11/849/07 Про стягнення заборгованості за поставлений товар - 13.05.2008 Прийняття

У грудні 2007 року ТОВ "РИМ 2000" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до ВАТ "Миколаївгаз" про стягнення 166079,52 грн. основного боргу, що виник у зв’язку з непроведенням остаточного розрахунку за поставлений у травні 2007 року товар згідно з договором поставки № 5/2007-06.02 від 18.04.2007 р., а також 12066,92 грн. пені, 2252,31 грн. три проценти річних та 15831,09 грн. втрат від інфляції за прострочення виконання грошового зобов’язання, а також 1963 грн. витрат зі сплати державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу та 43170,38 грн. витрат, пов’язаних з наданням правової допомоги адвоката.

У відзиві на позовну заяву ВАТ "Миколаївгаз" заперечень щодо стягнення боргу, пені, втрат від інфляції та річних не висловило, але заперечувало в частині стягнення витрат пов’язаних з наданням правової допомоги адвоката у сумі 43170,38 грн. вказуючи на недоведеність проведеної оплати за надання відповідних послуг саме по цій справі та неспіврозмірність розміру відшкодування названих витрат.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 20.03.2008 року у справі (суддя –Василяка К.Л.) позов задоволено у повному обсязі з мотивів обґрунтованості позовних вимог. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 49 ГПК України господарський суд з урахуванням ступеню складності даної справи та фактичного обсягу наданих юридичних послуг, обсягу та якості підготовлених адвокатом позовних матеріалів зменшив розмір стягуваних з відповідача витрат на послуги адвоката до 1500 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням в частині недоврахування 41670,38 грн. судових витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката, ТОВ "РИМ 2000" подало до Одеського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права (ст. 12 Закону України "Про адвокатуру") та норм процесуального права (ст. ст. 48, 49 ГПК України) просить рішення місцевого господарського суду скасувати частково та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення недоврахованих судових витрат за послуги адвоката в розмірі 41670,38 грн. задовольнити у повному обсязі.

Скаржник вважає, що зроблений господарським судом розподіл судових витрат є неадекватним і таким, що виходить за рамки норм, передбачених ГПК України (1798-12) . Обмеживши розмір витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката, господарський суд порушив не тільки норми права, а й майнові інтереси позивача.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив.

Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги сторони були повідомлені заздалегідь належним чином. Проте, 05.05.2008 року до Одеського апеляційного господарського суду надійшли клопотання ТОВ "РИМ 2000" та його представника про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату у зв’язку із зайнятістю даного представника в іншому судовому процесі.

Вказані клопотання визнані судом необґрунтованими та відхилені з огляду на те, що зайнятість представника юридичної особи в іншому судовому процесі не є достатньою підставою для відкладення апеляційного розгляду справи, оскільки представництво інтересів позивача може здійснюватися також керівником підприємства або ж іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності. Поважною причиною такого відкладення може вважатися та, існування якої зумовлено факторами об’єктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті.

Нез’явлення в судове засідання представника позивача, належним чином повідомленого про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, не перешкоджає апеляційному розгляду справи за наявними в ній матеріалами згідно з приписами ст. ст. 75, 99, 101 ГПК України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, згідно з укладеним між сторонами договором поставки № 5/2007-06.02 від 18.04.2007р. позивач на підставі довіреності № 216878 від 11.05.2007р. поставив відповідачеві товар загальною сумою 207599,40 грн., що підтверджується накладною № R-103607 від 14.05.2007р. та не заперечується останнім, який відповідно до умов п. 2.2 договору він повинен був оплатити протягом 5-ти календарних днів з дати поставки товару.

Проте, відповідач в порушення договірних зобов’язань та ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України оплатив товар лише на суму 41519,88 грн., у зв’язку з чим у нього виникла прострочена заборгованість перед позивачем у сумі 166079,52 грн., на яку останній згідно з вимогами ст. 232 ГК України та ст. 625 ЦК України обґрунтовано нарахував відповідачеві пеню в сумі 12066,92 грн., три проценти річних –2252,31 грн. та втрати від знецінення грошових коштів в сумі 11014,79 грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання. Зазначені розрахунки відповідач не оспорив як в цілому, так і за їх складовими.

Наявні у справі матеріали свідчать про те, що місцевий господарський суд в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно дослідив всі обставини даної справи в їх сукупності, правильно застосував норми матеріального та процесуального права і прийняв обґрунтоване рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Згідно з ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (2887-12) .

Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" встановлено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

У вирішенні питань покладення на сторону витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката господарським судам слід враховувати роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 р. № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України (1798-12) ", в якому зазначено:"Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи".

При цьому, судова практика виходить із того, що при визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно –правовими актами норми видатків на службові відрядження; вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України.

Однак, жодного належного доказу у підтвердження розумності витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 43 170,38 грн. позивач всупереч вимогам ст. 33 ГПК України не надав.

Між тим, витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 43 170,38 грн., що складає 26% від суми основного боргу відповідача за пред’явленим позовом, не можна вважати розумними, позаяк розмір таких витрат є явно завищеним.

А тому, місцевий господарський суд з урахуванням ступеню складності даної справи, ціни позову та незначного фактичного обсягу наданих адвокатом юридичних послуг, а також обсягу та якості підготовлених ним позовних матеріалів правомірно зменшив розмір стягуваних з відповідача витрат на оплату послуг адвоката до 1500 грн.

Викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків місцевого господарського суду та з урахуванням всіх обставин даної справи, всебічно, повно і об’єктивно встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору та визначення розумно необхідного розміру суми, яка підлягає сплаті за послуги адвоката.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а мотиви позивача, з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів -,

Рішення господарського суду Миколаївської області від 20.03.2008 року у справі № 11/849/07 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РИМ 2000" - без задоволення.