17/300-07 Про стягнення шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки при ДТП - 13.06.2008 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"на рішення господарського суду Київської області від 13.02.2008року,

у справі №17/300-07 (суддя Суховий В.Г.),

за позовом закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс", м.Київ,

до 1. товариства з обмеженою відповідальністю "Бровариавтопас", м.Бровари,

2. відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант", м.Київ,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", м.Київ,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1:

Боровик В.Є., м.Бровари,

про стягнення 71857,00грн., -

Закрите акціонерне товариство "Європейський страховий альянс"(позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Бровариавтопас"(відповідач 1) та відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант"(відповідач 2) про стягнення 71857,00грн. (а.с. 2-4).

Рішенням господарського суду Київської області від 13.02.2008 року у справі №17/300-07 відмовлено повністю у задоволенні позову ЗАТ "Європейський страховий альянс"до ТОВ "Бровариавтопас"про стягнення 46867,00 грн. збитків в порядку регресу та відмовлено повністю у задоволенні позову ЗАТ "Європейський страховий альянс"до ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант"про стягнення 24990,00грн. (а.с. 184-189).

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд керувався ст. 1187 ЦК України, згідно з якою шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Крім того, місцевий господарський суд керувався нормами ч. 1 ст. 1172 ЦК України, якими передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач, закрите акціонерне товариство "Європейський страховий альянс", подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 13.02.2008 року у справі №17/300-07 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд порушив норми процесуального права та неповно з’ясував обставини, що мають виключне значення для справи.

Так, згідно доводам скаржника, господарський суд Київської області безпідставно залишив без задоволення клопотання позивача щодо витребування у відповідача 1 ліцензійних документів, які згідно договору підряду він повинен був оформити для підрядника Томіна В.Є., а також для субпідрядника Боровика В.Є. та не врахував те, що на час скоєння ДТП автобус "А-091 Богдан", д.н.з. 025-89 КМ, використовувався в якості маршрутного таксі (а.с. 181).

Відповідачі 1,2 та треті особи не скористались своїм правом відповідно до ст. 96ГПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.04.2008 року апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" на рішення господарського суду Київської області від 13.02.2008 року у справі №17/300-07 прийнято до провадження та призначено розгляд справи.

Представники позивача, третьої особи на стороні позивача та третьої особи на стороні відповідача у судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідачів 1 та 2, колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановлено наступне.

28.05.2004 року на вул. Київській в м. Бровари Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Мітсубіші", реєстраційний №000-46 КН (автомобіль "Мітсубіші"), що належить Тамразовій Т.І. на підставі свідоцтва про реєстрацію КІС 798051, під керуванням Тамразова О.Я. та автомобіля "Богдан", реєстраційний №02589-КМ (автомобіль "Богдан"), що належить Томіну В.Є. на підставі свідоцтва про реєстрацію КХС 429237, під керуванням Боровика В.Є.

Автомобіль "Мітсубіші", який застрахований у позивача по договору (полісу) страхування №004077 від 13.10.2003 року (а.с.13), в результаті даної ДТП отримав значні механічні пошкодження, про що свідчить акт виконаних робіт від 05.08.2004 року (а.с. 18).

Згідно вказаного акту, виданого суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою ЄвтухВ.В., вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля "Мітсубіші" в результаті ДТП склала 71857,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виплатив страхове відшкодування страхувальнику по договору страхування - Тамразовій Т.І. у розмірі 71857,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2971, №2972 від 18.08.2004 року та видатковим касовим ордером №713 від 19.08.2004 року (а.с. 41 та 42 відповідно).

Нормами ст. 1191 ЦК України регламентовано, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.06.2004 року у справі №3-4034, винним у скоєнні ДТП було визнано Боровика В.Є. та притягнуто його до адміністративної відповідальності за порушення ст. 124 КпАП України.

15.03.2004року між відповідачем 1 та Томіним В.Є. було укладено договір №5 оренди автобусів. Згідно умов договору ТомінВ.Є. зобов’язався передати відповідачу 1 в оренду автомобіль "Богдан".

24.03.2004року між відповідачем 1 та ВАТ "УСК "Гарант-АВТО"(Броварська філія) було укладено договір обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на території України №Б/2151363. Згідно даного договору була застрахована відповідальність відповідача 1 як володільця (орендаря) автомобіля "Богдан"(а.с. 38).

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ "УСК "Гарант-АВТО"було перейменовано у ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант"згідно з рішенням зборів акціонерів ВАТ "УСК "Гарант-АВТО"від 04.12.2006року (а.с. 67-71).

