7/403 Про відшкодування суми вартості недостачі вантажу - 06.05.2008 Прийняття

Оскільки ні жодна зі сторін, ні третя особа-4 не заявляли клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.03.2008 р. у справі № 7/403 (суддя Білоус Б.О.) було задоволено позов ВАТ "Дрогобицький долотний завод" до Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" та Головного комерційного управління Державної адміністрації залізничного транспорту України про відшкодування вартості недостачі вантажу в сумі 18660,76 гривень, яким замінено відповідача-2 Головне комерційне управління Державної адміністрації залізничного транспорту України на Державну адміністрацію залізничного транспорту України, позов задоволено, стягнуто з Державної адміністрації залізничного транспорту України на користь ВАТ "Дрогобицький долотний завод" 18660,76 гривень боргу, 186,61 гривень державного мита та 118,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; Державне територіально-галузеве об’єднання "Львівська залізниця" від відповідальності звільнено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач-2 Державна адміністрація залізничного транспорту України оскаржив його в апеляційному порядку, просить рішення Господарського суду Львівської області від 06.03.2008 року по справі №7/403 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Зокрема, Державна адміністрація залізничного транспорту України (надалі по тексту –Укрзалізниця) в апеляційній скарзі зазначає, що при винесенні рішення Господарський суд Львівської області неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Укрзалізниця вважає, що її вини у недостачі вантажу немає, оскільки в Комерційному акті від 18.04.2007 року №Д 008702/4, хоч і засвідчено недостачу однієї зв'язки прокату чорних металів, однак, завантаження у вагоні було рівномірне, без виїмок та слідів викрадення. Також Укрзалізниця вказує на те, що відсутні докази, які б вказували, що недостача сталася під час перевезення внаслідок розкрадання, що факт крадіжки ніякими документами не підтверджений, матеріали про наслідки розгляду кримінальної справи і висновок про розкрадання по кримінальній справі відсутні. На думку Укрзалізниці, прийняття вантажу під митний контроль не означає, що митниця встановлювала його кількість, що перебування під митним контролем у відповідності до заявлених відправником відомостей у накладній не є доказом про фактичну наявність цього вантажу у вагоні. Укрзалізниця вважає, що господарський суд при винесенні рішення неправильно застосував ст. 23 СМГС, зокрема, пунктів 3 і 5 § 3 цієї статті, згідно яких Укрзалізниця підлягає звільненню від відповідальності за часткову втрату вантажу.

В судовому засіданні представник відповідача-2 повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач ВАТ "Дрогобицький долотний завод" явку повноважного представника у судове засідання забезпечив, проти апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у відзиві №05/05-08/Юр від 05.05.2008 року.

Відповідач-1 Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" явку повноважного представника у судове засідання забезпечив, доводи апеляційної скарги відповідача-2 підтримав.

Треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ЗАТ "Волгоградский металлургический завод "Красный Октябрь", ТзОВ "Торговый дом МЗ "Красный Октябрь", Амвросіївська митниця явку повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про дату та час розгляду апеляційної скарги.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Західна регіональна митниця проти апеляційної скарги заперечила, зокрема, вказує, що згідно чинного законодавства митні органи при ввезенні товару на митну території України під час здійснення митного огляду здійснюють перевірку кількості фактично ввезеного вантажу та відповідність цієї кількості товару даним, вказаним в перевізних документах. Відтак, наявність відбитку "під митним контролем" на залізничній накладній, інвойсах та сертифікатах якості та оформлення посадовими особами Амвросіївської митниці декларації ТР 80 ЗТ №701030005/7/401687 підтверджує факт ввезення на митну територію України прокату чорних металів вагою 69560 кг (брутто) в кількості 14 зв'язок.

Вивчивши апеляційну скаргу, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Львівської області від 06.03.2008 року по справі №7/403 підлягає залишенню без змін з наступних підстав:

Згідно із контрактами №0293/2006 від 20.12.2005р., №0293/2007 від 01.11.2006р., укладеними між ВАТ "Дрогобицький долотний завод" та ТзОВ Торговий Дім "Красний Октябрь", специфікаціями №0293/2006/004/003, №0293/2006/004/005 до контракту №0293/2006 від 20.12.2005р., специфікації №0293/2007/001/001 до контракту №0293/2007 від 01.11.2006р. ТзОВ ТД "Красний Октябрь" зобов’язувалось здійснити поставку ВАТ "Дрогобицький долотний завод" прокату чорних металів до станції Дрогобич Львівської залізниці.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи перевізних документів, зокрема, транспортної (залізничної) накладної №Э 425591 від 09.04.2007р., сертифікатів якості №2644-7 від 09.04.2007р., №2644-7А від 08.04.2007р., №2644-7Б від 09.04.2007р., дорожньої відомості №Э 425591 та рахунків-інвойсів №006 від 09.04.2007р., №009 від 09.04.2007р., вантажовідправником ЗАТ "ВМЗ "Красний Октябрь" було відвантажено на вагон №60648730 чотирнадцять зв’язок прокату чорних металів вагою брутто 69 560 кг., вагою нетто 69 390 кг вартістю 87051,85 доларів США.

