6/70-08 Про стягнення заборгованості за договором постачання споживчого газу - 05.06.2008 Прийняття

Рішенням господарського суду Вінницької області від 25.03.2008р. у справі №6/70-08 позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ до Гайсинського комунального підприємства теплових мереж "Гайсинтеплокомуненерго", м.Гайсин Вінницької області про стягнення 554651,63 грн. задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 418262,80грн. основного боргу, 84908,66грн. інфляційних, 14073,25грн. 3% річних, 1,00грн. пені, 5547,00грн. витрат зі сплати державного мита, 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вважаючи, що при прийнятті рішення в частині зменшення пені до 1,00грн. господарським судом Вінницької області були не повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушені норми матеріального та процесуального права, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржений судовий акт скасувати в частині зменшення пені та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в частині стягнення пені задовольнити в повному обсязі.

Мотивуючи апеляційну скаргу, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" зазначає, зокрема, наступне:

- відповідачем не було подано жодного доказу, який би свідчив про наявність виняткових обставин, передбачених п.3 ст. 83 ГПК України, а тому місцевий господарський суд не мав права зменшувати розмір нарахованої пені;

- посилання суду першої інстанції на важкий фінансовий стан відповідача не підтверджено документально;

- не зважаючи на зміст зобов'язання населення перед відповідачем, останній є юридичною особою, яка вступила в договірні відносини з позивачем, а тому згідно з правилами здійснення господарської діяльності підприємствами, умовами договору №06/05-2259 ТЕ-1 від 30.12.2005р. за несвоєчасну оплату споживчого газу відповідач зобов'язаний сплатити на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу №249 від 19.05.2008р. та його представник у судовому засіданні заперечили проти доводів, викладених в апеляційній скарзі. Вважають рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (а.с. 98-100).

Зокрема, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу відмічає, що з прийняття Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" (554-15) , яким передбачено, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їхню заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг, оскільки заборгованість за комунальні послуги наймачів та власників квартир, жилих будинків, яка склалася на дату набрання чинності цим Законом, перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації, згідно Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" від 20.02.2003р. за № 554-ІV (554-15) .

Відповідач акцентує, що згідно ст. 614 ЦК України відповідальність за порушення зобов'язання, зокрема, сплата пені, настає за наявності вини, яка пов'язана з невчасною оплатою послуг безпосередніми їх користувачами, а саме населенням, бюджетними установами, госпрозрахунковими організаціями. Всі платежі споживачів за теплову енергію спрямовуються на рахунок ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" незалежно від їх призначення. ГКПТМ "Гайсинтеплокомуненерго" позбавлене можливості самостійно і в повній мірі розпоряджатися коштами, одержаними за рахунок реалізації власної теплової енергії.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.12.2005р. між позивачем та відповідачем укладено договір №06/05-2259 ТЕ-1 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій (далі - договір), у відповідності до п.1.1 якого постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупцю (відповідачу) в 2006 році природний газ, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору (а.с. 23-28).

У відповідності до п.п 3.3, 3.4 договору приймання - передача газу, поставленого постачальником (позивачем) покупцеві (відповідачеві) у відповідному місяці, оформляється актом приймання-передачі газу в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу та протранспортованого газу; акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків.

Згідно п. 6.1 договору остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до умов договору та додаткових угод до нього позивач (постачальник) здійснив поставку природного газу відповідачеві (покупцеві) у січні - квітні та жовтні - грудні 2006 року в обсязі 3852,338 тис.куб.м. на загальну суму 1611318,63грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами передачі-приймання природного газу (а.с. 16-22).

Згідно розрахунку боргу по договору, відповідач (покупець) провів часткові розрахунки з позивачем (постачальником) на суму 1193055,83грн., внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 418262,80грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи актом звіряння розрахунків (а.с. 35-37, 61).

За вказаних обставин, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулося із позовною заявою від 15.02.2008р. №31/10-1600 до господарського суду Вінницької області про стягнення з ГКПТМ "Гайсинтеплокомуненерго" боргу за поставлений природний газ в сумі 418262,80грн., 37406,92грн. пені, 84908,66грн. інфляційних, 14073,25грн. 3% річних (а.с.2-5).

З огляду на викладене судова колегія апеляційного господарського суду вважає за необхідне відмітити наступне.

Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 ЦК України, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості поставленого позивачем природного газу належним чином, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору, не виконав.

Положення ст. 33 ГПК України розподіляють обов'язок доказування та подання доказів між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обгрунтовують його вимоги та заперечення.

Докази на підтвердження сплати ГКПТМ "Гайсинтеплокомуненерго" заборгованості за отриманий товар в розмірі 418262,80грн. в матеріалах справи відсутні.

Згідно ч.1 ст. 692 ЦК України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 6.1 договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до вимог ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу приписів ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Системний аналіз наведених норм права та обставин справи свідчить про обгрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача 418262,80грн. боргу, 84908,66грн. інфляційних та 14073,25грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 610, п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання, що включає його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно зі ст. 1 спеціального Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96-ВР (543/96-ВР) (із змінами, внесеними згідно Закону України від 10.01.2002р. № 2921-ІІІ (2921-14) ), який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платнику пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з п. 7.2. договору у разі несплати або несвоєчасної оплати у строки зазначені у п. 6.1. даного договору покупець (відповідач) сплачує на користь постачальника (позивача), крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

З огляду на викладене, позивачем правомірно нараховано пеню за прострочення зобов'язання з оплати одержаного природного газу за період з 15.08.2007р. по 15.02.2008р. в сумі 37406,92 грн.

Відповідно до ч.1. ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3. ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Взявши до уваги майновий стан відповідача та врахувавши обставини справи, місцевий господарський суд обґрунтовано зменшив розмір пені до 1,00 грн., що підтверджується наданими суду доказами про дебіторську заборгованість відповідача станом на 01.02.2008р., угодами про поетапне погашення боргу, укладеними між відповідачем та споживачами теплової енергії. (а.с. 54-55, 57-60).

Відповідно до вищезазначеного, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на чинному законодавстві та спростовуються матеріалами справи, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 25.03.2008р. у справі №6/70-08 є законним та таким, що відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 25 березня 2008 року у справі №6/70-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ - без задоволення.