2-5/1375-2008 Про визнання права на оренду земельної ділянки - 12.06.2008 Прийняття

Товариство з обмеженою відповідальністю "Туризмтехнобуд" звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Кореїзської селищної ради про визнання права на оренду земельної ділянки площею 1,85146 га, розташованої за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, Алупкінське шосе, 22 для обслуговування будинку відпочинку; зобов'язання відповідача прийняти рішення про затвердження технічної документації по землеустрою по переоформленню права користування земельною ділянкою площею 1,85146 га, розташованої за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, Алупкінське шосе, 22 для обслуговування будинку відпочинку та укладення договору оренди вищезгаданої земельної ділянки строком на 49 років.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.05.2006 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Будтрансгаз" та товариством з обмеженою відповідальністю "Туризмтехнобуд", останній викупив нерухоме майно –будинок відпочинку "Суднобудівник", розташований в м.Ялта, смт.Кореїз, Алупкінське шосе, 22, набув право користування земельною ділянкою, на якій розміщені придбані об`єкти та яка необхідна для їх обслуговування. Позивач зазначає на те, що він звертався до Кореїзської селищної ради з клопотанням про затвердження технічної документації по землеустрою та передачу йому в оренду строком на 49 років земельної ділянки площею 1,85146 га, тоді як з боку Кореїзської селищної ради має місце бездіяльність у вигляді відмови від визнання права ТОВ "Туризмтехнобуд" на оренду земельної ділянки та незаконному перешкоджанні в укладенні договору оренди землі, на якій розташовані належні йому на праві власності об’єкти нерухомості.

Рішенням господарського суду АР Крим від 20.03.2008 року у справі № 2-5/1375-2008 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Туризмтехнобуд" задоволено. Суд визнав за позивачем право на оренду земельної ділянки площею 1,85146 га, розташованої за адресою: місто Ялта, смт.Кореїз, Алупкінське шосе, 22 для обслуговування будинку відпочинку, зобов'язав Кореїзську селищну раду прийняти рішення про затвердження технічної документації з землеустрою по переоформленню права користування земельною ділянкою площею 1, 85146 га, розташованої за адресою: місто Ялта, смт Кореїз, Алупкінське шосе, 22 для обслуговування будинку відпочинку, а також укласти з товариством з обмеженою відповідальністю "Туризмтехнобуд" договір оренди зазначеної земельної ділянки.

При прийнятті рішення суд першої інстанції встановив факт набуття позивачем права власності на об’єкт нерухомості та, як наслідок, набуття права на оренду земельної ділянки, розташованої під даним об’єктом та необхідної для його обслуговування. Також встановивши бездіяльність з боку Кореїзської селищної ради щодо оформлення належним чином позивачеві права оренди земельної ділянки, господарський суд АР Крим дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Не погодившись з постановленим судовим актом, Кореїзська селищна рада звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Туризмтехнобуд" відмовити.

Доводи апеляційної скарги полягають у неповному дослідженні обставин справи та неприйняття до уваги того факту, що позивачеві не відмовлялось в укладенні договору оренди земельної ділянки.

Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 10 до 12 червня 2008 року. У судове засідання 12 червня 2008 року представники сторін не з`явились.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні 10.06.2008, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного акту.

12.05.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Туризмтехнобуд" та товариством з обмеженою відповідальністю "Будтрансгаз" було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - будинку відпочинку "Суднобудівник", розташованого за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, Алупкінське шосе, 22 на земельній ділянці площею 1,85146 га, яка знаходилася у продавця - ТОВ "Будтрансгаз" у користуванні на підставі державного акту на право постійного користування землею для лікувально-оздоровчої мети (а.с.7-8).

Згідно з витягом про реєстрацію права власності Комунального підприємства Ялтинське бюро технічної інвентаризації за № 10658111 від 17.05.2006 року, за товариством з обмеженою відповідальністю "Туризмтехнобуд" зареєстроване право власності на нерухоме майно відповідно до договору купівлі-продажу від 12.05.2006 року (а.с.55).

Відповідно до частини 2 статті 377 Цивільного кодексу України, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно з частиною 3 статті 416 Цивільного кодексу України, особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).

Статтею 120 Земельного кодексу України передбачено, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Кореїзської селищної ради з клопотанням про переоформлення права користування земельною ділянкою під придбаними будівлями (а.с.18).

