Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

Від позивача – Соломатін К. В. – по довіреності.

Від відповідача –Олійник А. І. – по довіреності.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) "Акціонерна компанія "Київреконструкція"

на рішення та на ухвалу Господарського суду м.Києва від 15.05.2008 р.

у справі № 36/202

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Комерційна фірма "Престиж трейд"

до ВАТ "Акціонерна компанія "Київреконструкція"

про стягнення 9 625 812,11 грн.

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до ВАТ "Акціонерна компанія "Київреконструкція" про стягнення 9 625 812,11 грн., із яких: 775 974,00 грн. – заборгованість за поставлений товар, 8 589 568,90 грн. – відсотки за користування товарним кредитом, 106 626,36 грн. – пеня за прострочку платежу, 153 642,85 грн. втрати від інфляції.

При поданні позову та у судовому засіданні 15.05.2008 р. позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ВАТ "Акціонерна компанія "Київреконструкція".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.05.2008 р. у справі № 36/202 вище згадану заяву позивача про забезпечення позову було задоволено повністю.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.05.2008 р. у справі № 36/202 позов ТОВ "Комерційна фірма "Престиж трейд" до ВАТ "Акціонерна компанія "Київреконструкція" про стягнення 9 625 812,11 грн. був повністю задоволений.

Не погоджуючись з винесеними рішенням та ухвалою, відповідач звернувся з апеляційними скаргами, в яких просить їх скасувати, оскільки вважає, що вони були винесені по неповно з’ясованим обставинам з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що недоведені обставини, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити рішення Господарського суду м. Києва від 15.05.2008 р. у справі № 36/202 без змін, а апеляційну скаргу ВАТ "Акціонерна компанія "Київреконструкція" без задоволення з мотивів, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційні скарги, відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.10.2006 р. між Приватним підприємством (ПП) "Промтех-Сіті" та ВАТ "Акціонерна компанія "Київреконструкція" (відповідач, покупець) був укладений договір поставки № 10/10-М, згідно з умовами якого ПП "Промтех-Сіті" зобов’язалося передати у власність відповідача металопродукцію (товар), відповідно до специфікації, оформленої у вигляді Додатку № 1, а відповідач – прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах договору (п. 1.1. договору).

Як вбачається з Додатку № 1 до договору від 10.10.2006 р., сторони дійшли згоди щодо поставки арматури А-ІІІ ст 35 ГС на загальну суму 1 500 000,00 грн.

На виконання умов договору та Додатку № 1 до договору від 10.10.2006 р. ПП "Промтех-Сіті" 12.10.2006 р. передало відповідачу товар на загальну суму 1 500 000,00 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі товару від 12.10.2006 р., підписаним представниками сторін, доданим до матеріалів справи.

У пункті 6.1. договору сторони погодили, що розрахунки за товар здійснюються відповідачем у національній валюті України в безготівковому порядку протягом 60 днів з дня поставки товару.

25.10.2006 р. між ПП "Промтех-Сіті" та ПП "Проміндастріал ЛТД" був укладений договір про відступлення права вимоги № 4, за умовами якого ПП "Промтех-Сіті" передає, а ПП "Проміндастріал ЛТД" приймає на себе право вимоги за договором № 10/10-М від 10.10.2006 р., тобто одержує право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов’язань за основним договором.

25.10.2006 р. між ПП "Проміндастріал ЛТД" та ВАТ "Акціонерна компанія "Київреконструкція" було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 10/10-М від 10.10.2006 р., в якій сторони погодили, що на підставі договору про відступлення права вимоги № 4 від 25.10.2006 р. ПП "Проміндастріал ЛТД" є контрагентом по договору № 10/10-М від 10.10.2006 р.

Згідно п. 2 додаткової угоди № 1 від 25.10.2006 р. з моменту підписання даної угоди сторони домовились вважати товар, а саме арматуру А-ІІІ ст 35 ГС в кількості 500 тон, вказаний у договорі № 10/10-М від 10.10.2006 р., поставленим на умовах товарного кредиту, тобто ПП "Проміндастріал ЛТД" надає відповідачу послугу по відстрочці платежу.

Відсотки за користування вказаним кредитом, відповідно до п. 4 додаткової угоди № 1 від 25.10.2006 р., нараховуються за період, починаючи з 01.02.2007 р., і закінчуючи днем погашення суми заборгованості за кожну фактично здійснену поставку товару.

Додатковою угодою № 2 від 01.02.2007 р. ПП "Проміндастріал ЛТД" та ВАТ "Акціонерна компанія "Київреконструкція" визначили, що на суму 1 500 000,00 грн. на умовах товарного кредиту нараховується 2,7 % за кожний день відстрочення платежу, при цьому товарний кредит надається на строк не більше 90 календарних днів.

Відповідно до Акту № 1 нарахування відсотків за товарний кредит від 28.02.2007 р., підписаного представниками сторін, відповідач зобов’язався сплатити ПП "Проміндастріал ЛТД" 1 134 000,00 грн. відсотків за період з 01.02.2007 р. по 28.02.2007 р.

Додатковою угодою № 3 від 01.03.2007 р. ПП "Проміндастріал ЛТД" та ВАТ "Акціонерна компанія "Київреконструкція" погодили, що на суму 1 500 000,00 грн. на умовах товарного кредиту нараховується 2,4 % за кожний день відстрочення платежу, при цьому оплата відсотків здійснюється протягом 30 банківських днів з моменту оплати суми заборгованості за товар та підписання Акту нарахування відсотків.

Відповідно до Акту № 2 нарахування відсотків за товарний кредит від 31.03.2007 р., підписаного представниками сторін, відповідач зобов’язався сплатити ПП "Проміндастріал ЛТД" 1 116 000,00 грн. відсотків за період з 01.03.2007 р. по 31.03.2007 р.

Відповідач виконав свої зобов’язання частково, 14.05.2007 р. перерахував ПП "Проміндастріал ЛТД" 540 000,00 грн., що не заперечує представник відповідача.

21.05.2007 р. між ПП "Проміндастріал ЛТД", ТОВ "Комерційна фірма "Престиж трейд" (позивач, кредитор) та ВАТ "Акціонерна компанія "Київреконструкція" був укладений договір про відступлення права вимоги № 341/17-07, згідно умов якого ПП "Проміндастріал ЛТД" передає, а позивач приймає на себе право вимоги і стає кредитором за договором № 10/10-М від 10.10.2006 р., укладеним між ПП "Проміндастріал ЛТД" та відповідачем.

Відповідач свої зобов’язання перед позивачем як перед кредитом, який набув право вимоги на підставі договору № 341/17-07 від 21.05.2007 р., виконав частково, перерахував позивачу 184 026,00 грн., що не заперечує представник відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного Кодексу України кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Таким чином, позивач має право вимагати у відповідача виконання умов договору № 10/10-М від 10.10.2006 р. та додаткових угод № 1 від 25.10.2006 р., № 2 від 01.02.2007 р., № 3 від 01.03.2007 р. до нього, а тому він правомірно звернувся до суду з позовом до відповідача.

Колегія погоджується з висновком місцевого господарського суд про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню. При цьому колегією береться до уваги наступне.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 629 Цивільного Кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 265 Господарського Кодексу України, за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі додаткової угоди № 1 від 25.10.2006 р. до договору поставки № 10/10-М від 10.10.2006 р. ПП "Проміндастріал ЛТД", яке відступило свої права вимоги за вказаним договором позивачу на підставі договору № 341/17-07 від 21.05.2007 р., з моменту підписання додаткової угоди № 1 від 25.10.2006 р. надало відповідачу товар, вказаний у договорі № 10/10-М від 10.10.2006 р., на умовах товарного кредиту, який відповідач вчасно не повернув.

На час розгляду справи товар відповідачем отриманий, заборгованість за поставлений за договором товар сплачена не в повному обсязі, тому колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 775 974,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки відповідач свої зобов’язання за договором № 10/10-М від 10.10.2006 р. та додатковими угодами № 1 від 25.10.2006 р., № 2 від 01.02.2007 р. та № 3 від 01.03.2007 р. до нього виконав неналежним чином, з нього, на підставі вище перерахованих договорів підлягають стягненню відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 8 589 568,90 грн.

Колегія погоджується з висновком місцевого господарського суд про те, що наданий позивачем розрахунок відсотків за користування товарним кредитом у сумі 8 589 568,90 грн. відповідає вимогам законодавства та умовам додаткових угод № 1 від 25.10.2006 р., № 2 від 01.02.2007 р. та № 3 від 01.03.2007 р. до договору № 10/10-М від 10.10.2006 р.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір неустойки, згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного Кодексу України, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У пункті 8.4. договору № 10/10-М від 10.10.2006 р. передбачено, що прострочення оплати поставленого товару тягне за собою право добросовісної сторони стягнення пені з винуватої сторони із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення, від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення.

Враховуючи, що відповідач припустився прострочки платежу, з нього, на підставі п. 8.4. договору № 10/10-М від 10.10.2006 р., підлягає стягненню пеня в сумі 106 626,36 грн., відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Згідно приписів ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наданий позивачем розрахунок збитків від інфляції в сумі 153 642,85 грн. відповідає вимогам законодавства.

У своїй апеляційній скарзі скаржник стверджує, що мотиви наведені в рішенні суду, що оскаржується, про те, що новий кредитор, набувши право вимагати на підставі договору відступлення права вимоги, має право згодом передавати своє право іншій особі, не дотримуючись умов первісного договору, не відповідають положенням ст. ст. 514, 516 Цивільного Кодексу України та суті відносин, пов’язаних із заміною кредитора у зобов’язанні. Таке твердження скаржника не заслуговує на увагу з огляду на наступне.

У пункті 11.2. договору № 10/10-М від 10.10.2006 р. справді встановлено, що "Жодна із Сторін не має права передавати свої права за даним Договором третій стороні без письмової згоди іншої Сторони".

Як вже зазначалося вище, 25.10.2006 р. між ПП "Промтех-сіті" та ПП "Проміндастріал ЛТД" був укладений договір про відступлення права вимоги № 4, яким передбачено зобов’язання ПП "Промтех-сіті" повідомити ВАТ "АК "Київреконструкція" про відступлення права вимоги.

Однак, в той же день, 25.10.2006 р. між ПП "Проміндастріал ЛТД" (новий кредитор) та ВАТ "АК "Київреконструкція" була укладена додаткова угода № 1 до договору № 10/10-М від 10.10.2006 р. у п. 1 якої ВАТ "АК "Київреконструкція" визнало нового кредитора повноправним контрагентом по договору № 10/10-М від 10.10.2006 р.

Частиною ж 2 ст. 241 Цивільного Кодексу України встановлено, що наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов’язки з моменту вчинення цього правочину.

Таким чином, не можна брати до уваги посилання скаржника на те, що договір про відступлення права вимоги № 4 від 25.10.2006 р. є недійсним, оскільки ВАТ "АК "Київреконструкція" письмово погодило відступлення право вимоги за договором № 10/10-М від 10.10.2006 р. і в подальшому перераховувало грошові кошти на розрахунковий рахунок ПП "Проміндастріал ЛТД".

Безпідставним також є твердження скаржника про те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, неповно з’ясовано обставини, порушено принцип змагальності сторін, оскільки не було призначено експертизу. При цьому колегією береться до уваги наступне.

Місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив відповідачу у задоволенні його клопотання про призначення експертизи, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, додаткові угоди, підписи на яких відповідач вважає підробленими, були в подальшому схвалені відповідачем.

Колегія звертає увагу скаржника на те, що він не був позбавлений можливості звернутися до правоохоронних органів із заявою про порушення кримінальної справи по факту підроблення документів та надати суду постанову про порушення кримінальної справи та висновки експертизи призначеної на стадії досудового слідства.

У своїй апеляційній скарзі на ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.05.2008 р. у справі № 36/202 скаржник стверджує, що при винесенні оскаржуваної ухвали місцевим господарським судом було порушено норми процесуального права, закріплені в абзаці 5 ст. 43-4 ГПК України, оскільки суд не надіслав відповідачу вище згадану ухвалу. Однак, стаття 43-4 ГПК України стосується порядку розгляду заяви про вжиття запобіжних заходів, а не забезпечення позову, яке було здійснено згідно оскаржуваної ухвали.

Також у своїй апеляційній скарзі на ухвалу скаржник наголошує на тому, що в тексті ухвали зазначається, що її винесено в судовому засіданні при присутності представників позивача та відповідача, що не відповідає дійсності, оскільки в судовому засіданні 15.05.2008 р. при розгляді справи № 36/202 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення у даній справі та не було оголошено жодної ухвали, що підтверджується матеріалами технічної фіксації судового процесу. Дана обставина не може бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки ухвала про забезпечення позову може бути винесена в будь-якій стадії провадження у справі й може бути розглянутою взагалі без виклику сторін.

Твердження скаржника про те, що місцевий господарський суд не надіслав відповідачу оскаржувану ухвалу спростовується матеріалами справи, зокрема, на зворотній стороні оскаржуваної ухвали стоїть відмітка канцелярії суду з якої вбачається, що оскаржувана ухвала направлялася відповідачу 16.05.2008 р.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія приходить до висновку, що рішення та ухвала Господарського суду м. Києва від 15.05.2008 р. у справі № 36/202 відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

1. Апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства "Акціонернакомпанія "Київреконструкція" на рішення та на ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.05.2008 р. у справі № 36/202 – залишити без задоволення.

2. Рішення та ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.05.2008 р. у справі № 36/202 – залишити без змін.

3. Матеріали справи № 36/202 повернути Господарському суду м. Києва.