Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Городечної М.І.

суддів Кузя В.Л.

Процика Т.С.

розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1від 03.03.2008 року (вх. № 74 від 11.03.2008 року), ОСОБА_2 від 06.03.2008 року (вх. № 88 від 14.03.2008 року) та АКІБ "УкрСиббанк" від 05.03.2008 року (вх. № 87 від 14.03.2008 року)

на рішення господарського суду Волинської області від 21.02.2008 року у справі № 01/40-43

за позовом, поданим прокурором міста Луцька в інтересах держави та територіальної громади міста Луцька в особі Луцької міської ради

до 1: Відкритого акціоненого товариства "Електротермометрія", м.Луцьк

до 2: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області

до 3: Міністерства промислової політики України, м.Київ

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ЗАТ "ДАТАГРУП", АКІБ "Укрсиббанк"

про визнання частково недійсним акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Луцького приладобудівного заводу, затвердженого 04.08.1994 року заступником Міністра мінмашпрому України, в частині включення до нього гуртожитку по б.Дружби народів, 4 в місті Луцьку; про виключення гуртожитку із статутного фонду ВАТ "Електротермометрія" та про визнання даного гуртожитку об'єктом державного житлового фонду та передачу у відання Луцької міської ради.

За участі прокурора відділу Прокуратури Львівської області -Макогона Ю.Б., представників третіх осіб: від ОСОБА_2 -ОСОБА_6, від ОСОБА_1 - ОСОБА_7, від ЗАТ "ДАТАГРУП" -Пироганича Ю.Б., від АКІБ "Укрсиббанк" -Кордіяки-Фінько Р.Я., від сторін -не з'явились.

Прокурору та представникам третіх осіб роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст. 22, 27, 28, 29 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 8 травня 2008 року суддю Юркевича М.В. замінено суддею Проциком Т.С.

Рішенням господарського суду Волинської області від 21.02.2008 року у справі № 01/40-43 задоволено позов, поданий прокурором міста Луцька в інтересах держави та територіальної громади міста Луцька в особі Луцької міської ради до Відкритого акціоненого товариства "Електротермометрія", Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області, Міністерства промислової політики України: визнано недійсними підпункти 12.3, 12.4 пункту 12, пункти 16, 17 акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Луцького приладобудівного заводу, затвердженого заступником Міністра Мінмашпрому України 04.08.1994 року; виключено гуртожиток, що знаходиться в місті Луцьку по бульвару Дружби народів, 4 із статутного фонду ВАТ "Електрометрія"; визнано гуртожиток, що знаходиться в місті Луцьку по бульвару Дружби народів, 4 об'єктом державного житлового фонду та передано його у відання Луцької міської ради. Також даним рішенням судові витрати покладено на Міністерство промислової політики України: стягнено з нього в дохід Державного бюджету України 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з даним рішенням місцевого суду, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_1, АКІБ "Укрсиббанк" оскаржили його в апеляційному порядку.