Відповідно до § 1 ст. 22 Угоди про міжнародне вантажне сполучення (надалі –СМГС), до якої приєднались Україна та Російська Федерація, залізниця, яка прийняла вантаж до перевезення по накладній СМГС, відповідальна за виконання договору перевезення на всьому шляху слідування вантажу до видачі його на станції призначення, а згідно § 3 ст. 22 СМГС кожна наступна залізниця, приймаючи до перевезення вантаж разом з накладною, вступає тим самим в цей договір перевезення і приймає на себе по ньому зобов'язання. Аналогічна норма передбачена ст. 11 Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ), до якої також приєдналися України та Російська Федерація.

Таким чином, вказаними міжнародними договорами встановлено солідарну відповідальність залізниць у міжнародних вантажних залізничних перевезеннях. Тобто прийнявши від Російської залізниці вантаж до перевезення по транспортній (залізничній) накладній №Э 425591 від 09.04.2007 року, Укрзалізниця тим самим взяла на себе зобов'язання нести відповідальність за його збереження до видачі одержувачу на станції призначення Дрогобич.

Як вбачається з транспортної (залізничної) накладної №Э 425591 від 09.04.2007 року піввагон №60648730 по дорозі слідування зупинявся на станціях Морозовська (11.04.2007 року), Успенська (12.04.2007 року), Ілловайськ (12.04.2007 року), про що свідчать штампи на залізничній накладній. В графі 49 (штемпель станції зважування) на 1-му аркуші транспортної (залізничної) накладної №Э 425591 від 09.04.2007р. є штемпель ст. Ілловайськ, який свідчить про те, що на цій станції здійснювалося контрольне зважування та жодних зауважень до кількості вантажу не було.

Після прибуття вантажу на ст. Дрогобич було проведено комісійну перевірку піввагону №60648730 і виявлено, що у ньому розміщено тільки 13 зв’язок прокату чорних металів замість 14, тобто виявлено недостачу 1 зв’язки, про що складено Комерційний акт сер.Д №008702/4 від 18.04.2007р. Зокрема, в графі 22 Комерційного акту зазначено, що відсутня одна зв’язка, яка зазначена в Сертифікаті якості №2644-7А, а саме: марки сталі 19 ХГНМА діаметром круга 45 мм., номер плавки 667711, вагою нетто 2980 кг.

Крім цього, у продовженні до Комерційного акту сер. Д №008702/4 від 18.04.2007р. зазначено, що зв'язка, якою не вистачає, у вагоні поміститися могла. Разом з тим, надалі зазначено, що завантаження у вагоні рівномірне, без виїмок та ознак розкрадання, що вагон прибув у технічному та комерційному відношення справним.

Вищевказаний комерційний акт у відповідності до § 1 ст. 18 СМГС є належним документом, що підтверджує факт недостачі вантажу, що виявлено під час міжнародного залізничного перевезення.

Колегія суддів апеляційного суду також з'ясувала, що факт недостачі 1 зв'язки прокату чорних металів додатково підтверджується Актом приймання продукції по кількості від 19 квітня 2007 року, Актом експертизи №2-7-І від 20.04.2007 року, складеним експертом Львівської торгово-промислової палати, а також постановою про порушення кримінальної справи і прийняття її до свого провадження від 28 листопада 2007 року, з якої вбачається, що Дрогобицьким МВ ГУМВСУ у Львівській області встановлено, що в період з 13.04.2007 року по 18.04.2007 року невстановленими особами з піввагона, який прибув на станцію Дрогобич, було таємно викрадено 2980 кг прокату чорних металів вартістю 18660,76 грн., і по цьому факту порушено кримінальну справу за ст. 185 ч.1 КК України.

