7/83/08 Про зобов’язання виконати договірні зобов’язання та стягнення коштів - 12.06.2008 Прийняття

05.02.2008 р. приватне підприємство "Укрелпром", м. Луганськ, (далі - позивач), звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Запорізький кабельний завод", м. Запоріжжя, (далі - відповідач), про зобов’язання виконати договірні зобов’язання, а саме: оформити та передати позивачу акт переробки сировини, накладну, сертифікат якості, податкову накладну, передати позивачу дріт ПСДКТ-Л 2,5х4,0 в кількості 418 кг та дріт ПСДКТ-Л 2,8х5,6 в кількості 102 кг на виконання умов договору № 171 від 21.08.2006 р., а також про стягнення 108.928,68 грн., які складаються з 3.928,68 грн. пені за неналежне виконання умов договору № 171 від 21.08.2006 р. і 105.000,00 грн. збитків.

Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 20.03.2008 р. у справі № 7/83/08 (суддя Кутіщева Н.С.) у задоволенні позову відмовив.

Рішення суду мотивовано наступним.

21.08.2006 р. між сторонами укладено договір № 171, згідно з умовами якого відповідач зобов’язався виготовити та поставити, а позивач – прийняти й оплатити кабельно-провідникову продукцію згідно з специфікацією до договору. Суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивач не виконав належним чином умови договору щодо порядку та строків оплати, щодо кількості поставленої сировини, тобто позивачем допущено прострочення кредитора, отже для відповідача не настав строк виконання зобов’язання щодо виготовлення та поставки позивачу товару в кількості та асортименті, передбачених договором.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі позивач вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 20.03.2008 р. у справі № 7/83/08 прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позивач зазначає, що відповідач не відмовився від виконання зобов’язання позивачем після 31.12.2006 р. (закінчення дії договору), а прийняв грошові кошти. Отже, на думку позивача, він має право на одержання залишку товару, вказаному в рахунку-фактурі № 003070 від 05.12.2006 р. Позивач наполягає, що договір продовжує свою дію і після 31.12.2006 р. в частині невиконаних зобов’язань сторонами.

Відповідач в своєму відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Запорізької області від 20.03.2008 р. у справі № 7/83/08 залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача – без задоволення. На думку відповідача, суд першої інстанції правомірно зазначив, що перенесення строку поставки можливе лише в межах строку дії Договору та за умови, що розмір фактично сплачених в період дії Договору сум відповідає розміру, встановленому Договором. Але вказаних доказів позивачем не надано. З урахуванням положень ч. 4, 6 ст. 193 ГК України, п . 4.2 Договору, відповідач вважає, що листами № 3/01-147 від 21.03.2007 р., № 3/04-206 від 17.05.2007 р. він відмовився від Договору. Вимоги позивача про стягнення збитків та пені відповідач також вважає неправомірними і безпідставними.

Розпорядженням Першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1046 від 29.05.2008 р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого – Коробки Н.Д., суддів: Мірошниченка М.В., Хуторного В.М.

Ухвалою запорізького апеляційного господарського суду від 29.05.2008 р. у справі № 7/83/08 розгляд апеляційної скарги було відкладено на 12.06.2008 р., у зв’язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1159 від 11.06.2008 р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого – Коробки Н.Д., суддів: Хуторного В.М., Яценко О.М.

Представники сторін в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за їх згодою в судовому засіданні 12.06.2008 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

21.08.2006 р. між сторонами укладено договір № 171 (далі - Договір) (а.с. 13 - 18), згідно з умовами якого постачальник (відповідач) зобов’язався виготовити і поставити, а замовник (позивач) - прийняти й оплатити кабельно-провідникову продукцію (далі - Товар) згідно із Специфікаціями (Специфікація № 1, Специфікація № n …) до Договору. На кожну окрему поставку Товару (партію Товару) сторонами оформлюється відповідна Специфікація.

Товар виготовлюється відповідачем з використанням сировини позивача (далі – Сировина), яку позивач зобов’язується передати відповідачу разом з копіями сертифікатів якості на Сировину, … . … Строк передання, кількість, найменування, якісні характеристики Сировини зазначаються в Додатках (Додаток № 1, Додаток № n) до Договору. На кожну окрему партію Сировини сторонами оформлюється відповідний Додаток (п. 1.2 Договору).

Найменування, асортимент і ціна Товару зазначаються у відповідній Специфікації (п. 2.1 Договору).

Загальна сума Договору орієнтовно складає 20.000,00 грн., крім того ПДВ 4.000,00 грн., всього з ПДВ 24.000,00 грн. (п. 2.2 Договору).

