2/223 Про визнання права на користування орендованим приміщенням - 12.06.2008 Прийняття

про стягнення суми 15324,03 грн., в тому числі 12298,84 грн. заборгованості по орендній платі з урахуванням індексу інфляції, 1428,06 грн. у відшкодування комунальних послуг, 1149,51 грн. пені за несвоєчасний розрахунок та 447,62 грн. трьох відсотків річних.

за зустрічним позовом ТзОВ "Карпати-Агро", м.Мукачево.

до Мукачівської міської санітарно-епідеміологічної станції, м.Мукачево.

про визнання за ТОВ "Карпати-Агро"право на користування орендованим приміщенням в м.Мукачево, вул.Воз"єднання,17 на визначений договором №5 від 17.07.2002р. термін сім років з моменту винесення судового рішення, що вступило в законну силу та визнання за ТОВ "Карпати-Агро"права на істотні умови договору №5 від 17.07.2002р. в тому числі моменту вводу приміщення в дію згідно п.3.1 договору оренди №5 від 17.07.2002р.

За участю представників:

від позивача –Негря С.І. –представник.

від відповідача –Барта В.Є.- директор.

Роз"яснено права й обов"язки, передбачені ст. 22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало, від здійснення технічної фіксації судового процесу сторони відмовились. Клопотань по суті розгляду апеляційної скарги не заявлено.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 6.03.2008р. (суддя Ремецькі О.Ф.) позов Мукачівської міської санітарно-епідеміологічної станції задоволено частково, стягнено з ТзОВ "Карпати-Агро"8358,17 грн. основного боргу по орендній платі, 286,29 грн. пені, 365,84 грн.-3% річних, з урахуванням заяви про зменшення ціни позову, відшкодовано судові витрати .

В зустрічному позові ТзОВ "Карпати-Агро" про визнання за ТОВ "Карпати-Агро"права на користування орендованим приміщенням в м.Мукачево, вул.Воз"єднання,17 на визначений договором №5 від 17.07.2002р. термін сім років з моменту винесення судового рішення, що вступило в законну силу та визнання за ТОВ "Карпати-Агро"права на істотні умови договору №5 від 17.07.2002р., в тому числі моменту вводу приміщення в дію згідно п.3.1 договору оренди №5 від 17.07.2002р. відмовлено.

Суд мотивував рішення тим, що відповідач ТзОВ "Карпати-Агро"свої зобов"язання згідно договору оренди від 28.09.2002р. в частині обов"язку здійснювати повний та своєчасний розрахунок по орендній платі, не виконав, борг в сумі 8358,17 грн. за оренду приміщення за період з 01.02.2005р. по 1.02.2008р. з розрахунку 37 кв.м. орендованої площі підлягає до стягнення в примусовому порядку.За несвоєчасну сплату орендної плати судом, на підставі п.4.1 договору, ст. 549 ЦК України стягнено неустойку в сумі 286,94 грн. за період з червня 2007р. по листопад 2007р. та на підставі ст. 625 ЦК України, 365,84 грн.-3% річних.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, місцевий господарський суд виходив з того, що вимога позивача за зустрічним позовом фактично спрямована на зміну строку дії договору оренди, що суперечить вимогам чинного законодавства. Крім того, строк дії договору оренди згідно п.5.1, становить сім років з моменту підписання договору, вимога про визнання за товариством права на істотні умови договору оренди не підлягає до задоволення з огляду на те, що зміст правочину, укладеного між сторонами є обов"язковим до виконання та не потребує захисту у тому контексті, що зазначений позивачем за зустрічним позовом.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач у справі ТзОВ "Карпати-Агро"подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову позивачу за первісним позовом та задоволити зустрічний позов.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що орендодавець –позивач у справі відмовився від договору оренди №5 від 17.07.2002р., письмово повідомивши 23.07.2003р. про припинення договірних відносин між сторонами, вчиняючи неправомірні дії щодо зміни терміну дії договору з семи років на один рік, видачі висновку і дозволу на відкриття об"єкту громадського харчування, що унеможливило виконання робіт по вводу приміщення в дію, а саме приймання- передачу ремонтно–будівельних робіт, обстеження приміщення, про що є висновок суду у справі №1\23 і 11\189 за 2004 рік.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, представник в судовому засіданні доводи апеляційної скарги відхилив, покликаючись, що товариство по акту приймання-передачі від 28.09.2002р. прийняла майно в оренду, чинення перешкод з боку орендодавця в користуванні орендарем майном не доведено, постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі №11\189 встановлено неправомірність дій не орендодавця - сторони по договору, а суб"єкта владних повноважень.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у ній обставин правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ТзОВ "Карпати-Агро"до задоволення не підлягає, виходячи з наступного:

17.07.2002р. між сторонами у справі укладено договір оренди приміщення, відповідно до п.1.1 якого, орендар ТзОВ "Карпати-Агро"приймає в оренду приміщення загальною площею 37 кв.м. за адресою м.Мукачево,вул.Возз"єднання,17.

