28-22/75-08-1536 Про визнання недійсними договорів про співпрацю - 09.09.2008 Прийняття

Комунальне підприємство "Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна" про визнання недійсними договорів про співпрацю від 29.03.2005 року та 30.11.2007 року, укладених між КП "Овідіопольське РБТІ" та ТОВ "Регіональний центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна".

Підставами для визнання недійсними позивач за первісним позовом вважав невідповідність оскаржуваних договорів чинному законодавству України.

В ході розгляду справи від КП "Овідіопольське РБТІ" надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач за первісним позовом просив суд визнати недійсними договори про співпрацю укладені 29.03.2005 року та 30.11.2007 року.

В обґрунтування своїх вимог, позивач за первісним позовом зазначав, що укладені договори є такими, що не відповідають чинному законодавству України та укладені незаконно, з порушенням закону та повинні бути визнані недійсними з підстав, передбачених ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України.

ТОВ "Регіональний центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна" проти позову заперечував та звернулося до суду із зустрічною позовною заявою про визнання дійсним договору про співпрацю від 30.11.2007 року укладеного між КП "Овідіопольське РБТІ" та ТОВ "Регіональний центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна".

Товариство вважало договір про співпрацю від 30.11.2007 року таким, що укладений відповідно до вимог чинного законодавства, всі зобов'язання за вищевказаним договором ТОВ "Регіональний центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна" виконуються в повному обсязі, якісно виконуються роботи з інвентаризації та оцінки, матеріали надаються відповідачеві для перевірки, на користь відповідача щомісячно перераховуються, передбачені договором кошти.

Позивач за зустрічним позовом також посилався на вимоги ст. 629 ЦК України, відповідно до якої договір є обов'язковим для виконання сторонами та вказував, що при укладенні договору про співпрацю від 30.11.2007 року, відповідно до ст. 638 ЦК України між КП "Овідіопольське РБТІ" та ТОВ "Регіональний центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна" було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов передбачених для договорів даного виду.

КП "Овідіопольське РБТІ" із зустрічним позовом не погодилось та вважало його безпідставним та необґрунтованим чинним законодавством.

Ухвалою господарського суду Одеської області № 22/253-08 від 19.05.2008 року (суддя Торчинська Л.О.) зустрічні позовні матеріали повернуті ТОВ "Регіональний центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна" без розгляду на підставі п.1. ст. 63 ГПК України, в зв'язку із порушенням позивачем вимог ст. 54 ГПК України через не представлення документу, що підтверджує повноваження посадової особи, яка підписала позов.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19 червня 2008 року скасовано ухвалу господарського суду Одеської області від 19 травня 2008 року, а справу № 22/75-08-1536 передано до господарського суду Одеської області для вирішення питання щодо прийняття зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна" до розгляду.

Згідно розпорядження заступника голови господарського суду Одеської області справу №22/75-08-1536 передано на розгляд судді Гуляк Г.І.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.06.2008 року прийнято справу № 22/75-08-1536 до свого провадження, присвоєно справі № 28-22/75-08-1536, поновлено провадження у справі, прийнято зустрічну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна" до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 28-22/75-08-1536, розгляд справи призначено на 14 липня 2008 р. о 10:20.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28 липня 2008 року по справі № 28-22/75-08-1536 (суддя Гуляк Г.І.) позов задоволено повністю, в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Одеської області від 28.07.2008р. по справі №28-22/75-08- 1536 за позовом Комунального підприємства "Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна" про визнання недійсними договорів, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна" до Комунального підприємства "Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації" про визнання договору дійсним, скасувати; комунальному підприємству "Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації" у задоволенні, заявлених до Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна" позовних вимог про визнання недійсними договорів, - відмовити в повному обсязі; вимоги зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональний центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна" про визнання договору дійсним, - задовольнити повністю; покласти на Комунальне підприємство "Овідіопольське районне бюро технічної інвентаризації" витрати Товариства обмеженою відповідальністю "Регіональний центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна" по сплаті державного мита;

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з’ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права.