На підставі ст. 4, ч.2 ст. 94 Кримінально-процесуального кодексу України, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що постанова про порушення кримінальної справи є належним доказом вчинення крадіжки 1 зв'язки прокату чорних металів, що перевозилися у піввагоні №60648730, на території України. Що стосується доводів представника відповідачів щодо необхідності представлення суду матеріалів розслідування кримінальної справи, то на думку колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду, ці докази не є належними доказами по справі, оскільки залізниця згідно ст. 22 СМГС зобов'язана забезпечити повне збереження вантажу під час перевезення по накладній і несе відповідальність за недостачу вантажу, що мала місце з вини залізниці, незалежно від результатів розслідування кримінальної справи за фактом крадіжки вантажу. Крім того, чинним законодавством, в тому числі, СМГС, не передбачено звільнення залізниці від відповідальності за втрату під час перевезення вантажу в залежності від результатів розгляду кримінальної справи чи переведення цієї відповідальності з залізниці на особу, яка вчинила викрадення вантажу.

Укрзалізниця вважає, що її вини у частковій втраті вантажу немає та вважає, що ця недостача допущена з вини вантажовідправника, який недовантажив одну зв'язку прокату чорних металів. Крім того, на думку Укрзалізниці, прийняття вантажу під митний контроль не означає, що митниця встановлювала його кількість, що перебування під митним контролем у відповідності до заявлених відправником відомостей у накладній не є доказом про фактичну наявність цього вантажу у вагоні.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду не може погодитися із цими доводами апелянта у зв'язку з наступним.

З наявних у матеріалах справи пояснень вантажовідправника, колегія суддів з'ясувала, що передача вантажу перевізнику здійснювалася у відповідності з внутрішніми правилами Російської Федерації. Згідно ст. 27 Статуту залізниці Російської Федерації перевізник має право перевіряти достовірність маси вантажу та інших відомостей, вказаних вантажовідправником (відправником) в транспортних (залізничних) накладних.

Російською залізницею було дозволено завантаження піввагону №60648730, що підтверджується відповідним штампом від 09.04.2007 року на першому аркуші транспортної (залізничної) накладної №Э 425591 від 09.04.2007р. Вантажовідправником було завантажено піввагон №60648730 прокатом чорних металів в кількості 14 зв'язок та закріплено їх згідно технічних умов правильно, що підтверджується його відміткою на 5-му аркуші транспортної (залізничної) накладної №Э 425591 від 09.04.2007 року. Після завантаження перевізником, останнім надано дозвіл на випуск піввагону, що підтверджується його штампом на згаданій накладній. При цьому, жодних застережень у перевізника до кількості чи неправильності завантаження вантажу не було. Відтак, як вказувалося вище, прийнявши до перевезення вантаж по накладній залізниця бере на себе відповідальність за його збереження до видачі вантажоотримувачу на станції призначення.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду з'ясувала, що після ввезення вантажу в України та його огляду і перевірки посадовими особами Авросіївської митниці було оформлено ВМД тип. ТР 80 ЗТ від 13.04.2007р. із проставленим штампом "під митним контролем", з якої вбачається, що на митну територію України для розмитнення було ввезено у піввагоні № 60648730 чотирнадцять зв’язок прокату чорних металів марки 19 ХГНМА діаметром круга 100 мм., 19 ХГНМА діаметром круга 160 мм., 19 ХГНМА діаметром круга 45 мм., 19 ХГНМА діаметром круга 140 мм., вагою 69 560 кг, які займали 14 місць. Крім того, штамп "під митним контролем" Амвросіївської митниці проставлено на транспортній (залізничній) накладній №Э 425591 від 09.04.2007 року та сертифікатах якості №2644-7 від 09.04.2007р., №2644-7А від 08.04.2007р., №2644-7Б від 09.04.2007р. є

Відповідно до ст. 41 МК України застосовуються, зокрема, такі форми митного контролю: перевірка документів та відомостей, необхідних для такого контролю, митний огляд (огляд та переогляд товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян), облік товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Частиною 2 ст. 43 МК України передбачено, що у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Згідно ст. 72 МК України засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Відповідно до Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 1997 року № 574 (574-97-п) , вантажна митна декларація (далі - ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Прийняття вантажної митної декларації для оформлення - закріплення посадовою особою митного органу факту внесення до ВМД декларантом усіх потрібних для митного оформлення товарів і транспортних засобів відомостей і наявності всіх доданих до декларації комерційних супровідних та інших документів, проставлення на ВМД штампа "Під митним контролем" та реєстрації декларації у журналі обліку вантажних митних декларацій.

Відповідно до п.2.4. Порядку взаємодії митних органів і залізниць України під час переміщення через митний кордон України товарів (вантажів) залізничними вантажними поїздами, затвердженого наказом Державної митної служби України, Міністерства транспорту України від 30 березня 2001 року № 231/174 (у редакції наказу Державної митної служби України, Міністерства транспорту України від 28 травня 2004 р. N 399/442), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 червня 2004 р. за N 766/9365 (z0766-04) , залізниці здійснюють перевезення товарів (вантажів) між митними органами як митні перевізники та гарантують обов'язкову доставку в митницю призначення товарів (вантажів), що перебувають під митним контролем.