Зокрема, в апеляційних скаргах ОСОБА_1від 03.03.2008 року (вх. № 74 від 11.03.2008 року), ОСОБА_2 від 06.03.2008 року (вх. № 88 від 14.03.2008 року) та АКІБ "УкрСиббанк" від 05.03.2008 року (вх. № 87 від 14.03.2008 року) зазначається про незаконість оскаржуваного рішення господарського суду Волинської області від 21.02.2008 року у справі № 01/40-43, посилаючись на наступне. Зокрема, ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інситанції не враховано, що відповідно до ст. 12 ГПК України, в редакції закону від 15.12.2006 року (483-16) , дана справа не є підвідомча господарським судам, оскільки вона по своїй суті є справою щодо приватизації гуртожитку -об'єкта державного житлового фонду. Також посилаються на те, що прокурором міста Луцька неправильно безпідставно визначено Луцьку міську раду в якості позивача. ОСОБА_2 в апеляційній скарзі зазначає те, що судом першої інстанції було прийнято рішення згідно змінених позовних вимог прокурора, без надання оцінки тому, прокурором було змінено крім предмета позову: з визнання незаконною приватизації Луцького приладобудівного заводу в частині включення до статутного фонду ВАТ "Електротермометрія" гуртожитку в м.Луцьку, бул. Дружби народів, 4, на визнання недійсним акту оцінки майна зазнченого заводу в процесі його корпоратизації, але й фактично, підстави позову, що є порушенням ч. 5 ст. 22 ГПК України. Також даний скаржник посилається на те, що місцевим господарським судом зроблено помилковий висновок про те, що гуртожиток в м.Луцьку, бул. Дружби народів, 4 в складі житлового фонду не входив до цілісного майнового комплексу Луцького приладобудівного заводу. Судом невірно застосовано п. 42 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою КМ України № 717 від 08.09.1993 року (717-93-п) , та Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) , оскільки згідно статтей 1-2 даного Закону, кімнати в гуртожитках не підлягали приватизації, а тому вартість гуртожитку правомірно згідно даної Методики включено до акту оцінки майна Луцького приладобудівного заводу. Також, даний скаржник вважає, що при поданні даного позову пропущено строк позовної давності. АКІБ "УкрСиббанк" в апеляційній скарзі, крім вищенаведених доводів, посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано положень статтей 321, 330, 388 Цивільного кодексу України щодо підстав набуття права власності, його непорушності, зокрема, не досліджено, чи в разі задоволення позову не буде порушено право власності Банку на частину спірного майна. Також даний скаржник посилається на порушення норм процесуального права: ст.ст. 4-2, 4- 7, 43, 84 ГПК України.

За наведеного, АКІБ "УкрСиббанк" просить рішення господарського суду Волинської області від 21.02.2008 року у справі № 01/40-43 скасувати; ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять рішення господарського суду Волинської області від 21.02.2008 року у справі № 01/40-43 скасувати, при цьому ОСОБА_1 просить закрити провадження у справі, а ОСОБА_2 прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Луцька міська рада явку представника в судове засідання не направила, причин зазначеного суду не повідомила. Однак, 23.04.2008 року в апеляційний суд надійшло заперечення позивача на апеляційні скарги (вх. № 2790), в якому він просить залишити рішення господарського суду Волинської області від 21.02.2008 року у справі № 01/40-43 без змін. Зокрема, позивач посилається на те, що дана справа є підвідомча господарським судам, оскільки предметом її розгляду не є приватизація державного житлового фонду, а законність включення будівлі гуртожитку у статутний фонд ВАТ "Електрометрія" у процесі корпоратизації Луцького приладобудівного заводу. Прокурором вірно визначено позивача в даній справі - Луцьку міську раду та початок перебігу строку позовної давності по даних позовних вимогах.

Прокурор міста Луцька в запереченні на апеляційні скарги (вх. № 2521 від 10.04.2008 року) вважає подані третіми особами в даній справі апеляційні скарги безпідставними, а тому просить залишити їх без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. При цьому, посилається на те, що місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про те, що дана справа в відповідно до ст. 12 ГПК України є підвідомча господарським судоам, оскільки предметом спору є законність приватизації гуртожитку як частини майна підприємства в порядку, визначеному законами України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) , "Про приватизацію майна державних підприємств" (2163-12) , а не приватизація державного житлового фонду згідно закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) . Також прокурор зазначає, що чинним ГПК України (1798-12) дозволяється брати участь у справі в якості третіх осіб фізичним особам, а тому дана справа може слухатись в порядку господарського судочинства. В клопотанні від 08.11.2007 року прокурор частково змінив предмет позову, та доповнив підстави позову, що не є порушенням ст. 22 ГПК України. Також прокурор вважає, що є вірними висновки суду першої інстанції про те, що спірний гуртожиток був побудований за рахунок коштів міської ради, та що позов подано ним в межах строків позовної давності.

Відповідачі явку представників в судове засідання не забезпечили, причин зазначеного суду не повідомили, однак, колегія суддів апеляційного суду враховуючи повідомлення їх належним чином про час та місце розгляду справи, що стверджується поштовим повідомленнями про вручення під розписку їх відповідальним працівникам ухвали суду про слухання справи 07.05.2008 року, виходячи з положень ст. 101 ГПК України, вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного рішення за наявними матеріалами справи за відсутності представників сторін.

Також апеляційний суд враховуючи повідомлення третіх осіб про час та місце розгляду справи, шляхом направлення їм ухвали суду від 17.03. та 10.04.2008 року по наявних в матеріалах справи адресах, важає, що ним забезпечено право даних осіб на участь в судовому засіданні.

Апеляційний суд перевіривши доводи апеляційних скарг та заперечення прокурора міста Луцька та позивача, дослідивши наявні докази у справі, в порядку передбаченому ст. 101 ГПК України, дійшов висновку про те, що рішення господарського суду Волинської області від 21.02.2008 року у справі № 01/40-43 підлягає скасуванню. При цьому апеляційний господарський суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

Наказом Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України № 743 від 23.05.1994 року "Про корпоратизацію Луцького приладобудівного заводу" затверджено комісію по корпоратизації Луцького приладобудівного заводу та комісію по інвентаризації цього заводу.

04.08.2004 року заступником міністра Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України Лящовим В.Т. затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Луцького приладобудівного заводу. Зі змісту даного акту та відомостей засобів ВАТ "Електрометрія", що не підлягають приватизації, вбачається, що гуртожиток, що знаходиться за адресою: м.Луцьк, б-р Дружби народів, 4, не увійшов до переліку об'єктів, які не підлягають приватизації.

Наказом Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України № 1123 від 08.08.1994 року "Про створення відкритого акціонерного товариства і затвердження статуту" на базі Луцького приладобудівного заводу створено ВАТ "Електрометрія" та затвердженого статут даного Товариства.

Наказом Фонду державного майна України від 06.12.2000 року № 2554 передано повноваження власника державного пакету акцій ВАТ "Електрометрія" регіональному відділенню Фонду державного майна по Волинській області.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області № 315 від 01.08.2000 року визнано виконаним план розміщення акцій ВАТ "Електрометрія".

Згідно з переліком нерухомого майна, переданого у власність ВАТ "Електрометрія", Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області гуртожиток в м.Луцьку, б-р Дружби народів, 4 був переданий у власність даного Товариства.

20.05.2003 року за ВАТ "Електрометрія" зареєстровано право власності на будівлю гуртожитку по б-ру Дружби народів, 4, в місті Луцьку, що стверджується відповідним реєстраційним посвідченням, виданим Волинським обласним бюро технічної інвентаризації.

Таким чином, спірний гуртожиток по б-ру Дружби народів, 4 в м.Луцьку приватизовано у складі цілісного майнового комплексу Луцького приладобудівного заводу і включено до статутного фонду ВАТ "Електрометрія".

Так, статтями 127- 131 Житлового кодексу УРСР передбачено, що для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети житлові будинки.

Відповідно до п. 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року № 208 гуртожитки це спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети житлові будинки.

В силу ст. ст. 4, 5 Житлового кодексу УРСР жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях утворюють житлов ий фонд. Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд). Стаття 6 цього ж кодексу встановлює, що жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

Інструктивним листом Фонду державного майна України № 0-235-21463 "Щодо гуртожитків, приватизованих у складі цілісних майнових комплексів"роз'яснено, що ст.ст. 127- 131 Житлового кодексу УРСР та п. 3 Примірного положення про гуртожитки передбачають, що гуртожитки - це спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети житлові будинки. Враховуючи, що такі житлові будинки належали підприємствам на праві повного господарського відання, то їх, слід відносити до об'єктів державного житлового фонду.

Відповідно, спеціальним законодавством, яке регулює приватизацію державного житлового фонду, є Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) .

В той же час, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та корпоративних спорів" № 483-V від 15.12.2006 року (483-16) , статтю 12 ГПК України змінено, зокрема, доповнено компетенцію господарських судів спорами щодо приватизації майна та спорами, що виникають з корпоративних відносин. Отже, законодавцем внесені зміни щодо розширення компетенції господарських судів.

Відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду.

Тобто, у вирішенні питання про те, чи є спір таким, що підлягає вирішенню господарським судом, слід виходити з вимог пункту 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається із змісту позовної заяви, з врахуванням заяви від 08.11.2007 року, прокурор просить господарський суд визнати частково недійсним пункти 12.3, 12.4, 16, 17 акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Луцького приладобудівного заводу, затвердженого 04.08.1994 року заступником міністра Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України в частині включення до нього гуртожитку по б-ру Дружби народів, 4 в місті Луцьку; виключити гуртожиток із статутного фонду ВАТ "Електрометрія", визнати його об'єктом державного житлового фонду та передати у відання Луцької міської ради. При цьому інтереси держави обгрунтовано прокурором тим, що включення гуртожитку по б-ру Дружби народів, 4 в місті Луцьку до складу цілісного майнового комплексу, що передавався у власність ВАТ "Електрометрія", відбулось в порушення вимог ч. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", чим порушено право державної власності. Внаслідок включення гуртожитку до складу цілісного майнового комплексу Луцького приладобудівного заводу, що підлягає приватизації, члени територіальної громади міста Луцька, представницьким органом яких є Луцька міська рада, втратили право безоплатно приватизувати займані ними житлові приміщення.

Таким чином, прокурором пред'явлено позов не лише в інтересах держави в особі міської ради, а й також в інтересах громадян-мешканців гуртожитку, з метою недопущення порушення їх житлових прав.

В даній справі на розгляд суду передані вимоги про визнання частково недійсним акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу Луцького приладобудівного заводу, затвердженого 04.08.1994 року заступником міністра Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України в частині включення до нього гуртожитку по б-ру Дружби народів, 4 в місті Луцьку, про виключення даного гуртожитку із статутного фонду ВАТ "Електрометрія" та визнання його об'єктом державного житлового фонду та передачу у відання Луцької міської ради, тобто предметом спору в даній справі фактично є встановлення незаконності приватизації спірного гуртожитку - об'єкта державного житлового фонду та захист прав мешканців даного гуртожитку на приватизацію житлових приміщень, що знаходяться в даному гуртожитку, та в яких вони проживають.

Таким чином, Львівський апеляційний господарський суд вважає, що даний спір по своїй суті стосується порядку приватизації державного житлового фонду, а рішення зі спору впливає на житлові права фізичних осіб -громадян, які проживають у даному гуртожитку. Окрім цього, зміст позовної заяви прокурора свідчить про пред'явлення ним позову також в інтересах громадян -мешканців гуртожитку з метою недопущення порушення їх житлових прав.

Відповідно, даний спір в силу положень ст. 12 ГПК України непідвідомчий господарським судам України.

Місцевим господарським судом вимоги даних норм процесуального права не були враховані, що призвело до прийняття незаконого рішення.

Відповідно до ч.ч. 2-3 п. 1 постанови Пленому Верховного суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976 року № 11 (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи вище наведене, Львівський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 21.02.2008 року у справі № 01/40-43 слід скасувати та припинити провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

В силу ст.ст. 49, 99, 105 ГПК України судові витрати по розгляду справи як в суді першої інстації, так і в суді апеляційної інстанції, покласти на державу. Зокрема, відшкодувати апелянтам за рахунок державного бюджету України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційних скарг в розмірі 42 грн. 50 коп. кожному.

Керуючись ст.ст. 49, 80, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити повністю. Апеляційні скарги ОСОБА_2 та АКІБ "УкрСиббанк" задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 21.02.2008 року у справі № 01/40-43 скасувати та припинити провадження у справі.

3. Стягнути з державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 та АКІБ "УкрСиббанк" судові витрати за подання апеляційних скарг в розмірі 42 грн. 50 коп. кожному. Доручити господарському суду Волинської області видати накази на виконання даної постанови щодо розподілу судових витрат по справі.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки передбачені статтями 109- 110 Господарського процесуального кодексу України.

5. Справу повернути в господарський суд Волинської області.