01.09.2008 року за вх. № 1464 позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Регіональний центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна" на рішення господарського суду Одеської області від 28 липня 2008 року по справі № 28-22/75-08-1536 відмовити в повному обсязі, рішення господарського суду Одеської області від 28 липня 2008 року по справі № 28-22/75-08-1536 залишити без змін.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що при розгляді справи судом першої інстанції було всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неупереджено досліджено наявні матеріали справи, встановлено дійсні правовідносини, що існували між сторонами та застосовано для вирішення господарського спору відповідні норми законодавства України та постановлено правильне та справедливе рішення.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням господарським суду Одеської області 28.07.2008 року задоволений позов КП "Овідіопольське РБТІ" до ТОВ "Регіональний центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна" про визнання договорів про співпрацю недійсними, відмовлено у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Регіональний центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна" до КП "Овідіопольське РБТІ" про визнання договору про співпрацю від 30.11.2007 року дійсним.

На думку скаржника рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та допущеними порушеннями норм матеріального та процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції.

Але колегія суддів з такою думкою не може погодитися.

Апелянт вважає, що судом необґрунтовано, на підставі п.1.4 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України N 127 від 24.05.2001 (z0582-01) (надалі Інструкція)та п. 1.6.Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Мін'юсту України № 7/5 від 07.02.2002 року (z0157-02) (надалі Положення), було визнано договори про співпрацю від 29.03.2005 р. та 30.11.2007 року недійсними в повному обсязі.

При цьому апелянт зазначає, що ТОВ "Регіональний центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна" являється суб'єктом оціночної діяльності та відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) має право на проведення на законних підставах діяльності з оцінки нерухомого майна. А оскільки предметом спірних договорів про співпрацю являється здійснення інвентаризації та оцінки нерухомого майна, тобто, два окремих напрямки діяльності, суд не мав права визнавати зазначені договори недійсними в частині співпраці в галузі оцінки нерухомого майна, а повинен був застосувати положення ст. 217 ЦК України та визнати договори недійсними лише в частині.

З такою позицією ТОВ "Регіональний центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна" колегія суддів не може погодитися, оскільки, як вбачається зі змісту ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Тобто, фактично, положення вищевказаної норми, можуть бути застосовані лише за умови можливості дії окремих частин правочину незалежно одна від одної.

Але колегія суддів вважає неможливим окреме "співіснування" в спірних договорах в рамках інвентаризаційних робіт таких напрямків діяльності, як інвентаризація та оцінка нерухомого майна, погоджується з такою ж позицією позивача.

Колегія суддів зазначає, що Інструкція при проведені технічної інвентаризації нерухомого майна передбачає декілька етапів технічної інвентаризації, зокрема: обстеження об'єктів нерухомого майна та проведення їх обмірів, складання ескізів та планів, складання абрису та плану земельної ділянки, підрахунок площ об'єктів, визначення вартості об'єктів, тощо.

За таких умов є технічно неможливим "відокремлення" з загального процесу інвентаризації нерухомого майна окремої стадії визначення його вартості - оцінки.

Ситуація, при якій, наприклад, обміри об'єктів буде здійснювати КП "Овідіопольське РБТІ", а визначення їх вартості ТОВ "Регіональний центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна" призведе до розриву загального технологічного процесу інвентаризації, що є неприпустимим, та, як наслідок, можливих помилок ТОВ "Регіональний центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна", за які відповідальність доведеться нести КП "Овідіопольське РБТІ".

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наполягає на тому, що КП "Овідіопольське РБТІ" здійснює оцінку нерухомого майна виключно в рамках інвентаризаційних робіт та не проводить жодної оціночної діяльності поза процесом інвентаризації, а оскільки правом на здійснення технічної інвентаризації нерухомого майна згідно п. 1.4. Інструкції наділені лише бюро технічної інвентаризації, суд не мав підстав для визнання спірних договорів недійсними лише в частині та не повинен був застосовувати положення ст. 217 ЦК України. Таку позицію позивача колегія суддів вважає правильною.

По-друге, скаржник, посилаючись на норми ГК України (436-15) та Конституції зазначає, що обидві сторони спірних договорів являються самостійними суб'єктами господарювання та наділені правом здійснювати будь-яку діяльність, що не заборонена законом.

При цьому посилання скаржника на ч. 2 ст. 42 ГК України, ст. 42 Конституції України є безпідставними.