Згідно до п.2.5. вищевказаного Порядку залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від моменту його прийняття для перевезення й до моменту видачі одержувачу.

З наявних в матеріалах справи пояснень Амвросіївської митниці Східної регіональної митниці №7-1/118 від 11.01.2008 року, Амвросіївська митниця пояснила, що її посадовими особами за відсутності зауважень до документів та вантажу, було оформлено декларацію ТР 80 ЗТ №701030005/7/401687 на вантаж –прокат чорних металів вагою 69560 кг (брутто) в кількості 14 зв'язок та документи передано перевізнику для відправлення вантажу.

Відтак, з врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що взяття посадовими особами митниці зазначеної в перевізних документах кількості вантажу під митний контроль неможливе без його фактичного ввезення на митну територію України. Тому факт ввезення 14 зв'язок прокату чорних металів згідно транспортній (залізничній) накладній №Э 425591 від 09.04.2007 року на митну території України підтверджується також штампом "під митним контролем" на перевізних документах. З врахуванням цього, колегія суддів вважає, що вантажовідправником було завантажено 14 зв'язок прокату чорних металів, які фактично були ввезені на митну територію України, однак, під час перевезення по території України Укрзалізницею не було забезпечення його повне збереження. Окрім цього, відповідачами не було долучено до матеріалів справи жодних доказів, які б підтверджували відсутність вини залізниці у недостачі вантажу.

Укзалізниця в апеляційній скарзі покликається на те, що господарський суд при винесенні рішення неправильно застосував ст. 23 СМГС, зокрема, пунктів 3 і 5 § 3 цієї статті, згідно яких Укрзалізниця підлягає звільненню від відповідальності за повну або часткову втрату вантажу.

Відповідно до пункту 3 § 3 ст. 23 СМГС залізниця підлягає звільненню від відповідальності за повну або часткову втрату вантажу, якщо вона виникла з вини відправника або одержувача або внаслідок їх вимог, в силу яких не можна покласти вину на залізницю.

Згідно пункту 5 § 3 ст. 23 СМГС залізниця підлягає звільненню від відповідальності за повну або часткову втрату вантажу, якщо внаслідок перевезення на відкритому рухомому складі вантажів, що допущені до такого перевезення внутрішніми правилами, що діють на залізниці відправлення.

Разом з тим, умови застосування вказаних пунктів визначено в § 8 та § 9 ст. 23 СМГС.

Як передбачено § 8 ст. 23 СМГ, доведення того, що повна або часткова втрата вантажу мала місце внаслідок обставин, зазначених в пункті 3 § 3 цієї статті, покладається на залізницю.

Згідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Однак, Укрзалізниця не долучила до матеріалів справи жодних доказів та не обгрунтувала, що часткова втрата вантажу мала місце з вини вантажовідправника чи вантажоодержувача.

Згідно § 9 ст. 23 СМГ, якщо за обставинами справи виявиться, що повна або часткова втрата вантажу могла статися внаслідок обставин, вказаних в п. 2, 4 - 13 § 3 цієї статті, то вважається, що шкода завдана внаслідок саме цих обставин, поки відправник чи одержувач не доведуть протилежного. Це припущення недійсне для випадку, згаданого в п. 5 § 3 цієї статті, якщо має місце втрата цілих місць.

Оскільки з піввагону, в якому прибув вантаж, зникла одна зв'язка прокату чорних металів, яка згідно залізничної накладної та митних декларацій займала 1 місце, то Укрзалізниця не може бути звільнена від відповідальності за часткову втрату вантажу з підстав, передбачених п.5 § 3 ст. 23 СМГ (перевезення вантажу на відкрит ому рухомому складі).

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що за таких обставин Укрзалізниця не підлягає звільненню від відповідальності за часткову втрату вантажу, що прибув у піввагоні. №60648730.

Що стосується порушення господарським судом процесуального законодавства, зокрема, порушення територіальної підсудності, то колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду не вбачає порушень господарського процесуального законодавства, оскільки згідно з п.3 ст. 15 та ст. 16 ГПК України господарський суд підставно прийняв до провадження розгляд позову ВАТ "Дрогобицький долотний завод", пред'явленого за місцем знаходження одного з відповідачів –Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця". Крім цього, до матеріалів справи долучено ухвалу від 19.10.2005 року Господарського суду м. Києва, згідно якої аналогічна справа була повернута для розгляду по суті в Господарський суд Львівської області.

Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необгрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.