Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Капацин Н.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - не з’явився

від відповідача -Сологуб О.М. (довір. №18/208/4102-9276 від 19.09.05);

від прокуратури – Кравченко Н.М. (посв.№283 від 18.12.07);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання Заступника прокурора м. Києва

на ухвалу Господарського суду м.Києва від 14.02.2008

у справі № 02-4-18/200

за позовом Заступника пррокурора м.Києва в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Оболонському районі

до Національного банку України

про визнання недійсною індивідуальної ліцензії № 352 від 20.04.2006 року

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2008р. № 02-4-18/200 у прийнятті позовної заяви Заступника пррокурора м.Києва відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції грунтується на тому, що до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах про оскарження рішення, ухваленого суб’єктом владних повноважень, яким останній зобов’язує суб’єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність, за умови, що оскаржуваний акт згідно із законодавством України є обов’язковим до виконання. Суд першої інстанції зазначає, що ст. 12 ГПК України встановлена підвідомчість с прав господарським судам України і відповідно до вимог вказаної статті даний позов не підвідомчий господарським судам України.

Даний спір, відповідно до компетенції адміністративних судів, встановленої ст. 17 КАС України, підлягає вирішенню відповідно до норм адміністративного законодавства.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду Заступник прокурора м.Києва звернувся з апеляційним поданням, в якому просить Київський апеляційний господарський суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2008р. №02-4-18/200 та передати справу на розгляд до Господарського суду м.Києва.

В апеляційному поданні прокурор вказує про те, що жоден з пунктів ч.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути застосований до праововідносин, що виникли між ДПІ у Оболонському районі та Національним банком України внаслідок видачі незаконної ліцензії.

Дослідивши доводи апеляційного подання, наявні матеріали колегія суддів вважає що зазначена ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

Частиною 3 ст. 14 Господарського кодексу України визначено поняття ліцензії – документ державного зразка, який засвідчує право суб’єкта господарювання – ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умовами виконання ліцензійних умов.

В обгрунтування відмови у прийнятті позовної заяви місцевий господарський суд посилається на п.1 ч.1 ст. 17 КАС України, відповідно до якої компетенція адміністративних судів поширюється на спори юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є: захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі делегованих повноважень.

Згідно п.1 ч.1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином слід зазначити про те, що Національний банк України при видачі індивідуальних ліцензій не здійснює жодних владних управлінських функцій по відношенню до ДПІ у Оболонському районі м.Києва, тому цей спір не може вирішуватись за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

В інформаційному листі Верховного суду України від 26.12.2005р. (v3-2-700-05) №3.2-2005 зазначено, що необхідною та єдиною ознакою суб’єкта владних повноважень є здійснення цим суб’єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб’єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

У випадку, якщо суб’єкт ( у тому числі орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадова чи службова особа) не здійснює вказаних владних управлінських функцій (щодо іншого суб’єкта, який є учасником спору), то такий суб’єкт не знаходиться "при здійсненні управлінських функцій", а відтак не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ознак суб’єкта владних повноважень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 14.02.2008р. по даній справі не відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 101- 105 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів, -

1. Апеляційне подання Заступника прокурора м.Києва задовольнити,

ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.02.2008р. № 02-4-18/200 скасувати.

2.Матеріали позовної заяви № 02-4-18/200 повернути до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті.