29/55 Про стягнення збитків, заподіяних внаслідок знищення майна - 17.06.2008 Прийняття

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.04.2008р. припинено провадження у справі № 29/55 (4/413-26/102; 4/2768-7/360) за позовом Прокурора міста Львова в інтересах Держави в особі Міністерства охорони здоров'я України, Львівської обласної державної науково-виробничої корпорації "Медтехніка", м.Львів до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м.Львів про відшкодування шкоди в сумі 99143,58 грн. та стягнуто з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 в доход державного бюджету України 991,44 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При прийнятті ухвали місцевий господарський суд виходив з того, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 сплачено позивачу у справі 99143,58 грн. платіжним дорученням №137672 від 03.12.2007р. Вказаний факт не потребує доведення відповідно до ст. 35 ГПК України Оскільки вимоги позивача відповідачем оплачено, провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.11 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору.

Скаржник, відповідач у справі, не погоджуючись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, в позові відмовити, повернути примусово стягнуті кошти в розмірі 99143,58 грн. ОСОБА_1, витрати у справі покласти на позивача, мотивуючи тим, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не виконав вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постановах від 19.12.2006р. та 29.01.2008р. по даній справі, що суперечить ст. 111-12 ГПК України, а також не врахував того, що жодним документом не встановлено вини відповідача у виникненні пожежі, що знищений пожежею ангар був повністю відновлений за рахунок підприємця ОСОБА_1, кошти в сумі позову були стягнуті примусово виконавчою службою на виконання скасованого у даній справі рішення Господарського суду Львівської області від 19.06.2007р.

Відповідач в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Представники прокурора та позивача в судовому засіданні проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечили, просили ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

У судовому засіданні 10.06.2008р. оголошувалась перерва до 17.06.2008р.

Розглянувши матеріали, справи апеляційний господарський суд встановив наступне.

Прокурор м.Львова в інтересах Держави в особі Міністерства охорони здоров'я України, м.Київ, уповноважений орган: Львівська обласна державна науково-виробнича корпорація "Медтехніка", м.Львів звернувся до господарського суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Львів про відшкодування шкоди в сумі 99143,58 грн., завданої внаслідок знищення через пожежу майна, орендованого відповідачем.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 15.12.2005р. №4/2768-7/360 позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача на користь позивача стягнуто 99143,58 грн. збитків. В основу рішення покладено висновки про недотримання відповідачем умов договору оренди в частині належного утримання майна.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.04.2006р. №4/2768-7/360 рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2005р. скасовано, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено. В основу рішення суду апеляційної інстанції покладено висновки про те, що договір оренди між сторонами не був укладений, а тому висновок місцевого господарського суду про покладення відповідальності на відповідача за неналежне виконання договірних зобов'язань є невірним.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.12.2006р. №4/2768-7/360 рішення Господарського суду Львівської області від 15.12.2005р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.04.2006р. скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області. При цьому суд вищої судової інстанції вказав на те, що при новому розгляді суду першої інстанції необхідно було з'ясувати питання щодо наявності належних підстав, необхідних для здійснення представництва прокурором в суді, а саме, наявність порушення інтересів держави під час виникнення спірних правовідносин та обґрунтування необхідності їх захисту в суді. Крім того зазначено, що договір оренди від 01.09.2001р. виконувався обома сторонами, сторони своїми діями підтвердили його укладення. Звернуто увагу на те, що суди не дослідили повного складу цивільного правопорушення як підстави для застосування відповідальності у формі відшкодування збитків.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.06.2007р. №4/413-26/102 (4/2768-7/360) позовні вимоги задоволено повністю, з відповідача на користь позивача стягнуто 99143,58 грн. збитків. При цьому, суд виходив з того, що внаслідок порушення умов договору оренди було знищено державне майно, відтак -порушено інтереси держави, а тому прокурор вправі був звертатися з цим позовом до суду. Крім того, суд виходив з того, що знищення орендованого майна відбулося внаслідок недотримання відповідачем правил пожежної безпеки (відповідач не отримував дозволу від органів державного пожежного нагляду на початок роботи), що є порушенням договірних зобов'язань.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2007р. №4/413-26/102 (4/2768-7/360) рішення Господарського суду Львівської області від 19.06.2007р. залишено без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2008р. №4/413-26/102 (4/2768-7/360) рішення Господарського суду Львівської області від 19.06.2007р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.09.2007р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду. При цьому суд вищої інстанції повторно звернув увагу на необхідність дослідження повного складу цивільного правопорушення як підстави застосування відповідальності у формі відшкодування збитків. Тому при новому розгляді справи суду потрібно:

- з'ясувати причини виникнення пожежіна предмет зв'язку між порушенням правил пожежної безпеки та обставинами виникнення пожежі,

- встановити наявність протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, вини у виникненні пожежі саме ФОП ОСОБА_1,

- дослідити причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками,

- надати оцінку заявленому розміру збитків, дослідивши при цьому доводи відповідача про відновлення приміщення після пожежі.

Розглянувши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи та врахувавши вказівки, які містяться у постановах Вищого господарського суду України від 19.12.2006р. та 29.01.2008р. і є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи відповідно до ст. 111-12 ГПК України, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадян або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії процесу.

Функція представництва прокуроратурою інтересів громадян або держави в суді закріплена п.2 ст. 121 Конституції України. Виходячи із цього конституційного положення, прокурор має статус законного представника держави у випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до положень ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Формами представництва прокурора у господарському суді є: 1) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; 2) участь у розгляді судами справ; 3) внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.

Стосовно представництва у суді інтересів держави, то відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. (v003p710-99) у справі про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді, суттєвим вбачається з'ясування поняття "інтереси держави". Державні інтереси закріпляються як нормами Конституції України (254к/96-ВР) , так і нормами інших правових актів.

Згідно з ч.1 ст. 12 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я"охорона здоров'я -один з пріоритетних напрямів державної діяльності. Держава формує політику охорони здоров'я в Україні та забезпечує її реалізацію.

Реалізація державної політики охорони здоров'я покладається на органи державної виконавчої влади (ч.1 ст.14 Закону). Спеціально уповноваженим центральним органом державної виконавчої влади в галузі охорони здоров'я є Міністерство охорони здоров'я України, компетенція якого визначається положенням, що затверджується Кабінетом Міністрів України (ч.1 ст.15 Закону).

Частиною 1 ст.16 Закону передбачено, що безпосередню охорону здоров'я населення забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров'я.

Львівська обласна державна науково-виробнича корпорація "Медтехніка"відповідно до Статуту є об'єднанням підприємств "Політехмед"Міністерства охорони здоров'я України. Згідно з довідкою про включення вказаної корпорації в ЄДРПОУ, Міністерство охорони здоров'я України є органом управління Львівської обласної державної науково-виробничої корпорації "Медтехніка". Корпорація включена до ЄДРПОУ за формою власності -загальнодержавна. Приміщення, що орендувалось відповідачем є державною власністю та перебуває на балансі позивача. А тому, внаслідок знищення державного майна, відповідачем завдано збитки державній власності чим порушені інтереси держави.

Статтею 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Один з таких випадків передбачений п.6 ч.2 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру", на підставі якої прокурор має право звертатися до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Реалізувавши своє право передбачене Законом прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров'я України, Львівської обласної державної науково-виробничої корпорації "Медтехніка".

Відповідно до ч.1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода), як це передбачено в ч.2 ст. 22 ЦК України.

Аналогічне поняття щодо відшкодування збитків відображено в ст. 224 ГК України.

ЯК вбачається з матеріалів справи, 01.09.2001р. між Львівською обласною державною науково-виробничою корпорацією "Медтехніка"та ПП ОСОБА_1 укладено договір оренди виробничих приміщень по вул. Данила Апостола, 6 в м.Львов.

Факт укладення вказаного договору оренди, де позивач зазначений орендодавцем майна, встановлено у постанові Вищого господарського суду України від 19.12.2006р.

Пунктом 7 Договору передбачено обов'язок відповідача утримувати приміщення у належному стані, дотримуватися пожежної безпеки, правил користування тепловою та електричною енергією.

Під встановленими законодавством вимогами пожежної безпеки слід розуміти комплекс положень, що визначають порядок додержання норм і стандартів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення в разі їх виникнення безпеки людей, оснащення об'єктів і населених пунктів засобами протипожежного захисту та пожежною технікою, а також інших правил пожежної безпеки.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про пожежну безпеку"передбачено, що забезпечення пожежної безпеки є складовою частиною виробничої та іншої діяльності посадових осіб, працівників підприємств, установ, організацій та підприємців.