Кількість Товару зазначається у відповідній Специфікації (п. 3.1 Договору).

Порядок розрахунків сторонами передбачений в 4 розділі Договору, а саме: згідно з п.п. 4.1, 4.3 Договору оплата за Товар, який поставляється, проводиться позивачем шляхом 100% передоплати на поточний рахунок відповідача в строк, зазначений у відповідній Специфікації; у відповідній Специфікації можуть бути зазначені інші умови розрахунків за Товар.

Строки поставки Товару зазначаються у відповідній Специфікації (п. 6.2 Договору).

Товар, за згодою сторін, може постачатися в тарі позивача, тара може бути такою, що не повертається, про що зазначається у відповідній Специфікації (п. 7.5 Договору).

Відповідно до п. 10.1 Договору він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2006 р., а в частині виконання зобов’язань – до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за Договором.

В Додатку № 1 від 21.08.2006 р. до Договору (а.с. 17) сторони узгодили, що позивач передає відповідачу сировину – дріт ПСДКТ-Л, державний стандарт 8865-93, в кількості 800 кг; Сировина постачається на барабанах 8МС – 8 шт. – тара позивача; строк передачі Сировини – до 30.08.2006 р.

Відповідно до Специфікації № 1 від 21.08.2006 р. до Договору (а.с. 18) сторони узгодили Товар – дріт ПСДКТ-Л 2,8х5,6 в кількості 400 кг, ПСДКТ-Л 2,5х4,0 в кількості 400 кг, всього на суму 7.003,20 грн. Дріт постачається на барабанах 8МС в кількості 8 штук – тара позивача. Форма оплати – 50% передоплата в строк до 30.08.2006 р. і 50% по факту виготовлення Товару, але не пізніше 20.09.2006 р. Строк поставки – до 21.09.2006 р. Також в Специфікації (п. 5) сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати, строк поставки переноситься на кількість днів прострочення.

В погоджений в Додатку № 1 сторонами строк позивач за накладною № 139 від 21.08.2006 р. (а.с. 56) передав відповідачу Сировину в кількості 500 кг в тарі позивача, що не заперечується сторонами. Посилання позивача на податкову накладну № 604 від 12.02.2007 р. (копія міститься в матеріалах справи) як на доказ передачі відповідачу Сировини у кількості 520 кг, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки в розумінні ст. 34 ГПК України не є належним доказом. До того ж сторони в судовому засіданні погодились, що ця податкова накладна є доказом надходження від відповідача до позивача 12.02.2007 р. коштів в сумі 4.978,68 грн.

Колегія суддів не приймає до уваги наданий позивачем в якості доказу рахунок-фактуру № СВ-003070 від 06.12.2006 р. на суму 5.328,68 грн. (а.с. 19), оскільки в ньому дійсно не має посилання на Договір. До того ж в Договорі не міститься умови щодо виставлення відповідачем позивачу рахунку на сплату, в п. 7.3 Договору передбачено, що на підставі рахунку відповідача позивач перераховує йому заставну вартість тари, тобто на оплату Товару рахунки не повинні виставлятися.

Відповідач передав позивачу Товар (ПСДКТ-Л 2,8х5,6) в кількості 299 кг на суму 2.213,80 грн., що підтверджується накладною № 1619 від 01.09.2006 р., довіреністю ЯИИ № 723563 від 30.08.2006 р., приймально-здавальним актом № 311 від 31.08.2006 р. (а. с. 57 – 58, 61). Разом з Товаром згідно з умовами Договору відповідачем складено акт переробки Сировини № 11 від 31.08.2006 р. (а.с. 61). В накладній № 1619 від 01.09.2006 р. також зазначено, що тара позивача - барабан 8 габ. металевий в кількості 2 штук.

Як вбачається з вищевказаного акту переробки Сировини № 11 від 31.08.2006 р., залишок Сировини (без врахування відходів) складає 194,4 кг. Цей залишок знаходиться на складі відповідача, про що зазначено його уповноваженим представником у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції.

Сторони також погодились, що позивач 2.213,80 грн. оплатив 08.11.2006 р.

Платіжним дорученням № 9 від 12.02.2007 р. (а.с. 21) позивач перерахував відповідачу 4.978,68 грн.

Так, дійсно, оплата була здійснена позивачем із простроченням, але, як вже зазначалось вище, сторони передбачили, що у випадку прострочення оплати, строк поставки переноситься на кількість днів прострочення (п. 5 Специфікації № 1).

