з журналу обліку документації по ПП "Сонч" про направлення вказаних листів за адресою.

Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 та фізична особа - підприємець ОСОБА_5 заперечували отримання вказаних листів.

Згідно матеріалів справи, 01.07.2006 укладено договір №03 суборенди нежитлового приміщення АДРЕСА_1 за яким ПП ОСОБА_2 на основі договору №2 від 01.07.2006 оренди нежитлового приміщення АДРЕСА_1 зобов'язалась передати фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, а останній прийняти в строкове платне суборендне користування нежитлове приміщення з окремим входом АДРЕСА_1 загальною площею 57,5кв.м. Договір укладено з строком дії до 01.07.2007.

01.07.2006 сторонами підписано акт прийому - передачі №03 до договору за яким відповідач прийняв в тимчасову експлуатацію нежитлове приміщення загальною площею 57,5 кв.м.

Факт виконання сторонами умов договору підтверджується актами здачі приймання робіт (надання послуг) за період з жовтня по липень 2007 року.

01.07.2007 між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (орендар за договором) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1. (суборендар) укладено договір №03 суборенди нежитлового приміщення АДРЕСА_1 за умовами якого орендар зобов'язався надати суборендареві в строкове платне користування нежитлове приміщення з окремим входом АДРЕСА_1 загальною площею 57,5 кв.м. За умовами вказаного договору приміщення та майно знаходиться у володінні та користуванні орендаря у відповідності до договору оренди №2 від 01.07.2007; суборендар зобов'язався не передавати суборендоване приміщення в суборенду іншим особам без письмової згоди на це орендаря, при припиненні договору протягом п'яти днів передати орендарю суборендоване приміщення в належному стані. В договорі сторони також погодили, що до правовідносин між ними, що виникають при укладенні, зміні і припиненні договору не застосовується Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) ; всі домовленості, угоди, договори, які були складені до цього договору між сторонами втрачають свою юридичну силу з 01.07.2007.

Після укладення цього договору припинив свою дію договір суборенди №03 від 01.07.2006. Помилкове посилання сторонами в актах здачі приймання робіт за липень - грудень 2007 року про те, що вони складені згідно договору суборенди від 01.07.2006 №03 не свідчить про чинність вказаного договору після 01.07.2007.

01.07.2007 сторонами підписано акт приймання передачі до вказаного договору за яким орендодавець здав а орендар прийняв в тимчасову експлуатацію нежитлове приміщення загальною площею 57,5 кв. м. АДРЕСА_1, відповідачем також підписано зобов'язання до договору №03 від 01.07.2007.

01.07.2007 сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору суборенди за умовами якої пункт 3.1 розділу 3 викладено в новій редакції.

Факт виконання сторонами умов договору підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) за січень 2008 року, який підписано представниками сторін за договором.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладення між сторонами договорів суборенди спірного приміщення свідчить про обізнаність відповідача щодо припинення дії договору співробітництва в частині експлуатації не житлового приміщення від 01.04.2006 з 01.07.2006.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 29.12.2007 позивач запропонував відповідачу внести зміни до умов договору суборенди в частині розміру орендної плати та направив для підписання додаткову угоду №2 до договору. Вказана додаткова угода відповідачем підписана не була.

Листом №01 від 11.01.2008 власник приміщення ОСОБА_3 повідомила фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору №02 від 01.07.2007 оренди нежитлового приміщення АДРЕСА_1 з 01.02.2008.

Листом від 11.01.08 фізична особа - підприємець ОСОБА_2 повідомила орендодавця ОСОБА_3 про те, що вона погоджується на розірвання договору з 01.02.2008.

З огляду на вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду Чернігівської області, що договір оренди нежилого приміщення №02 від 01.07.2007 є розірваним за згодою сторін з 01.02.2008.

Як вбачається з матеріалів справи, про припинення договору суборенди з 01.02.2008 позивач повідомив відповідача листом від 25.01.2008, що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти та описом вкладення до цінного листа від 25.01.2008.

Відповідно до частини 2 статті 774 Цивільного кодексу України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. Вказані положення визначають одну з підстав припинення договору суборенди (піднайму).

В зв'язку з цим договір суборенди №03 від 01.07.2007 припинив свою дію з 01.02.2008, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що правових підстав для припинення його рішенням суду немає.

На підставі вищевикладеного у позові про дострокове припинення договору суборенди слід відмовити.

На підставі викладеного господарський суд Чернігівської області правомірно відхилив доводи відповідача на відсутність підстав, встановлених законом, для припинення договору суборенди, оскільки такі підстави встановлені спеціальною нормою закону - частиною 2 статті 774 Цивільного кодексу України

За умовами договору суборенди відповідач зобов'язаний протягом п'яти днів передати позивачу суборендоване приміщення у належному стані.

Згідно з частиною 3 статті 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму, а частиною 1 статті 785 цього ж Кодексу встановлює, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.

З урахуванням вимог Цивільного кодексу України (435-15) та умов договору відповідач зобов'язаний повернути позивачу суборендоване приміщення протягом п'яти днів після припинення договору суборенди але цього не зробив.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 (v018p710-04) (v018p710-04) у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно з частиною другою статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України і, відповідно, до застосуваннями судами загальної юрисдикції при вирішенні підвідомчих їм спорів.