Обов'язки орендарів щодо забезпечення пожежної безпеки встановлюються статтею 5 Закону України "Про пожежну безпеку" в ч.1, якої зазначено, що орендарі зобов'язані: розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати досягнення науки і техніки, позитивний досвід; відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють у межах підприємства, установи та організації, здійснювати постійний контроль за їх додержанням; забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду; організовувати навчання працівників правил пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення; у разі відсутності в нормативних актах вимог, необхідних для забезпечення пожежної безпеки, вживати відповідних заходів, погоджуючи їх з органами державного пожежного нагляду; утримувати в справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням; створювати у разі потреби відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу; подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об'єктів і продукції, що ними виробляється; здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики; своєчасно інформувати пожежну охорону про несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на своїй території; проводити службове розслідування випадків пожеж.

01.03.2004р. в орендованих приміщеннях виникла пожежа, внаслідок якої ангар був знищений.

Як вбачається з акту про пожежу від 01.03.04р. та висновку державного інспектора з пожежного нагляду Залізничного району м.Львова про причину пожежі від 04.03.2004р., причиною пожежі в орендованому ангарі стало порушення правил монтажу електрообладнання. У цьому ж висновку зазначено, що осередок пожежі знаходився в ангарі з лівої сторони відносно входу, тобто безпосередньо в орендованому відповідачем приміщенні.

Комісією в складі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 встановлено, що пожежа відбулась внаслідок замикання, яке було спричинене попаданням мокрого снігу та води з витоку системи водопостачання на силовий кабель. Наведене підтверджується актом № 1 від 02.03.2004р.

Згідно з пп.5.1.1 п.5.1 Правил пожежної безпеки в Україні, які введенні в дію наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.06.1995р. № 400 (z0219-95) та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 14.07.1995р. за № 219/755 (z0219-95) , електроустановки (можливість їх застосування, монтаж, наладка та експлуатація) повинні відповідати вимогам чинних Правил улаштування електроустановок (ПУЕ), Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів (ПТЕ), Правил техніки безпеки під час експлуатації електроустановок споживачів (ПТБ) та інших нормативних документів.

Підпунктом 5.1.3 п.5.1 вказаних Правил (z0219-95) встановлено, що електричні машини, апарати, обладнання (апарати управління, пускорегулювання, контрольно-вимірювальні прилади, електродвигуни, світильники і т. ін.), електропроводи та кабелі за виконанням та ступенем захисту повинні відповідати класу зони (за ПУЕ), мати апаратуру захисту від струмів короткого замикання та інших аварійних режимів.

Таким чином, відповідачем було допущено порушення вказаних пунктів Правил (z0219-95) та ПУЕ, що призвело до короткого замикання електромережі. Наведене підтверджується листом головного державного інспектора Залізничного району м.Львова з пожежного нагляду № 3/468 від 21.05.2007р.

Частиною 4 ст. 8 Закону України "Про пожежну безпеку"передбачено обов'язок усіх працівників під час прийняття на роботу і щорічно за місцем роботи проходити інструктаж з питань пожежної безпеки відповідно до Типового положення, затверджуваного Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з питань пожежної безпеки, забороняється (ч. 7 ст. 8 Закону).

Однак в матеріалах справи відсутні та відповідачем не подані докази проходження інструктажу з питань пожежної безпеки працівниками під час прийняття на роботу та ним безпосередньо.

Також слід зазначити, що у відповідності до п.2.8. Правил (z0219-95) початок роботи новоствореного підприємства, введення в експлуатацію нових, реконструйованих виробничих, житлових та інших об'єктів, впровадження нових технологій, передача у виробництво зразків нових пожежонебезпечних машин, механізмів, устаткування та продукції, оренда будь-яких приміщень без дозволу органів державного пожежного нагляду забороняється.

Видача дозволу здійснюється відповідно до Порядку видачі органами державного пожежного нагляду дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2001р. № 150 (150-2001-п) .

Відповідно до п.3 вказаної постанови Кабінету Міністрів України для одержання дозволу власник (орендар) подає до відповідного органу державного пожежного нагляду заяву за зразком згідно з додатком 1, матеріали оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, об'єкта чи приміщення, а для одержання дозволу на оренду приміщень -також копію договору оренди.