Відповідач свої зобов’язання за Договором належним чином не виконав, акт переробки Сировини, яка залишилась у нього, не оформив і відповідачу не передав, оплачений Товар, на відповідну кількість переданої позивачем Сировини, позивачу не передав.

На думку позивача, враховуючи положення п. 5 Специфікації, у зв’язку з простроченням оплати на 5 місяців 12 днів, поставка Товару повинна була бути здійснена відповідачем до 05.03.2007 р.

Позивач направив відповідачу претензію № 02/03 від 06.03.2007 р. (а.с. 24), в якій позивач просив відповідача в 10-ти денний термін поставити дріт ПСДКТ-Л 2,8х5,6 і 2х4.

В своїх листах від 21.03.2007 р., від 17.05.2007 р. відповідач зазначив, що з боку позивача допущено прострочення кредитора згідно зі ст. 221 ГК України, ст. 613 ЦК України.

Зобов’язання відповідача виконати договірні зобов’язання, а саме: оформити та передати позивачу акт переробки сировини, накладну, сертифікат якості, податкову накладну, передати позивачу дріт ПСДКТ-Л 2,5х4,0 в кількості 418 кг та дріт ПСДКТ-Л 2,8х5,6 в кількості 102 кг на виконання умов Договору, а також про стягнення 108.928,68 грн., які складаються з 3.928,68 грн. пені за неналежне виконання умов Договору і 105.000,00 грн. збитків стало предметом спору у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. ст. 99, 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як зазначалось вище, правовідносини сторін врегульовані Договором, який за своєю правовою природою є договором підряду (глава 61 Цивільного кодексу України (435-15) ).

Відповідно до п. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (п. 3 ст. 538 ЦК України).

Як вбачається з п.п. 1, 2 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Аналогічна норма міститься в п.п. 1, 3 ст. 221 Господарського кодексу України.

Отже проаналізувавши викладені норми права, умови Договору (п. 5 Специфікації), колегія суддів прийшла до висновку, що з боку позивача має місце прострочення кредитора (прострочення оплати за Товар), але доказів відмови або розірвання Договору з боку відповідача не надано (листи від 21.03.2007 р., від 17.05.2007 р. містять посилання на ст. 221 ГК України і ст. 613 ЦК України, а не відмову від Договору), отже виконання зобов'язання відповідачем є відстроченим на час прострочення позивачем оплати, до 05.03.2007 р.

Також слід наголосити, що відповідач не відмовився від виконання зобов’язання позивачем після 31.12.2006 р. (закінчення строку дії Договору), а прийняв грошові кошти в сумі 4.978,68 грн., сплачені позивачем платіжним дорученням № 9 від 12.02.2007 р.

На думку колегії Договір є діючим з огляду на редакцію п. 10.1 Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 840 ЦК України якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.

Отже, враховуючи викладене, права позивача дійсно порушені, але з огляду на умови Договору (а саме п. 5.6, в якому зазначено, що за фактом виготовлення Товару з Сировини позивача відповідачем складається в двох екземплярах Акт переробки Сировини, в якому окремо зазначаються кількість переробленої Сировини і кількість відходів, з урахуванням технологічних втрат, відповідно з діючими нормами витрат Сировини на підприємстві відповідача. Норми витрат Сировини підлягають узгодженню з позивачем. Два екземпляри затвердженого відповідачем Акту переробки Сировини передаються позивачу для узгодження) позовні вимоги слід задовольнити частково, а саме в частині зобов’язання відповідача виконати договірні зобов’язання - оформити акт переробки переданої позивачем відповідачу Сировини в кількості 194,4 кг та передати його позивачу для узгодження.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і залишити позов без розгляду повністю або частково.

В частині зобов’язання відповідача виконати договірні зобов’язання, а саме: оформити та передати позивачу накладну, сертифікат якості, податкову накладну, передати позивачу дріт ПСДКТ-Л 2,5х4,0 в кількості 418 кг та дріт ПСДКТ-Л 2,8х5,6 в кількості 102 кг на виконання умов Договору, а також про стягнення 3.928,68 грн. пені за неналежне виконання умов Договору, позов підлягає залишенню без розгляду з огляду на наступне.

Згідно з п. 5 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 29.05.2008 р. у цій справі від сторін було витребувано на виконання умов Договору акт переробки переданої позивачем відповідачу Сировини, яка залишилась, з урахуванням виготовленої готової продукції в кількості 299 кг.

