5020-5/328-9/018 Про визнання права власності - 11.06.2008 Прийняття

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради про визнання права власності на частку в розмірі 87/100 у приміщенні -магазині "Книги" загальною площею 79,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна, 50. Право власності на решту площі позивач просит визнати за Фондом комунального майна Севастопольської міської ради.

Позовні вимоги мотивовані тим, що СПД ОСОБА_1 був орендарем спірного приміщення, розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна, 50, як орендар -з дозволу орендодавця, здійснив реконструкцію орендованого об'єкту, в наслідок чого орендоване приміщення перетворилось на нову річ -книжковий магазин. Позивач позовні вимоги обґрунтовує посиланням на частину 4 статті 778 Цивільного кодексу України, яка передбачає можливість орендаря стати співвласником орендованої речі у разі її поліпшення та створення нової речі.

Рішенням господарського суду м.Севастополя від 05.12.2006 року у справі № 20-5/328 позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задоволено. Суд визнав за позивачем право власності на 87/100 часток у спільній частковій власності на нерухоме майно -магазин "Книги" загальною площею 79,7 кв.м., розташований у підвальному поверсі житлового будинку № 50 по вул.Леніна у м. Севастополі.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 року рішення господарського суду м. Севастополя від 05.12.2006 року у справі № 20-5/328 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.12.2007 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 року та рішення господарського суду м.Севастополя від 05.12.2006 року у справі № 20-5/328 було скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові акти суду першої та апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України зазначив, що вирішуючи спір по суті та визнаючи за позивачем право власності на частку в розмірі 87/100 у спірному приміщенні, судами першої та апеляційної інстанції не було звернуто уваги на той факт, що Севастопольська міська рада також вважає себе власником спірного приміщення, в комунальній власності якої воно знаходиться, оскільки, відповідно до пункту 2.1 договору оренди від 04.10.2001 року, передбачено, що передача майна в оренду не тягне за собою передачі орендарю права власності на дане майно, а власником орендованого майна залишається міська рада і орендар користується майном лише протягом строку оренди. Вищий господарський суд України також зазначив, що дані факти могли бути встановлені судом першої інстанції за умови залучення до участі у справі Севастопольської міської ради, права та обов'язки якої прямо зачіпаються даним спором.

Відповідно до частини 11-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою господарського суду м.Севастополя від 21.01.2008 року дану справу було прийнято до провадження, привласнено їй номер № 5020-5/328-9/018. Цією ж ухвалою до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача було залучено Севастопольську міську раду.

Третя особа своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, письмових пояснень суду не надала.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 10.04.2008 року у справі № 2050-5/328-9/018 позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 задоволено. Суд визнав за позивачем право власності 87/100 часток у спільній частковій власності на нерухоме майно -магазин "Книги" загальною площею 79,7 кв.м., розташованому у підвальному поверсі житлового будинку № 50 по вул.Леніна у м.Севастополі.

При прийнятті рішення суд першої інстанції встановив факт проведення позивачем з дозволу відповідача реконструкції орендованого приміщення, встановив факт створення нової речі в результаті реконструкції та, прийнявши до уваги зміст статті 778 Цивільного кодексу України, прийшов до висновку про можливість визнання за СПД ОСОБА_1 права власності на 87/100 часток спірного майна.

Не погодившись з рішенням господарського суду міста Севастополя, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 відмовити.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі полягають у невірному застосуванні судом положень Цивільного кодексу України (435-15) та Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , які передбачають правові наслідки проведення орендарем поліпшення орендованої речі.

Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Представник третьої особи -Севастопольської міської ради у судове засідання не з`явився, причину неявки не повідомив, хоча про час та місце слухання справи сповіщався належним чином ухвалою від 29.05.2008 року. Клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не надходило. За таких обставин судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутності представника зазначеної особи.

З причини зайнятості в іншому судовому засіданні судді Котлярової О.Л, на підставі розпорядження першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду, у складі судової колегії було здійснено заміну на суддю Антонову І.В.

Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції виходячи з наступного.

04.10.2001 року між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Орендар) та Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації (Орендодавець), повноваження якого щодо розпорядження об'єктами комунальної власності відповідно до рішення Севастопольської міської Ради № 4657 від 31.01.2006 передані Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) був укладений договір оренди нерухомого майна № 260-01, відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно -вбудоване приміщення підвального поверху загальної площею 128,0 кв.м., розташоване за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна, 50. Майно передається в оренду з метою організації магазину по торгівлі книгами.

Договір укладений строком до 07.08.2004 року.

Судовою колегією встановлено, що 10.08.2006 між позивачем та відповідачем було укладено новий договір оренди № 248-06 вбудованого приміщення підвального поверху загальної площею 79,70 кв.м., розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна, 50, строком дії до 06.07.2007 року.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переобладнання, поліпшення орендованого майна.