Однак, як встановлено судом та вбачається з листа Головного державного інспектора Залізничного району м.Львова з пожежного нагляду № 3/468 від 21.05.2007р., відповідач здійснював оренду приміщень без дозволу органів державного пожежного нагляду.

Докази отримання такого дозволу у матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані.

Згідно з п.4 Постанови підставою для видачі дозволу є висновок, що оформляється за результатами оцінки (експертизи) протипожежного стану підприємства, об'єкта чи приміщення, що проводиться органом державного пожежного нагляду або іншою юридичною (фізичною) особою, яка одержала ліцензію на проведення такої оцінки (експертизи).

З огляду на досліджене вище, відповідачем допущено порушення правил пожежної безпеки та ПУЕ, що призвело до пожежі, яка завдала значних збитків позивачу шляхом знищення його майна.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є стягнення 99143,58грн. - суми збитків, заподіяних внаслідок знищення орендованого, за договором оренди від 01.09.2004р. майна, на підставі статті 611 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 623 вказаного кодексу передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

За приписами статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, який складається з чотирьох елементів:

1).протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи;

2).шкідливий результат такої поведінки (збитки);

3).причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками;

4).вина правопорушника.

Щодо першого елементу - протиправної поведінки, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 767 ЦК України наймач зобов'язаний у присутності наймодавця перевірити справність речі. Якщо наймач у момент передання речі в його володіння не переконається у її справності, річ вважається такою, що передана йому в належному стані. Будь-які документи, які б свідчили про застереження щодо технічного стану орендованого ангару, зокрема до наявного електрообладнання у матеріалах справи відсутні та сторонами не подані. Таким чином, розпочинаючи здійснення господарської діяльності із збирання меблів у приміщенні орендованого ангару, відповідач фактично вступив у користування орендованим майном, що перебувало у належному стані. Крім цього, у разі настання несправностей в процесі здійснення господарської діяльності, відповідач, відповідно до ч.1 ст. 776 ЦК України, повинен був самостійно провести поточний ремонт орендованого майна.

Пунктом 7 договору оренди передбачено обов'язок відповідача утримувати приміщення у належному стані, дотримуватися пожежної безпеки, правил користування тепловою та електричною енергією.

Під встановленими законодавством вимогами пожежної безпеки слід розуміти комплекс положень, що визначають порядок додержання норм і стандартів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення в разі їх виникнення безпеки людей, оснащення об'єктів засобами протипожежного нагляду та пожежною технікою, а також інших правил пожежної безпеки.

Однак, відповідач в порушення умов п.7 договору оренди, ч.1 ст. 2, ст. 5 Закону України "Про пожежну безпеку", п.5.1. Правил пожежної безпеки в Україні (введені в дію наказом МВС України від 22.06.1995р. № 400 (z0219-95) ), п.2.8. Правил технічної експлуатації електроустановок (ПУЕ), п.3 Порядку видачі органами державного пожежного нагляду дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень, затвердженого Постановою КМУ від 14.02.2001р. № 150 (150-2001-п) , не звертався із заявою до органів пожежного нагляду про проведення оцінки (експертизи) протипожежного стану приміщення та отримання дозволу на початок роботи.

Таким чином, протиправна поведінка відповідача полягає у його бездіяльності.

Щодо другого елементу правопорушення -шкідливого результату протиправної поведінки -збитків, то слід зазначити, що 01.03.2004р. внаслідок протиправної бездіяльності відповідача в орендованих приміщеннях виникла пожежа, в результаті якої ангар був знищений. Згідно з актом про пожежу від 01.03.2004р. та висновком державного інспектора з пожежного нагляду Залізничного району м.Львова про причину пожежі від 01.03.2004р., осередок пожежі знаходився в ангарі з лівої сторони відносно входу, тобто безпосередньо в орендованому відповідачем приміщенні.

Відповідно до ст. 611, ч.1 ст. 623 ЦК України правовим наслідком в разі порушення зобов'язання є відшкодування збитків. Під збитками розуміються, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі.

Відповідно до висновку № 1079 від 26.03.2004р. будівельно-технічного дослідження, знищенням майна Позивача, ЛОД НВК "Медтехніка" було заподіяно майнову шкоду, що становить 99143,58 грн.