Апелянт вважає також, що суд невірно дійшов до висновку про невідповідність оспорюваних договорів положенням ч. 1 ст. 203 ЦК України, ним зазначено, що заборона на здійснення певних видів господарської діяльності може бути встановлена виключно законом, а оскільки жодним законом не встановлено заборону для ТОВ "Регіональний центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна" здійснювати технічну інвентаризацію, то оспорюванні договори не суперечать положенням вищевказаної норми.

Але зі змісту ч. 1 ст. 203 ЦК України випливає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства і вданому випадку мова йде не лише про будь - які заборони, а про невідповідність положень спірних договорів законодавству взагалі, зокрема п. 1.4. Інструкції, яким виключно комунальним підприємствам бюро технічної інвентаризації надано право на здійснення технічної інвентаризації нерухомого майна.

Крім цього, згідно ч. 1 п. 10 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України N 02-5/111 (v_111800-99) від 12.03.99 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" (із змінами та доповненнями) недійсними можуть визнаватися не лише угоди, які не відповідають закону, а й такі, що порушують вимоги указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативних актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Як наполягає позивач, за вищевказаними договорами про співпрацю, які напевно все ж таки повинні приносити обопільну вигоду сторонам, КП "Овідіопольське РБТІ" не отримано нічого, окрім збитків та відповідальності за неякісно виконану ТОВ "Регіональний центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна" роботу, що зокрема підтверджується актом від 25.02.2008 р. проведення незалежної аудиторської перевірки за період з 01.01.2005 по 31.12.2007 року в результаті діяльності в рамках вищевказаних договорів про співпрацю КП "Овідіопольське РБТІ" не отримало ніякої оплати і не передбачається її отримання на користь підприємства; недоотримало дохід від виконаних робіт більш як по 800 замовленням; понесло при цьому витрати у вигляді відволікання працівників підприємства (яким виплачується заробітна плата за рахунок поточних витрат підприємства, з додатковими витратами на податки від цієї заробітної плати) на виконання робіт, забезпечуючи дохід іншої сторони; шляхом засвідчення технічних паспортів своїм підписом та печаткою прийняло на себе відповідальність (а разом з тим і ризики) за виконання другою стороною роботи; відволікло від власної діяльності безкоштовно на користь другої сторони ресурс комп'ютерної техніки, який являється для підприємства гостродефіцитним; створило собі необхідність вирахувати та сплатити до бюджету податок на додану вартість від безкоштовно наданих послуг та переданих в безкоштовне користування активів, а також необхідність об'явити одночасно при цьому збільшення валових доходів по вартості всього раніше перерахованого; допустило заниження суми валових зобов'язань по ПДВ від бази, вказаної вище; згенерувало від'ємний фінансовий результат від своєї діяльності в рамках даних договорів про співпрацю.

Щодо неправомірності застосування судом п. 1.6. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, то колегія суддів зазначає наступне. Зі змісту п.1.6. Положення випливає, що реєстрації підлягають права власності на об'єкти нерухомого майна, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти і у разі порушення вищевказаної норми у реєстрації речових прав на нерухоме майно має бути відмовлено.

Таким чином, Положення не передбачає можливості проведення технічної інвентаризації нерухомого майна будь-якими структурами окрім бюро технічної інвентаризації і навіть іншим бюро технічної інвентаризації поза районом місцезнаходження нерухомого майна. І вже як наслідок порушення вищевказаної норми є нелегітимність всієї документації, підготовленої ТОВ "Регіональний центр інвентаризації та оцінки нерухомого майна", а також неможливість осіб, які таку документацію замовили в подальшому зареєструвати в електронному реєстрі свої речові права на нерухоме майно, оскільки подібна реєстрація на підставі незаконно виготовлених матеріалів техінвентаризації буде протизаконною.

Колегія суддів не погоджується з апелянтом стосовно порушення норм процесуального права при розгляді справи та постановлені рішення судом першої інстанції.

Окрім іншого, необхідно зазначити, що відповідно до ч.2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.

Таким чином, при розгляді справи судом першої інстанції було всебічно з'ясовано всі обставини, що мають значення до розгляду справи, неупереджено досліджено наявні матеріали справи, встановлено дійсні правовідносини, що існували між сторонами та застосовано для вирішення господарського спору відповідні норми законодавства України та постановлено правильне та справедливе рішення. За таких умов відсут ні будь-які підстави для задоволення апеляційної скарги, рішення господарського суду слід залишити без змін.