20/121 Про стягнення недоврахованої електричної енергії - 01.09.2008 Прийняття

У травні 2008 року до господарського суду звернулось Відкрите акціонерне товариство "Донецькобленерго" в особі Донецьких електричних мереж, м. Донецьк (позивач) із позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк (відповідач) про стягнення суми збитків у розмірі 7957,08грн.

В процесі розгляду справи позивач змінив предмет позову (а.с.31) та просив стягнути з відповідача суму недоврахованої електричної енергії по акту в розмірі 7957,08грн. Вказані зміни прийняті до розгляду судом першої інстанції.

Рішенням Донецького господарського суду від 08.07.08р. у задоволенні позовних вимог відмовлено у зв"язку з необгрунтованістю.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якої просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

В обґрунтування заявленої скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач до судового засідання апеляційної інстанції не з"явився, хоча був належним чином повідомлений про час, місце та дату слухання справи, про причини не явки судову колегію не повідомив, через що судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутності не з"явившегося представника відповідача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, представниками позивача за адресою м. Донецьк, вул. Полоцького 1 було здійснено перевірку дотримання відповідачем Правил користування електричною енергією затверджених Постановою НКРЕ України № 910 (z1399-05) в редакції від 17.10.2005р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.11.2005р. з наступними змінами (далі Правила). В результаті проведеної перевірки представниками позивача було складено акт №019025 від 03.10.06р. про порушення відповідачем Правил, в якому зазначено, що відповідач здійснив "самовільне підключення токоприймачів до мережі електропередавальної організації без укладення відповідного договору". При ретельному описі правопорушення зазначено, що підключення виконано "від вводу магазину виготовлення ключів ЧП Мельниченко без приладу обліку та без укладення договору з електропередавальною організацією".

На оборотній сторінці акту викладений перелік струмоприймачів відповідача із зазначенням про неможливість встановити їх потужність. Також міститься запис про неможливість відключення встановленого приєднання та вимога про укладення договору з електропередавальною організацією.

Із змісту спірного акта вбачається, що при проведені перевірки був присутній ОСОБА_1, яким було підписано зазначений акт.

Відомостей стосовно характеру об"єкта, що був перевірений позивачем за вказаною в акті адресою цей акт не містить. Також акт не містить і обставин приєднання відповідача до мереж саме позивача ( тобто наявність втрат останнього), оскільки вказано про приєднання відповідача до мереж іншого суб"єкта господарської діяльності "магазину виготовлення ключів ЧП Мельниченко".

На засіданні комісії Донецьких електричних мереж було розглянуто вказаний акт та складено Протокол №258 від 10.10.2006р., в якому викладено рішення про здійснення нарахування відповідно до п.2.1.7. Методики об'єму електроенергії, недоврахованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією (z1399-05) , за період 12 місяців, режим роботи 12 годин. Вартість недоврахованої електричної енергії визначено в розмірі 7957,08грн.

Отже предметом позовних вимог позивача є вимоги про стягнення суми недоврахованої електричної енергії по акту в розмірі 7957,08грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на ст. ст. 26, 27 Закону України "Про електроенергетику", п.п. 6.40-6.42 Правил (z1399-05) , ст. ст. 216- 220, 275- 276 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 6.41 Правил (z1399-05) у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється двосторонній акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації).

За приписами п.п. 6.42, 6.43 Правил (z1399-05) , на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Споживач має оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем Договору на постачання електричної енергії станом на 03.10.06р. укладено не було, що також було підтверджено позивачем у судовому засіданні.

Відповідно до п. 1.2 Правил (z1399-05) , під терміном "споживач електричної енергії"розуміється юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору. За приписами ст. 1 Закону України "Про електроенергетику"споживачі енергії - суб'єкти господарської діяльності та фізичні особи, що використовують енергію для власних потреб на підставі договору про її продаж та купівлю.

З вищенаведених норм вбачається, що відповідач не є споживачем електричної енергії у розумінні Правил користування електричною енергією (z1399-05) , оскільки між сторонами відсутній Договір на постачання електричної енергії, а отже вимоги про стягнення спірної суми, як суми недоврахованої електричної енергії, на підставі та у порядку п.6.40-6.43 Правил (z1399-05) , ст. 26 ЗУ "Про електроенергетику"(під чим розуміються права та обов"язки споживачів енергії ) є безпідставними.

Сам факт відсутності між сторонами Договору не є достатньою законною підставою до стягнення 7957,08грн. з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про електроенергетику" правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.

Правопорушеннями в електроенергетиці є: крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку; пошкодження приладів обліку; розкомплектування та пошкодження об'єктів електроенергетики, розкрадання майна цих об'єктів; створення перешкод у здійсненні державного енергетичного нагляду та у виконанні робіт, пов'язаних з обслуговуванням об'єктів електроенергетики; порушення правил охорони електричних мереж; порушення правил користування енергією; насильницькі дії, які перешкоджають оперативному персоналу та посадовим особам об'єктів електроенергетики виконувати свої службові обов'язки; незабезпечення енергією споживачів, що не допускають порушень своїх обов'язків перед енергопостачальниками.

Національна комісія регулювання електроенергетики України, державні інспектори з експлуатації електричних станцій і мереж, державні інспектори з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії на підставі акта перевірки, оформленого в установленому порядку, за наявності порушень, передбачених цією статтею, видають у межах своєї компетенції суб'єктам господарської діяльності постанови про накладення штрафів за встановленою формою.

Отже позивач не є тим суб"єктом, що має повноваження складати такі акти та притягувати відповідача до відповідальності за вказані правопорушення.

Доказів притягнення відповідача до адміністративної або кримінальної відповідальності за відповідні правопорушення суду не надано.

Відповідно до ч.11ст. 27 ЗУ "Про електроенергетику"методика розрахунку розміру шкоди, завданої енергопостачальнику внаслідок викрадення електроенергії, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Також самих вимог про стягнення шкоди (або збитків), що заподіяна внаслідок вчинення відповідачем правопорушення, що передбачено вищевказаними нормами закону, позивачем не заявлено, позивачем порядку визначення розміру і відшкодування збитків (шкоди) передбаченого в Постанові КМУ "Про затвердження Порядку визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії"від 08.02.06р. №122 (122-2006-п) не додержано.

Термін "недоврахована електрична енергія"є технічними поняттями, що вказані в Правилах і не охоплює інших правових підстав до стягнення, ніж зазначених в останніх.

Наданий позивачем акт може бути оцінений як доказ на загальних підставах у порядку ст. ст. 32, 43 ГПК України при визначенні та заявлені останнім належних підстав до стягнення.

Виходячи із заявленого позивачем предмету позову факту порушення його прав, що тягнуло би за собою законне стягнення з відповідача на користь першого 7957,08грн. - не встановлено.

Отже висновок суду першої інстанції про безпідставність заявлених вимог є законним та обґрунтованим.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 08.07.08 року по справі №20/121 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.