Наявність третього елементу правопорушення - причинного зв'язку між протиправною бездіяльністю відповідача та настанням негативних наслідків - є очевидною: Відповідач не звернувся до органів пожежного нагляду за одержанням дозволу на початок роботи, тому представниками пожежного нагляду не було проведено обстеження, і, як наслідок, не було виявлено будь-яких можливих відхилень у монтажі електричного обладнання.

Щодо четвертого елементу складу правопорушення, то у даному випадку наявний такий вид вини відповідача як необережність у формі недбалості, тобто відповідач не передбачив можливості настання шкідливих наслідків своєї бездіяльності, хоча повинен був і міг їх передбачити, тим більше, враховуючи завідомо пожежонебезпечний вид діяльності - виробництво меблів.

Вина як підстава відповідальності за порушення зобов'язання передбачена в ст. 614 ЦК України. В частинах 1 та 2 цієї статті зазначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). У випадку порушення зобов'язання за договором, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (стаття 614 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди, навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях чи його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Доказів відсутності вини відповідача у виникненні пожежі в орендованому ангарі суду не подано. Як і не подано док азів вини третіх осіб у виникненні пожежі.

Судом не приймаються до уваги твердження відповідача про те, що ним були проведені відновлювальні роботи ангару, оскільки належні докази, які б підтверджували дану обставину відповідачем не подані.

Твердження відповідача про те, що договір є нечинним не заслуговує на увагу, оскільки ним у встановленому порядку не надано доказів визнання його недійсним.

Щодо прострочення подання позову, то позовна давність в один рік застосовується до вимог про відшкодування збитків у зв'язку з пошкодженням речі, яка була передана у користування наймачеві (ч.1 ст. 786 ЦК України).

Пошкодженням майна визнаються погіршення якості, зменшення цінності речі або приведення її на якийсь час у не придатний до використання за цільовим призначенням стан.

Знищення майна -це приведення його у повну непридатність до використання за цільовим призначенням. Внаслідок знищення майно перестає існувати або повністю втрачає свою цінність.

З матеріалів справи вбачається, що при виникненні пожежі ангар було знищено, а не пошкоджено. Тому, правовідносин між сторонами, які виникли у даній справі застосовується загальний строк позовної давності - три роки (ст. 257 ЦК України).

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що знищення орендованого майна відбулося внаслідок протиправної поведінки відповідача -його бездіяльності, за наявності вини останнього, що призвело до нанесення позивачу збитків на суму 99143,58 грн. згідно з висновком Львівського НДІСЕ № 1079 від 26.03.2004р.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч.1 ст. 22 ЦК України). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.3 ст. 22 ЦК України).

Оскільки, ні Договором, ні Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , та іншим чинним законодавством не передбачено в даному випадку відшкодування у меншому або більшому розмірі, то вказана сума збитків спричинених позивачеві підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача у повному обсязі, а саме: 99143,58 грн. Відтак, позовні вимоги є підставними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню повністю.

При цьому факт сплати фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 позивачу 99143,58 грн. платіжним дорученням №137672 від 03.12.2007р. не є підставою для припинення провадження у справі за відсутність предмету спору відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки така сплата відбулась на виконання рішення Господарського суду Львівської області від 19.06.2007р. у даній справі (скасованого постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2008р.): кошти були примусово стягнуті ВДВС ЛМУЮ Сихівського районі м.Львова після арешту майна ОСОБА_1 та проведення його опису згідно з постановою №680-4 від 08.11.2007р. та актом опису майна №АА935222 від 30.11.2007р.

З огляду на викладене в сукупності оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101. 103, 104, 105, 106 ГПК України (1798-12) , Львівський апеляційний господарський суд -

1.Апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м.Львів задоволити частково.

2.Скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.04.2008р. у справі № 29/55 (4/413-26/102; 4/2768-7/360).

3.Позов задоволити повністю.

3.1.Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (р/р НОМЕР_1 в ЗГРУ КБ "Приватбанк", МФО 325321, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2) на користь Львівської обласної державної науково-виробничої корпорації "Медтехніка", м.Львів, вул.В.Великого, 117 (р/р 26003000578001 у ЛФ Укрінбанку, МФО 325826, код ЄДРПОУ 28841813) 99143 грн. 58 коп. шкоди заподіяної внаслідок знищення майна.