Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

У 2008 році позивач, Науково-виробнича асоціація "Біофарм", Криничанського району Дніпропетровської області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Фермерського господарства "Ніка"Великоновоселківського району Донецької області про стягнення 148891 грн. 65 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 08.04.08р. позовні вимоги Науково-виробничої асоціації "Біофарм", Криничанського району Дніпропетровської області до Фермерського господарства "Ніка"Великоновоселківського району Донецької області про стягнення 148891 грн. 65 коп. були задоволені в повному обсязі.

Відповідач, Фермерське господарство "Ніка" Великоновоселківського району Донецької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 08.04.2008р. скасувати повністю та припинити провадження по справі у зв"язку з відсутністю предмету спору.

Позивач, Науково-виробнича асоціація "Біофарм", Криничанського району Дніпропетровської області, надав відзив на апеляційну скаргу та доповнення до нього, якими зазначив, що рішення винесене на підставі всебічного та повного з"ясування обставин, що мають значення для справи, при доведеності обставин, які суд визнав встановленими, відповідністю висновків, викладених в рішенні обставинам справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення –без змін.

В судовому засіданні, яке відкладалося, представник заявника апеляційної скарги надав судовій колегії заяву про затвердження по справі № 36/34 мирової угоди.

Судова колегія розглянула надану заяву та відмовила у її прийнятті, оскільки апеляційна інстанція може приймати до розгляду таку заяву тільки у випадку скасування рішення суду першої інстанції, при наявності підстав, передбачених вимогами ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Заявник апеляційної скарги не відмовився від неї в порядку ст. 100 Господарського процесуального кодексу України. У судовому засіданні сторони підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги, а мирова угода по справі може бути укладена сторонами в процесі виконання рішення суду згідно норм ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки відповідно до ст. 129 Конституції України одним з основних принципів судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, ч. 2 ст. ст. 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом її прав, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, які виникають у державі. Згідно ст. 2 Закону України "Про судоустрій", суд здійснює правосуддя у відповідності із принципом верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) і законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Частиною 3 Закону України "Про судоустрій" (3018-14) встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України (254к/96-ВР) та законами.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року (v0011700-76) №5 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28- 29 Закону Україну "Про судоустрій" та ст. 101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.09.07 р. між Науково-виробничою асоціацією "Біофарм", Криничанського району Дніпропетровської області та Фермерським господарством "Ніка"Великоновоселківського району Донецької області було укладено договір купівлі-продажу №05/09/07.

Пунктом 1.1 укладеного між сторонами договору передбачено, що позивач зобов’язується передати, а відповідач прийняти та оплатити вартість озимої пшениці.

Згідно п. 3.1 договору, конкретний асортимент, кількість, ціна, термін постачання та термін сплати кожної партії товару наведені в Специфікаціях до даного договору, які є його невід’ємною частиною.

У відповідності до п.3.3 договору, загальна сума договору складає 157500грн. 00коп.

05.09.07 р. між сторонами була узгоджена та підписана специфікація №1 до договору, якою визначено асортимент товару, його ціна, строки поставки та загальна сума поставки.

Згідно даної специфікації позивач зобов’язався у вересні 2007р. поставити відповідачу озиму пшеницю "Куяльник" у кількості 30 тн., за ціною 1458 грн. 33 коп. за 1 тн. без ПДВ, "Селянка" у кількості 30 тн. за ціною 1458 грн. 33 коп. за 1 тн. без ПДВ, та "Повага" у кількості 30 тн. за ціною 1458 грн. 33 коп. за 1 тн. без ПДВ, а всього на суму 157500 грн. 00 коп. з ПДВ.

У відповідності до умов договору, позивач за накладними № 495 від 20.09.07 р. та № 505 від 24.09.07 р. передав відповідачу озиму пшеницю "Куяльник" у кількості 30 тн., "Селянка" у кількості 30 тн. та "Повага" у кількості 30 тн. на загальну суму 157500 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ.

Факт отримання відповідачем озимої пшениці підтверджується накладними № 495 від 20.09.07 р. та № 505 від 24.09.07 р. та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей ЯЛШ № 260030 від 19.09.07 р. та ЯЛШ № 260032 від 24.09.07 р.