21.05.2004 року між відповідачем 1 та Томіним В.Є. укладено договір підряду, відповідно до п. 9.2 якого сторони домовились про припинення договору оренди автобусів №5 від 15.03.2004 року. Крім того, умовами даного договору було передбачено, що Томін В.Є. зобов’язаний надавати відповідачу 1 послуги по перевезенню пасажирів та вантажу на власних або ж залучених транспортних засобах (а.с. 96-98).

21.05.2004 року між Томіним В.Є. та БоровикомВ.Є. укладено договір субпідряду, відповідно до якого Боровик В.Є. зобов’язався здійснювати перевезення за вказівками Томіна В.Є.

Згідно із п. 2.5 зазначеного договору субпідряду перевезення здійснюються на автомобілі "Богдан", який передається у володіння Боровика В.Є. Томіним В.Є. для здійснення перевезень.

Пунктом 5.2 цього ж договору субпідряду сторони передбачили, що у випадку, якщо під час виконання договору була заподіяна шкода (збитки) третім особам, відповідальність перед такими особами несе заподіювач такої шкоди.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, погоджуючись з висновками місцевого господарського суду, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування"до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач виплатив страхове відшкодування за шкоду, завдану Тамразовій Т.І. внаслідок ДТП, страхувальнику по договору страхування - Тамразовій Т.І. Тобто позивач відповідно до ст. 1191 ЦК України набув право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Згідно з постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.06.2004 року у справі №3-4034 винним у скоєнні ДТП було визнано Боровика В.Є.

Статтею 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, договір оренди, підряду, тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особливість відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, полягає у тому, що зобов’язання з відшкодування шкоди завжди покладається на володільця цього джерела підвищеної небезпеки (навіть якщо він безпосередньо не здійснював його експлуатації) - адже відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Отже, володільцем джерела підвищеної небезпеки, який несе перед потерпілим відповідальність за завдану шкоду, визнається юридична чи фізична особа, якій належить джерело підвищеної небезпеки на певній правовій основі та яка здійснює його експлуатацію (володіння, користування, зберігання, транспортування тощо).

У деліктних зобов’язаннях діє принцип відповідальності за вину. Винною може бути не лише фізична, але і юридична особа. Вину юридичної особи становить вина працівників установи, яка є юридичною особою. Особливістю відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, є те, що його власник зобов’язаний відшкодувати шкоду незалежно від того, чи була шкода заподіяна з виною чи без вини.

Відповідно до Роз’яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів пов’язаних з відшкодуванням шкоди"від 01.04.1994року №02-5/215 (v_215800-94) якщо шкоду заподіяно джерелом підвищеної небезпеки, його володілець несе відповідальність перед потерпілим і у тому разі, коли це є наслідком вини осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах або експлуатують таке джерело на підставах, передбачених Законом. Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв’язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що з 21.05.2004 року відповідач 1 перестав бути володільцем автомобіля "Богдан"в розумінні вимог ст. 1187 ЦК України в зв’язку з припиненням договору оренди автобусів №5 від 15.03.2004 року.

Зі змісту умов договору субпідряду від 21.05.2004року, якій укладено між Томіним В.Є. та Боровиком В.Є., вбачається, що на момент ДТП, а саме, 28.05.2004року володільцем автомобіля "Богдан"в розумінні вимог ст. 1187 ЦК України був БоровикВ.Є.

Дана обставина підтверджується також письмовими поясненнями БоровикаВ.Є., в яких зазначено, що саме він на момент ДТП був володільцем автомобіля "Богдан", який був йому переданий Томіним В.Є. на виконання умов договору субпідряду від 21.05.2004 року для здійснення перевезень, та керуючи яким він і скоїв ДТП, в результаті чого був пошкоджений автомобіль "Мітсубіші".

На противагу тверджень позивача, що Боровик В.Є. перебував з відповідачем 1 у трудових відносинах, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що Боровик В.Є. на момент скоєння ДТП (28.05.2004року) не перебував у трудових відносинах з відповідачем 1, про що свідчить копія трудової книжки Боровика В.Є. (а.с.90-92) та його письмові пояснення у відзиві на позов (а.с. 146-148).

Так, відповідно до запису у трудовій книжці Боровик В.Є. з 01.04.2004 року по 08.06.2006 року працював водієм у ТОВ "Супутник".