Частиною 1 статті 778 Цивільного кодексу України також передбачено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

З матеріалів справи вбачається, що у 2002 році позивач звернувся до Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації з заявою про одержання згоди на проведення капітального ремонту з переплануванням нежитлових підвальних приміщень під магазин "Книги". Також позивачем був наданий висновок про необхідність проведення капітального ремонту та проектно-кошторисна документація.

За результатами розгляду заяви позивача Начальником Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації 11.11.2002 року було видано наказ № 520 про узгодження проведення ремонту нежитлового приміщення за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна, 50 за рахунок власних коштів орендаря в межах наданого кошторису (а.с. 12).

До початку ремонту та реконструкції вартість об'єкту оренда становила 18000,00 грн.

Ремонт та реконструкція орендованого приміщення були здійснені позивачем за власні кошти відповідно до робочого проекту, затвердженого Управлінням з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в процесі проведення реконструкції орендованого нежитлового приміщення позивачем була здійснена реконструкція в результаті якої була відтворена нова річ -книжковий магазин, який 30.08.2005 року державною приймальною комісією з приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту був прийнятий в експлуатацію (том 1 а.с.13-16).

02.09.2005 року Севастопольською міською державною адміністрацією було видано розпорядження № 1111-р "Про затвердження акту державної приймальної комісії з приймання в е ксплуатацію закінченого реконструкцією нежитлового приміщення під магазин "Книги" по вул. Леніна, 50" (том 1 а.с.18).

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість прийняття у якості доказу у справі звіту про ідентифікацію поліпшень орендованого майна вбудованих нежитлових приміщень підвального поверху загальною площею 79,7 кв.м., розташованого за адресою: м. Севастополь, вул. Леніна, 50, складеному оцінювачем ОСОБА_3, відповідно до якого обсяг виконаних позивачем будівельних робіт повністю відповідає погодженому орендодавцем кошторису й не перевищує його (том 1 а.с.48-56).

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що позивачем не тільки збільшена вартість оренди майна, але і проведені такі поліпшення, які привели до: зміни конструктивної схеми приміщення; облаштування окремого входу з боку головного фасаду за рахунок пристрою приямка розмірами 1.2x2.6. м з огорожами з балясини; побудова крильця площею 4,9 м; пробиття двох віконних отворів для природного освітлення торгових залів; стіни, каркас, перекриття цього приміщення: посилання стін на рівні підлоги за допомогою пристрою монолітних бетонних каналів; перекриття уздовж стін каналів збірними залізобетонними плитами "враспор"

Господарський суд вірно встановив, що вказані поліпшення були попередньо узгоджені з відповідачем та в результаті зміни цільового призначення приміщення позивачем створено нову річ -замість підвалу -книжковий магазин.

Згідно зі статтею 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Згідно з частиною 4 статті 778 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок поліпшень, зроблених за згодою наймодавця (орендодавця), зроблена нова річ, орендар стає її співвласником. Доля орендаря в праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд першої інстанції вірно встановив, що вартість майна визначено у договорі оренди, на підставі якого позивач користувався приміщенням на момент здійснення поліпшень та на момент укладення договору вона становила 18000,00 грн.

При цьому, вартість орендованого приміщення збільшилась саме в результаті зроблених поліпшень, у зв'язку з чим рахування розміру частки, яку складають зроблені поліпшення, має здійснюватись виходячи з первинної вартості приміщення -тобто, до проведення реконструкції, зокрема, на момент укладення договору оренди.

Таким чином, у даному випадку в результаті проведеної реконструкції має місце збільшення первинної вартості орендованого об'єкту саме на вартість реконструкції -на суму 128134,00 грн.

На підставі викладеного, господарський суд м.Севастополя вірно встановив, що розмір частки позивача в спірному об'єкті нерухомості становить 87/100.

Судова колегія також не може визнати обґрунтованими посилання Фонду комунального майна Севастопольської міської ради в апеляційній скарзі на невірне застосування судом першої інстанції положень законодавства, яке регулює орендні правовідносини, оскільки у даному випадку предметом позовних вимог є визнання права власності на об'єкт оренди та припинення права орендодавця на частку у спільному майні за вимогою співвласника -орендаря. Тому даний спір має вирішуватись на підставі положень саме цивільного законодавства у вказаній галузі правовідносин. Наведена правова позиція підтверджується судовою практикою, висловленою у постанові судової палати у господарських спорах Верховного Суду України від 18.09.2007 року.

Враховуючи викладене, господарський суд м.Севастополя вірно визнав обґрунтованими та підлягаючими задоволенню позовні вимоги СПД ОСОБА_1, про визнання права власності на 87/100 частки об'єкту нерухомості -магазину "Книги" по вул. Леніна, 50 у м. Севастополі площею 79,7 кв.м. Таким чином оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.