Статтею 16 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що розгляд заяви і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України (2768-14) .

Відповідно до статей 118, 123, 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Заява зацікавленої особи підлягає розгляду у місячний строк та за наявності підстав зі стороною укладається договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про оренду землі", передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості) в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням 4-ої сесії 05-го скликання Кореїзської селищної ради № 74 від 23.06.2006 року позивачеві було надано дозвіл на оформлення технічної документації по переоформленню права користування земельною ділянкою площею 1,85146 га для обслуговування будинку відпочинку в оренду без зміни її меж та цільового призначення (а.с.19).

Вищезгаданим рішенням також припинено право постійного користування земельною ділянкою колишньому власнику нерухомого майна - ТОВ "Будтрансгаз".

19.09.2006 року ТОВ "Туризмтехнобуд" звернулось до Кореїзської селищної ради з клопотанням про затвердження технічної документації по землеустрою та передачу йому в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 1,85146 га, розташованої по вул. Алупкінське шосе, 22, в смт.Кореїз м.Ялта АР Крим (а.с.45).

Матеріали справи свідчать, що 20.09.2007 року відповідач повідомив ТОВ "Туризмтехнобуд" про те, що питання про передачу йому земельної ділянки у довгострокову оренду було розглянуто на засіданні постійної депутатської комісії з питань містобудування, управління комунальною власністю, екології та земельних ресурсах та винесено на пленарне засідання 20 сесії від 11.07.2007 року (а.с.46). При цьому рішення по суті прийнято не було .

При повторному зверненні ТОВ "Туризмтехнобуд", Кореїзською селищною радою листом від 31.10.2007 року було повідомлено, що питання про передачу земельної ділянки в довгострокову оренду було винесено на пленарне засідання 25-ої сесії від 19.10.2007 року. Однак рішення по суті також не було прийнято.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Аналогічні положення містять в собі норми розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про оренду землі" (161-14) .

Стаття 6 Закону України "Про оренду землі" встановлює, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом (435-15) , Господарським кодексом (436-15) цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що позивач у встановленому законом порядку звернувся до органу місцевого самоврядування з клопотанням не про передачу йому землі в оренду як орендареві, а лише про оформлення оренди земельної ділянки, право на яку виникло в силу закону у зв’язку з набуттям права власності на об’єкт нерухомості.

При цьому, право власності особи не являється строковим правом, тобто не може бути обмежено певними часовими рамками. Тому особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, набуває право на користування відповідною земельною ділянкою протягом того часу, поки вона являється власником об`єкту нерухомості. Однак, оскільки максимальний строк дії договору оренди земельної ділянки законодавчо обмежений, суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованими доводи позивача про необхідність надання йому в оренду спірної земельної ділянки на максимально допустимий строк, тобто на 49 років.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування" № 02-5/743 (v_743800-01) від 27.06.2001 року, в пункті 3 яких зазначено, що обов'язок рад відвести земельну ділянку у власність або у користування необхідно відрізняти від їх обов'язку оформити право на земельну ділянку, якщо воно виникло у зв'язку з переходом права на будівлю і споруду, приватизацією об'єктів незавершеного будівництва або внаслідок укладення передбачених законом цивільно-правових угод (міна, дарування, купівля і под.), а також коли земельну ділянку було надано підприємству чи організації до введення в дію Земельного кодексу України (2768-14) .

У разі ухилення ради від оформлення права на земельну ділянку заінтересована особа відповідно до статей 74 і 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вправі звернутись до господарського суду з заявою про спонукання ради видати державний акт чи укласти відповідну угоду.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Суд першої інстанції вірно встановив, що неприйняття Кореїзською селищною радою рішень по суті заявлених позивачем клопотань про затвердження технічної документації та передачу йому в оренду земельної ділянки є бездіяльністю органу місцевого самоврядування, разом з тим місцевою радою будь-якого обґрунтування такої бездіяльності не наводилось.

За таких обставин позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Туризмтехнобуд" є обгрунтованими, а їх задоволення господарським судом АР Крим правомірним.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції належним чином надано оцінку наявним доказам, повно і об'єктивно розглянуто усі обставини справи в їх сукупності, у зв`язку з чим оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, підстави для його скасування відсутні.