19/316пн Про виключення з акту опису державного виконавця житлового будинку (домоволодіння) та скасування арешту (заборони відчуження) на житловий будинок (домоволодіння) - 27.05.2008 Прийняття

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.04.2008 року у справі №19/316пн (суддя Дучал Н.М.) задоволені позовні вимоги Закритого акціонерного товариства "ОТП Банк" м. Київ в особі філії ЗАТ "ОТП Банк" м. Донецьк до Відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1 м. Красногорівка та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ЕЛВІКО-Гігант" с.Островське, про виключення з акту опису державного виконавця Куйбишевського РУЮ м. Донецька -Безверхого С.В. від 29.08.2007 року серії АВ №966559 -житлового будинку (домоволодіння) третьої особи, ОСОБА_1., за адресою: АДРЕСА_1та скасування арешту (заборони відчуження) на житловий будинок (домоволодіння) третьої особи, ОСОБА_1. за адресою: АДРЕСА_1, накладеного постановою державного виконавця Куйбишевського РУЮ м. Донецька -Безверхого С.В. від 16.08.2007 року серія АН № 728174.

Зобов'язано Відділ державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку виключити з акту опису державного виконавця Куйбишевського РУЮ м. Донецька -Безверхого С.В. від 29.08.07 р. серії АВ № 966559 -житловий будинок (домоволодіння) третьої особи ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1

Скасовано арешт (заборону відчуження) на житловий будинок (домоволодіння) третьої особи, ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_1, накладеного постановою державного виконавця Куйбишевського РУЮ м. Донецька -Безверхого С.В. від 16.08.07 р. серії АН № 728174.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду, третя особа без самостійних вимог на предмет спору, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ЕЛВІКО-Гігант" с. Островське, звернувся з апеляційною скаргою про скасування рішення господарського суду, оскільки вважає, що судом не повно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, порушені та неправильно застосовані норми матеріального права.

Заявник апеляційної скарги просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач, Закрите акціонерне товариство "ОТП Банк" м. Київ в особі філії ЗАТ "ОТП Банк" м. Донецьк, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства. Просить залишити рішення господарського суду -без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

Відповідач, Відділ державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку, та третя особа без самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1 м. Красногорівка, наданим їм правом не скористались, представників в судове засідання не направили, відзивів не надали про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, які прибули в засідання суду, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Акціонерний комерційний банк "Райффайзенбанк Україна", правонаступником якого з 09.10.2006 року є позивач, Закрите акціонерне товариство "ОТП Банк" (надалі Банк), та громадянин ОСОБА_1 (Позичальник) 11.11.2005 року уклали кредитний договір № МL-100/1173/2005, згідно якого банк надав позичальнику кредит у сумі 32437,00 дол.США, а позичальник прийняв та зобов'язався належним чином використовувати його, повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідачу плату за користування кредитом і виконати інші зобов`язання за договором. Дата остаточного повернення кредиту -11.11.2025 року.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором № МL-100/1173/2005 від 11.11.2005 року між Акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк Україна", правонаступником якого є позивач (іпотекодержатель), та громадянином ОСОБА_1(іпотекодавець) укладено договір іпотеки №РМL-100/1173/2005 від 11.11.2005 року.

Згідно ст. 3 договору іпотеки, предметом іпотеки є житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджено договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2 11.11.2005р. за реєстром №3048, зареєстрованим в Державному реєстрі правочинів 11.11.2005 року за №955428.

Предмет іпотеки складається з: А-1-житловий будинок загальною площею 72,8 кв.м., в тому числі житловою площею 45,2 кв.м., З -літня кухня, И -сарай, К -убиральня, Ж -зливна яма №1, 3 -огородження, Т -тротуар.

Загальна вартість предмету іпотеки, згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 8713007 від 21.10.05р., виданого КП "БТІ м. Донецька" становить 26531,00 грн. Іпотека поширюється на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки.

Вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем і становить 192717 грн.( п. 4.4. договору іпотеки).

У відповідності до п.п. 6.1, 6.2 договору іпотеки, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель може задовольнити фактичні вимоги, зокрема, всі боргові зобов`язання, не сплачені боржником, після виникнення будь-якої з таких обставин: несплата боржником іпотекодержателю будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі; порушення іпотекодавцем будь-якого з його зобов`язань за ст. 5 цього договору; інших обставин, передбачених чинним законодавством України, кредитним договором та цим договором.

11.11.2005 року приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_2, на підставі ст. 73 Закону України "Про нотаріат" та у зв'язку з посвідченням договору іпотеки № РМL-100/1173/2005 від 11.11.2005 року, накладено заборону на відчуження зазначеного в договорі нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 до припинення договору іпотеки. Заборону зареєстровано в реєстрі за № 3050.

Відповідно до Витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 14213228 від 03.09.2007 року, 11.11.2005 року за № 2587297 накладено заборону на нерухоме майно на підставі іпотечного договору від 11.11.2005 року, об'єкт обтяження: житловий будинок, розташований у АДРЕСА_1, власник:ОСОБА_1.

Права позивача як іпотекодержателя об'єкту обтяження: будинку, розташованого у АДРЕСА_1, зареєстровані в Державному реєстрі іпотек (витяг № 15573166 від 21 листопада 2007р.).

Рішенням господарського суду Донецької області від 27.02.2007р. у справі № 25/26, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання, були задоволені позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "ЕЛВІКО-Гігант" с. Островське до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1с. Зоряне Мар'їнського району про стягнення заборгованості за поставлену продукцію в сумі 114691,60 грн.

Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції м. Донецька Безверхого С.В. № 302-3 від 21.05.2007 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду по справі № 25/26 про стягнення з СПД ОСОБА_1. боргу у розмірі 114691,60 грн.

16.08.2007 року головним державним виконавцем Безверхим С.В. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (серія АН № 728174 від 16.08.2007р.), якою накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_1, а саме: домоволодіння № 42 по вул. Образцова у м. Донецьку.

Державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції м. Донецька Безверхим С.В 29.08.2007р. складений акт опису й арешту майна серії АВ № 966559 від 29.08.2007р., яким проведено опис майна, що належить боржнику (ОСОБА_1); описано і накладено арешт на домоволодіння за № 42 по вул. Образцова у м. Донецьку, зареєстроване за боржником ОСОБА_1 на підставі договору від 11.11.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_2 за реєстровим номером 3048.

Відділ державної виконавчої служби Куйбишевського РУЮ у м. Донецьку звернувся до Банку з листом №В-3-302/07 від 26.09.2007р., в якому зазначалося, що згідно витягу з реєстру обтяжень нерухомого майна та усного повідомлення ОСОБА_1., було встановлено, що домоволодіння знаходиться у заставі банку "Райффайзенбанк Аваль". Для проведення подальших виконавчих дій ВДВС просив позивача повідомити про надання Банком згоди на реалізацію вказаного домоволодіння та погашення за рахунок коштів, отриманих від реалізації, остаточної суми кредиту.

Листом №100-04-5070 від 08.10.2007р., позивач звернув увагу відповідача на те, що рішення господарського суду від 27.02.2007р. про стягнення на користь СТОВ "Агрофірма "ЕЛВІКО -Гігант" з боржника СПД ОСОБА_1. суми боргу в розмірі 114691,60 грн., прийнято та набрало чинності після виникнення права іпотеки (застави) 11.11.2005 року, тому, керуючись ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", повідомив, що не погоджується на примусову реалізацію зазначеного арештованого майна боржника.

Відповідач 11.10.2007 року надіслав на адресу позивача лист №В-3-302/07, в якому, зокрема, повідомлялось, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_1, може бути виключено з- під арешту за заявою до начальника ВДВС Куйбишевського РУЮ у м. Донецьку або до відповідного суду.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі №19/316пн від 10.04.2008р. відповідає вимогам матеріального і процесуального права та не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до частині 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи..

Згідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 вказаного Закону передбачено що, іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно зі статтею 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як правомірно зазначено господарським судом першої інстанції іпотека по своїй правовій природі є речовим правом, оскільки також містить норми, які в поєднанні з положеннями щодо права власності, регулюють питання припинення права власності іпотекодавця і забезпечення майнових інтересів іпотекодержателя із заставленого майна.

У статті 395 Цивільного кодексу України, яка містить перелік речових прав на чуже майно, зазначено, що законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Одним з таких речових прав, є право іпотеки, яке встановлене Цивільним кодексом України (435-15) та Законом України "Про іпотеку" (898-15) .

Згідно зі статтями 391, 396 Цивільного кодексу України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, в тому числі шляхом вимоги про усунення перешкод у здійсненні ним права розпорядження майном.

Беручи до уваги викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що прийняття державним виконавцем Постанови від 16.08.2007 року про арешт майна, що знаходиться в іпотеці у позивача, та оголошення заборони на його відчуження, а також складання акту опису й арешту такого майна від 29.08.2007 року, перешкоджає реалізації позивачем свого права з можливості розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотеки за договором іпотеки № РМL-100/1173/2005 від 11.11.2005 року.

Статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження", п. 5.3.4 Інструкції "Про проведення виконавчих дій", стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.

Відповідно до ч. 3 статті 52 вказаного Закону для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі:

- виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

- коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

У частині 4 цієї ж статті Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.

Із наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що право застави (обтяження нерухомого майна позичальника -ОСОБА_1.) у позивача виникло 11.11.2005р. з укладанням договору іпотеки № РМL-100/1173/2005, а судове рішення по справі № 25/26, яким задоволено вимоги СТОВ "Агрофірма "ЕЛВІКО -Гігант" про стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 заборгованості за поставлену продукцію в сумі 114691,60 грн. прийнято судом 27.02.2007 року. Тобто, право застави у позивача виникло раніше прийнятого судом рішення про стягнення з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1. коштів на користь СТОВ "Агрофірма "ЕЛВІКО-Гігант".

З огляду на наведене, господарський суд правомірно вказав на те, що зазначене є підставою для виключення нерухомого майна, що знаходиться в іпотеці у позивача за договором іпотеки № РМL-100/1173/2005 від 11.11.05р., з акту опису та арешту майна, та зняття з нього арешту.

Відповідно до частини 2 ст. 62-1 Закону України "Про виконавче провадження", на майно, щодо якого встановлено іпотеку чи накладено заборону на відчуження, не може бути звернено стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями згідно із Законом України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" (979-15) .

Судова колегія вважає, що з урахуванням викладених в рішенні обставин та доводів сторін, згідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінив докази в їх сукупності та дійшов правильного висновку щодо задоволення позову.

З огляду на надані до матеріалів справи документи, та враховуючи вимоги чинного законодавства, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі не є підставою для задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Керуючись ст. ст. 49, 93, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду, -

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ЕЛВІКО-Гігант" с.Островське на рішення господарського суду Донецької області від 10.04.2008р. у справі №19/316пн - залишити без задоволення.