Під час розгляду справи судом першої інстанції правомірно встановлено, що позивач набув статусу орендаря нежилого приміщення за договором оренди №02 від 01.07.2007, передав вказане приміщення в суборенду відповідачу і в зв'язку з розірванням договору оренди та припиненням договору суборенди має право вимагати повернення переданного в суборенду приміщення на умовах договору суборенди та зобов'язаний повернути орендоване приміщення у відповідності з договором оренди, а тому названий позивачем інтерес пов'язаний з його суб'єктивними правами і підлягає правовому захисту.

З огляду на вищевикладені норми матеріального права, господарський суд Чернігівської області дійшов правомірного висновку, з яким погоджується з Київський апеляційний господарський суд, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача протягом п'яти днів передати суборендовані приміщення позивачу є законними і позов в цій частині підлягають задоволенню.

На підставі вищенаведеного судом першої інстанції було правомірно відхилено клопотання відповідача про припинення провадження у справі в порядку пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України з тих підстав, що позивач не є володільцем нежитлового приміщення і не має права на захист відповідного речового права на чуже майно.

22.02.2008 представниками сторін та житлово-комунального господарства Деснянського району ЖРЕД 11 проведено обстеження стану нежитлового приміщення загальною площею 57,5 кв.м. АДРЕСА_1, яке використовує фізична особа - підприємець ОСОБА_1 згідно договору суборенди нежитлового приміщення від 01.01.2007 №03, акту приймання передачі нежитлового приміщення від 01.07.2007, зобов'язання від 01.07.2007, про що складено відповідний акт від підпису якого відповідач відмовився. Актом встановлено пошкодження приміщення в приміщенні площею 34,9 кв.м.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.2008 представниками позивача та житлово-комунального господарства Деснянського району ЖРЕД 11 складено та підписано акт в якому зазначено про проведення перепланування приміщення магазину без дозволу ОСОБА_2, проведення електропроводки та встановлення додаткових електроламп без відповідного дозволу та проектування що є пожежно небезпечно. Акт не підписано фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.

Проведення поточного ремонту, переобладнання приміщення в порушення вимог пункту 2.3.1 договору суборенди №03 від 01.07.2007 є підставою для розірвання договору найму відповідно до статті 783 Цивільного кодексу України. При цьому, суд першої інстанції зазначає, що договір суборенди вже припинив свою дію ще з 01.02.2008.

Щодо несплати у повному обсязі суборендної плати та експлуатаційних платежів відповідачем, то господарський суд Чернігівської області відзначив, що позивач вправі звернутися до суду з відповідною позовною заявою в загальному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.01.2007 фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 підписано договір №1 оренди нерухомого майна, предметом якого є оренда приміщення загальною площею 34,9 кв.м. АДРЕСА_1, акт приймання передачі до цього договору та додаткову угоду від 24.01.2007 до договору. В договорі зазначено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 діє на підставі договору про співробітництво при експлуатації нежитлових приміщень АДРЕСА_1 від 01.04.2006.

В зв'язку з цим, судом першої інстанції правомірно встановлено, що підписання цього договору відповідачем не є порушенням умов договору суборенди.

Надані фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 копії платіжних доручень про оплату комунальних платежів №10 від 15.05.2006, №33 від 12.07.2006, №65 від 13.11.2006, №72 від 16.11.2006, №43 від 10.08.2006, №61 від 14.09.2006 не підтверджують виконання зобов'язань угоди про співробітництво, оскільки в призначенні платежу вказано про проведення оплати за іншим договором - №2655 від 23.05.2005. Оплата цих же платежів за іншими платіжними документами проведена не у відповідності до умов пункту 3.6 договору.

Крім того надані позивачем докази підтверджують факт оплати експлуатаційних платежів за спірне нежитлове приміщення з листопада, грудня 2006 року по грудень 2007 року власником приміщення.

На підставі викладеного господарський суд Чернігівської області дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому, додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

16.09.2008 представником відповідача через канцелярію суду було подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, на вирішення якої поставити такі питання: чи виконані підписи від імені ОСОБА_3 у договорі купівлі-продажу квартири від 22.11.2002, акті Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 14.08.2006, листі №01 від 11.01.2008, листі №01 від 18.04.2006 та договорі оренди не житлового приміщення №02 від 01.07.2007 однією особою; чи виконаний підпис у договорі оренди не житлового приміщення №02 від 01.07.2007 та листі №01 від 11.01.2008 ОСОБА_3. Вказане клопотання відхилено Київським апеляційним господарським судом, як необґрунтоване, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору не є правомірність набуття ОСОБА_3 права власності та прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта. Факт підписання ОСОБА_3 договору №02 від 01.07.2007 та листів №01 від 18.04.2006, №01 від 11.01.2008 підтверджується її письмовою заявою, яка 02.03.2008 засвідчена Віце-консулом Посольства України в Арабській Республіці Єгипет.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Крім того, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Отже, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.