Таким чином, твердження позивача, що Боровик В.Є. на момент скоєння ДТП перебував з відповідачем 1 у трудових відносинах, а отже на підставі ч.1 ст. 1172 ЦК України саме відповідач 1 має відповідати за завдану шкоду - є безпідставними та необґрунтованими.

При цьому, місцевий господарський суд, при винесенні оскаржуваного рішення дійшов вірного висновку, що постанова Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.06.2004 року у справі №3-4034 не є підставою для звільнення від доказування, оскільки норми ст. 35 ГПК України не містять відповідних приписів щодо справ про адміністративні правопорушення.

Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що згідно вимог ст. 1187 ЦК України відповідальним за завдану шкоду є Боровик В.Є, який був визнаний винним у скоєнні ДТП постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.06.2004 року у справі №3-4034 та був володільцем автомобіля "Богдан"згідно умов договору субпідряду від 21.05.2004 року.

За переконанням колегії суддів апеляційного господарського суду, при прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 збитків в порядку регресу у розмірі 46867,00 грн. та відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Окрім цього, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з 24990,00грн. збитків в порядку регресу з відповідача 2 на підставі договору (полісу) обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на території України №Б/2151363 від 24.03.2004 року, з огляду на наступне.

Згідно умов вказаного вище договору, відповідачем 1 була застрахована його цивільна відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам внаслідок ДТП, що сталася під час дії цього полісу і винуватцем якої був зазначений у цьому полісі власник транспортного засобу.

У відповідності до ч. 2 п. 1 Положення про порядок і умови проведення обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, затвердженого постановою КМ України №1175 від 28.09.1196 року, на умовах якої укладався зазначений поліс страхування, власником транспортного засобу вважається юридична чи фізична особа, яка експлуатує транспортний засіб, що належить їй на праві власності, повного господарського відання, оперативного управління, або на інших підставах, що не суперечать чинному законодавству (договір оренди, доручення тощо).

Отже, обов’язок страховика відшкодувати шкоду виникає лише за умови, що таку шкоду було заподіяно з вини особи, що експлуатує транспортний засіб.

При цьому, як було зазначено раніше, шкоду автомобілю "Мітсубіші"було завдано Боровиком В.Є., який не є працівником ТОВ "Бровариавтопас". Цивільна відповідальність Боровика В.Є. зазначеним полісом не застрахована.

Посилання позивача на те, що місцевим господарським судом неповно з’ясовано обставини справи в зв’язку з незадоволенням клопотання позивача про витребування у відповідача 1 ліцензійних документів, які він повинен був оформити для підрядника Томіна В.Є. та субпідрядника Боровика В.Є, та направлення запиту до МРЕВ про зареєстрованого власника автомобіля "Богдан"на момент скоєння ДТП колегією суддів апеляційного господарського суду відхиляються з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 ГПК України сторона, прокурор, які порушують клопотання перед господарським судом про витребування доказів, повинні докладно зазначити: який доказ вимагається, підстави, з яких вони вважають, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази.

Аналізуючи наведену норму, можна зробити висновок про те, що особа, яка звертається про витребування доказу, повинна надати підтвердження того, що їй відмовлено в отриманні доказу, або відсутності відповіді на запит про отримання доказу.

Суд вправі відхилити клопотання про витребування доказу, якщо цей доказ не стосується справи або недопустимий, а також якщо певні обставини підтверджено іншими доказами, які є в матеріалах справи. При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що в матеріалах справи міститься копія свідоцтва КХС №429237 від 20.02.2004 року про реєстрацію транспортного засобу, а саме автомобіля "Богдан", виданого на ім’я Томіна В.Є. (а.с. 159).

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що місцевим господарським судом правомірно відхилено клопотання позивача про витребування доказів оскільки обставини, які могли б підтверджуватися доказами, які просив витребувати позивач, підтверджуються матеріалами справи (належність автомобіля "Богдан"особі на праві володіння, користування, зберігання, утримання тощо).

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Київської області від 13.02.2008року у справі №17/300-07 прийнято після повного з’ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є законним та обґрунтованим.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для скасування рішення господарського суду Київської області від 13.02.2008року у справі №17/300-07.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"на рішення господарського суду Київської області від 13.02.2008року у справі №17/300-07 за позовом закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"до товариства з обмеженою відповідальністю "Бровариавтопас"та до відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 Боровик В.Є., про стягнення 71857,00грн. залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 13.02.2008року у справі №17/300-07 за позовом закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"до товариства з обмеженою відповідальністю "Бровариавтопас"та до відкритого акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 Боровик В.Є., про стягнення 71857,00грн. залишити без змін.