Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Процика Т.С.

суддів Городечної М.І.

Кузя В.Л.

при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства (далі АТ) "Палм"від 10.01.2008р.

на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 27.12.2007р.

у справі № 20/316

за позовом АТ "Палм", м. Віадана (Італія)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бреттекс", с. Лісопіль Костопільського району Рівненської області

про стягнення у сумі 12000 євро або 86580 грн.

за участю представників:

від позивача –Ткачишин С.М. - представник;

від відповідача – не з’явився.

Представнику позивача права і обов’язки, передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України (1798-12) ), роз’яснено.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 27.12.2007р., суддя Василишин А.Р., провадження у справі припинено на підставі п.1 ст. 80 ГПК України.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована положеннями норм п.1 ст. 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", ст. 204 Цивільного кодексу України (далі ЦК України (435-15) ), а також зокрема тим, що на момент розгляду даної справи у суді першої інстанції не існує судового рішення про визнання арбітражної угоди у контракті № 04-04 від 29 вересня 2004 року недійсною чи такою, що втратила чинність, або не може бути виконана, а тому даний спір повинен розглядатися Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України; також відповідач заперечує, посилаючись на п.1 ст. 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", проти розгляду даної справи Господарським судом Рівненської області.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, АТ "Палм", позивач у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 27 листопада 2007р. у справі № 20/316 та передати справу на розгляд Господарському суду Рівненської області. Скаржник зазначає, зокрема, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, п.1 ст. 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", а саме: судом не з’ясовано, що контракт № 04-04 від 29.09.2004р. припинив свою дію, і відповідно Господарський суд Рівненської області мав прийняти до свого провадження даний спір.

ТзОВ "Бреттекс", відповідач у справі, подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити ухвалу Господарського суду Рівненської області без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення з підстав правомірності і обґрунтованості ухвали. Відповідач посилається зокрема на те, що у АТ "Палм"відсутні правові підстави звертатись до Господарського суду Рівненської області з позовом до ТзОВ "Бреттекс"про стягнення 12000 євро попередньої оплати за товар, оскільки такий спір може бути розглянуто лише арбітражною установою, яка визначена за згодою сторін у п.9.2 контракту № 04-04 від 29.09.2004р. –Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України. Також, відповідач посилається на те, що згоду на розгляд такого спору у Господарському суді Рівненської області він не надавав і заперечив проти такого розгляду даної справи. Крім того, ТзОВ "Бреттекс"відзначило, що АТ "Палм"не надало жодного доказу звернення до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.Представник позивача у судових засіданнях підтримала свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та поясненнях, наданих у судових засіданнях.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.05.2008р. підтримав свої доводи та заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд встановив наступне.

АТ "Палм"звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до ТзОВ "Бреттекс"про стягнення 12000 євро або 86580 грн. попередньої оплати за непоставлений товар на підставі контракту № 04-04 від 29.09.2004р., укладеного між сторонами у справі.

Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, між ТзОВ "Бреттекс""Продавцем"(відповідачем), та АТ "Палм""Покупець"(позивачем) було укладено контракт № 04-04 від 29.09.2004р. на купівлю перерахованих у специфікації товарів (п.1.1 контракту - далі Контракт) (а.с.а.с.22-25).

Відповідно до Конвенції між СРСР та Італійською республікою про правову допомогу в цивільних справах (380_100) № 4210 від 25.01.1979р. (далі Конвенція) норми даної Конвенції застосовуються і до юридичних осіб, які зареєстровані на території однієї з договірних сторін у відповідності до законодавства, яке діє на її території (п.3 Конвенції).

Відповідно до п.1 с) ст.24 вищезгаданої Конвенції суд однієї із сторін, на території якої було постановлено рішення, вважається компетентним, якщо зобов’язання по договору, який є предметом спору, повинно було бути виконаним на території запитуючої договірної сторони.

Відповідно до п.3.2 Контракту умови поставки –DDU –Віадана (Італія) (Інкотермс 2000р.).

Відповідно до "Інкотермс"Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (988_007) (редакція 2000 року, видання МТП N 560), введених в дію з 01.01.2000р., DDU - Поставка без сплати мита (... назва місця призначення).

У цьому випадку, місцем поставки товару (виконання зобов’язання) є м. Віадана (Італія), тобто, територія запитуючої сторони.

З огляду на викладене, відповідно до п.2, п.3 Конвенції цей спір між позивачем і відповідачем у справі може вирішуватись на території України і відповідно до законодавства України.

Згідно з ч.1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України іноземні підприємства і організації мають право звертатися до господарських судів згідно з встановленою підвідомчістю і підсудністю господарських спорів за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з ч.1, ч.2 ст. 124 ГПК України господарські суди розглядають справи за участю іноземних підприємств і організацій, якщо місцезнаходження відповідача на території України. Підвідомчість і підсудність справ за участю іноземних підприємств і організацій визначається за правилами, встановленими статтями 12 - 17 цього Кодексу.

Відповідно до абз.1 п.1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Згідно з ч.2 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

З огляду на викладене позивач правомірно визначив Господарський суд Рівненської області як суд, який має розглядати цей спір, оскільки відповідач знаходиться на території Рівненської області, на яку поширюється компетенція вищезгаданого суду.

Щодо посилань скаржника на неправильне застосування судом першої інстанції норми п.1 ст. 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", то суд апеляційної інстанції відзначає наступне.

Згідно з п.1 ст. 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж"суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Господарський суд може порушити провадження зі справи у випадку наявності у зовнішньоекономічному договорі арбітражної угоди, якщо визначить, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана (пункт 3 статті 2 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, Нью-Йорк, 1958).

У цьому випадку місцевим господарським судом було встановлено, що арбітражна угода, яка міститься у Контракті № 04-04 від 29.09.2004р. (п.9.2 Контракту), у судовому порядку не визнана недійсною чи такою, що втратила чинність, або не може бути виконана.

Проте, судом першої інстанції не було визнано (встановлено), що контракт № 04-04 від 29.09.2004р. припинив свою дію 31.12.2005р. (п.10.5 Контракту) поза судовим рішенням, відповідно втратила чинність арбітражна угода (застереження), викладена в п.9.2 контракту.

Вищенаведене підтверджується положенням норм ст. 631 ЦК України, відповідно до п.2, п.4 яких строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору; закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

З огляду на вищевикладене в сукупності, зокрема на те, що Контракт припинив свою дію, відповідно втратила чинність арбітражна угода (застереження), а також враховуючи те, що зобов’язання по Контракту, на думку позивача, не виконані і між сторонами Контракту є спір, цей спір повинен розглядатись (бути вирішений) в місцевому господарському суді за місцезнаходженням відповідача у справі.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У зв’язку з вищенаведеним, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано процесуальну норму, неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого безпідставно припинено провадження у справі, а тому ухвала суду першої інстанції від 27.11.2007р. у справі № 20/316 підлягає скасуванню, а справа - направленню до місцевого господарського суду для розгляду.

Враховуючи вищенаведене та керуючись п.1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106 ГПК України,

Львівський апеляційний господарський суд

1. Скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 27.11.2007 року у справі № 20/316, справу передати на розгляд Господарського суду Рівненської області.

2. Доручити Господарському суду Рівненської області видати позивачу довідку про повернення державного мита, сплаченого за перегляд ухвали в апеляційному порядку.