Підпунктом "в"п. 2.7 договору сторони узгодили, що орендар немає права більш як три місяці не використовувати або не ремонтувати приміщення, якщо інше не обумовлено додатковою угодою (дозволом).

Умови розрахунків сторонами визначено р.3 договору та відповідно до п.3.1 орендар проводить розрахунок за 37 м.кв орендної площі щомісяця до 20-го числа, після вводу даного приміщення в дію в розмірі 4,40 грн. за 1 м.кв.

Матеріали справи, а саме листи Мукачівської міської державної санітарно-епідеміологічної станції №1936 від 33.12.2003р. (а.с. 31), лист №1771 від 19.11.2003р. (а.с.34), лист №1906 від 16.12.2003р. (а.с.36) свідчать, що орендар більш як три місяці, орендоване приміщення не використовує, не ремонтує з підстав незалежних від орендодавця.

Доказів, які б свідчили про виконання ним робіт по капітальному ремонту, направлення актів виконаних робіт орендодавцю та створення ним комісії про здачу об"єкту в експлуатацію після капітального ремонту не подано.

Актом обстеження від 19.01.2004р. підтверджується, що товариство збільшило розмір орендованої площі, приміщення не використовує по призначенню по причинах незалежних від орендодавця.

Враховуючи, що по акту приймання-передачі від 28.09.2002р. майно прийнято орендарем в оренду, орендар своїх обов"язків, передбачених п.2.7 договору не виконав, доказів чинення перешкод орендодавцем в користуванні майном орендарем не доведено, постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі №1\23 від 13.09.2005р. встановлено відсутність доказів чинення перешкод орендодавцем в користуванні відповідачем майном, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку, що орендар з 28.09.2002р. використовує майно, а тому повинен нести обов"язок щодо сплати орендної плати.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України (435-15) , Цивільний кодекс України (435-15) (далі ЦК України (435-15) ) застосовується до цивільних відносин, які виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до тих обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки господарські відносини сторін, що розглядаються у цій справі, виникли до набрання чинності відповідними положеннями ЦК України (435-15) та ГК України (436-15) , але продовжують існувати після набрання ними чинності, до прав і обов'язків, що існують між сторонами Договором, господарським судом застосовуються, зазначені положення.

У відповідності до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. В свою чергу, за правилами статей 765 та 773 ЦК України, наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму, а наймач обов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Згідно статті ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільні законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, законом

Відповідач доказів сплати орендної плати в сумі 8358,17 грн. за період з 1.02.2005р. по 01.02.2008р. з розрахунку 37 кв.м. орендованої площі не подав, а тому місцевим господарським судом правомірно задоволено позов про стягнення боргу та на підставі ст. 549 ЦК України, п.6 ст. 232 ГК України, за період з червня 2007р. по листопад 2007р., пені в сумі 286,29 грн.

Рішення місцевого господарського суду про відмову у задоволенні у зустрічному позові є законне, висновки суду відповідають обставинам справи з огляду на наступне.

Позивачем за зустрічним позовом заявлено вимогу про визнання за ТзОВ "Карпати-Агро"права на користування орендованим приміщенням в м.Мукачево, вул. Воз"єднання,17 на визначений договором №5 від 17.07.2002р. термін сім років з моменту винесення судового рішення, що вступило в законну силу та визнання за ТзОВ "Карпати-Агро"права на істотні умови договору №5 від 17.07.2002р., в тому числі моменту вводу приміщення в дію згідно п.3.1 договору оренди №5 від 17.07.2002р.

Згідно статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Враховуючи викладене, місцевим господарським судом вірно зроблено висновок, що вимога позивача направлена на зміну строку дії договору оренди не відповідає способам захисту, встановленим ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 188 ГК України сторона, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч.4 ст. 188 ГК України).

Доводи, викладені в апеляційній скарзі судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки :

- договір оренди, укладений між сторонами 17.07.2008р. (п.5.1 договору) не передбачає одностронньої відмови та зміни його умов;

- чинення перешкод з боку орендодавця в користуванні майном не доведено матеріалами справи;

- постановою Львівського апеляційного господарського суду у справі №11\189 встановлено неправомірність дій суб"єкта владних повноважень, а не сторони за договором;

З огляду на вищевстановлене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Закарпатської області відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві, і підстав для його скасування немає, а тому доводи апеляційної скарги не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи змін оскаржуваного рішення.