В матеріалах справи відсутні матеріали, необхідні для вирішення спору в частині зобов’язання відповідача передати позивачу накладну, сертифікат якості, податкову накладну та необхідну кількість Товару, а також стягнення пені, оскільки, як вже зазначалось, згідно з умовами Договору, для визначення кількості Товару, яка підлягає передачі позивачу, необхідно оформити Акт переробки Сировини, в якому окремо зазначаються кількість переробленої Сировини і кількість відходів.

Позивачем вказаних документів не надано.

Слід зазначити, що згідно з ч. 4 ст. 81 ГПК України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Позовні вимоги про стягнення 105.000,00 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

В обґрунтування своїх вимог про стягнення збитків позивач зазначив, що 10.02.2007 р. між ним та ТОВ ПКФ "САГ-ЛТД" був укладений договір купівлі-продажу № 1 (а.с. 27 - 29), згідно з умовами якого позивач зобов’язався виготовити і передати у власність, а ТОВ ПКФ "САГ-ЛТД" – прийняти й оплатити електромагнітний залізо віддільник.

Відповідно до п. 3.1 договору № 1 від 10.02.2007 р. поставка і передання товару здійснюється протягом 25 банківських днів з моменту укладення договору.

Зазначене зобов’язання за договором № 1 від 10.02.2007 р. позивач не виконав, товар ТОВ ПКФ "САГ-ЛТД" не передав.

У зв’язку з відмовою ТОВ ПКФ "САГ-ЛТД" від договору № 1 від 10.02.2007 р., даний договір є розірваним, зобов’язання сторін за цим договором є припиненими. На думку позивача, він з вини відповідача не зміг виготовити і передати товар ТОВ ПКФ "САГ-ЛТД" і, відповідно не отримав дохід в розмірі вартості товару – 105.000,00 грн. Відповідач вважає, що це є його збитки, завдані внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань щодо поставки Товару за Договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (п. 1 ст. 614 ЦК України).

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Аналогічна норма права міститься в ст. 22 Цивільного кодексу України.

Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відшкодування збитків – це міра відповідальності за правопорушення в сфері господарювання, тому її застосування можливе лише за наявності підстави відповідальності, передбаченої законом. Особа, яка вимагає відшкодування збитків, повинна довести факт порушення господарського зобов’язання контрагентом, наявність і розмір понесених ним збитків, причинний зв’язок між правопорушенням і збитками.

Слід зазначити, в договорі № 1 від 10.02.2007 р. відсутні будь-які посилання на те, що виконання обов'язку позивачем по передачі електромагнітного залізо віддільника ТОВ ПКФ "САГ-ЛТД" планується за рахунок отримання Товару від відповідача за Договором.

Таким чином, позивачем не обґрунтовано належними доказами, що його правовідносини з третьою особою за договором № 1 від 10.02.2007 р. пов'язані з правовідносинами, які в нього склалися з відповідачем за Договором і що саме на поставку Товару відповідачем він розраховував, укладаючи договір з ТОВ ПКФ "САГ-ЛТД".

На думку колегії суддів, позивачем не доведений сам факт понесення збитків, і тим більше, саме з вини відповідача. Відсутній також причинний зв’язок між діями відповідача та заявленими до стягнення збитками.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, оскільки прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати полягають стягненню зі сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись п. 5 ст. 81, ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Укрелпром", м. Луганськ, задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 20.03.2008 р. у справі № 7/83/08 скасувати частково.

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати відкрите акціонерне товариство "Запорізький кабельний завод", м. Запоріжжя, виконати договірні зобов’язання за договором № 171 від 21.08.2006 р., а саме: оформити акт переробки переданої сировини в кількості 194,4 кг та передати його для узгодження Приватному підприємству "Укрелпром", м. Луганськ. Видати наказ.

В частині позовних вимог про зобов’язання відкрите акціонерне товариство "Запорізький кабельний завод", м. Запоріжжя, оформити та передати Приватному підприємству "Укрелпром", м. Луганськ, накладну, сертифікат якості, податкову накладну, дріт ПСДКТ-Л 2,5х4,0 в кількості 418 кг та дріт ПСДКТ-Л 2,8х5,6 в кількості 102 кг, а також про стягнення 3.928,68 грн. пені позов залишити без розгляду.

В частині стягнення 105.000,00 грн. збитків у позові відмовити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Запорізький кабельний завод", м. Запоріжжя, на користь Приватного підприємства "Укрелпром", м. Луганськ, 85,00 грн. державного мита, 8,21 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Запорізький кабельний завод", м. Запоріжжя, на користь Приватного підприємства "Укрелпром", м. Луганськ, 42,50 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги. Видати наказ.