Згідно п. 4.1 договору відповідач повинен у строк до 20.09.07 р. перерахувати на поточний рахунок позивача 30% суми договору – 50000 грн. 00 коп., до 01.10.07р. перерахувати 30% суми договору –47250 грн. 00 коп., до 01.11.07 р. перерахувати 40% суми договору 60250 грн. 00 коп. На залишок суми заборгованості позивач надає відповідачу товарний кредит строком до 01.11.07р. на умовах сплати 0,1% річних за користування товарним кредитом та здійснює нарахування відсотків на фактичну суму заборгованості, у день остаточного погашення основного боргу. Відповідач зобов’язався сплатити позивачу загальну кінцеву вартість товару, зазначену у розділі 3 даного договору, у термін до 01.11.07р.

У відповідності до п. 8.1 договору, в забезпечення належного виконання зобов’язань відповідачем за цим договором, позивач приймає поруку відповідно до договору поруки № 55 від 05.09.07р.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 2 від 15.11.07 р., в матеріалах справи також є наявним рахунок № 258 від 05.09.07р. на суму 157500 грн. 00 коп. для оплати поставленої пшениці та відповідь на претензію № 93 від 16.11.07 р., якою претензія відповідача була визнана на суму загального боргу та гарантовано її погашення до 15.12.07 р.

Відповідачем частково оплачений рахунок № 258 від 05.09.07р. в сумі 30000 грн. 00 коп., що підтверджується витягами з банківського реєстру від 13.09.07 р. та 18.09.07 р.

10.03.08 р. сторонами підписано акт звірки розрахунків між сторонами за договором № 05/09/07 від 05.09.07 р., згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 127500 грн. 00 коп. Даний акт оформлений належним чином та підписаний уповноваженими особами підприємства.

В зв"язку з чим позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 127500 грн. 00 коп., 25% річних в сумі 7859 грн. 58 коп., суми інфляції 7491 грн. 65 коп., пені в сумі 6040 грн. 42 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правові норми, які підлягають застосуванню, матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. ст. 525 та 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов"язання не допускається.

Враховуючи те, що сума заборгованості підтверджується матеріалами справи, а саме: договором №05/09/07 від 05.09.07р., специфікацією, накладними, довіреностями, рахунком та актом звірки розрахунків, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно встановив обґрунтованість та доведеність належним чином позовних вимог позивача в частині стягнення суми основного боргу з відповідача, у зв"язку з чим правильно задовольнив ці вимоги.

Судовою колегією розглянуті та не прийняті до уваги заперечення заявника апеляційної скарги в частині неукладеності договору, що є підставою позову, оскільки відповідач своїми конклюдентними діями підтвердив наявність між сторонами правовідносин з купівлі-продажу за товарним кредитом пшениці саме за спірним договором, а саме: в довіреності № 260030 серії ЯЛШ від 19.09.07 р. є посилання на цей договір, в акті звірки взаємних розрахунків від 10.03.07 р. є таке ж саме посилання, найменування товару, його ціна та кількість, вказані в накладних є тотожними та повністю відповідають специфікації № 1 до договору.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що прострочення відповідачем грошового зобов’язання також тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних з простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до п. 7.3 договору, сторони визначили розмір відсотків у розмірі 25%, у зв"язку з чим позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача також 25% річних, оскільки це є відсотками за користування товарним кредитом (п. 4.1 договору), у розмірі 7859 грн. 58 коп. та суму інфляційних 7491 грн. 65 коп.

Суд першої інстанції правомірно визнав позовні вимоги позивача в цій частині також обгрунтованими та задовольнив.

За умовами п.7.2 договору, прострочення відповідачем строків оплати товару, тягне за собою обов’язок оплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно неоплаченої суми заборгованості.

Враховуючи наявність прострочки оплати відповідачем поставленої позивачем пшениці, суд першої інстанції правомірно визнав позовні вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 6040 грн. 42 коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та задовольнив.

Інші доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 08.04.2008 року у справі № 36/34 ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Ніка"Великоновоселківського району Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 08.04.2008 року у справі № 36/34 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 08.04.2008 року у справі № 36/34 –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в п’ятиденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у місячний строк.